Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Управління податкоспроможністю суб’єктів господарювання - Мельник
Оцінка рівня витрат суб’єктів господарювання як чинника податкоспроможності
2. Аналіз витрат на сировину та матеріали.3. Оцінка витрат на оплату праці.
4. Визначення резервів скорочення витрат та їхнього впливу на податкоспроможність.1. Собівартість продукції є одним з основних якісних показників, що відображає ефективність використання усіх видів ресурсів у виробництві.
Згідно з діючим законодавством, собівартість не використовується при розрахунку податків. До складу валових витрат включаються затрати на закупівлю ресурсів, але обсяги такої закупівлі визначаються потребами виробництва. Тому собівартість, як показник витрат на виробництво, таким чином непрямо впливає на суми сплачуваних податків. При скороченні собівартості скорочуються і обсяги закупівлі ресурсів, а значить – скорочуються і валові витрати, які мають прямий вплив на оподаткування. Крім того, скорочення собівартості при незмінних цінах означає підвищення прибутковості. Останній факт справляє вплив на податкоспроможність як на здатність своєчасно та повністю виконувати свої податкові зобов’язання перед державою.
Аналіз собівартості продукції включає сукупність економічних розрахунків, пов’язаних з оцінкою правильності нормування, раціональності та економності витрат усіх видів ресурсів, виявленням непродуктивних втрат, розробкою основних напрямів мобілізації внутрішніх резервів виробництва.Для вибору основних напрямів проведення заходів щодо скорочення витрат на виробництво важливим є вивчення зміни їх окремих елементів (витрат на сировину та матеріали за вирахуванням відходів; витрат на покупні вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру; витрат на допоміжні матеріали; витрат на паливо та енергію; витрат на заробітну плату (основну і додаткову); відрахувань на соціальні заходи; амортизації основних фондів; інших витрат). Зміна витрат за названими елементами розраховується способом порівняння з планом та за декілька минулих періодів.
У ході аналізу розглядаються також витрати у розрізі статей калькуляції (сировина та матеріали; повернені відходи (віднімаються); покупні вироби, напівфабрикати, послуги виробничого характеру сторонніх підприємств; паливо та енергія на технологічні цілі; основна заробітна плата робітників виробництва; додаткова заробітна плата робітників виробництва; відрахування на соціальні заходи; витрати на підготовку та освоєння виробництва; витрати на утримання та експлуатацію обладнання; загальновиробничі витрати; загальногосподарські витрати; втрати від браку; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати). Групування витрат за калькуляційними статтями дозволяє конкретизувати їх за місцем виникнення. Оскільки таке ж групування дається в калькуляції кожного виробу, то подальший аналіз може визначити, за якими виробами або виробничими підрозділами підприємства треба провести поглиблене вивчення чинників формування витрат.Окремо аналізу підлягають непрямі витрати щодо обслуговування виробництва (в управлінні цехами і подібними їм підрозділами основного і допоміжного виробництва; загальнозаводські та аналогічні їм загальногосподарські витрати). Згідно з положенням про порядок калькулювання та обліку собівартості продукції за цими видами витрат складаються кошториси. Під час аналізу фактичний рівень цих витрат порівнюють із кошторисними призначеннями і розглядають у динаміці за декілька періодів.
Далі оцінюють виконання плану витрат на гривню товарної продукції. Для цього фактичні витрати на гривню товарної продукції зіставляють із плановими.Планові витрати на гривню продукції повинні відповідати плановим обсягам товарної продукції в оптових цінах підприємства, плану прибутку і плановим калькуляціям на відповідний період по всій номенклатурі продукції. Фактичні витрати на гривню товарної продукції визначаються виходячи з фактичної собівартості всієї товарної продукції і фактичного обсягу товарної продукції в оптових (середніх) цінах підприємства. При розрахунках для отримання більш точних результатів продукцію також оцінюють у порівняльних цінах.
Аналізують вплив окремих чинників на рівень витрат на гривню товарної продукції. Основними серед них є: зміна обсягу виробництва продукції; зміна структури виробництва; зміна оптових цін на продукцію; зміна рівня питомих змінних витрат на одиницю продукції; зміна суми постійних витрат. Вплив названих чинників аналізують способом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку наступний:1) розраховується плановий рівень витрат на гривню товарної продукції: Зпл = витрати за планом / обсяг товарної продукції за планом;
2) розраховується фактичний рівень витрат на гривню товарної продукції: Зф = витрати фактично / обсяг товарної продукції фактично;3) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 1: Зум1 = витрати за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції (тобто при фактичному обсязі випуску продукції, але плановій структурі продукції і планових змінних і постійних витратах) / фактичний обсяг товарної продукції при плановій структурі і планових цінах;
4) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 2: Зум2 = витрати за плановим рівнем на фактичний випуск продукції (тобто при фактичному обсязі випуску продукції, фактичній структурі продукції, але планових постійних і змінних витратах) / фактичний обсяг товарної продукції за плановими цінами;5) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 3: Зум3 = фактичні витрати при плановому рівні постійних витрат (тобто при фактичному обсязі випуску, фактичній структурі продукції, фактичних змінних витратах, але планових постійних витратах) / фактичний обсяг товарної продукції за плановими цінами;
6) розраховується умовна величина рівня витрат на гривню товарної продукції 4: Зум4 = фактичні витрати / фактичний обсяг товарної продукції за плановими цінами;7) розраховується вплив чинників:
а) зміна обсягу виробництва продукції: (Зум1 – Зпл);б) зміна структури виробництва: (Зум2 – Зум1);
в) зміна рівня питомих змінних витрат на одиницю продукції: (Зум3 – Зум2);г) зміна суми постійних витрат: (Зум4 – Зумз);
д) зміна оптових цін на продукцію: (Зф – Зум4).Також під час аналізу визначають зміну собівартості порівнюваної продукції, витрат з найважливіших видів продукції та їх вплив на загальні показники собівартості, динаміку собівартості порівняно з минулим періодом, її відхилення від плану. Це дозволяє зосередити увагу на проведенні організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.
До порівнюваної продукції належать вироби, що випускалися підприємством у звітному та в минулому роках, якщо в минулому році їх виробництво не мало дослідного характеру. При проведенні аналізу порівнюються витрати на випуск цієї продукції з рівнем минулого року та з планом, розраховують вплив чинників на зміну собівартості порівнюваної товарної продукції з допомогою прийому ланцюгових підстановок. На зміну собівартості порівнюваної продукції впливають такі чинники: обсяг виробництва порівнюваної товарної продукції; структура порівнюваної товарної продукції; ресурсомісткість продукції; ціни і тарифи на матеріали, енергію, послуги тощо. Методика розрахунку їх впливу така:1) вплив зміни обсягу виробництва порівнюваної товарної продукції: [(витрати на фактичний обсяг виробництва товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості минулого року) – (витрати на запланований випуск товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості минулого року)] ґ (% зміни собівартості відносно рівня минулого року) / 100;
2) вплив зміни структури порівнюваної товарної продукції: [(витрати на фактичний обсяг виробництва товарної продукції, розраховані виходячи з планового рівня собівартості звітного року) – (витрати на фактичний випуск товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості минулого року)] ґ (100 – % зміни собівартості відносно рівня минулого року) / 100;3) вплив зміни ресурсомісткості продукції [(витрати на фактичний обсяг виробництва товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості звітного року та планових цін на ресурси) – (витрати на фактичний випуск товарної продукції, розраховані виходячи з планового рівня собівартості звітного року)];
4) зміна цін і тарифів на матеріали, енергію, послуги тощо: [(витрати на фактичний обсяг виробництва товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості звітного року та фактичних цін на ресурси) – (витрати на фактичний випуск товарної продукції, розраховані виходячи з фактичного рівня собівартості звітного року та планових цін на ресурси)].Після цього аналізують зміну собівартості одиниці найважливіших виробів. При цьому собівартість одиниці продукції розраховують за формулою: С = (сума постійних витрат / обсяг виробництва продукції) + (сума змінних витрат на одиницю продукції). Алгоритм проведення аналізу такий:
1) розраховується загальна зміна собівартості одиниці продукції порівняно з планом;2) розраховується умовна собівартість одиниці продукції Сум1 (при планових змінних і постійних витратах та фактичних обсягах виробництва);
3) розраховується умовна собівартість одиниці продукції Сум2 (при планових змінних і фактичних постійних витратах та фактичних обсягах виробництва);4) розраховується вплив чинників на зміну собівартості одиниці продукції:
а) зміни обсягу виробництва продукції: (Сум1 – Спл);б) зміни суми постійних витрат: (Сум2 – Сум1);
в) зміни питомих змінних витрат: (Сф – Сум2).У наступному детально вивчають собівартість продукції за кожною статтею витрат.
2. Витрати на сировину і матеріали займають у собівартості промислової продукції в середньому більше 50 – 60 %, але мають значні відхилення залежно від галузі. Найвищі вони в галузях обробної промисловості. Економія цих витрат має вирішальне значення для зниження собівартості продукції.
Загальна сума витрат підприємства на сировину і матеріали залежить від обсягу виробництва продукції, її структури та зміни питомих затрат на окремі вироби (затрат матеріалів на одиницю продукції). Питомі матеріальні витрати на окремі вироби, у свою чергу, залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції та середньої ціни одиниці матеріалів. Під час аналізу слід розрахувати вплив кожного з названих чинників на зміну суми витрат матеріалів на виробництво продукції. При цьому використовують прийом ланцюгових підстановок. Послідовність розрахунку така:1) розраховується сума затрат матеріалів на виробництво продукції за планом (з метою перевірки): ЗМпл = (обсяг виробництва продукції за планом) ´ (планова кількість (маса) матеріалів, необхідна для виробництва одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом);
2) розраховується умовна сума затрат матеріалів за планом, перерахованому на фактичний обсяг виробництва продукції: ЗМум1 = [(обсяг виробництва продукції за планом) ´ (планова кількість (маса) матеріалів, необхідна для виробництва одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом)] ´ (коефіцієнт виконання плану випуску товарної продукції в умовно-натуральному (натуральному) вимірі);3) розраховується умовна сума затрат матеріалів на фактичний випуск продукції, але при планових нормах і планових цінах на матеріали: ЗМув2 = (обсяг виробництва продукції фактично) ´ (планова кількість (маса) матеріалів, необхідна для виробництва одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом);
4) розраховується умовна сума затрат матеріалів фактично за плановими цінами: ЗМумз = (обсяг виробництва продукції фактично) ´ (фактична кількість (маса) матеріалів, необхідна для виробництва одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом);5) розраховується фактична сума затрат матеріалів на виробництво продукції: ЗМф = (обсяг виробництва продукції фактично) ´ (фактична кількість (маса) матеріалів, необхідна для виробництва одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів фактично);
6) визначається відхилення фактичних витрат матеріалів від планових: (ЗМф – ЗМпл);7) визначається вплив окремих чинників на зміну суми витрат матеріалів:
а) обсягу виробництва продукції: (ЗМум1 – ЗМпл);б) структури виробництва продукції: (ЗМум2 – ЗМум1);
в) питомих витрат матеріалів: (ЗМум3 – ЗМум2);г) цін на сировину і матеріали: (ЗМф – ЗМумз).
Необхідно також проаналізувати суму матеріальних витрат на випуск окремих видів продукції. Методика цього аналізу аналогічна наведеній вище. Різниця полягає лише в тому, що в даному випадку не розраховують вплив структури виробництва продукції на зміну суми матеріальних витрат. Тобто алгоритм передбачатиме на одну умовну величину менше.Далі аналітикам рекомендується дослідити зміну матеріальних витрат на одиницю продукції. Тут також використовується прийом ланцюгових підстановок. Порядок розрахунку такий:
1) визначається планова сума матеріальних витрат на одиницю продукції: ПМЗпл = (кількість (маса) матеріалів, необхідна на виробництво одиниці продукції згідно плану) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом);2) аналогічно визначається фактична сума матеріальних витрат на одиницю продукції: ПМЗф = (фактична кількість (маса) матеріалів, витрачена на виробництво одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів фактично);
3) визначається умовна сума матеріальних витрат на одиницю продукції при фактичній кількості витрачених матеріалів та планових цінах: ПМЗум = (фактична кількість (маса) матеріалів, витрачена на виробництво одиниці продукції) ´ (середня ціна одиниці матеріалів за планом);4) визначається зміна суми матеріальних витрат на одиницю продукції порівняно з планом: (ПМЗф – ПМЗпл);
5) визначається вплив чинників на зміну суми матеріальних витрат на одиницю продукції:а) кількості матеріалів, витрачених на виробництво одиниці продукції: (ПМЗум – ПМЗпл);
б) цін на матеріали: (ПМЗф – ПМЗум).Кількісні витрати матеріалів на одиницю продукції залежать від кількох чинників:
– якості сировини і матеріалів;– заміни одного виду матеріалів іншим;
– зміни техніки, технології;– рівня відходів сировини та ін.
Під час аналізу необхідно розрахувати, як змінилися питомі витрати матеріалів (витрати в середньому на одиницю продукції) за рахунок якогось із названих чинників. Якщо отриманий результат помножити на планові ціни одиниці матеріалів і фактичний обсяг виробництва продукції у натурі, то буде отримано приріст суми матеріальних витрат на виробництво за рахунок дії відповідного чинника.У свою чергу, середній рівень цін на матеріали також залежить від ряду чинників:
– стану ринку сировини;– структури матеріальних ресурсів;
– рівня транспортно-заготівельних витрат;– якості сировини і матеріалів та ін.
Щоб визначити, як за рахунок кожного з цих чинників змінилася сума матеріальних затрат, необхідно зміну середньої ціни матеріалів за рахунок відповідного чинника помножити на фактичну кількість витрачених матеріалів на одиницю продукції і на фактичний натуральний обсяг виробництва продукції.Окремо слід розрахувати вплив на матеріальні витрати на одиницю продукції заміни одного матеріалу іншим. Цей чинник впливає як з боку зміни маси витрачених матеріалів, так і з боку зміни цін. Визначити, як змінилися матеріальні витрати на одиницю продукції через зміну кількості спожитих матеріалів, викликану заміною одного матеріалу іншим, можна таким чином:
∆ПМЗ = (ПВ1 – ПВо) ´ Цо,
де ПВ1 – питомі витрати матеріалу, на який проведено заміну;
ПВо – питомі витрати заміненого матеріалу;Цо – ціна заміненого матеріалу.
Зміну матеріальних витрат на одиницю продукції через зміну ціни спожитих матеріалів, викликану заміною одного матеріалу іншим, можна розрахувати таким чином:∆ПМЗ = (Ц1 – Цо) ´ ПВ1,
де Ц1 – ціна матеріалу, на який проведено заміну;
Ц0 – ціна заміненого матеріалу;
ПВ1 – питомі витрати матеріалу, на який проведено заміну.3. У собівартості промислової продукції витрати на заробітну плату складають від 10 % до 20 %. Тому зниження трудомісткості виробництва значною мірою визначають можливості зниження собівартості продукції.
Загальна сума прямих витрат на оплату праці змінюється під впливом таких чинників:
– обсягу виробництва товарної продукції;– структури товарної продукції:
– питомої зарплати на одиницю продукції.Питома зарплата на одиницю продукції, у свою чергу, залежить від трудомісткості продукції та рівня оплати праці за одну людино-годину.
Аналіз впливу названих чинників здійснюється за допомогою прийому ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку такий:1) визначається планова сума прямої зарплати (з метою перевірки): ПЗПпл = (плановий обсяг виробництва продукції) ´ (планова трудомісткість продукції) ´ (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);
2) аналогічно визначається фактична сума прямої зарплати: ПЗПф = (фактичний обсяг виробництва продукції) ´ (фактична трудомісткість продукції) ´ (фактичний рівень оплати праці за 1 людино-годину);3) визначається умовна сума прямої зарплати (за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції при її плановій структурі): ПЗПум1 = [(плановий обсяг виробництва продукції) ´ (планова трудомісткість продукції) ´ (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину)] ´ коефіцієнт виконання плану випуску товарної продукції;
4) визначається умовна сума прямої зарплати згідно з плановим рівнем затрат на фактичний випуск продукції: ПЗПум2 = (фактичний обсяг виробництва продукції) ´ (планова трудомісткість продукції) ´ (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);5) визначається умовна сума прямої зарплати фактично при плановому рівні оплати праці: ПЗПум3 = (фактичний обсяг виробництва продукції) ´ (фактична трудомісткість продукції) ´ (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);
6) визначається відхилення фактичних прямих витрат на оплату праці від планових: (ПЗПф – ПЗПпл);7) визначається вплив чинників на зміну прямих витрат на оплату праці:
а) обсягу виробництва продукції: (ПЗПум1 – ПЗПпл);б) структури виробництва продукції: (ПЗПум2 – Г13Пум1);
в) трудомісткості продукції: (ПЗПум3 – ПЗПум2);г) рівня оплати праці: (ПЗПф – ПЗПум3).
Аналіз прямих затрат на оплату праці за випуск окремих видів продукції провадиться за тією ж схемою, лише не розраховується вплив структури виробництва продукції (тобто алгоритм передбачає на одну умовну величину менше).Далі необхідно проаналізувати зміну прямої зарплати на одиницю продукції під впливом трудомісткості та рівня середньогодинної оплати праці. Це можна зробити за допомогою прийому абсолютних різниць. Щоб визначити вплив питомої трудомісткості продукції (в людино-годинах на одиницю виробів) на зміну зарплати на 1 виріб, необхідно відхилення фактичної трудомісткості від планової помножити на плановий рівень середньогодинної оплати праці. Вплив середньогодинної оплати праці визначається шляхом множення відхилення за нею на фактичну питому трудомісткість.
Непрямі затрати на оплату праці залежать від двох чинників: середньої зарплати та кількості працівників апарату управління. Розрахунок впливу цих чинників також провадиться з використанням прийому абсолютних різниць. Вплив зміни чисельності працівників на непрямі затрати на оплату праці розраховується шляхом множення відхилення чисельності на планову середню зарплату. Вплив зміни середньої зарплати визначається як добуток відхилення за середньою зарплатою та фактичною чисельністю працівників.4. Завдання аналізу полягає також у визначенні резервів скорочення собівартості продукції. Основними з них є:
– збільшення обсягів виробництва продукції, яке за рахунок економії на постійних витратах дає змогу добитися скорочення собівартості одиниці продукції;
– скорочення затрат на виробництво продукції в результаті проведення організаційно-технічних заходів.Резерви скорочення затрат розраховують за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів. Наприклад, економію затрат на оплату праці розраховують таким чином:
(трудомісткість виробів після впровадження відповідних заходів – трудомісткість виробів до впровадження заходів) ґ (плановий рівень середньогодинної оплати праці) ´ (плановий обсяг виробництва продукції).Отриманий результат слід збільшити на процент соціальних зборів, що включаються до собівартості продукції.
Економія матеріальних затрат розраховується таким чином:(витрати матеріалів на одиницю продукції після впровадження відповідних заходів – витрати матеріалів на одиницю продукції до впровадження заходів) ´ (плановий рівень цін на матеріали) ´ (плановий обсяг виробництва продукції).
Слід також врахувати можливі додаткові витрати на збільшення обсягів виробництва продукції, їх розраховують шляхом множення визначеного резерву збільшення випуску на фактичний рівень питомих змінних витрат.Такі розрахунки прийнято сприймати як методику аналізу ефективності виробництва. Однак вони також дозволяють зробити висновки про те, як зміняться відрахування до соціальних фондів, на скільки зміняться валові витрати на придбання ресурсів (що враховуються при оподаткуванні прибутку), як зміниться сума податкового кредиту з ПДВ. Останні чинники справляють прямий вплив на податкоспроможність суб’єктів господарювання.
Книга: Управління податкоспроможністю суб’єктів господарювання - Мельник
ЗМІСТ
На попередню
|
|
