Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
4.2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТНІСТЬ І ДІЄЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ
Процитуємо статті “Загальної декларації прав людини” від 10 грудня 1948 р., що стосуються цієї теми.“Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності” (ст. 6).
“Усі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації” (ст. 7).
“Кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпе-чення і на здійснення необхідних для підтримки її гідності і для вільно-го розвитку її особи прав в економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави” (ст. 22).
“Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені у цій Декларації, можуть бути пов-ністю здійснені” (ст. 28).
53
Чинна Конституція України містить принаймні дві статті, що стосу-ються цієї теми, — 21 та 26. Їх було процитовано у підрозділі “Консти-туційні норми” розділу “Джерела міжнародного приватного права”.
Іноземні громадяни та особи без громадянства мають в Україні ци-вільну правоздатність нарівні з громадянами України. Окремі винят-ки можуть бути встановлені законодавством України, що зафіксовано у ст. 565 і 566 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.
Цивільній дієздатності іноземців в Україні присвячено ст. 5661 зазна-ченого Кодексу. Вона сформульована так:
“Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за зако-ном країни, громадянином якої він є.
Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за зако-ном країни, в якій вона має постійне місце проживання .
Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, і зобов’язань, що виникають вна-слідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за українським зако-ном...”
Дієздатність іноземців, рівна з дієздатністю українських громадян, фіксується майже в кожному законі України. Наведемо конкретні при-клади.
“Іноземці та особи без громадянства мають такі ж прав, як і передба-чені цим Законом права громадян України, за винятком тих, що встанов-лені міжнародними договорами України” (ч. 1 ст. 3 “Права іноземців та осіб без громадянства” Закону України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” від 5 листопада 1997 р.).
“Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з особа-ми України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності” (ч. 1 ст. 4 “Права іноземних та інших осіб” Закону України “Про охорону прав на винахо-ди і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р.).
“Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами Ук-раїни на умовах, передбачених законодавством або міждержавними уго-дами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому За-коні, застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами)” (витяг зі ст. 1 “Право сімей з дітьми на державну допомогу” Закону Ук-раїни “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХІІ).
54
Національний режим поширюється на іноземців і у сфері полюван-ня, про що свідчить ст. 13 “Здійснення полювання іноземцями” Закону України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. № 1478-ІІІ. (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 18). У статті зазначається:
“Іноземці можуть здійснювати полювання на території України від-повідно до цього Закону. Документи на право полювання, видані відпо-відними органами інших держав, чинні на території України.
Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір пла-ти за надані послуги і добуту продукцію полювання визначаються відпо-відними договорами, що укладаються між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мис-ливських угідь”.
Процитуємо положення вітчизняного закону, що стосується інозем-ців, хворих на соціально небезпечні інфекційні хвороби:
“...Іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні і хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, медична допомога надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними договорами України.
Дипломатичні представництва та консульські установи України вида-ють візи на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред’явлення документа про відсутність у них туберкульозу в ак-тивній формі та ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України” (витяг зі ст. 24 “Надання медичної допомоги хво-рим на соціально небезпечні інфекційні хвороби” Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р. № 1645-IІІ. Код нормативного акта 1619/2000 (Відомості Верховної Ради Украї-ни. — 2000. — № 29).
А тепер звернемося до міжнародних договорів України.
У ст. 1 “Надання правової допомоги” Конвенції про правову допо-могу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, зазначено:
“1. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що про-живають на її території, користуються на територіях всіх інших Договір-них Сторін щодо своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни даної Договірної Сторони.
2. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно зверта-тись до судів, прокуратури та інших закладів інших Договірних Сторін,
55
до компетенції яких належать цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни да-ної Договірної Сторони.
3. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін”.
Цієї теми стосується і ст. 23 зазначеної Конвенції. Процитуємо витяг з цієї статті:
“1. Дієздатність фізичної особи визначається законодавством Дого-вірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. Дієздатність особи без громадянства визначається за правом краї-ни, у якій вона має постійне місце проживання”.
Наведемо також дві статті з проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р., що стосуються цієї теми.
“Стаття 1563. Особистий закон фізичної особи
1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, гро-мадянином якої вона є.
2. За наявністю в особи двох і більше громадянств її особистим зако-ном вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв’язок.
3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — звичайне місце перебування.
4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій ця особа має звичайне місце перебування.
5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:
1) своє місце проживання у країні, в якій вона живе з наміром пос-тійного проживання у цій країні;
2) своє звичайне місце перебування у країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.
Стаття 1564. Правоздатність та дієздатність фізичної особи
1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте якщо інше не перед-бачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобо-в’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатись також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобо-в’язань у зв’язку із завданням шкоди.
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Ук-раїні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, пе-редбачених законом або міжнародними договорами України.
56
3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяль-ністю, бути підприємцем і мати пов’язані з цим права та обов’язки ви-значається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підпри-ємець. За відсутності факту реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом...”
Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
ЗМІСТ
На попередню
|