Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка
РАВАНА І СІТА
А біля хижки сталося ось що... Доки Рама полював на оленя, Равана перекинувся бродячим жебраком і став у кущах.
- О Сіто, о Лакшмано! - долинув крик з лісу.
І, як ви вже знаєте, тієї ж миті Лакшмана кинувся на допомогу братові. Тоді Равана вийшов зі свого схову. Сіта, трохи здивована його появою, схилилася в шанобливому поклоні:
- Будь нашим гостем, добрий чоловіче,- сказала вона.- Зараз повернуться з лісу мій чоловік і його брат, вони теж радітимуть тобі.
Равана подякував, але, як тільки Сіта наблизилася до нього, він схопив її на руки, кинувся до своєї колісниці, схованої в кущах, і через кілька хвилин вони вже линули над лісом - колісниця та була чарівна.
- Хто ти? Що тобі треба? - вигукнула до смерті налякана Сіта.
- Хто я? - перепитав ракшас і вмить набув свого звичного вигляду. Сіта впізнала лютого демона і, непритомна, впала йому на руки.
Наче сяюча хмарина, летіла небом колісниця. Двадцятирукий Равана повертався на Ланку. Вітер обвіяв лице Сіти, і вона отямилася. Внизу виднілися зелені гори. «О Рамо, - подумала засмучена Сіта. - Як подати тобі знак, як сповістити, що мене викрав лютий ракшас?»
Раптом вона помітила, що на вершині однієї гори стоять люди. Гора наблизилась, і Сіта зрозуміла, що помилилася, то були не люди, а мавпи. «Які дивні мавпи, - подумала Сіта. - Вони, як люди, тримають у руках зброю. Може, це невідомий мені народ. Що, як я залишу їм знак, в який бік понесла мене колісниця Равани?..» І тоді Сіта відірвала від своєї одежі шматок шовку і непомітно кинула його вниз. Як тільки колісниця зникла з очей, мавпи підняли клаптик і понесли його своєму цареві.
Істоти, які так здивували Сіту, справді не були простими мавпами. Це було могутнє плем'я особливих
мавп, які мало чим поступалися людям. Правив тим плем'ям мавпячий цар Сугріва, і йому підкорялися усі звірі, окрім хижих тигрів і добрих слонів. Але саме тоді, коли колісниця Равани пролітала над царством Сугріви, у його володіннях не все було гаразд. Владу підступно захопив брат Сугріви, і справжній цар з вірними підданими змушений був переховуватися в лісах. Саме його воїни підняли із землі шовкову вістку, послану Сітою Рамі.
ПОШУКИ СІТИ
Рама і Лакшмана, вражені тим, що сталося, безсило стояли біля хижки; Першим отямився Лакшмана:
- Час іде! Швидше рушаймо на пошуки!
- Але куди? - з болем у голосі промовив Рама. - Сіту викрав хтось із злих ракшасів. Тільки вони та світлі боги можуть літати над землею, не зачіпаючи її. Ходімо, ми будемо питати усіх, хто нам зустрінеться. Хтось, напевно, бачив того, хто викрав мою дружину.
Довго йшли Рама і Лакшмана непрохідними джунглями, їх мучили спека, голод і спрага, вони перепливали ріки і продиралися крізь колючі хащі. Нарешті настала пора дощів. Щоб сховатися од безупинних потоків води, які, здавалося, намірилися затопити усю землю, брати повернули в гори. Там, у глибокій печері, вони мали намір перечекати зливи. Біля підніжжя тієї гори, до якої прийшли брати, вони побачили озброєних мавп.
- Це не прості мавпи, - сказав Рама. - Чи ти бачив коли, щоб мавпа тримала в руках зброю?
І справді, одна з них йшла просто на Раму.
- Вітаю тебе, чудесний незнайомцю! - поштиво звернувся Рама до незвичайного зустрічного.
-Хто ти?
- Мене звуть Хануман, я слуга Сугріви - мавпячого царя,- відповів воїн.- Він переховується на вершині Цієї гори разом з вірними підданими. Ми - вигнанці з рідного краю.
І Хануман розповів братам-царевичам історію Сугріви.
- Я був би радий допомогти вашому цареві, - відказав Рама, вислухавши все уважно. - Але злі ракшаси викрали мою дружину, і мій перший обов'язок - знайти її.
