Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
На Андрагора, VI, 53
В лазню він з нами ходив, веселився, обідав із нами -
Мертвим раненько притьмом ми Андрагора знайшли.
Просиш, Фавстине, відкрити причину нагальної смерті:
Лікар йому Гермократ нині приснився вночі!
Про свої книжки, VI, 61
Любить книжки мої Рим, декламує, цитує і хвалить,
Носить у пазусі їх, не випускає із рук.
Ось червоніє один, другий зблід, хтось розсердивсь, той лає,-
Цього й хотів я: тепер любі ці вірші й мені!
Злий поет у злій одежі, VI, 82
Якийсь панок мене раз пильно
Оглянув, мов купець перкаль,
Ще й пальцем показав прихильно
Й спитав: "Чи ти той Марціяль,
Якого жарти і сатири
Вже знають навіть селюхи?"
Мені зірвався усміх щирий,
І притакнув я без пихи.
"Чому ж злу маєш одежину?" -
На се я: "Бо я злий співак!
Щоб більш зі стиду я не гинув,
Пішли мені новий сірак".
КНИГА VIІ
До Регула, VII, 16
Вже ні копійки у мене, хіба що твої подарунки
Можу, Регуле, продать. Чи не купив би ти їх?
Уламок від "Арго", VII, 19
Не називай же його безужитним, нікчемним уламком:
Перший то був корабель у невідомих морях.
Не подолали його ні хижацтво страшне Сімплегадів,
Ні теж північних морів спінений чорний бурун.
Роки його зруйнували. Та він і останками славен:
Дошка єдина його цілого варт корабля.
КНИГА VIІІ
До Музи, VIII, 3
Досить було б і п'яти: шість книжок чи там сім - забагато.
Музо! Невже ж це тобі ще не остило співать?
Годі! Встидаймось! Мовчім! Про славу ту людську не дбаймо:
Досить того, що і так скрізь перечитують нас.
Он від надгробка Мессали* розкиданий камінь лишиться,
Порохом стане сипким мармур Ліціна твердий**,
А незрадливий читач не забуде мене, і мандрівник,
Ідучи з Рима, мене візьме в свій рідний куток.
Так я промовив, мовчу. А в одежі схилившись пахучій,
З сестер*** дев'ята - почув - відповідає мені:
«Так? Ти покинеш, невдячний, складать свої вірші веселі?
Будеш без Діла сидіть, світ і людей проклинать?
Чи ти волієш на сцену - з високих котурнів віщати,
Чи в героїчних рядках славити війни та кров,
Щоб велемовний учитель виспівував твір твій у школі,
Й голосом хриплим душив хлопців і чемних дівчат?
Ні! Хай про війни гримлять ті поважні та славні писаки.
Що до півночі сидять та переводять свічки,
Ти ж свої жарти складай та римською сіллю присолюй,
Хай в отих жартах життя вдачу пізнає свою.
Правда, розсудять не раз, що на вбогій ти дудочці граєш,
Але ж при дудочці тій голосу сурем не чуть».
[* М. Валерій Мессала Корвін - славетний промовець та воєначальник, спочатку республіканець, потім приятель Августа.]
[** Ліціп - вільновідпущеник, колишній голяр Августа, потім багатій і намісник у Галлії.]
[*** Дев'ята Муза - Талія, муза комедії та веселих віршів. ]
До Гаргіліана, VIII, 13
Дурнем вважали його. Тож купив я за двадцять аж тисяч;
Гаргіліане, віддай гроші, бо має він ум.
До друга, VIII, 14
Щоб кілікійський твій сад не боявся зими й не зав'янув,
Лютий мороз щоб не бив парості ніжні дерев,
Взимку від віхоли їх захищаєш ти склом, що впускає
Чисте лиш світло туди й сонця проміння ясне.
Я ж у халупі живу, де зіяють щілинами вікна,
Навіть Борей-хуговій жити б у ній не хотів.
Так ото, нелюде, жити примусив ти давнього друга?
Та у кущах я твоїх кращий притулок знайду!
Про Фабія і Хрестіллу, VIII, 43
Фабій хоронить дружини, а Хрестілла - своїх чоловіків,
І з похоронним вогнем в шлюби вступають вони.
Ти вже, Венеро, з'єднай перемцжців, нехай Лібітіна
Дасть їм той самий кінець, що вже чекає на них.
КНИГА ІХ
Епітафія Філені, IX, 29
Нестора шлях життєвий переміряла ти о, Філено,
Поки до темрявих хвиль в царство Плутона зійшла,-
А не зрівнялась, проте, з прастарою Сібіллою віком:
Місяців зо три вона довше топтала свій ряст.
В бозі язик спочива, той язик, що його не здолали б
Ні ярмаркова юрба, ні Серапіса жерці,
Ні журавлині ключі, над Стрімоном курличучи дальнім,
Ні голосна дітвора, вранці до шкіл ідучи.
Хто ж тепер зможе, як ти, до землі причаровувать місяць?
Хто ж тепер зможе, як ти, зводництвом славу здобуть?
Буде хай пухом земля, не тужавіє ґрунт над тобою,
Щоби не тяжко було псам одкопати тебе.
Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
ЗМІСТ
| 1. | Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні |
| 2. | 184. Гомер у малому сувої. Переклад Т. Лучука |
| 3. | КНИГА І До Котти, І, 9... |
| 4. | До Квінтіліана, II, 90 Квінтіліане, достойний наставнику... |
| 5. | На Лікоріду, IV, 24 Подруг усіх погребла, Фабіане, твоя... |
| 6. | На Андрагора, VI, 53 В лазню він з нами ходив, веселився,... |
| 7. | Авлові, IX, 31 Авле, ти знаєш: читач мене хвалить, слухач... |
| 8. | Римові, X, 74 O Риме, відпочить хоч на хвилину дай!*... |
На попередню
|
|
