Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Цивільний процес - М. Й. Штефан

§ 2. Державне мито

Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких чітко і повно визначений в нормативному порядку. Державне мито справляється: 1) з позовних заяв; 2) із зустрічних позовних заяв; 3) із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; 4) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; 5) із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; 6) із апеляційних і касаційних скарг на рішення судів; 7) із заяв і скарг у справах окремого провадження; 8) за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

До позовних заяв, з яких справляється державне мито, відносяться, зокрема, заяви, в котрих виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей, про право власності на будівлі чи інше майно, про визнання права одного із подружжя на частку у спільному сумісно нажитому майні за час шлюбу, про поділ майна в натурі, про виділ частки майна із спільної часткової власності, про визнання договорів відчуження майна (купівлі-продажу, дарування, заповіту) та інших недійсними, інші заяви, що подаються особами для захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.

До заяв і скарг у справах окремого провадження, з яких справляється мито, відносяться: заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; заява про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; заява про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення; заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, скарга на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні, заява про усиновлення дитини.

Скаргами на рішення і ухвали судів з яких справляється мито, є скарги, які подаються на порушення апеляційного та касаційного провадження (статті 290, 320 ЦПК).

Інші заяви і скарги, що не відносяться до позовних заяв, заяв і скарг у справах окремого провадження, апеляційних, касаційних скарг не підлягають оплаті державним митом. Ними є окремі скарги (подаються окремо від апеляційної, касаційної скарги), якими оскаржуються ухвали суду, постановлені одноособово і колегіальне у передбачених ст. 291 ЦПК випадках, зокрема: про відмову забезпечити докази (ст. 39 ЦПК), визначення ціни позову та судових витрат (ст. 81 ЦПК), відмову в знятті чи зменшенні штрафу, накладеного судом (ст. 83 ЦПК), відмову в поновленні пропущеного строку (ст. 89 ЦПК), а також інші ухвали суду; заяви, які подаються на вирішення окремих питань, що виникають у процесі провадження у справі та виконання по ній судового рішення, — про забезпечення доказів, позову, про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог, про зміну підсудності, зміну чи скасування накладеного судом штрафу, про виправлення описки і явної арифметичної помилки в рішенні, про постановлення додаткового рішення, роз'яснення рішення, про перегляд рішення, ухвали, постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами, про розстрочку або відстрочку виконання тощо (п. 22 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22 квітня 1993 р.)

Державне мито справляється в такому розмірі ставок:

а) Із позовних заяв — І 7с ціни позову, але не менше J неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності — 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

в) із позовних заяв про розірвання шлюбу — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу — 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у разі поділу майна при розірванні шлюбу — згідно з зазначеним вище п. «а»;

г) із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років — 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

д) із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму жилих приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

е) із заяв, скарг у справах окремого провадження — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

є) із позовних заяв з переддоговірних спорів — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

ж) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі і гідності — 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

з) із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, — 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви, іншої заяви і скарги, а з майнових спорів — ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми;

і) за повторну видачу копії судового рішення, вироку, ухвали та іншої постанови суду — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії (Стаття 3 (п. 1) Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про внесення змін в статтю j Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

Встановлені ставки справляння державного мита свідчать про те, що їх розмір визначений а) у відсотковому відношенні до ціни позову; б) у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час сплати мита (з 1 жовтня 1995 р. — 17 гривень).

Ціну позову складає грошова сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 65 ЦПК:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування майна — вартістю відшукуваного майна;

3) у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх виплат, але не більше як за один рік;

4) у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не більше як за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі — сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше як за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік;

8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму — сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше як за три роки;

9) у позовах про право власності на будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, — дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, — не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. У випадку, коли в заяві не вказана ціна позову І встановити її в момент подання неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо визначає розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Тоді остаточна ціна позову і розмір мита визначаються в рішенні у справі з стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого мита. Якщо при постановлених судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову.

При поданні позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачем пропорційно частки поданих кожним вимог.

З загальної суми позову мито справляється також при поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів та при об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог (ст. 144 ЦПК).

Позовні заяви колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв з переддоговірних спорів, — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від того, оспорюється договір у цілому чи лише в якій-небудь частині.

З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсним договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, при виділенні частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи з вартості відшукуваного майна або його частки. У тих випадках, коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. З позовних заяв про розірвання шлюбу одночасно з поділом майна державне мито справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги, сплачується на загальних підставах. Аналогічний порядок встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення судом однієї або кількох із об'єднаних позовних вимог в самостійне провадження державне мито, сплачене при поданні позовної заяви, не повертається і перерахунок його розміру не провадиться, а за наділеною в самостійне провадження вимогою мито повторно не сплачується.

З повторно поданих позовних заяв, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.

У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. Сплачується мито шляхом безготівкового перерахування з розрахунку платника митними марками або готівкою до кредитної установи. Приймання кредитними установами державного мита від громадян здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції за встановленою формою, а перерахування — видачею примірника платіжного доручення, завіреного кредитною установою.

З позовів, що подаються до суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Митні марки наклеюються на позовну заяву, заяву, скаргу і погашаються підписом судді з зазначенням дати. Квитанція банку і завірене ним платіжне доручення додаються до позовних заяв, заяв і скарг та залишаються у цивільній справі в суді.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках і у порядку, передбачених ст. 69 ЦПК, ст. 8 Декрету «Про державне мито», пп. 15-21 Інструкції про обчислення і справляння державного мита: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) відмови в прийнятті заяви, скарги; 3) повернення позивачу позовної заяви, заявнику — заяви чи скарги, а особі, яка оскаржила рішення суду, — касаційної скарги в разі невиконання ними вимог судці про виправлення недоліків, виявлених у зазначених процесуальних документах (ст. 139 ЦПК); 4) закриття провадження в справі з підстав, що остання не підлягає розглядові в судах, чи заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачена (пп. 1, 2 ст. 227 ЦПК); 5) залишення заяви без розгляду з підстав, що заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категори справ порядку попереднього позасудового вирішення справи І можливість застосування цього порядку не втрачена, чи подання заяви недієздатною особою (гаї. 1, 2 ст. 229 ЦПК). Державне мито підлягає поверненню і в інших випадках, передбачених законодавством України.

Сплачене державне мито повертається за ухвалою судді чи суду фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на заяву платника мита, подану ним протягом року з дня зарахування мита до бюджету.

Заява платника про повернення державного мита, сплаченого в іноземній валюті, і висновок з цього питання органу, в якому було сплачено мито, подаються в Експортно-імпортний банк України, який вирішує питання повернення мита платнику в іноземній валюті.

На забезпечення більш повного доступу громадян і юридичних осіб до правосуддя і судового захисту їх майнових і особистих немайнових прав та реалізації положень принципу публічності в цивільному судочинстві чинним законодавством, поряд з іншими гарантіями, встановлені пільги щодо сплати державного мита окремими категоріями осіб. Відповідно до ст. 4 Декрету «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються:

— позивачі — робітники та службовці — у справах, що виникають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств — у справах, пов'язаних з їх трудовою діяльністю;

— позивачі у справах, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки:

— позивачі у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;

— позивачі за позовами про стягнення аліментів;

— громадяни (сторони) у касаційних скаргах і скаргах на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

— сторони у справах, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також у справах, пов'язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;

— позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

— громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

— громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють і проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони проживали або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

— інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, інваліди І та II групи;

— державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадку, передбаченому чинним законодавством, із заявами до суду на захист прав та інтересів інших осіб; споживачі — за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав;

— органи місцевого та регіонального самоврядування: за позовами про стягнення з громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми діями або бездіяльністю, а також внаслідок невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування; за позовами про припинення права власності на земельну ділянку;

— органи соціального страхування та органи соціального захисту — за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального захисту — також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій; — позивачі і відповідачі — фінансові органи та державні податкові інспекції, органи контролю за цінами;

— позивачі — Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства «Укрзалізниці», які здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони — у справах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового господарства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;

— всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які мають місцеві центри у більшості областей України; Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи; республіканське добровільне об'єднання «Організація солдатських матерів України» за позовами, з якими вони звертаються до суду;

— Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;

— Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами, з якими вони звертаються до суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

— Українська державна страхова комерційна організація та її установи — за позовами, з якими вони звертаються до суду в усіх справах, пов'язаних з операціями обов'язкового страхування;

— Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; Фонд винаходів України;

— громадяни за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, що були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;

— Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення;

— державні органи приватизації за позовами у справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави;

— державні замовники і виконавці державного замовлення — за позовами у справах про відшкодування збитків, завданих укладанням, зміною державних контрактів, а також їх неналежним виконанням; — Державний комітет України з матеріальних резервів і підприємства, установи, організації системи матеріального резерву (ліквідований, створена акціонерна компанія, яка підпорядковується Міністерству економіки України) — за позовами, з якими вони звертаються в суд у справах про виконання договірних обов'язків суб'єктами господарської діяльності, що випливають із Закону від 24 січня 1997 р. «Про державний матеріальний резерв»; інші особи у випадках, передбачених законом.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України — щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.

Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у доход держави (ч. 4 ст. 63 ЦПК), зменшити його розмір (ч. З ст. 68 ЦПК).

Книга: Цивільний процес - М. Й. Штефан

ЗМІСТ

1.	Цивільний процес - М. Й. Штефан
2.	Передмова
3.	Розділ І Загальні положення Глава 1. Поняття, завдання і джерела цивільного процесуального права України
4.	§ 1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій
5.	§ 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
6.	§ 3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
7.	§ 4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
8.	§ 5. Цивільне судочинство і його стадії
9.	§ 6. Наука цивільного процесуального права
10.	§ 7. Цивільний процес в іноземних державах
11.	Глава 2. Принципи цивільного процесуального права § 1. Поняття принципів та їх значення
12.	§ 2. Система принципів та їх класифікація
13.	§ 3. Принципи, закріплені Конституцією України § 4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство
14.	§ 5. Система принципів цивільного процесу іноземних держав
15.	Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини § 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
16.	§ 2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
17.	§ 3. Суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин
18.	§ 4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
19.	§ 5. Об`єкт цивільних процесуальних правовідносин
20.	Глава 4. Сторони в цивільному процесі § 1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов`язки
21.	§ 2. Процесуальна співучасть
22.	§ 3. Заміна неналежної сторони
23.	§ 4. Процесуальне правонаступництво
24.	§ 5. Участь сторін у цивільному процесі іноземних держав
25.	Глава 5. Треті особи в цивільному процесі § 1. Поняття і види третіх осіб
26.	§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
27.	§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
28.	§ 4. Участь третіх осіб в цивільному процесі іноземних держав
29.	Глава 6. Участь органів прокуратури в цивільному процесі § 1. Завдання органів прокуратури в цивільному процесі
30.	§ 2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі
31.	§ 3. Участь прокурора в цивільному процесі у справі в суді першої інстанції
32.	§ 4. Участь прокурора в провадженні по оскарженню і перегляду судових рішень і ухвал
33.	§ 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність прокурора
34.	§ 6. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав
35.	Глава 7. Участь у процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб § 1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
36.	§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
37.	§ 3. Участь профспілок у цивільному процесі
38.	§ 4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
39.	§ 5. Цивільна процесуальна правосуб`єктність
40.	§ 6. Участь у цивільному процесі країн СНД органів державного управління, місцевого самоврядування, організацій і громадян з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів інших осіб
41.	Глава 8. Представництво в цивільному процесі § 1. Поняття та значення процесуального представництва
42.	§ 2. Види процесуального представництва
43.	§ 3. Повноваження процесуального представника
44.	§ 4. Процесуально-правове становище представника в провадженні цивільних справ у суді першої інстанції
45.	§ 5. Процесуально-правове становище представника в провадженні по перевірці законності і обґрунтованості судових рішень та зверненні їх до виконання
46.	§ 6. Представництво в цивільному процесі іноземних держав
47.	Глава 9. Цивільні процесуальні строки § 1. Поняття, значення і види процесуальних строків
48.	§ 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
49.	Глава 10. Підвідомчість цивільних справ § 1. Поняття і види підвідомчості
50.	§ 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
51.	§ 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин
52.	§ 4. Підвідомчість спорів, що виникають з житлових правовідносин
53.	§ 5. Підвідомчість спорів, що виникають з авторських і суміжних прав
54.	§ 6. Підвідомчість спорів, що виникають з відносин, які врегульовані правом на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг
55.	§ 7. Підвідомчість спорів, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин
56.	§ 8. Підвідомчість спорів, що виникають з трудових правовідносин
57.	§ 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин
58.	§ 10. Підвідомчість спорів, що виникають з кооперативних та інших правовідносин
59.	Глава 11. Підсудність цивільних справ § 1. Поняття і види підсудності
60.	§ 2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
61.	Глава 12. Витрати по провадженню цивільної справи § 1. Поняття та види витрат та їх значення
62.	§ 2. Державне мито
63.	§ 3. Витрати, пов`язані з розглядом справи в суді
64.	§ 4. Розподіл та відшкодування понесених витрат у справі
65.	Глава 13. Санкції цивільного процесуального права § 1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
66.	§ 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
67.	§ 3. Цивільні процесуальні штрафи
68.	§ 4. Відшкодування майнових збитків
69.	Глава 14. Докази і доказування в цивільному процесі § 1. Роль доказів і доказування в цивільному процесі
70.	§ 2. Поняття і види доказів
71.	§ 3. Доказування
72.	§ 4. Засоби доказування Пояснення сторін і третіх осіб
73.	§ 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав Розділ II. Провадження в суді першої інстанції А. Позовне провадження Глава 15. Порушення цивільної справи в суді
74.	§ 1. Позов — процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді
75.	§ 2. Право на позов. Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації
76.	§ 3. Об`єднання і роз`єднання позовів
77.	§ 4. Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх інтересів проти позову
78.	§ 5. Зміни в позовному спорі
79.	§ 6. Забезпечення позову
80.	§ 7. Процесуальні засоби порушення цивільної справи в судах іноземних держав Глава 16. Підготовка цивільних справ до судового розгляду § 1. Мета і значення підготовки цивільних справ до судового розгляду
81.	§ 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду
82.	§ 3. Судові виклики і повідомлення
83.	§ 4. Підготовча стадія в цивільному процесі іноземних держав
84.	Глава 17. Судовий розгляд цивільних справ § 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ
85.	§ 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ
86.	§ 3. Ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ
87.	§ 4. фіксування цивільного процесу та протоколи
88.	§ 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав
89.	Глава 18. Постанови суду першої інстанції § 1. Поняття і види судових постанов
90.	§ 2. Суть судового рішення
91.	§ 3. Вимоги, яким має задовольняти судове рішення
92.	§ 4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання
93.	§ 5. Виправлення недоліків рішення судом, що його постановив
94.	§ 6. Набрання чинності рішенням суду
95.	§ 7. Ухвали суду першої інстанції
96.	§ 8. Рішення суду в цивільному процесі іноземних держав
97.	Б. Непозовні провадження Глава 19. Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин § 1. Суть, значення провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
98.	§ 2. Справи по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь в референдумі
99.	§ 3. Справи по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявах про скасування рішення виборчої комісії
100.	§ 4. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України
101.	§ 5. Справи по скаргах, заявах на рішення, дії` або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України
102.	§ 6. Справи по скаргах на р_ішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії
103.	§ 7. Справи по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності
104.	§ 8. Справи по скаргах на дії органів і посадових осіб у зв`язку з накладенням адміністративних стягнень
105.	§ 9. Справи по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності
106.	§ 10. Справи по скаргах на рішення, прийнятті щодо релігійних організацій
107.	§11. Справи за заявами прокурора про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи
108.	§ 12. Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби
109.	§ 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов`язковому страхуванню
110.	§ 14. Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва
111.	Глава 20. Окреме провадження § 1. Суть і значення окремого провадження
112.	§ 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження
113.	§ 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
114.	§ 4. Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним
115.	§ 5. Визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим
116.	§ 6. Усиновлення дітей, які проживають на території України
117.	§ 7. Встановлення неправильності запису в актах громадянського стану
118.	§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
119.	§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника
120.	§ 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
121.	Розділ III. Провадження по оскарженню і перегляду рішень, ухвал суду Глава 21. Сучасні системи оскарження і перегляду судових рішень Глава 22. Апеляційне провадження
122.	§ 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції
123.	§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
124.	§ 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
125.	§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
126.	§ 5. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
127.	§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
128.	Глава 23. Касаційне провадження § 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій
129.	§ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації
130.	§ 3. Передача справи на касаційний розгляд складу судової палати, підготовка до розгляду і процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
131.	§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
132.	Глава 24. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
133.	§ 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
134.	§ 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду в зв`язку з нововиявленими та винятковими обставинами
135.	§ 3. Процесуальний порядок перегляду справи у зв`язку з нововиявленими і винятковими обставинами
136.	Глава 25. Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання Рішення, ухвали і постанови суду або судді в цивільних справах, що набрали зак§ 1. Рішення, які звертаються до примусового виконання, і виконавчі документи
137.	§ 2. Повноваження суду, пов`язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню його рішень
138.	Розділ V. Міжнародний цивільний процес
139.	Глава 26. Цивільне судочинство України з іноземним елементом § 1. Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом
140.	§ 2. Правове становище іноземців у цивільному процесі
141.	§ 3. Підсудність справ з іноземним елементом
142.	§ 4. Докази і доказування у справах з іноземним елементом
143.	§ 5. Виконання доручень іноземних судів
144.	§ 6. Визнання і виконання рішень іноземних судів
145.

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate