Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Демосфен і Ціцерон Переклад Й. Кобова, Ю. Цимбалюка
ПРИМІТКИ
ДЕМОСФЕН
1. Уривок з цього вірша наводить Плутарх у біографії Алківіада. Його автором сьогодні вважається Евріпід.
2. Квінт Сосій Сенеціон - знатний римлянин, друг римського імператора Траяна і Плутарха. Йому Плутарх присвятив свої «Життєписи» і деякі інші твори.
3. З Суліди на острові Кеосі, що лежав неподалік від узбережжя Аттіки, походили знамениті давньогрецькі поети Сімонід Кеоський (VI- V ст. до н. е.) і Вакхілід (V ст. до н. е.). Уродженцем острова Егіни, розташованого поблизу Аттіки, був трагічний актор Пол, сучасник Демосфена. Зневажливо про Егіну висловився славнозвісний афінський державний діяч Перікл.
4. Іон з острова Хіос - давньогрецький поет і прозаїк V ст. до н. е. писав у різних жанрах. З його творів збереглися незначні фрагменти.
5. Цецілій з Калакти на Сщілії - давньогрецький ритор і літературний критик на рубежі І ст. до н. е. і І ст. н. е., автор твору «Порівняння Демосфена й Ціцерона».
6. Цей славетний вислів був викарбуваний при вході в храм Аполлона в Дельфах.
7. Теопомп з острова Хірс - давньогрецький історик IV ст. до н. е., автор «Грецької історії» й «Історії Філіппа Македонського» - творів, які збереглися в уривках.
8. Есхін (бл. 390-314 рр. до н. е.) - видатний афінський оратор і політик промакедонського напрямку, завзятий противник Демосфена - борця за незалежність Греції. Плутарх має тут на увазі промову Есхіна «Проти Ктесіфонта». Гілон, обвинувачений у державній зраді, втік у столицю босфорських царів Пантікапей (тепер Керч), нажив на торгівлі великі статки, одружився з скіфянкою. Його дочку, матір Демосфена, звали Клеобулою.
9. Демосфен народився 384 р. до н. е.
10. Опікуни Демосфена - Афоб, Демофонт і Теріппід. Перші два були племінниками батька Демосфена, Теріппід був його близьким другом. Про талант див. комент. 12 до життєпису Ціцерона.
11. Антіфан з Карісти, міста на острові Евбеї, сучасник Демосфена, плідний комедіограф, з численних його творів збереглись лише фрагменти. [425]
12. Арг - маловідомий давньогрецький поет першої половини IV ст. до н. е.
13. Каллістрат - визначний афінський оратор і політичний діяч першої половини IV ст. до н. е.
Ороп - місто на кордоні між Аттікою і Беотією, предмет суперечки між афінянами і фіванцями. Коли афіняни втратили це місто в 366 р. до н. е., винуватцями цього визнали Каллістрата і визначного афінського полководця Хабрія. У 364 р. до н. е. на суді Каллістрат успішно захищав себе і Хабрія.
14. Ісократ (436-338 рр, до н. е.) - славетний оратор, вчитель красномовства, його промови (політичні, парадні, судові) збереглися, відзначаються блискучим стилем, чистотою і ясністю аттічної літературної мови.
15. Ісей - давньогрецький оратор-адвокат, учитель красномовства (перша половина IV ст. до н. е.). До наших днів дійшло 11 промов на судові теми.
16. Герміпп - письменник другої половини II ст. до н. є, автор збірки біографій давньогрецьких мислителів (не збереглися). Твердження про те, що Демосфен був учнем Платона, неправильне. Так само немає нічого спільного між стилем Платона і Демосфена.
17. Ктесібій - прозаїк кінця IV ст.- початку III ст. до н. е.; Алкідамант - відомий оратор IV ст. до н. е., учень Ісократа; К а л-л і й - сіцілійський історик.
18. Фукідід - див. комент. 33 до життєпису Перікла. Тут ідеться про місце з його історії (1, 18, 3), де говориться про військовий досвід, який здобули афіняни і спартанці між Перськими війнами і Пелопоннеською.
19. Процес, в якому Демосфен подав у суд скаргу на опікунів, почався в 364 р. до н. е. і тягнувся шість років. Промови, які стосувалися цієї справи, збереглися.
20. Орхомен - місто в Беотії.
21. Трія - дем в Аттіці (дем - одиниця територіально-адміністративного поділу в Аттіці).
22. В античній риториці, тобто теорії красномовства окремий розділ (останній) складали поради, які стосувалися способу виголошення вже готової промови. Тут ішлося про міміку й жести, дикцію та інші виразні засоби, якими користувалися актори і які взяли на своє озброєння оратори.
23. Пітей - афінський оратор і політик промакедонської орієнтації.
24. Демад - визначний афінський оратор, сучасник Демосфена. його політичний противник, один з головних представників промакедонської партії.
25. Піфон Візантійський - довірена особа македонського царя Філіппа II, часто бував у різних містах Греції з дипломатичною місією.
26. Ламах Смірнський - невідома особа.
27. Фіви - головне місто Беотії - однієї з областей в Центральній Греції. Олінф - місто на Халкідському півострові, колонізованому вихідцями з міста Халкіди на Евбеї (звідси й назва півострова).
28. Ератосфен з Кірени (бл. 275-195 рр. до н. е.) - давньогрецький вчений-математик, астроном, географ, філософ, історик літератури. [426]
29. Деметрій Фалерський (354-283 рр. до н. е.) - оратор і вчений, учень Теофраста, правитель Афін (318-283 рр. до н. е.), ініціатор заснування Александрійської бібліотеки).
30. Рядки з комедії Антіфана «Неоттіс».
ЗІ.Галоннес -невеликий острів у північній частині Егейського моря, належав афінянам. Філіпп Македонський, визволивши його від піратів, заявив, що дарує його афінянам, Демосфен у промові про Галоннес, яка не дійшла до наших днів, доводив, що тут не йдеться про подарунок, за який треба дякувати, а про повернення власності.
32. Арістон Хіосський - філософ стоїчного напрямку III ст. до н. е.
33. Теофраст - учень Арістотеля, давньогрецький філософ і всебічний вчений, після смерті Арістотеля керівник перипатетичної школи.
34. Поліевкт - афінський оратор і державний діяч, сучасник Демосфена, противник промакедонської партії.
35. Фокіон - афінський оратор і політичний діяч промакедонської орієнтації, противник Демосфена, славився зразковим життям і справедливістю. Плутарх присвятив йому окремий життєпис.
36. Есіон - афінський оратор, сучасник Демосфена.
37. Давньогрецьке прислів'я, в якому свиня символізує глупоту; вживали його стосовно неуків, які повчають знаючих людей.
38. Демосфен. Про вінок, 18.
39. Йдеться про «Філіппіки», «Олінфські промови», «Про мир», «Про херсонесців».
40.Фокідська, або Священна війна - війна, яка точилася між фокейцями і фіванцями в 355-346 роках до н. е. Причиною війни послужило пограбування храму Аполлона в Дельфах. У цю війну втрутився і Філіпп, цар Македонії.
41. Мідій - багатий афінянин, недруг Демосфена. У 350 р. до н. е., коли Демосфен як хореограф готував до постановки трагедію, Мідій вдарив його по обличчю. Демосфен передав справу в суд і написав промову проти нього, яка не збереглася.
42. Цитата з «Іліади», XX, 467. Переклад Бориса Тена.
43. Тобто перський цар.
44. Гіперід (390-322 рр. до н. е.) - видатний афінський оратор (увійшов у канон десяти найславетніших давньогрецьких ораторів) і політичний діяч антимакедонської орієнтації, обвинувачував Демосфена в одержанні хабара від Гарпала. Загинув одночасно з Демосфеном. З його 77 промов збереглося 6.
45. Мова йде про війну між македонським царем Кассандром і Деметрієм Поліоркетом.
Кассандр (бл. 355-297 рр. до н. е.) - син Антіпатра, намісника Македонії під час походу Александра Македонського на Персію; після битви коло Іпса в 301 р. до н. е.- цар Македонії.
Деметрій Поліоркет, син Антігона Одноокого, одного з найзнаменитіших воєначальників Александра Македонського, сам видатний полководець, цар Македонії, після смерті Кассандра (295-287 рр. до н. е.), прізвисько Поліоркет одержав від того, що славився вмінням брати облогою міста. [427]
46. Панетій - давньогрецький філософ-стоїк II ст. до н. е. З його творів збереглися уривки.
47. Кімон - див. комент. 21 до життєпису Перікла.
Фукідід, син Мелесія,- див. комент. 23 до життєпису Перікла. Перікл (бл. 490-429 рр. до н. е.) - вождь афінської рабовласницької демократії в період її розквіту, стратег Афін.
48. Ефіальт - див. комент. 27 до життєпису Перікла. Арістід - див. комент. 24 до життєпису Перікла.
49. Сузи і Екбатани - зимова і літня резиденції перських царів.
50. Рада Ареопагу - верховний суд у кримінальних справах в Афінах, який засідав на Ареєвому пагорбі (звідси його назва).
51. Тимофей - афінський полководець, який довго командував афінським флотом. Після одного невдалого походу, обвинувачений у державній зраді, був засуджений до штрафу в 100 талантів і в 350 р. до н. е. пішов на вигнання, де й помер.
52. До наших днів дійшли як Демосфенові дві промови проти Арістогітона, з яких одна безперечно неавтентична, а автентичність другої сумнівна.
53. Ктесіпп - син визначного афінського полководця Хабрія. Промова Демосфена «Про звільнення від) повинностей» була виголошена в 354 р. до н. е. У цій промові Демосфен полемізував з Лептіном, який пропонував відмінити пільги щодо виконання літургій, тобто повинностей, які накладались на багатих громадян. Ктесіпп користувався такою пільгою з уваги на заслуги свого батька.
54. Деметрій Магнесійський (з Магнесії у Фессалії або в Малій Азії) - письменник-компілятор І ст. до н. е.
55. У цій промові і Демосфен звинувачував Есхіна в тому, що він, підкуплений Філіппом, діяв на шкоду інтересам Афін.
56. Ідоменей з Лампасака (місто на північному заході Малої Азії) - учень Епікура, автор філософських трактатів і твору про давньогрецьких діячів.
57. Йдеться по посольство, яке в 346 р. до н, є. афіняни відправили до Філіппа для переговорів у справі міста Олінфа. На Олінф, сусіднє місто з Македонією, зазіхали македоняни. Олінфяни просили допомоги в афінян, та, перш ніж ті відгукнулися на їхнє прохання, Філіпп зайняв місто і зруйнував.
58. Сталося це в 354 р. до н. е.
59. Філіпп напав на Візантію в 340 р., на Перінт - у 341 р. до н. е.
60. Союзницька війна (358-355 рр. до н. е.) - війна, яку вели проти Афін союзні з ними міста і яка закінчилась розпадом другого афінського морського союзу (378-355 рр. до н. е.).
61. Евбейці - жителі острова Евбеї, ахейці - жителі Ахайї - країни на півночі Пелопоннесу, мегарці - жителі Мегари - міста на захід від Афін, левкадці - жителі острова Левкади біля західного узбережжя Греції, керкіряни - жителі острова Керкіри (Корфу).
62. У 339 р. до н. е. жителі Амфіси (на північний захід від Дельф) напали на храм Аполлона Дельфійського. Держави - гаранти недоторканості храму, так звані амфіктіони, доручили Філіппу покарати святотатців. [428]
Македоняни вторглися в Грецію й захопили стратегічно важливе місто Елатею у Фокіді, поблизу кордону з Беотією.
63. Марсій - давньогрецький історик IV ст. до н. е., автор історії Македонії.
64. Стратегами в Афінах називали 10 виборних воєначальників. Беотархи - політичні та військові керівники Беотійського союзу.
65. Сивіла - див. комент. 12 до життєпису Фабія Максіма.
66. Термодонт - річка в Малій Азії, яка впадає в Чорне море; на її берегах, за переказом, жили Амазонки. У Беотії Термодонтом називався струмок, що вливався в річку Асоп. Біля Херонеї річки з такою назвою не було.
Кефіс - річка в Аттіці.
67. Гемон - народна етимологія. Плутарх тут співставляє назву річки з грецьким словом hama - «кров».
68. Дурід Самоський (340-270 рр. до н. е.) - давньогрецький історик, автор загальної історії Греції від 371 р. до н. е., а також історії рідного острова Самосу. Його твори збереглися у фрагментах. »
69. Цей і попередній оракул наводимо в перекладі А. Содомори.
70. Епамінонд (бл. 470-362 рр. до н. е.) - видатний фіванський полководець і державний діяч, переможець спартанців у 371 і 362 рр. до н. е.
71. Битва біля Херонеї в Беотії відбулася у вересні 338 р. до н. е.
72. Тобто намісникам перських володінь у Малій Азії.
73. Сарди - столиця Лідії, стародавнього царства в західній частині Малої Азії, з VI ст. до н. е.- перської сатрапі!.
74. Кожна службова особа в Афінах зобов'язана була протягом 30 днів після залишення посади дати звіт по свою діяльність. Тоді будь-хто мав право виступити з обвинуваченням, викриваючи підзвітного у зловживанні службовим становищем.
75. Філіпп був убитий в 336 р. до н. е. одним із своїх прибічників Павсанієм, якого афіняни вирішили нагородити за це почесним вінком.
76. Про це згадує Есхін у промові «Проти- Ктесіфонта».
77. Маргіт - персонаж пародійної епічної поеми невідомого автора (античні приписували його Гомерові), в якій Маргіт був зображений несусвітнім дурнем.
78. Фіви були здобуті і зруйновані, македонянами в 335 р. до н. е.
79. Кіферон - гірський кряж між Аттікою і Беотією.
80. Арістобул з Кассандрії - історик Александра Македонського, якого він супроводив в його поході на Персію.
Кассандрія - нова назва Потідеї, зруйнованої Філіппом і відбудованої Кассандром.
81. Агід III цар спартанський (338-330 рр. до н. е.), проводив послідовну антимакедонську політику, у битві з македонянами зазнав нищівної поразки в 330 р. до н. е.
82. У 336 р. до н. е. афінянин Ктесіфонт запропонував нагородити Демосфена почесним вінком за великі заслуги перед державою. Есхін подав скаргу в суд на Ктесіфонта, доводячи, що ця пропозиція протизаконна. Справа вирішувалась аж через шість років, а не через десять, як пише [429] Плутарх. Есхінові дав відповідь Демосфен у знаменитій промові «Про вінок».
83. Гарпал - придворний Александра Македонського, завідував царською скарбницею у Вавілоні під час походу на Персію. Коли Александр з військом перебував у Індії, Гарпал утік у Грецію і привіз із собою 5000 талантів.
84. Натяк на застольний звичай на бенкеті, коли чару пускали по колу і кожний, у чиїх руках вона опинялась, підводився з місця й щось співав або декламував.
85. Македоняни вимагали видачі Гарпала. Гарпал утік з Афін разом зі своїми скарбами й найманцями (він мав 6000 навербованих чоловік) і переправився на острів Кріт, де загинув від рук одного із своїх прибічників.
86. Демосфен утік із в'язниці 323 р. до н. е.
87. Трезен - місто на сході Пелопоннесу в Арголіді.
88. Сова і змія - священні тварини Афіни.
89. Александр Македонський помер у 323 р. до н. е.
90. Цю війну звичайно називають Ламійською від імені міста-фортеці Ламії укФессалії, де союзне грецьке військо на чолі з афінським полководцем Леосфеном облягало сили македонян під командуванням Антіпатра, намісника Македонії під час походу Александра на Персію і правителя держави при малолітньому царевичі, синові Александра від Роксани.
91. Філарх - давньогрецький історик кінця III - початку II ст. до н. е.; його твір, який охоплював історію Греції від 272 до 221 рр. до н. е., дійшов до нас в уривках.
92. Ослине молоко вживалося як лікувальний засіб проти туберкульозу.
93. Трієра - корабель з трьома рядами весел.
94. Алківіад (бл. 451-404 рр. до н. е.)-відомий політичний діяч Афін, відзначався політичною безпринципністю; під час Пелопоннеської війни перейшов на бік Спарти.
95. Краннон - місто у Фессалії, біля якого в 322 р. до н. е. македонський полководець Кратер переміг греків.
Муніхій - кріпость неподалік Афін.
96. Метагітніон, боедроміон і піанепсіон - другий, третій і четвертий місяці аттічного календаря, які відповідають серпню - вересню, вересню - жовтню і жовтню - листопаду.
97. Кратер - один з кращих полководців Александра Македонсько-ко, вже наприкінці походу на Персію відправлений в Македонію з дорученням прийняти від Антіпатра посаду намісника Македонії. Він прийшов на допомогу Антіпатрові, обложеному в Ламії.
98. Турії - грецька колонія в південній Італії.
99. Анаксімен з Лампсака (IV ст. до н. е.) - оратор, учитель красномовства, історик, автор історії Філіппа і Александра Македонського.
100. Марафон - місцевість на східному березі Аттіки, біля якої в 490 р. до н. е. греки одержали славнозвісну перемогу над персами.
101. Еак - міфічний цар Егіни, син Зевса, батько Пелея і дід Ахілла, після смерті суддя в підземному царстві
102. Клеони - місто на Пелопоннесі між Корінфом і Аргосом.
103. Калаврія - невеличкий острів з однойменним містом у Са-ронській затоці напроти міста Трезена в Арголіді. [430]
104. Натяк на Піфію, жрицю Аполлона Дельфійського, яка виголошувала свої віщування, сходячи на великий триніжок, поставлений над розколиною в скелі, з якої виходили дурманні випаровування.
105. У трагедії Софокла «Антігона» фіванський цар Креонт забороняє поховати тіло Полініка, котрий пішов з військом здобувати Фіви і загинув у двобої з братом Етеоклом, який захищав місто.
106. Папп - маловідомий історик IV-Ш ст. до н. е.
107. Тесмофорії - жіноче свято на честь Деметри.
108. У 280 р. до н. е. Демосфенові була поставлена бронзова статуя роботи скульптора Поліевкта на центральній площі Афін.
109. Пританей - громадський будинок в Афінах, де засідала колегія пританів,- частина Ради, яка займалася поточними справами. У пританеї годували на державний кошт самих пританів, а також заслужених громадян та іноземних послів.
110. Переклад А. Содомори.
ЦЩЕРОН
1. Тулл Аттій - цар вольсків, племені, яке населяло Лацій - область, в якій був розташований Рим. Як вважали римляни, жив у V ст.
до н. е.
2. Скаври - галузка одного із старовинних патрщіаяських родів Емшіїв і Авреліїв; Лутації Катули - плебейський рід, який дав Риму чимало визначних державних діячів і полководців. Скавр і Катул - це, по суті, прізвиська (як і Ціцерон): перше означає «клишоногий», друге - «щеня».
3. Квестором, тобто фінансовим службовцем, Ціцерон був у 75 р. до н. е. Це була його перша державна посада.
4. Календи - перший день кожного місяця в римському календарі. Ціцерон народився 3 січня 106 р. до н. е. в невеликому місті Арпіні на південний схід від Рима.
5. Платон. Держава, V, 475 в.
6. Поема ця не збереглася, написана була тетраметром, тобто віршовим розміром, який складався з чотирьох подвійних ямбічних або хореїчних стіп. Не збереглися й інші поетичні твори Ціцерона, написані в зрілому віці. Вже в античності його вважали бездарним віршоробом.
7. Філон з Ларісси (місто у Фессалії - області в Центральній Греції), представник так званої Нової (третьої) Академії, тобто видозміненої філософії Платона; у 88-87 роках н. е. перебував у Римі, був учителем Ціцерона, після 74 р. перебрався на постійне проживання в Рим. Учителем Філона був Клітомах (друга поло'вина II ст. до н. е.), один з видатних платоніків.
8. Ціцерон учився римського права у двох визначних юристів того часу: у Квінта Муція Сцеволи (на прізвисько Авгур) і його сина Квінта Муція Сцеволи (на прізвисько Жрець).
9. Марсійська, або Союзницька війна (90-88 рр. до н. е.) - війна, яку вели італійські племена з Римом за надання їм громадянських прав. Марсійською названа тому, що в ній найважливішу роль відіграло італійське плем'я марсів. Ціцерон брав у ній участь під [431] командуванням не Сулли, як подає Плутарх, а консула Гнея Помпея Страбона.
10. Мається на увазі громадянська війна між популярами під керівництвом Гая Марія і Корнелія Цінни та оптиматами в 87-82 роках до н. е., яка, кінець кінцем, закінчилась перемогою оптиматів і встановленням диктатури Сулли в 82 р.
11. Назвою грецької драхми Плутарх позначає рівну їй щодо вартості римську срібну монету денарій.
12. Талант у стародавніх греків служив як мірою ваги (26,2 кг), так і грошовою одиницею (один талант дорівнював 6000 срібних драхм). 250 талантів - це 1500000 драхм, отже, й римських денаріїв.
13. Промова «На захист Секста Росція Амерійського» була виголошена в 80 р. до н. е.
14. Антіох з Аскалона (місто в Сірії) - керівник філософської школи Платона в Афінах, учень згаданого вище Філона. Виступаючи проти скептицизму, характерного для представників Середньої (другої) Академії, а також проти Карнеада (бл. 213-129 рр. до н. е.), одного із засновників Нової (третьої) Академії і його учня Клітомаха, Антіох проповідував еклектичну філософію, основу якої становило вчення Платона з елементами філософії стоїків.
15. Сулла помер у 78 р. до н. е.
16. Ксенокл з Адраміттія, Діонісій з Магнесії, карієць (з Карії, країни в Малій Азії) Меніїш - тогочасні відомі вчителі красномовства в Малій Азії.
17. Молон - знаменитий вчитель красномовства на острові Родосі.
18. Посідоній (бл. 135 - бл. 50 рр. до н. е.) - видатний давньогрецький філософ-стоїк та історик.
19. Ціцерон повернувся в Рим у 77 р. до н. е.
20. Атрей, міфічний цар Мікен, щоб відомстити братові Фієсту, наказав убити, засмажити й подати Фієсту м'ясо його власних синів.
21. Див. комент. 3.
22. Ціцерон повернувся в Рим у 77 р. до н. е. Про свою смішну пригоду він розповідає у промові «На захист Г. Планція».
23. Римські закони забороняли адвокатам брати будь-які винагороди від клієнтів.
24. Славнозвісний процес проти колишнього намісника Сщілії Гая Верреса відбувся у 70 р. до н. е. Промови Ціцерона, написані у зв'язку з цим процесом, дають уявлення про здирства, яких допускалися користолюбні намісники провінцій.
25. Коли Ціцерон як обвинувач подав у суд скаргу на Верреса, аналогічну подав і Квінт Цецілій Нігер, колишній квестор Верреса. У таких випадках суд вирішував, кому з двох дати перевагу, Ціцерон у окремій промові довів, що Цецілій є підставною особою, висунутою покровителями Верреса для того, щоб своїм бездарним обвинуваченням провалити процес.
26. Квінт Горталій Гортал (114-50 рр. до н. е.) - видатний римський оратор, суперник Ціцерона.
27. Статуя, яку Веррес подарував Гортензію як хабар, зображувала сфінкса - чудовисько, яке, за міфом, зупиняло людей, котрі йшли до Фів, столиці Беотії, і пропонувало відгадати загадку, обіцяючи життя тому, [432] хто її відгадає. Ніхто відгадати не міг, тож воно всік убивало. Тільки Едіп зміг дати правильну відповідь.
28. Ціцерон був курульним едилом у 69 р. до н. е. Як едил він відповідав, між іншим, за безперебійне постачання Рима продовольством.
29. Ціцерон одружився з Теренцією у 80 р. до н. е.
30. Палатинський пагорб - один із семи пагорбів, на яких був розташований стародавній Рим, вважався в той час найаристократичній-шою частиною міста, пізніше на ньому був побудований імператорський палац.*
31. Претором-службовцем, який займався судочинством, Ціцерон був у 66 р. до н. е.
32. Публій Ватіній як квестор у 63 р. до н. е. і згодом як намісник Іспанії заплямував себе різними зловживаннями. Пізніше став запеклим цезаріанцем. У 47 р. до н. е. був консулом.
33. Товсту шию вважали за ознаку зарозумілості й нахабства.
34. Гай Манілій, народний трибун 66 р. до н. е., прихильник Помпея, подав народним зборам законопроект про надання Помпею верховного командування у війні з Мітрідатом Евпатором, царем Понту. Цей законопроект підтримав Ціцерон. Манілія притягли до суду після закінчення трибунських повноважень, тобто після 10 грудня, а претори виконували свої обов'язки суддів по 31 грудня.
35. Ціцерона обрали консулом на 63 р. до н. е. разом з безхарактерним Гаєм Антонієм, дядьком пізнішого тріумвіра Марка Антонія.
36. Помпей залишився в Азії до 62 р. до н. е.
37. Луцій Сергій Катіліна, за походженням аристократ, уклав змову для викликання перевороту і встановлення диктатури типу Сулли. Окремий твір під заголовком «Змова Катіліни» присвятив їй історик Гай Саллюстій Кр сп.
38. Йдеться по аграрний законопроект Публія Сервілія Рулла, народного трибуна 64 р. до н. е. Ціцерон виголосив проти нього декілька промов. Законопроект так і не був прийнятий.
39. Катіліна виставив свою кандидатуру в консули на 62 рік під час виборів восени 63 р. до н. е. Крім нього, кандидували: Сервій Сульпіцій Руф, Децім Юній Сілан і Луцій Ліціній Мурена.
40. Консульськими виборами керував Ціцерон. Відбулися вони 25 жовтня 63 р. до н. е. на Марсовому полі в Римі.
41. Мова йде про надзвичайну постанову сенату, яка надавала консулу (консулам) необмежені, диктаторські повноваження, неначе встановлюючи в Римі виняткове становище.
42. Квінт Цецілій Метелл Целер був тоді претором і одним з головних помічників Ціцерона в боротьбі з Катіліною.
43. Фульвія дізналася про плановий замах на життя Ціцерона від свого коханця Кв. Курція, учасника змови. До Ціцерона з'явилися, щоб його вбити,. Г. Корнелій і Л. Варгунтей.
44. Перша промова проти Катіліни була виголошена Ціцероном 8 листопада 63 р. до н. е.
45. Сиві лині книги -див. комент. 12 до життєпису Фабія Максіма.
46. Луцій Корнелій Цінна - консул 87 р. н. е., разом з [433] Гаєм Марієм очолював партію популярів; після смерті Марія в його руках деякий час була повнота влади в Римі.
47. Сатурналії - римське свято на честь бога Сатурна, яке відзначалось у грудні протягом кількох днів (починаючи з 19 грудня).
48. Аллоброги - кельтське плем'я, яке населяло частину Галлії між Альпами, річкою Роною та її лівою притокою Ізером, підкорене римлянами в 121 р. до н. е.
49. Кротон - грецьке місто на півдні Італії в області Бруттій.
50. Тобто Деціма Сіпана і Луцінія Мурену, вибраних консулами на 62 р., і Ціцерона, який займався змовою Катіліни.
51. Лентул, знявши тогу з широкою пурпурною каймою, яку носили високі службові особи, вдягнув темний одяг, який личить особам, що перебували під обвинуваченням і хотіли викликати співчуття у суддів і в народу.
52. Йдеться про «Третю промову проти Катіліни», виголошену З грудня 63 року до н. е.
53. Весталки - жриці богині домашнього вогнища Вести, які складали обітницю дівочої непорочності.
54. Квінт Туллій Ціцерон, молодший брат Ціцерона (народився в 102 р. до н. е.).
55. Нігідій Фігул, друг Ціцерона, високоосвічена людина, у філософії примкнув до вчення піфагорейців, цікавився астрологією і мантикою, тобто мистецтвом ворожіння.
56. Йдеться про «Четверту промову проти Катіліни».
57. Квінт Лутацій Катул, Оптимат, видатний державний діяч.
58. Катіліна загинув у січні 62 р. до н. е. у битві коло Пісторії в Етрурії.
59. Народні трибуни вступали на свою посаду 10 грудня, а строк консульських повноважень Ціцерона кінчався 31 грудня.
60. За звичаєм, консули, перед тим як скласти з себе повноваження, звітували про свою діяльність на народних зборах і клялися в тому, що свої обов'язки виконували сумлінно.
61. Марк Порцій Катон Молодший (95-46 рр. до н. е.), видатний державний діяч, фанатичний республіканець, прихильник стоїчної філософії, антицезаріанець, загинув у битві біля Тапса в Африці 46 р. до н. е.
62. Ціцерон. Академічні дослідження, II. 38.
63. Ціцерон. Брут, 31, 121.
64. Кратіпп у сорокових роках викладав філософію Арістотеля в Афінах, був учителем сина Ціцерона.
65. Син Ціцерона Марк Туллій Ціцерон, який народився коло 65 р. до н. е., вивчав філософію і риторику в Афінах без особливого успіху. У 43 р. примкнув до Брута і воював проти другого тріумвірату. Імператор Август дав йому консульство в 30 р. до н. е.
66. Йдеться, очевидно, про Тіта Мунація Планка Бурсу, народного трибуна 52 р. до н. е., прихильника Цезаря й Антонія. Промова Ціцерона на його захист не збереглася.
67. Ці два грецькі слова можна, розуміти ще й як «Аксій, син Красса», в чому і полягав дотеп Ціцерона.
68. Марк Ліціній Красс вирушив у 56 р. до н. е. в Сірію з наміром прославити себе завоюванням Парфії. [434]
69. Натяк на африканське походження Октавіана. Річ у тім, що жителі Африки проколювали собі вуха, щоб чіпляти прикраси.,
70. Публій Сестій -друг Ціцерона. Як народний трибун 57 р. до н. е. чимало посприяв поверненню Ціцерона з вигнання, У 56 р. Ціцерон захищав Сестія, якого Клодій обвинуватив у насильстві під час виборів на посаду едила.
71. Маній Аквілій - консул 101 р. до н. е., придушив повстання рабів на Сіцілії. Адраст - міфічний цар Аргоса. Одна з його дочок була (Здружена з Полпгіком, друга - з Тідеєм, які обидва були вигнані з рідних міст.
72. Вірш з невідомої трагедії. Очевидно, йдеться тут про фіванського царя Лайя, якому оракул Аполлона не радив мати дітей.
73. Публій Аппій Клодій Пульхер походив із стародавнього патриціанського роду Клавдіїв. У той час, тобто в 62 р. до н. е., як квестор міг'мати близько 30 років.
74. Йдеться про жіноче свято Доброї богині, згадане в 19 розділі, Клодій проник у дім Цезаря 5 грудня 62 р. до н. е.
75. Клодія - дружина Метелла Целера (див. прим. 42), уславлена римським ліриком Катуллом під іменем Лесбії; у 56 р. до н. е. звинуватила свого коханця Целія в намаганні отруїти її. Целія захищав Ціцерон.
76. Йдеться про Луція Ліцінія Лукулла.
77. Див. комент. 30 до життєпису Цезаря.
78. Див. прим. 57.
79. На 58 р. до н. е.
80. Луцій Кальпурн.ій Пізон Цезонін - тесть Цазаря, Авл Габіній - легат Помпея під час його походу на Схід у 66-65 рр. до н. е.
81. Законопроект, внесений Клодієм, звучав: «Хто стратив без суду римського громадянина, повинен бути позбавлений права користуватися' водою і вогнем». Такою формулою у Стародавньому Римі засуджували на вигнання.
82. Албанський маєток - біля підніжжя Албанської гори в Лації, на південний схід від Рима.
83. Гай Кальпурній Пізон, другий чоловік дочки Ціцерона.
84. Помпей для зміцнення свого союзу з Цезарем одружився з дочкою Цезаря Юлією.
85. 500 миль дорівнює 740 км.
86. Вібон - прибережне місто не в Луканії, а в Брутії (тепер Калаб-рія).
87. Брундізій (сьогодні Бріндізі) - див. комент. 47 до життєпису Красса.
88. Ціцерон подався в Македонію, де жив у місті Тессалоніці (Салоніки) у квестора Гнея Плашця, якого згодом у 54 р. до н. е. захищав на процесі.
89. Публій Корнелій Лентул Спінтер, друг Ціцерона, консул 57 р. до н. е., вніс у сенат пропозицію про повернення Ціцерона.
90. Тіт Анній Мілон Папіан, народний трибун 57 р. до н. е., недруг Клодія, зробив усе для повернення Ціцерона з заслання.
91. Ціцерон повернувся в Рим 4 вересня 57 р. до н. е. [435]
92. «Вдячна промова сенатові», в якій Ціцерон подякував сенату за заходи, вжиті для його повернення.
93. Клодій загинув 18 січня 52 р. до н. е. у кривавій сутичці, яка виникла між озброєними людьми Мілона і його.
94. Публій Ліціній Красс, молодший син тріумвіра Марка Красса, загинув у битві з парфянами в 56 р. до н. е.
95. Ціцерон як колишній консул був призначений намісником провінції Кілікії - країни на південно-східному узбережжі Малої Азії. Виїхав туди 1 травня 51 р. до н. е.
96. Каппадокія - залежна від Риму країна в Малій Азії, сусідня з Кілікією.
97. А м а н - гірський хребет на сході Кілікії на кордоні з Сірією.
98. Марк Целій Руф (82-48 рр. до н. е.), друг Ціцерона, народний трибун у 52 р. Листування Ціцерона з Целієм частково збереглося.
99. Ціцерон повернувся в Рим під кінець 50 р. до н. е., коли війна між Цезарем і Помпеєм стала неминучою.
100. Цезар перейшов прикордонну річку Рубікон, яка відділяла Італію від Передальпійської Галлії 10 січня 49 р.
101. Гай Требацій Теста, юрист, листувався з Ціцероном.
102. Захопивши Італію, Цезар, перш ніж податися за Помпеєм, який у Македонії збирав військо, вирушив до Іспанії, де розгромив значні сили помпеянців.
103. Луцій Доміцій Агенобарб, консул 54 р. до н. е., друг Ціцерона, непримиренний ворог Цезаря, загинув у битві біля Фарсала у 48 р. до н. е.
104. Теофан, родом з Мітілени на острові Лесбосі, письменник, супутник Помпея в його походах, які описував у окремому творі.
105. Луцій Лентул, консул 49 р., противник Цезаря, після битви біля фарсала втік з Помпеєм у Єгипет і там загинув.
106. Марк Ноній Суфенат, трибун 56 р., претор 53 р. до н. е.
107. Тіт Аттій Лабієн - талановитий полководець, легат і найближчий помічник Цезаря під час Галльської війни. У 49 р. перейшов на бік Помпея, після поразки біля Фарсала воював проти Цезаря в Африці й Іспанії, де в битві біля Мунди в 45 р. загинув.
108. Битва біля Фарсала відбулася в серпні 48 р. до н. е.
109. Цезар прибув у Тарент у вересні 47 р. до н. е.
110. Ферамен - афінський державний діяч і визначний оратор кінця V ст. до н. е^
111. «Катон» - панегіричний твір Ціцерона, в якому він славив Марка Порція Катона Молодшого. У відповідь Цезар написав твір «Антикатон», у якому Катон був зображений з негативного боку. Обидва твори не збереглися.
112. Квінт Лігарій, легат Помпея, був узятий у полон Цезарем. Ціцерон захищав його в 46 р. до н. е.
113. Діалектика - тут ідеться про мистецтво логічної мови.
114. Тускул -місто в Лації поблизу Рима. Тут у період 47-44 років до н. е. Ціцерон написав низку творів з філософії і риторики.
Лаерт - міфічний цар острова Ітаки, батько Одіссея, під час відсутності сина жив переважно на селі в глибокому сумі. [436]
115. У 46 р. до н. е.
116. Дочка Ціцерона Туллія (народилася 78 р. до н. е.), улюблениця батька, тричі була одружена (див. комент. 83), третім її чоловіком був Публій Корнелій Долабелла, якого усиновив Публій Лентул. Померла вона в 45 р. до н. е. при пологах на 31 році життя.
117. Марк Туллій Тірон - вільновідпущеник Ціцерона, винахідник стенографії, якою римляни довгий час користувалися, видавець листів Ціцерона, автор його життєпису.
118. Йдеться по Марка Юнія Брута (85-42 рр. до н. е.), який разом з Кассієм очолив змову на життя диктатора Г. Юлія Цезаря з метою відновлення республіканського ладу.
119. Гай Юлій Цезар був убитий 15 березня 44 р. до н. е.
120. В Афінах у 403 р. до н. е. після вигнання тридцяти тиранів, які прийшли до влади на короткий час після поразки афінян у Пелопоннеській війні, партія, яка перемогла, обіцяла не пам'ятати зла, скоєного політичними противниками. Звідси грецький термін амністія - «забуття минулого», який увійшов у політичний словник.
121. Авл Гірцій і Гай Вібій Панса були обрані консулами на 43 р. до н. е. Мова тут про Публія Корнелія Долабеллу, колишнього зятя Ціцерона, який після закінчення строку свого консульства вирушив у Сірію, призначений її намісником.
122. Йдеться про Октавіана, пізнішого імператора Августа, внука сестри Гая Юлія Цезаря, котрий усиновив Октавіана і призначив його спадкоємцем свого маєтку.
Аполлонія - місто в Іллірії.
123. Луцій Марцій Філіші, консул 56 р. до н. е., вітчим Октавіана Августа; Гай Клавдій Марцелл, консул 50 р. до н. е., чоловік Октавії, сестри Октавіана.
124. Батько Октавіана Гай Октавій дійшов до посади претора, пізніше був намісником Македонії, помер у 58 р. до н. е. Взагалі, рід Октавіїв нічим особливим не відзначився в історії Риму.
125. Октавіан народився в 63 р. до н. е.
126. Тіт Помпоній Аттік (109-32 рр. до н. е.), щирий друг Ціцерона. Листування Ціцерона з Аттіком, яке хронологічно охоплює період від 61 до 44 рр. до н. е., збереглося до наших днів.
127. У битві біля Мутіни (тепер Модена) 21 квітня 43 р. до н. е. консули Гірцій і Панса загинули.
128. Октавіан був обраний консулом у серпні 43 р. до н. е. Другим консулом став не Ціцерон, а Квінт Педій, двоюрідний брат Октавіана.
129. Йдеться по утворення другого тріумвірату, до складу якого увійшли Октавіан, Марк Антоній і Марк Емілій Лепід, який до того часу був намісником Нарбонської Галлії (теперішній південь Франції).
130. Тепер Болонья.
131. Астура - місто в Лації у гирлі однойменної річки.
132. Цірцей - мис на південний схід від Астури.
133. Кайєта -мис і місто в Лації за 45 км від Цірцея.
134. Ціцерон загинув 7 грудня 43 р. до н. е.
135. «Філіпшками» назвав Ціцерон свої промови проти Антонія, виголошені з вересня 44 р. по квітень 43 р. до н. е., через схожість [437] їх змісту з промовами, які виголосив Демосфен проти Філшпіц. царя Македонії.
136. Ораторське підвищення - чотирикутна кам'яна трибуна, прикрашена носами трофейних ворожих кораблів. Латиною ніс - ростра, тому трибуну називали рострами.
137. У 30 р. до н. е.
138. «На захист Целія», 17, 41.
139. Ціцерон має на увазі філософію Епікура.
140. Мова йде про так звані «парадокси». Так стоїки називали судження, які людям видаються неочікуваними, суперечними із здоровим глуздом, наприклад, що всі злочини рівноцінні.
141. «Друга філіппіка», 30.
142. Ісократ і Анаксімен - давньогрецькі оратори і вчителі красномовства.
143. Рядок з трагедії Есхіла, яка не збереглася.
144. Демосфен. Про вінок, 227.
145. Із цих «Спогадів» дійшли до нас дрібні фрагменти. Марк Віпсаній Агріппа - видатний полководець, друг і зять Октавіана Августа. Гай Цільній Меценат - друг і дорадник Августа, покровитель літератури (зокрема піклувався про Вергілія і Горація).
146. Платон. Держава, V, 473 d.
147. Фемістокл і Алківіад - видатні давньогрецькі державні діячі.
148. Децім Лелій - помпеянець, народний трибун 54 р. до н. е.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Плутарх Демосфен і Ціцерон Переклад Й. Кобова, Ю. Цимбалюка
ЗМІСТ
| 1. | Плутарх Демосфен і Ціцерон Переклад Й. Кобова, Ю. Цимбалюка |
| 2. | ЦІЦЕРОН 1. Мати Ціцерона Гельвія була, кажуть, жінкою... |
| 3. | (ПОРІВНЯННЯ) 50. Оце все, що заслуговує пам'яті з... |
| 4. | ПРИМІТКИ ДЕМОСФЕН 1. Уривок з цього вірша... |
На попередню
|
|
