Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
1.2. Предмет кримінального права. Метод кримінально-правового регулювання
Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою від імені якої виступають відповідні органи, вповноважені здійснювати дії", скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя по кримінальних справах. Внаслідок врегулювання нормами кримінального права вони набирають форми правовідносин.
Предмет кримінального права не збігається з предметом науки кримінального права, який полягає у вивченні та теоретичному розвиткові:
♦ історії цієї галузі права;
♦ джерел кримінального законодавства;
♦ чинного кримінального законодавства;
♦ практики застосування кримінального законодавства органами правосуддя;
♦ моделюванні розвитку кримінального законодавства;
♦ проблем підвищення дієвості кримінального законодавства в питаннях загальної та спеціальної превенції злочинів та злочинності;
♦ кримінального законодавства іноземних країн. Українська наука кримінального права завжди посідала гідне
місце у світовій кримінально-правовій науці. В дорадянський період її представляли такі відомі вчені як А. Ф. Кістяківський, Л. С. Белогриць-Котляревський, Л. Є. Владимиров, М. П. Кубинський та багато інших. В епоху радянської влади, незважаючи на домінування у науці ідеологічного начала, значний внесок у розвиток кримінального права зробили М. І. Бажанов, Я. М. Брайнін, М. М. Гродзинский, П, С. Матишевський, В. В. Сташис, В. Я. Та-цій, В. С Трахтєров, С І. Тихєнко та ін.
-Як відомо, метод - це сукупність певних засобів, прийомів, за допомогою яких здійснюється регулювання та охорона суспільних відносин, що входять у предмет правового регулювання відповідної галузі права. Як зауважував видатний учений-криміналіст, один з батьків судової реформи 1863 р. проф. В. Д. Спасович у першому російському підручнику кримінального права, «во всяком государстве правительству, по существу его и назначению, принадлежит право взыскивать посредством наказания с нарушителей законов положительных»
Регуляція суспільних відносин кримінальним правом пов'язана із застосуванням засобів, прийомів, притаманних виключно цій галузі права. Специфіка їх полягає в застосуванні до винної особи з боку держави покарання - крайнього, найсуворішого і найжорсткішого виду реакції. Саме тому метод правового регулювання для кримінального права полягає у застосуванні примусу у виді покарання. Однак він застосовується лише, коли:
♦ конкретне вчинене діяння віднесено до категорії злочинів і містить склад відповідного злочину;
♦ особа, яка скоїла це діяння, є винною.
Метод кримінально-правового регулювання знаходить свій прояв у притягненні особи до кримінальної відповідальності, яка є покладеним на особу, що вчинила порушення кримінальної норми, державою або суспільством обов'язком дати відповідь за свою поведінку компетентним органам і прийняти примусові заходи, адекватні ступеню небезпечності вчиненого порушення.
Разом з цим визначення методу кримінального права виключно як застосування примусу було б дещо обмеженим поглядом на проблему. Виходячи із того, що кримінальне право своїми нормами заохочує громадян до вчинення низки соціально-корисних дій (необхідної оборони, затримання злочинця, невиконання злочинного наказу і т. ін.) методом кримінального права слід визнати також заохочення, яке щоправда, застосовується в обмежених випадках.
Книга: Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Фріс П. Л.
ЗМІСТ
| 1. | Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Фріс П. Л.
