Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Лукіан Сатиричні діалоги Переклад А.Сагарди
ЗЕВС ТРАГІЧНИЙ
Зевс та інші олімпійці підслуховують суперечку між стоїком Тімоклом і епікурейцем Дамідом.
Зевс. Що ж нам, боги, ще залишається робити, як тільки, нахилившись, слухати їх? Отож, нехай Гори вже відсунуть засув, розженуть хмари й відчинять небесні брами, Геракле, яка ж сила людей зійшлася послухати їх! А Тімокл не зовсім подобається мені: він тремтить, розгублений. Сьогодні він зіпсує нам усю справу. Очевидно, він неспроможний буде триматися супроти Даміда. Єдине, що ми можемо зробити: помолимося за нього.
Тільки про себе, тихенько, щоб Дамід не підслухав *.
[* Пародія на «Іліаду», VII, 195.]
Тімокл. Так що ти кажеш, святотатцю Даміде? Богів немає - кажеш ти - і вони не піклуються про людей?
Дамід. Ні, немає. Але попереду ти відповідай мені, якими доказами т», переконався, що вони є?
Тімокл. Ні, не я, а ти, негіднику, відповідай.
Дамід. Так ні ж, не я, але ти відповідай.
Зевс. Поки що наш бушує значно краще й гучніше. Чудово, Тімокле! Підсилай побільше лайки, бо в тому ж і сила твоя; а на всьому іншому він заткне тобі рота і зробить тебе німим, як рибу.
Тімокл. Але, клянуся Афіною, я не відповім тобі перший.
Дамід. Ну, то питай уже, Тімокле, бо ти переміг мене такою присягою, але, будь ласка, без лайки.
Тімокл. Правду мовиш. Та скажи ж мені: тобі, проклятий, здається, що боги не піклуються про нас?
Дамід. Зовсім ні.
Тімокл. Що ти кажеш? Так усе на світі діється без їхнього промислу?
Дамід. Так.
Тімокл. То, виходить, що немає такого божества, яке порядкувало б і дбало за цілий світ?
Дамід. Немає.
Тімокл. А все наосліп лине-рине якимсь нерозумним потоком?
Дамід. Так.
Тімокл. І ви, люди добрі, чуєте не й терпите і не поб'єте камінням злочинця?
Дамід. Що ж це ти, Тімокле, підбурюєш проти мене людей? Та хто ж [358] ти, що так сердишся за богів, і це тоді, коли вони самі не гніваються? Принаймні мені вони ніякого лиха не заподіяли, хоч і давно чують, якщо тільки й справді вони чують.
Тімокл. Чують, Даміде, чують і колись таки покарають тебе.
Дамід. Але коли ж у них може бути дозвілля для мене, якщо вони, мають, за твоїми ж таки словами, стільки роботи і порядкують незчисленними справами цілого світу? От у чому причина, що вони не помстилися й на тобі за те, що ти завсігди неправдиво присягаєшся та за інші твої злочини,- коли б тільки ще й самого мене ти не довів до того, що й я почну лаятись усупереч тому, як ми умовлялися. А втім, я й не бачу, який інший і більший доказ свого піклування вони могли б подати, ніж зле знищивши тебе, злого. Очевидячки, вони, мабуть, саме тепер подалися в дорогу за Океан до бездоганних Ефіопів*, бо й справді вони звикли безнастанно ходити до них на бенкети,- іноді навіть тоді, коли їх не запрошують.
[* «Іліада», І, 423 і далі.]
Тімокл. Що ж я можу сказати, Даміде, на таку безсоромність?
Дамід. Те, Тімокле, що я давно бажаю почути від тебе, а саме: як ти переконався, що думаєш, нібито боги дбають за нас?
Тімокл. Поперед усього мене переконав у цьому порядок, що є в світі: сонце завсігди йде тією самою дорогою, і місяць так само, і пори року повертаються, і рослини виростають, і живі істоти народжуються, і ці останні так майстерно зорганізовані, що можуть і живитися, і мислити, і рухатися, і ходити, і будувати оселі, і шити взуття та інше таке. Невже ж ти вважаєш, що це - не діла промислу?
Дамід. Це ж ти, Тімокле, наперед захоплюєш те, що треба ще довести. Адже ж зовсім ще не ясно, чи все це є наслідком промислу. Що все на світі відбувається саме так, це я й сам сказав би; але ніщо не силує зараз же й конче вірити, ніби все це походить від чиєїсь завбачливості, бо можливо, що воно почалося інакше і тепер залишається однаковим і набуло певної сталості, а ти простісіньку доконечність називаєш порядком у них. По цьому ти напевне сердитимешся, якщо хто не погодиться з тобою, коли ти тільки перелічуєш явища в природі, як вони є, вихваляєш їх і разом з тим гадаєш, що це і є доказ того, що кожне з них поставлене в певному порядку промислом. Отож можна сказати з коміком:
Ні, не годиться так,- скажи вже інше щось.
Тімокл. Щодо мене, то я не думаю, ніби на. це потрібний ще якийсь інший доказ. А все ж я спитаю, а ти відповідай мені: як тобі здається, Гомер був видатний поет?
Дамід. Навіть дуже видатний.
Тімокл. Так от він переконав мене, коли ясно показує промисел богів.
Дамід. Але, поважний, що Гомер був прекрасний поет, усі згодяться З тобою, проте за справжнього свідка в таких от справах не визнають ні його, ні якогось іншого поета. Бо поети, як я гадаю, дбають не за істину, але за те, щоб зачарувати слухачів; от чому вони співають віршами й повчають міфами і взагалі все вигадують, щоб тільки досягти приємності.
А все ж я з охотою послухав би, чим саме у Гомера ти найбільш переконався? Чи не тим, що він говорить про Зевса, як донька, брат і жінка замислили закути його в кайдани? І коли б Фетіда, як тільки довідалася про те, [359] що діється, не покликала на допомогу Бріарея*, то нашого любого Зевса і справді схопили б і зв'язали. Вдячний за це і на спомин Фетіді про цю послугу, він обдурює Агамемнона, пославши йому неправдивий сон, унаслідок якого загинуло багато ахеїв. Розумієш? Він був неспроможний кинути блискавку лише на Агамемнона і спалити його самого, аби тільки не вважали його за ошуканця**. Або може тебе головно схилило до віри те, що ти чув, як Діомед спершу поранив Афродіту***, а потім з наказу Афіни**** навіть і самого Ареса, а трохи згодом і самі боги - мішма чоловіки й жінки - зчепилися одне з одним у бійці, а Афіна перемогла Ареса, бо він, як я гадаю, був уже знесилений від ран, які дістав від Діомеда, і що
Проти Лето став могутній Гермес благодійник*****.
[* «Іліада», І, 396 і далі.]
[** «Іліада», II, 5 і далі.]
[*** «Іліада», V, 330 і далі.]
[**** «Іліада», V, 855 і далі.]
[***** «Іліада», XX, 72.]
Або, може, тобі здалося переконливим те, що він оповідає про Артеміду, як дуже образлива богиня розсердилась, коли Еней не запросив її на бенкет, і через те наслала на його країну надприродно великого й непереможного дужого вепра? Так от, чи не такими оповіданнями Гомер переконав тебе?
Зевс. Овва! Боги, як кричить натовп, вихваляючи Даміда! А наш той, здається, в безпорадному стані, і справді він злякався, тремтить, очевидячки, ладний кинути геть свій щит і вже оглядається, куди б йому заховатися і втекти.
Тімокл. Чи не думаєш ти, що й Евріпід нерозумно говорить, коли виводить на сцену самих богів і показує, як вони рятують чесних героїв, а лихих і таких нечестивих, як ти, знищують?
Дамід. Але, благородніший серед усіх філософів Тімокле, коли творці трагедії переконують тебе такими виставами, то одне з двох: або в такому разі ти мусиш вважати за богів Пола, Арістодема та Сатира, або ж самі машкари богів, котурни, довгі хітони, плащі, рукавиці, подушки на живіт та все інше, що належить до повного вбрання богів у трагедії. Але те й інше, гадаю, дуже смішне. А от коли Евріпіда ніяк не спонукають вимоги сцени і він сам від себе висловлює свої думки, то послухай, як він тоді зовсім відважно каже,:
Ти бачиш, як без меж лежить вгорі ефір,
Як землю він в обіймах вогких охопив.
Його вважай за бога й Зевсом іменуй.
Ну, Зевс,- а хто є Зевс, того не знаю я,
І ще:
Лиш ім'я чую* .
І таке інше.
[* Уривки з невідомих тепер трагедій Евріпіда.]
Тімокл. Так що ж? По-твоєму виходить, усе людство й усі народи на землі помилялись, коли визнавали богів і справляли всенародні свята?
Дамід. От добре, Тімокле, що ти нагадав мені про те, що визнають за богів в окремих народів, бо саме з цього можна найкраще зрозуміти, що в оповіданні про богів немає нічого певного. Аджеж тут цілковита плутанина, і ті визнають одне, а інші - друге: скіфи приносять жертви шаблі, фракійці - Замолксідові, рабові, що втік із Самосу і прийшов до них, фрігійці - Місяцеві, ефіопи - Дневі, кіленці - Фалетові, ассірійці - голубові, перси - вогневі, [360] єгиптяни - воді. І хоч вода є спільне всім єгиптянам божество, проте окремо у мемфісців бог - бик, у пелузійців - цибуля, в інших - ібіс або крокодил, ще в інших - песиголовець, або кішка, чи мавпа, і ще більше: по селах для тих праве плече - бог, а для тих, що живуть по той бік вулиці, ліве, далі для тих бог - півголови, а для тих - глиняна чашка або ж полумисок. Невже усе це не смішне, любий Тімокле?
Мом. Чи не казав я вам, боги, що все це колись вирине на поверхню і буде старанно досліджене?
Книга: Лукіан Сатиричні діалоги Переклад А.Сагарди
ЗМІСТ
| 1. | Лукіан Сатиричні діалоги Переклад А.Сагарди |
| 2. | ЗЕВС ТРАГІЧНИЙ Зевс та інші олімпійці підслуховують... |
| 3. | ПРОМЕТЕЙ, АБО КАВКАЗ Гермес, Гефест, Прометей.... |
| 4. | ПРО СОН, АБО ЛУКІЯНОВЕ ЖИТТЯ 1. Я допіру перестав ходити... |
| 5. | ІКАРОМЕНІПП, АБО ПОНАДХМАРНИЙ 10. Меніпп. ...В... |
На попередню
|
|
