Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Стратегічне управління – Шершньова
5.1.1. Стратегія і структура: характеристика взаємозв’язку
Організаційна структура визначає впорядкованість завдань, по-сад, повноважень і відповідальності, виходячи з яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську діяльність.Положення про тісний зв’язок і вплив стратегії та структури до-вів ще на початку 60-х років А. Чандлер у роботі «Стратегія та структура» [32].
Подальша практика функціонування підприємств та організацій розвинених країн довела правильність висновків про поступовий перехід від традиційних функціональних і лінійно-функціональних структур управління до ОСУ з більш або менш автономними під-розділами різних типів. Ці тенденції підтверджують думку про існу-вання загальних проблем великих і середніх підприємств — втрату гнучкості та уповільнення реакції на зміни в середовищі. Створення автономних підрозділів — це спроба поєднати в одній ОСУ керова-ність, яку забезпечують централізовані органи управління, де здійс-нюються координація різноманітних видів діяльності, та підприєм-ницьку гнучкість «малих форм» автономних формувань.
В еволюції ОСУ підприємства прийнято окреслювати три основних етапи:І — класичні ОСУ: (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна);
ІІ — удосконалення лінійно-функціональної ОСУ;ІІІ — перехід до стратегічних ОСУ.
А. Чандлер досить багато уваги в своїх дослідженнях приділив з’ясуванню зв’язків між стратегією та структурою. Він стверджував, що зміни в структурі йдуть слідом за стратегіями. Після змін у стру-ктурі (тобто після переходу до нової ОСУ) починається наступний цикл: стратегії змінюються внаслідок змін у стратегічному мислен-ні, зумовленому новим етапом розвитку.Тісний зв’язок між стратегією та структурою можна проілюструвати найпростішою схемою (рис.5.1).
Рис. 5.1. Взаємозв’язок стратегії та структури підприємства
Ці елементи, взаємодіючи, змінюються. Організаційна структура може сприяти стратегічному розвитку підприємства або гальмувати його. Г. Мінцберг [45] також довів, що й стратегія може обмежувати розвиток підприємства, тобто стратегія та структура — однопланові явища[13; 45]. З огляду на це великого значення набуває визначення порядку проведення змін.
Розглянемо два варіанти взаємодії стратегії та структури; позна-чимо N — поточний період з відповідними характеристиками,N+1 — наступний період з відповідними характеристиками, що «за-дає» «стратегічний набір» (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Взаємовплив стратегії та структури
Більш досконалим є другий варіант, оскільки він дає змогу за-проваджувати загальні та загальноконкурентні стратегії, тобто змі-нювати підприємство в потрібному напрямку. Концепція «стратегічного набору» та стратегія розвитку загального управління (див. підрозд. 3.7) є основою для перебудови ОСУ. Ліквідація діючої ОСУ та створення нової — це, фактично, реалізація забезпечуючих стратегій стратегічного набору і особливо комплексної стратегії розвитку загального управління, формування інструменту впрова-дження інших стратегій. У протилежному випадку розвиток згідно з визначеними стратегіями практично неможливий.
Організаційна структура — це система зв’язків і відносин, що виникають (зникають) у процесі діяльності підприємства, між існу-ючими та створюваними (зникаючими) ланками, підрозділами, сту-пенями системи управління згідно з обраною стратегією розвитку загального управління.В умовах впровадження стратегічного управління здійснюється перехід від «традиційних» до стратегічних ОСУ. Далі наведено по-рівняльну характеристику «традиційних» і стратегічних ОСУ.
«Традиційні» ОСУ мають такі особливості, вони:функціональні, централізовані, ієрархічні, стабільні;
щільний розподіл праці (за всіма ознаками), спеціалізація діяльності, закріплення обов’язків у стандартних організаційних документах;механізм контролю — централізований із застосуванням всіх форм і методів.
ОСУ в стратегічному управлінні мають такі особливості, вони:децентралізовані, гнучкі, з універсальними (в тому числі тимча-совими) ланками, створеними «під мету»;
принцип формування ланок: орієнтація на виявлення та розв’язання проблем;ОСУ — єдина команда, що користується як адміністративними, так і соціально-психологічними методами координації та контролю.
З ускладненням виробничих систем ставали складнішими і ОСУ (рис. 5.3). Можна простежити загальну тенденцію — перехід від жорстких ОСУ, зорієнтованих на поточну діяльність, до гнучких, спрямованих на розвиток.
ОСУ, зорієнтовані на поточну діяльність (тобто на прийняття стандартних рішень), як правило, більш стабільні, створені за функці-ональним принципом, ієрархічні, з досить глибоким розподілом праці (горизонтальним, вертикальним, функціональним, технологічним і кваліфікаційним), із закріпленням обов’язків і повноважень в органі-зації, з розробленими стандартами діяльності та організаційними до-кументами. Контроль за діяльністю — переважно адміністративний, централізований та спеціалізований за сферами та ланками.
Стратегічні ОСУ, зорієнтовані на реакцію на зміни у зовнішньо-му середовищі, характеризуються більшою децентралізацією (різного типу), гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, наці-лених на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень. Лінійно-функціональні підрозділи можуть доповнюватись автоном-ними ланками, створеними «під мету». Такі підрозділи можуть бути досить стабільними, створеними за лінійно-програмним принципом (тобто включеними до діючої ОСУ майже як відповідні функціональ-ні підрозділи, але такі, що мають інший зміст діяльності) або на пев-ний термін — до досягнення поставленої мети. Стратегічні ОСУ, крім того, покликані досягти балансу між стратегічною та поточною дія-льністю, забезпечити керованість процесами розвитку одних і скоро-чення інших напрямків діяльності. Усе це доводить, що стратегічні ОСУ, як правило, дуже складні й потребують високої кваліфікації від менеджерів для їх розробки і використання.
Розглянемо деякі варіанти структур децентралізованого типу, які виникають внаслідок процесів диференціації та інтеграції дія-льності в межах діючих і створюваних ОСУ, що є інструментами реалізації загальних та функціональних стратегій із «стратегічного набору» (рис.5.3).
Книга: Стратегічне управління – Шершньова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