- Ми дуже поспішаємо,- додав Лакшмана.
Хануман розпитав Раму про все, що з ним сталося, і начебто зрадів.
- Почекайте мене тут,- сказав він.- Я маю для вас вістку.
Здивовані брати на якийсь час залишилися самі. Та довго чекати їм не довелося. Хануман повернувся разом із Сугрівою і придворними. Цар поволі витягнув з кишені шовковий клаптик і сказав:
- Мій слуга розповів вашу історію. Цей клапоть упав з колісниці, яка не так давно пролітала над нашою горою. Чи не впізнаєте ви його?
- Це тканина з її сукні! - голосно вигукнув Рама. - Куди летіла та колісниця?
- Вона прямувала на південь, у бік Ланки, - відповів Сугріва. - І здається нам, що то була колісниця самого Равани...
- Я мушу визволити дружину з ганебного полону, - урочисто промовив Рама. - Та спочатку в подяку за радісну звістку я допоможу тобі повернути твоє царство.
- А потім я піду з тобою війною проти ракшасів, - відказав Сугріва.
РАМА ПОВЕРТАЄ СУГРІВІ ЦАРСТВО
Довго йшли Рама і Лакшмана за мавпами, доки досяг-ли країни, з якої жорстокий брат вигнав Сугріву. Нарешті у сутінках перед подорожніми засяяли вогні палацу. Війська цілу ніч готувалися до вирішальної битви. На світанку Хануман підійшов до міської брами і вигукнув:
- Мешканці міста! Ми повернулись, щоб звільнити вас від жорстокого правителя. Радійте! Сугріва тут - він викликає свого віроломного брата на битву!
Не встиг Хануман промовити це, як загуркотіли ворота і з міста вийшов брат Сугріви. На узліссі на нього вже чекав справжній цар мавп. Бій був тривалим і жорстоким. Та ось брат Сугріви вдав, ніби його поранено, опустив меч і застогнав. Сугріва також зупинився. Тоді підступний супротивник одним стрибком збив його з ніг і, коли Сугріва випустив з рук зброю, підняв над ним гострий меч...
Та не встиг меч опуститися на Сугріву, як просвистіла стріла Рами і навиліт пробила груди царя-самозванця. Так Рама повернув Сугріві царство і придбав могутнього спільника. У царя мавп знову були тисячі підданих, сильних і сміливих, готових за першим його покликом виступити на бій. Та перш ніж рушити військом на Ланку, Рама хотів дізнатися, де схована Сіта і яке військо має Равана. Про це він і сказав Сугріві.
- Нелегка це справа, - відповів цар мавп. - В океані, на шляху до Ланки, живе жахливе страховисько, якому доручено оберігати острів. Перемогти його неможливо, а от перехитрити можна. І зробити це здатен лише один слуга серед моїх підданих - Хануман. Знай, що його матір'ю була мавпа, але батьком - сам бог Вітру. Коли Хануман народився, батько наділив його чудесною здатністю - умінням літати. І ще він навчив сина зменшувати і збільшувати за бажанням розміри свого тіла, так, як сам Вітер збільшує і зменшує хмари... Нам дуже важливо перехитрити страховисько ще й тому, що воно, за велінням богів, змушене буде назавжди покинути океан, якщо пропустить на Ланку без відома ракшасів хоча б одну живу істоту. Тоді й нам шлях на острів відкрито.
- Я проберусь у столицю Равани, може, навіть побачу Сіту, - сказав Хануман Рамі. - Але чи повірить вона, що мене прислав Рама?
Тоді Рама зняв з руки перстень і простягнув його мавпі.
Книга: Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка
ЗМІСТ
| 1. | Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка |
| 2. | ВИГНАННЯ Кілька років цар Дашаратха спокійно і щасливо... |
| 3. | ПРИТУЛОК Подорожні вирушили туди, де вдалині виднілася... |
| 4. | РАВАНА І СІТА А біля хижки сталося ось що... Доки Рама... |
| 5. | ХАНУМАН У дорогу Хануман рушив у супроводі... |
| 6. | ВЕЛИКА БИТВА Дві армії - тисячі ракшасів на чолі з Раваною... |
На попередню
|
|
