Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
8.3. ДЕЛІКТ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. зобов’язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, присвячено гл. 40. Вона міс-тила такі статті:Стаття 440. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Стаття 4401. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
98
Стаття 441. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її праців-
ників.
Стаття 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями держав-
них і громадських організацій, а також службових осіб.
Стаття 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями органів
дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Стаття 444. Шкода заподіяна в стані необхідної оборони.
Стаття 445. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності. Стаття 446. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг
п’ятнадцяти років.
Стаття 447. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від п’ят-
надцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 448. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним не-
дієздатним.
Стаття 449. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, нездатним ро-
зуміти значення своїх дій.
Стаття 450. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небез-
пеки.
Стаття 451. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами. Стаття 452. Право регресу до винної особи.
Стаття 453. Способи відшкодування шкоди.
Стаття 454. Врахування вини потерпілого і майнового стану особи, яка заподі-
яла шкоду.
Стаття 455. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я.
Стаття 456. Відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть громадянина,
пов’язані з виконанням ним трудових обов’язків.
Стаття 457. Відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, за
якого той, хто заподіяв шкоду, не зобов’язаний сплачувати страхові
внески.
Стаття 458. Відшкодування шкоди, зв’язаної з ушкодженням здоров’я громадя-
нина, якому не призначені допомога або пенсія (статтю виключено
згідно із Законом від 22 квітня 1993 р. (Відомості Верховної Ради
України. — 1993. — № 22. — С. 227).
Стаття 459. Відшкодування витрат на поховання.
Стаття 4591. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від
злочину.
Стаття 460. Регресні вимоги.
Стаття 461. Відповідальність за ушкодження і смерть громадянина, який не
підлягає соціальному страхуванню.
Стаття 462. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров’я неповнолітнього. Стаття 463. Зміна розміру відшкодування за вимогою потерпілого в разі зміни
стану його працездатності.
99
Стаття 464. Зміна розміру відшкодування на вимогу осіб, що заподіяли шкоду. Стаття 465. Строки виплати відшкодування.
Стаття 466. Відшкодування шкоди в разі припинення юридичної особи, зобо-в’язаної до відшкодування.
Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. містив також близьку за змістом главу 41 “Зобов’язання, що виникають внаслідок ря-тування соціалістичного майна”, що складалася лише з двох статей:
Стаття 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного
майна.
Стаття 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалі-
стичного майна.
Аналіз наведених статей Цивільного кодексу від 18 липня 1963 р. свід-чить, що в Україні до умов виникнення зобов’язання внаслідок заподіян-ня шкоди належали:
• протиправна дія (бездіяльність);
• наявність шкоди;
• причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкодою;
• вина делінквента (але встановлена і безвиновна (об’єктивна) від-повідальність).
У праві України як держави, що належить до континентальної систе-ми права, вирізняють таке поняття, як “генеральний делікт” (тобто все-осяжне формулювання протиправної дії). Воно міститься у ст. 440 Ци-вільного кодексу України від 18 липня 1963 р.:
“Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподі-яна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у по-вному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо до-веде, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом”.
Англосаксонське право (common law) не містить загального поняття протиправної дії. Воно є системою так званих сингулярних деліктів. Су-купність окремих фактичних складів правопорушень англосакси назива-ють “torts”.
Щось середнє між континентальною системою “генерального делік-ту” і англосаксонською системою “сингулярних деліктів” становить пра-во ФРН та Швейцарії (“змішаний делікт”).
100
У 1977 р. Цивільний кодекс України було доповнено ст. 5694, у якій містяться колізійні прив’язки щодо делікту з іноземним елементом. На-ведемо зазначену статтю:
“Стаття 5694. Закон, застосовуваний до зобов’язань, які виника-ють внаслідок заподіяння шкоди
Права і обов’язки сторін за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Права і обов’язки сторін за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є українськими громадяна-ми або українськими організаціями, визначаються за українським законом.
Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обставина, яка є підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за українським зако-ном не є протиправною”.
Колізійне регулювання деліктних зобов’язань міститься і в Конвенції СНД від 22 січня 1993 р. Наводимо формулювання відповідної статті:
“Стаття 42. Відшкодування шкоди
1. Обов’язки з відшкодування шкоди, окрім тих, що випливають з до-говорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством До-говірної Сторони, на території якої мала місце дія чи інша обставина, яка послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
2. Якщо завдавач шкоди і потерпілий є громадянами однієї Договір-ної Сторони, то застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
3. У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, є компетентним суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потер-пілий може подати позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач”.
У ст. 1593 “Зобов’язання внаслідок завдання шкоди” проекту Цивіль-ного кодексу України від 25 серпня 1996 р. зазначалося:
“1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Проте сторони зобов’язання у будь-який час після його виник-нення можуть обрати право країни суду.
2. Права та обов’язки за зобов’язанням, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце пере-
101
бування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом країни.
3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодав-ством України не є протиправною”.
Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
ЗМІСТ
На попередню
|