Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Господарське право України - Щербина

§ 4. Вирішення спорів арбітражним судом

Порушення справи. Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом;

- державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка завертається до Вищого арбітражного суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо прокурор звертається до арбітражного суду в інтересах держави, в позовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до статей 54 і 57 АПК. З позовної заяви до арбітражного суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 p.:

- із позовних заяв майнового характеру - 1 відсотка ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із позовних заяв немайнового характеру, у тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ

про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв у переддоговірних спорах - 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розглядові у Вищому арбітражному суді України, та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підлягає розглядові в інших арбітражних судах;

- із заяв про перевірку рішень - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи у першій інстанції, а зі спорів майнового характеру - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує суддя. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 АПК), суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень у його реалізації, тобто не дотримався правил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться у ст. 63 АПК. Після усунення допущених порушень заявник може звернутися до арбітражного суду повторно.

Якщо немає підстав для відмови у прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначає час і місце проведення арбітражного засідання та дії, які необхідно вчинити сторонам, тощо.

Щоб забезпечити правильне і своєчасне вирішення господарського спору, суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засідання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 АПК).

Основною стадією арбітражного процесу є вирішення господарських спорів. Справи в арбітражному суді розглядає суддя одноособово. Для вирішення складних спорів до складу арбітражного суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначає суддя, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддя, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні арбітражного суду, хоч справи, що мають важливе громадське значення, можуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організаціях.

При розгляді справи арбітражний суд може зіткнутися з такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.). У такому разі розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що виноситься, вказуються час і місце наступного засідання.

Іноді арбітражний суд не у змозі розглянути справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. У цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення.

Від зупинення провадження у справі слід відрізняти припинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 АПК. Це підстави, які перешкоджають розглядові справи в арбітражному суді взагалі. Вони нагадують підстави відмови у прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 АПК) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 АПК). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він припустився при прийнятті позовної заяви.

Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково) завершується прийняттям рішення. Рішення приймає у засіданні суддя за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішують три судді - більшістю голосів суддів. Рішення має за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 АПК.

Якщо арбітражний суд не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошує суддя у засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення й ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ

надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення арбітражного суду є:

- установи банку (виконують накази про стягнення грошових сум);

- державні виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

У разі втрати наказу арбітражний суд може видати його дублікат у порядку, визначеному ст. 120 АПК.

За загальним правилом, вирішення господарських спорів завершується стадією виконавчого провадження. Проте в арбітражному процесі є ще одна стадія - перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника арбітражний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір. Крім того, арбітражний суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обгрунтованість прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов'язаних з перевіркою рішень, ухвал, постанов, найголовнішими є:

заява про перевірку рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду подається і протест прокурора приноситься не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови. При цьому заява подається до арбітражного суду, який розглянув справу, а протест - до арбітражного суду, до компетенції якого входить перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду;

перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження заяви або протесту;

рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в порядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прийняття;

заява про перевірку рішення, ухвали, постанови має бути оплачена митом. Копія заяви (протесту) надсилається сторонам;

за результатами перевірки в порядку нагляду приймається постанова, що надсилається сторонам і прокурору, який приніс протест.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття господарського спору.

2. Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється організація та діяльність арбітражних судів.

3. Які основні завдання арбітражного суду?

4. Назвіть основні повноваження місцевих арбітражних судів.

5. У якому складі діє Вищий арбітражний суд України?

6. Назвіть основні повноваження Вищого арбітражного суду України.

7. За якими ознаками розмежовується підсудність господарських справ?

8. У чому полягають винятки із загального правила предметної підсудності?

9. Які справи підвідомчі арбітражному суду?

10. Які справи розглядає Вищий арбітражний суд України?

11. У чому полягає загальне правило територіальної підсудності?

12. Які функції виконує стадія доарбітражного врегулювання господарських спорів?

13. Розкрийте порядок пред'явлення претензій.

14. Розкрийте зміст стадії порушення справи.

15. У чому полягає стадія вирішення господарських спорів?

16. Яким чином виконується рішення арбітражного суду?
17. У чому полягає стадія перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду?

Книга: Господарське право України - Щербина

ЗМІСТ

1.	Господарське право України - Щербина
2.	Розділ І Поняття та принципи підприємницької діяльності
3.	§ 2. Умови здійснення підприємництва
4.	§ 3. Підприємець і держава
5.	Розділ II Господарські правовідносини та господарське право
6.	§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
7.	§ 3. Методи господарського права
8.	Розділ III Господарське законодавство
9.	§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види
10.	§ 3. Система господарського законодавства
11.	§ 4. Проблеми вдосконалення господарського законодавства
12.	Розділ IV Суб'єкти господарського права
13.	§ 2. Види суб'єктів господарського права
14.	§ 3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права
15.	Розділ V Правовий статус підприємств § 1. Поняття підприємства
16.	§ 2. Організаційно-правові форми підприємств
17.	§ 3. Створення підприємства
18.	§ 4. Установчі документи підприємства
19.	§ 5. Державна реєстрація підприємства
20.	§ 6. Припинення діяльності підприємства
21.	Розділ VI Правовий статус акціонерних товариств § 1. Поняття та юридичний статус акціонерного товариства
22.	§ 2. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства
23.	§ 3. Майно та майнові права в акціонерному товаристві
24.	§ 4. Правовий режим акцій
25.	§ 5. Правовий режим дивідендів
26.	§ 6. Управління акціонерним товариством
27.	Розділ VIIПравове становище інших господарських товариств § 1. Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
28.	§ 2. Повне товариство
29.	§ 3. Командитне товариство
30.	Розділ VIII Правове становище господарських об'єднань § 1. Поняття господарського об'єднання. Законодавство про господарські об'єднання
31.	§ 2. Види господарських об'єднань
32.	§ 3. Функції та компетенція господарського об'єднання
33.	§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
34.	Розділ IX Правове регулювання відносин власності в економіці України § 1. Поняття та форми власності в економіці України. Право власності
35.	§ 2. Право державної власності
36.	§ 3. Право колективної власності
37.	§ 4. Право приватної власності
38.	§ 5. Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового режиму майна державних бюджетних установ
39.	Розділ X Загальна характеристика господарських договорів § 1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору
40.	§ 2. Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
41.	§ 3. Функції господарського договору
42.	§ 4. Форма господарського договору
43.	§ 4. Форма господарського договору
44.	§ 6. Виконання господарських договорів
45.	Розділ XI Господарсько-правова відповідальність § 1. Поняття відповідальності в господарському праві
46.	§ 2. Функції відповідальності
47.	§ 3. Види відповідальності
48.	§ 4. Підстави відповідальності
49.	Розділ XII Правове регулювання банкрутства § 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
50.	§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
51.	§ 3. Підстави для застосування банкрутства
52.	§ 4. Провадження у справах про банкрутство
53.	§ 5. Ліквідаційна процедура
54.	§ 6. Мирова угода
55.	Розділ XIII Правове регулювання цін та ціноутворення § 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
56.	§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
57.	§ 3. Правове регулювання контролю
58.	Розділ XIV Правові засади захисту економічної конкуренції в Україні § 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію
59.	§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
60.	§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
61.	§ 4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
62.	§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
63.	Розділ XV Правове регулювання оренди державного та комунального майна § 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
64.	§ 2. Сторони в договорі оренди
65.	§ 3. Порядок укладення договору оренди
66.	§ 4. Умови договору оренди
67.	§ 5. Припинення договору оренди
68.	§ 6. Правове регулювання лізингових операцій в Україні
69.	Розділ XVI Правові засади приватизації державного та комунального майна § 1. Поняття та головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
70.	§ 2. Об'єкти приватизації
71.	§ 3. Суб'єкти приватизації
72.	§ 4. Приватизаційний процес
73.	§ 5. Способи приватизації
74.	§ 6. Договірні відносини приватизації
75.	Розділ XVII Правове регулювання діяльності транспорту § 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
76.	§ 2. Законодавство про транспорт
77.	§ 3. Правове становище транспортних організацій
78.	§ 4. Транспортні господарські договори
79.	Розділ XVIII Правове регулювання банківської діяльності § 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види
80.	§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
81.	§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
82.	§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
83.	Розділ XIX Правове регулювання біржової діяльності в Україні § 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
84.	§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
85.	§ 3. Види біржових угод
86.	§ 4. Правила біржової торгівлі
87.	§ 5. Правовий статус фондової біржі
88.	Розділ XX Правове регулювання страхової діяльності § 1. Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність
89.	§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності
90.	§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
91.	Розділ XXI Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні § 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання
92.	§ 2. Правовий режим іноземних інвестицій
93.	§ 3. Правовий режим вільних економічних зон
94.	§ 3. Правовий режим вільних економічних зон
95.	§ 2. Підвідомчість справ арбітражним судам. Підсудність справ
96.	§ 3. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
97.	§ 4. Вирішення спорів арбітражним судом
98.	Список рекомендованої літератури

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate