Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка

У дорогу Хануман рушив у супроводі невеликого загону. За кілька днів мавпи були на березі океану.

- Як ми дістанемося острова? - спитали мавпи. - У нас нема човна.

- Навіть якби він у нас був, ракшаси помітили б його і потопили! - додала інша мавпа.

Але Хануман навіть не слухав ці розмови. Він підійшов до води, простягнув руки в той бік, де знаходився острів, і раптом почав рости. Він виріс завбільшки з гору, присів, підстрибнув над землею і... полетів над океаном. Рудою хмарою мчав Хануман небом, але з дна океану йому назустріч піднімалося жахливе страховисько.

- Нещасний! - загуділо страховисько. - Я присягнув богам, що ніхто з чужих не потрапить на Ланку! - Страховисько вперло голову в хмару і розкрило пащеку. Хануман знав, як перехитрити його.

- Нехай буде так, як ти хочеш! - промовив він. Тієї ж миті Хануман почав швидко зменшуватися. Коли він став завбільшки з ластівку, то залетів до пащеки страховиська, облетів її і випурхнув.

- Не гнівайся, о могутній! - крикнув Хануман. - Ти не порушив даної богам присяги: я не минув твоєї пащі. Прощавай!

І він помчав далі, збільшуючись у розмірах, а присоромлене страховисько опустилося на дно, щоб назавжди покинути ті води.

Коли вдалині з'явився острів Ланка, Хануман знову зменшився до розмірів кішки і опустився на пагорбі, з якого добре було видно столицю ракшасів. При заході сонця хитра мавпа пробралася за міську браму і попрямувала до палацу.

У палаці всі спали. Чатувала лише сторожа, але ніхто не міг навіть подумати, що невелика тваринка, схожа на кота, з'явилася в палаці для того, аби нашкодити цареві Равані. Хануман кілька разів обійшов усі покої, але Сіти ніде не було. Одного разу він навіть потрапив у спальню до Равани та нікого, крім сплячого демона з десятьма головами, там не побачив. Тоді Хануман вийшов до палацового саду. І саме там він зустрів прекрасну молоду жінку, оточену потворними ракшасами. Жінка сумно схилила голову і тихо зітхала.

«Це вона! - враз здогадався Хануман. - Але як мені заговорити з нею, щоб не помітили ракшаси?»

Після недовгих роздумів мавпа вирішила вилізти на найближче до Сіти дерево і звідти кинути їй перстень Рами. Так вона і зробила.

Коли перстень впав Сіті на коліна, жінка мало не скрикнула. її врятувало лише те, що потомлені за день ракшаси дрімали. Сіта одразу впізнала перстень чоловіка і почала шукати очима того, хто кинув той перстень. Вона побачила Ханумана. Мавпа зробила знак, і Сіта встала, начебто для того, щоб трохи розім'яти ноги. Був пізній вечір, ракшаси дуже хотіли спати, і тому ніхто не пішов за жінкою. Сіті й Хануману вдалося про все непомітно домовитися.

Та коли Хануман вже замірився покинути сад, одна зі служниць побачила його на дереві та здійняла страшенний галас. Сторожа, що прибігла на той крик, почала кидати в Ханумана списами, стріляти з луків, а потім вирішила спалити непроханого гостя. Один з охоронців кинув у мавпу жевріючі вуглини, і хвіст Ханумана загорівся.

«Ви хочете спалити мене? - подумала відважна мавпа. - Дивіться, щоб вам самим не згоріти». Вона мерщій кинулася на дах палацу Равани, і за кілька хвилин покрівля запалала в кількох місцях. Невдовзі вогонь перекинувся на інші будівлі, і врешті палала вже вся столиця. Ракшасам було не до того, щоб ловити чи вбивати мавпу - вони кинулися гасити пожежу.

А Хануман тим часом умочив свій хвіст у воду, піднявся в небо і полетів назад. Він добрався до табору Рами і Сугріви та розповів усе, що бачив.

- Тепер можна виступати проти Равани війною! - проголосив Рама, вислухавши Ханумана.

- Можна виступати! - луною відгукнувся Лакш-мана.

- Моє військо готове! - урочисто промовив Сугріва. Наступного дня добре озброєне військо мавпячого

царя рушило туди, звідки здійснив свій дивовижний політ син Вітру.

Військо Сугріви було таким численним, що земля двигтіла там, де воно проходило. Хмари пилюки закрили сонце, перелякані птахи змовкли в лісах. Нарешті передові загони досягли берега океану.

- Я пропоную будувати човни, - сказав Сугріва.

- Але ж у нас тисячі й тисячі воїнів, - заперечив Лакшмана. - Скільки ж човнів нам доведеться збудувати, щоб усіх переправити на Ланку? Ми змушені поспішати. Я пропоную збудувати міст!

- Чудова думка! - вигукнув Рама, однак мудрий Хануман тільки похитав головою.

Тисячі мавп за наказом свого правителя цілісінький день корчували дерева, відбивали від прибережних скель велетенські шматки і кидали все це у воду. А коли настала ніч, усі побачили, що після дня роботи на поверхні океану нічого не зосталося.

- Підступна стихіє! - вигукнув Рама. - Непокірний Океане! Ти заважаєш мені? Завтра на світанку я випалю тебе вогняними стрілами, і наше військо перейде на Ланку сушею!

З цими словами Рама загорнувся у плащ, ліг на пісок і заснув. І приснився йому предивний сон, ніби сам бог Океану прийшов до нього і промовив:

«О Рамо, переможцю ворогів і приятелю перемоги! Колись, дуже давно, наші предки були великими друзями. Легенда каже навіть, що в наших жилах тече одна кров. Забудь про своє божевільне рішення випалити океан. Зробімо так. У твоєму війську є мавпи, які вміють майстерно плести гілки. Іншим під силу скласти з каменів гору. Як тільки зійде сонце, нехай вони вийдуть на берег моря і розпочнуть роботу. Я обіцяю: тепер мої води підтримають міст, і він постане швидше, ніж сонце поверне на захід».

На цьому сон закінчився, і Рама прокинувся. Він підійшов до моря й кинув камінь. І сталося диво -

камінь не потонув, він плавав на поверхні води. Тоді мавпи з радісними вигуками почали кидати у воду стовбури дерев, сплітати їхні гілки, а зверху сипати каміння. Прямий, як спис, націлений просто у груди Ланки, міст виростав на очах. Коли він був готовий, багатотисячне військо кинулось до нього.

Додати в закладки

  
Переклад Translate