|
|
| 2. | РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права
|
|
| 3. | 1.2. Предмет кримінального права. Метод кримінально-правового регулювання
|
|
| 4. | 1.3. Завдання кримінального права
|
|
| 5. | 1.4. Кримінальне право в системі права. Система кримінального права
|
|
| 6. | 1.5. Принципи кримінального права
|
|
| 7. | РОЗДІЛ 2 ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 2.1. Поняття кримінального закону
|
|
| 8. | 2.2. Структура кримінального закону
|
|
| 9. | 2.3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
|
|
| 10. | 2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
|
|
| 11. | Розділ З ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ 3.1. Поняття злочину
|
|
| 12. | 3.2. Ознаки злочину
|
|
| 13. | 3.3.Малозначність діяння
|
|
| 14. | 3.4.Класифікація злочинів
|
|
| 15. | Розділ 4 КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 4.1. Поняття, зміст, підстава та форми кримінальної відповідальності
|
|
| 16. | Розділ 5 СКЛАД ЗЛОЧИНУ 5.1. Поняття і значення складу злочину
|
|
| 17. | 5.2. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика
|
|
| 18. | 5.3. Види складів злочину
|
|
| 19. | 5.4. Кваліфікація злочину
|
|
| 20. | Розділ 6 ОБ`ЄКТ ЗЛОЧИНУ 6.1. Поняття об`єкта злочину в кримінальному праві
|
|
| 21. | 6.2. Види об`єкта злочину
|
|
| 22. | 6.3. Предмет злочину
|
|
| 23. | Розділ 7 ОБ`ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ 7.1. Поняття та значення об`єктивної сторони злочину
|
|
| 24. | 7.2. Основна ознака об`єктивної сторони складу злочину
|
|
| 25. | 7.3. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
|
|
| 26. | Розділ 8 ОБ`ЄКТ ЗЛОЧИНУ 8.1. Поняття суб`єкта злочину в кримінальному праві
|
|
| 27. | 8.2. Вік кримінальної відповідальності
|
|
| 28. | 8.3. Осудність як ознака суб`єкта злочину
|
|
| 29. | 8.4. Обмежена осудність
|
|
| 30. | 8.5. Спеціальний суб`єкт злочину
|
|
| 31. | 8.6. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп`яніння, внаслідок вживання
|
|
| 32. | РОЗДІЛ 9 СУБ`ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ 9.1. Поняття суб`єктивної сторони злочину
|
|
| 33. | 9.2. Вина у формі умислу
|
|
| 34. | 9.3. Вина у формі необережності
|
|
| 35. | 9.4. Злочини з двома формами вини
|
|
| 36. | 9.5. Факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину
|
|
| 37. | 9.6. Юридична та фактична помилки та їх кримінально-право в є значення
|
|
| 38. | Розділ 10 СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 10.1. Поняття та види стадій вчинення злочину
|
|
| 39. | 10.2. Закінчений злочин
|
|
| 40. | 10.3. Незакінчений злочин та його види
|
|
| 41. | 10.4. Добровільна відмова при незакінченому злочині`
|
|
| 42. | розділ 11 СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ 11.1. Поняття співучасті у злочині
|
|
| 43. | 11.2. Форми співучасті у злочині
|
|
| 44. | 11.3. Види співучасників
|
|
| 45. | 11.4. Відповідальність за вчинення злочинів у співучасті
|
|
| 46. | 11.5. Причетність до злочину — поняття та види
|
|
| 47. | Розділ 12 МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ 12.1. Поняття та форми множинності злочинів
|
|
| 48. | 12.2. Повторність злочинів
|
|
| 49. | 12.3. Сукупність злочинів
|
|
| 50. | 12.4. Рецидив злочинів
|
|
| 51. | Розділ 13 ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 13.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
|
|
| 52. | 13.2. Види обставин, що виключають злочинність діяння РОЗДІЛ 14 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 14.1. Поняття та значення інституту звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному праві
|
|
| 53. | 14.2. Види звільнення від кримінальної відповідальності
|
|
| 54. | 14.3. Поняття та зміст інституту обмеження дії законодавства про кримінальну відповідальність
|
|
| 55. | Розділ 15 ПОНЯТТЯ, ТА МЕТА ПОКАРАННЯ 15.1. Поняття кримінального покарання
|
|
| 56. | 15.2. Мета покарання
|
|
| 57. | РОЗДІЛ 16 СИСТЕМА ТА ВИДИ ПОКАРАННЯ 16.1. Система покарань
|
|
| 58. | 16.2. Види покарань
|
|
| 59. | РОЗДІЛ 17 ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 17.1. Загальні засади призначення покарання
|
|
| 60. | 17.2. Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання
|
|
| 61. | 17.3. Призначення покарання за незакінчений злочин і злочин, вчинений у співучасті
|
|
| 62. | 17.4. Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом
|
|
| 63. | 17.5. Призначення покарання за сукупністю злочинів
|
|
| 64. | 17.6. Призначення покарання за сукупністю вироків
|
|
| 65. | Розділ 18 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ 18.1. Поняття звільнення від покарання та його відбування
|
|
| 66. | 18.2. Види звільнення від покарання та його відбування
|
|
| 67. | 18.3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким
|
|
| 68. | РОЗДІЛ 19 СУДИМІСТЬ. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДИМОСТІ 19.1. Судимість
|
|
| 69. | 19.2. Погашення та зняття судимості
|
|
| 70. | Розділ 20 ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ 20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
|
|
| 71. | 20.2. Види примусових заходів медичного характеру. Порядок їх призначення, зміни або припинення
|
|
| 72. | 20.3. Примусове лікування
|
|
| 73. | Розділ 21 особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 21.1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
|
|
| 74. | 21.2. Види покарання, що застосовуються до неповнолітніх, та особливості їх призначення
|
|
| 75. | 21.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
|
|
| 76. | ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛІВ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА
|
|
| 77. | ДЕЯКІ ЛАТИНСЬКІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТЕРМІНИ ТА ВИСЛОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ
|
|
| 78. | Зміст
|
|
На попередню
Translate
