Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Господарське право України - Щербина

§ 4. Провадження у справах про банкрутство

Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання арбітражного суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання арбітражного суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство. Розглянемо зазначені стадії детальніше.

На стадії порушення провадження у справі арбітражний суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню.

Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону залежно від особи заявника (кредитор, боржник, орган державної податкової служби). Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до Закону.

Суддя арбітражного суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо її подано з додержанням встановлених вимог.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону, суддя відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповідну ухвалу, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою. Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо є порушення, передбачені п. 1 ст. 9 Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до арбітражного суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення вимог.

При позитивному вирішенні питання щодо прийняття заяви суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвала направляється сторонам та державному органові з питань банкрутства.

Підготовче засідання арбітражного суду необхідне для:

оцінки поданих документів;

заслуховування пояснення сторін;

розгляду обгрунтованості заперечень боржника;

призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити його було неможливо;

розгляду та вирішення інших питань, передбачених Законом.

Щоб виявити всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів (газети Верховної Ради України "Голос України" та газети Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", друкованих видань відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника) у 10-денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство визначеного змісту.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій, зокрема, мають бути визначені розмір вимог кредиторів, дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, дата попереднього засідання суду, дата скликання перших загальних зборів кредиторів, дата засідання суду, на якому буде винесено

ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом, чи припинення провадження у справі (п. 11 ст. 11 Закону).

Арбітражний суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів згідно з Арбітражним процесуальним кодексом України та п. 1 ст. 12 Закону, а також вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Щоб забезпечити майнові інтереси кредиторів, арбітражний суд вводить процедуру розпорядження майном боржника і призначає з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, розпорядника майна. Правовий статус розпорядника майна визначений, зокрема, ст. 13 Закону.

Виявлення кредиторів здійснюється шляхом подання ними у місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду письмових заяв про грошові вимоги до боржника та документів, що їх підтверджують.

Інвестори (фізичні та юридичні особи, які виявлять бажання взяти участь у процедурі санації боржника) подають розпорядникові майна заяву про участь у санації боржника.

Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, до яких, крім сторін, згідно із Законом належать арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник, органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

У попередньому засіданні арбітражний суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів

кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів зпдно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організує їх проведення.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори членів комітету кредиторів;

визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

інші питання, передбачені Законом.

Обраний на час дії процедур банкрутства зборами кредиторів комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб) приймає рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовку та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій до арбітражного суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

інші питання, передбачені Законом.

Арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути подовжений ще до шести місяців або скорочений.

З дня винесення ухвали про санацію:

припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією, якщо інше не передбачено Законом;

припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи;

арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації.

Здійснення санації боржника організовує керуючий санацією, правовий статус якого визначено положеннями ст. 17 Закону. Зокрема, керуючий санацією в 3-місячний строк з дня прийняття

рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржникові порівняно з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Крім того, за заявою керуючого санацією арбітражний суд може визнати недійсними угоди боржника, у тому числі укладеш до прийняття судом рішення про санацію, у разі якщо:

o угода укладена боржником із заінтересованими особами та в результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані

збитки;

o угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Одним з основних обов'язків керуючого санацією є підготовка і подання комітету кредиторів для схвалення плану санації боржника. Якщо у майні підприємства-боржника частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном.

План санації повинен містити:

o заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (перелік таких можливих заходів містить ч. 2 ст. 18 Закону);

o умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

o строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам;

o умови відповідальності інвестора за невиконання взятих

згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, яка вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію, і вважається схваленим, якщо за нього таке рішення було підтримано більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може відхилити план санації і звернутися до арбітражного суду з клопотанням: а) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або б) про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків і призначення нового керуючого санацією.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в арбітражний суд не буде поданий план санації боржника, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити їх про час і місце проведення зборів.

За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

o про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;

o про звернення до арбітражного суду з клопотанням про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

o про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації;

o про звернення до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

o про укладення мирової угоди.

Припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 40 Закону арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні арбітражного суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.

Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

Книга: Господарське право України - Щербина

ЗМІСТ

1.	Господарське право України - Щербина
2.	Розділ І Поняття та принципи підприємницької діяльності
3.	§ 2. Умови здійснення підприємництва
4.	§ 3. Підприємець і держава
5.	Розділ II Господарські правовідносини та господарське право
6.	§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
7.	§ 3. Методи господарського права
8.	Розділ III Господарське законодавство
9.	§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види
10.	§ 3. Система господарського законодавства
11.	§ 4. Проблеми вдосконалення господарського законодавства
12.	Розділ IV Суб'єкти господарського права
13.	§ 2. Види суб'єктів господарського права
14.	§ 3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права
15.	Розділ V Правовий статус підприємств § 1. Поняття підприємства
16.	§ 2. Організаційно-правові форми підприємств
17.	§ 3. Створення підприємства
18.	§ 4. Установчі документи підприємства
19.	§ 5. Державна реєстрація підприємства
20.	§ 6. Припинення діяльності підприємства
21.	Розділ VI Правовий статус акціонерних товариств § 1. Поняття та юридичний статус акціонерного товариства
22.	§ 2. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства
23.	§ 3. Майно та майнові права в акціонерному товаристві
24.	§ 4. Правовий режим акцій
25.	§ 5. Правовий режим дивідендів
26.	§ 6. Управління акціонерним товариством
27.	Розділ VIIПравове становище інших господарських товариств § 1. Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
28.	§ 2. Повне товариство
29.	§ 3. Командитне товариство
30.	Розділ VIII Правове становище господарських об'єднань § 1. Поняття господарського об'єднання. Законодавство про господарські об'єднання
31.	§ 2. Види господарських об'єднань
32.	§ 3. Функції та компетенція господарського об'єднання
33.	§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
34.	Розділ IX Правове регулювання відносин власності в економіці України § 1. Поняття та форми власності в економіці України. Право власності
35.	§ 2. Право державної власності
36.	§ 3. Право колективної власності
37.	§ 4. Право приватної власності
38.	§ 5. Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового режиму майна державних бюджетних установ
39.	Розділ X Загальна характеристика господарських договорів § 1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору
40.	§ 2. Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
41.	§ 3. Функції господарського договору
42.	§ 4. Форма господарського договору
43.	§ 4. Форма господарського договору
44.	§ 6. Виконання господарських договорів
45.	Розділ XI Господарсько-правова відповідальність § 1. Поняття відповідальності в господарському праві
46.	§ 2. Функції відповідальності
47.	§ 3. Види відповідальності
48.	§ 4. Підстави відповідальності
49.	Розділ XII Правове регулювання банкрутства § 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
50.	§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
51.	§ 3. Підстави для застосування банкрутства
52.	§ 4. Провадження у справах про банкрутство
53.	§ 5. Ліквідаційна процедура
54.	§ 6. Мирова угода
55.	Розділ XIII Правове регулювання цін та ціноутворення § 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
56.	§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
57.	§ 3. Правове регулювання контролю
58.	Розділ XIV Правові засади захисту економічної конкуренції в Україні § 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію
59.	§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
60.	§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
61.	§ 4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
62.	§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
63.	Розділ XV Правове регулювання оренди державного та комунального майна § 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
64.	§ 2. Сторони в договорі оренди
65.	§ 3. Порядок укладення договору оренди
66.	§ 4. Умови договору оренди
67.	§ 5. Припинення договору оренди
68.	§ 6. Правове регулювання лізингових операцій в Україні
69.	Розділ XVI Правові засади приватизації державного та комунального майна § 1. Поняття та головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
70.	§ 2. Об'єкти приватизації
71.	§ 3. Суб'єкти приватизації
72.	§ 4. Приватизаційний процес
73.	§ 5. Способи приватизації
74.	§ 6. Договірні відносини приватизації
75.	Розділ XVII Правове регулювання діяльності транспорту § 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
76.	§ 2. Законодавство про транспорт
77.	§ 3. Правове становище транспортних організацій
78.	§ 4. Транспортні господарські договори
79.	Розділ XVIII Правове регулювання банківської діяльності § 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види
80.	§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
81.	§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
82.	§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
83.	Розділ XIX Правове регулювання біржової діяльності в Україні § 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
84.	§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
85.	§ 3. Види біржових угод
86.	§ 4. Правила біржової торгівлі
87.	§ 5. Правовий статус фондової біржі
88.	Розділ XX Правове регулювання страхової діяльності § 1. Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність
89.	§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності
90.	§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
91.	Розділ XXI Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні § 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання
92.	§ 2. Правовий режим іноземних інвестицій
93.	§ 3. Правовий режим вільних економічних зон
94.	§ 3. Правовий режим вільних економічних зон
95.	§ 2. Підвідомчість справ арбітражним судам. Підсудність справ
96.	§ 3. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
97.	§ 4. Вирішення спорів арбітражним судом
98.	Список рекомендованої літератури

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate