Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка
ВЕЛИКА БИТВА
Дві армії - тисячі ракшасів на чолі з Раваною та десятки тисяч мавп під проводом Сугріви - стояли одна проти одної. А на небі бог смерті Яма і тисячору-ка богиня війни Калі розсунули хмари й нетерпляче чекали, коли почнеться битва.
І битва почалась. Щільною лавою рушили мавпи на стіни Ланки. Та дорогу їм заступили воїни Равани. Гуркіт пролунав над землею: тисячі щитів зіткнулися, тисячі списів вдарили в панцирі, сотні тисяч стріл зі свистом полетіли у повітря.
Жовтий потік мавп налетів на чорну стіну ракшасів. Задзвеніли мечі. Наче розлючені слони, кинулись воїни один на одного. Якщо падав полководець і його загін залишався без ватажка, на місце загиблого враз ставав інший, і воїни знову сповнювались відвагою.
Попереду билися Рама і Лакшмана. Вони спрямовували на ракшасів хмари стріл, і демони падали, як скошена трава. Ось порушився стрій воїнів Равани, і мавпи радісно загукали:
- Ракшаси відступають!
Тоді Равана, розлючений до краю, вирішив покликати на поміч свого брата Кумбкахарни. Гінці царя ракшасів миттю кинулись у гори, де в одній з печер уже п'ять років спав брат Равани.
Коли демони наблизились до печери, вони раптом побачили, що трава при вході аж пригинається до землі. Могутній вітер виривався з печери, втихаючи тільки на якусь мить, щоб потім знову вирватися на волю. Тримаючись за стіни, посланці Равани ввійшли вглиб печери. І тут їх чекало видовище, від якого кров холола у жилах. Посеред величезного залу, склепіння якого зникало у пітьмі, лежав велетень, а довкола нього стояли полумиски із засмаженою дичиною та бочки з вином.
- Що це - слон, подібний до людини, чи людина, схожа на слона? - питали один одного перелякані насмерть слуги Равани.
Та нічого не вдієш - наказ царя ракшасів треба виконувати, і демони змушені були розбудити Кумбкахарни.
Спочатку вони лоскотали його ніздрі списами, потім встромляли у п'яти стріли. Та велетень і не думав прокидатися. Тоді гінці почали кричати і бити в барабани так, що, здавалося, завалиться стеля печери. Нарешті привели молодого слона і пустили його бігати по животі Кумбкахарни. Нічого! Та коли посланці вже вирішили йти геть, велетень раптом позіхнув, потягнувся і відкрив одне око. О диво! Всі стали як вкопані.
Насправді ж нічого дивного не відбулося. Просто скінчилися п'ять років сну, і Кумбкахарни прокинувся, щоб поїсти! Він був дуже здивований, коли побачив, скільки незнайомців мовчки стоять навколо нього.
- Чого вам тут треба?! - заревів ракшас.
- О великий і непереможний Кумбкахарни, - несміливо озвався один з демонів. - Ми прийшли за велінням твого брата Равани. Страшна біда спіткала Ланку. Могутні воїни Рама та Лакшмана із сотнями тисяч жовтих мавп напали на нас.
Кумбкахарни був жорстоким і лютим ракшасом. Йому не хотілося полишати своєї печери, але ж тоді завойовники можуть прийти сюди і порушити його спокій!
- Ведіть мене до Равани! - заревів ракшас. - Я знищу зухвальців, які посміли потривожити мого брата!
... В одній руці велетень ніс спис, змочений отрутою змії. Залізні лати гриміли на ньому, земля вгиналася, а ріки виходили з берегів під його кроками.
Раптом небо прорізала вогняна стріла: небесний камінь, пущений богами, пролетів над Ланкою і впав у море.
- Це погана прикмета! Дуже погана! - загомоніли ракшаси. Та Кумбкахарни не звертав уваги на прикмети. Криками радості зустріло його військо Равани.
- Я не бачу твоїх ворогів, брате, - мовив Кумбкахарни до царя ракшасів. - Де ті зухвалі брати?
І тут з табору Рами вийшов Лакшмана. Він ніс у руках зброю. Розпочався бій.
Першим вдарив ракшас, та Лакшмана відбив удар. Велетень кинув у царевича списа, але той лише зачепив руку Лакшмани.
- Погано прицілюєшся, демоне! - вигукнув царевич.- А тепер стережись!
Він хотів кинути в Кумбкахарни каменем, але чомусь не зміг цього зробити. Сили раптом покинули Лакшману , ноги його підкосилися, і він непритомний упав на траву.
Радісний крик ракшасів пролунав над полем битви. Спис був змащений отрутою змії! Навіть малої подряпини вистачило, аби здолати противника.
Перемога! Перемога!
А в цей час Рама виносить з поля непритомного Лак-шману.
Яке горе для царевича Рами! Яке горе!
ПОДВИГ ХАНУМАНА
Уражений списом ракшаса, Лакшмана лежав на землі. Очі його були заплющені, а дихання пораненого було таким слабким, що доводилося низько схилятися, щоб почути його.
- О Лакшмано, брате мій! - побивався над умираючим Рама. - Чому я не вийшов проти Кумбкахарни замість тебе? Як мені жити без тебе, мій найперший друже?
Усі найкращі лікарі, яких лише можна було знайти в окрузі, прийшли до Рами. Та вони скрушно хитали головами, не в силах допомогти. І тільки один, найстарший серед них, промовив:
- Я знаю, як можна врятувати Лакшману. На північному кордоні Індії, в Гімалаях, там, де земля торкається неба, є гора. На вершині цієї гори росте багато трав. Цю гору легко впізнати - вона стоїть окремо від інших. Трави, що ростуть на ній, - цілющі. Однією з них можна вигнати отруту з тіла воїна. Однак поспішайте: людина, вражена отруєним списом, помирає до схід сонця. Вам залишилося лише півдня!
- Півдня? Хіба це мало? - вигукнув добрий Хану-ман. Він миттю злетів у повітря і через кілька хвилин перетворився на маленьку цятку вдалині. Однак Гімалаї так далеко від Ланки, що навіть Хануман не скоро дістався туди.
Уже вечоріло, коли він знайшов гору. А ще ж треба відшукати цілющу траву!
- На це в мене просто немає часу! - мовив Хануман сам до себе.
І тоді він піднявся на увесь зріст і почав неймовірно швидко збільшуватися. За мить мавпа стала такою, як дві гори. Вона охопила руками гору з цілющими травами, вирвала її з землі і, тримаючи немов дитину в своїх обіймах, злетіла у повітря...
Тисячі мавп пильно ВДИВЛЯЮТЬСЯ в нечю. шите, тая зараз з'явиться Хануман, який несе Лакшмані рятівну траву? Минають безцінні хвилини, та небо порожнє. Ось уже рожева смужка сонця, що сходить, з'явилася на горизонті. Невже все втрачено? Невже великий воїн - мужній Лакшмана - загине?!
І раптом світла тінь мигнула на темному небі. Земля затремтіла од вітру, і велетенська мавпа, тримаючи в руках цілу гору, обережно опустилась з нею біля табору.
- Поспішайте! - коротко вигукнув Хануман. Тоді старий лікар, який півжиття прожив у лісах,
видерся на гору і на її вершині знайшов цілющу траву, потрібну Лакшмані.
На очах вражених воїнів рана на руці царевича почала затягатися, синява збігла з його лиця, і він глибоко вдихнув повітря.
- Хвала богам! - вигукнув Рама. - Мій брат житиме!
[Рама з Лакшманою та мавпами виграли бій і визволили Сіту.]
...Рама повернувся в Айодг'ю. Старий раджа на той час помер, і державою правив син Кайкеї. Та ні він, ні інші брати Рами й хвилини не вагалися, віддаючи престол старшому братові. Його коронували на царство.
Багато років Рама з Сітою жили і правили країною. І не було правителя справедливішого і милосерднішого за Раму.
© Diodor, 2005
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка
ЗМІСТ
| 1. | Рамаяна (Прозовий переказ Премчанда) [скорочено] Переклад С. Наливайка |
| 2. | ВИГНАННЯ Кілька років цар Дашаратха спокійно і щасливо... |
| 3. | ПРИТУЛОК Подорожні вирушили туди, де вдалині виднілася... |
| 4. | РАВАНА І СІТА А біля хижки сталося ось що... Доки Рама... |
| 5. | ХАНУМАН У дорогу Хануман рушив у супроводі... |
| 6. | ВЕЛИКА БИТВА Дві армії - тисячі ракшасів на чолі з Раваною... |
На попередню
|
|
