Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.

13.2. ТРАНСФОРМАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ТА СУМІЖНИХ ПРАВ У НОРМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

У ст. 5 “Твори, що охороняються” Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. міститься перелік, що охоп-лює тринадцять видів (груп) творів. Чотирнадцяту позицію названо як “інші” і запроваджено законодавцем, очевидно, на той випадок, коли з’являться нові види творів.

Згаданий перелік охоплює:

1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічно-го або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні про-грами тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні (правильніше було б драматургійні. — Авт.), музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;

5) аудіовізуальні твори;

6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;

7) твори архітектури;

8) фотографії;

9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спе-ціальним законом про промислову власність;

188

10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;

11) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 наведеного пере-ліку, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

12) переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і об-робки фольклору (похідні твори) без заподіяння шкоди охороні оригі-нальних творів, на основі яких створено похідні твори;

13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші скла-дові твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, ко-ординації або впорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні тво-рів, що входять до них.

Перелік літературних, художніх і наукових творів у ст. 2 Бернської конвенції викладено менш стисло і послідовно, ніж у розглядуваному Законі України. Конвенційний перелік охоплює:

• книги (books), брошури (pamphlets) та інші письмові твори (writings);

• лекції (lectures), адреси (addresses), проповіді (sermons) та інші ро-боти (works) такої ж суті (nature);

• драматургійні (dramatic) або драматургійно-музичні (dramatic-musical) роботи;

• хореографічні (choreographic) роботи та пантоміму (entertainments in dumb show);

• музичні композиції (musical compositios) зі словами чи без слів;

• кінематографічні роботи (cinematographic works), до яких нале-жать і роботи, що відображуються способом, аналогічним кінема-тографії;

• креслярські (drawing), малюнкові (painting), архітектурні (architecture), скульптурні (sculpture), граверні (engraving) і літографічні (lithography) роботи;

• фотографічні (photographic) роботи і роботи, що відображуються способом, аналогічним фотографії;

• роботи прикладного мистецтва (works of applied art);

• ілюстрації (illustrations), карти (maps), плани (plans), ескізи (sketches) та тривимірні роботи, що стосуються географії, топографії, архітектури чи науки;

• переклади (translations), аранжування (arrangements) музичних та інших переробок (alterations) літературних та художніх творів;

189

• підбірки (collections) літературних художніх робіт: енциклопедії

(encyclopedias), антології (antologies).

Порівнюючи Закон України “Про авторське право і суміжні права” і Бернську конвенцію, можна дійти висновку, що українському законо-давцеві відомі всі об’єкти авторського права, які знає міжнародне право. Закон України було прийнято до формального приєднання України до Бернської конвенції. Проте він загалом відповідає їй. Детальний розгляд трансформації норм Бернської та Всесвітньої конвенцій у норми націо-нального законодавства України виходить за межі цього розділу. Тут ос-новну увагу сконцентровано на іноземному елементі, бо без нього не бу-ває міжнародного приватного права.

Бернській і Всесвітній конвенціям притаманні такі основні прин-ципи:

• національний режим;

• автоматична охорона;

• незалежність охорони.

Національний режим Женевської конвенції означає, що опублікова-ним роботам фізичних і юридичних осіб (nationals) будь-якої Договірної Держави (Contracting State) і роботам, уперше опублікованим у цій Дер-жаві, надається у кожній Договірній Державі така сама охорона, яку кож-на Держава надає роботам власних осіб, уперше опублікованим на влас-ній території.

Принцип автоматичної охорони полягає в тому, що національний ре-жим охорони не вимагає виконання будь-яких формальностей. Охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування та інших дій. Порівняймо: якщо жінка народила дитя, то самим фактом народження вона утвердила себе його матір’ю.

Згідно з принципом незалежності охорони надання авторського пра-ва у країні-учасниці не залежить від існування відповідного права у країні походження твору.

Зазначене проілюструємо на Законі України “Про авторське право і суміжні права”.

“Стаття 8. Сфера дії Закону

Охорона, передбачена цим законом, надається

1) авторам незалежно від громадянства і постійного місця проживан-ня, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходять-ся в об’єктивній формі на території України;

190

2) авторам, твори яких вперше опубліковані в іншій країні та протя-гом 30 днів після цього опубліковані в Україні, незалежно від громадян-ства і постійного місця проживання автора;

3) авторам, які є громадянами України або мають постійне місце про-живання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліко-вані або не опубліковані, але вони знаходяться в об’єктивній формі на території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України.

Чинність цієї статті поширюється і на інших осіб, що мають авторсь-ке право”.

Отже, український закон авторське право завжди і скрізь визнає за громадянином України чи його правонаступником. Авторське право ав-тора-іноземця визнається з певними застереженнями. Потрібно, щоб твір уперше було опубліковано в Україні або не пізніше 30-денного пе-ріоду після його першої публікації за кордоном. Якщо ж твір іноземця ще ніде і ніколи не публікувався, то необхідно, щоб такий твір перебу-вав в Україні в об’єктивній формі, інакше йому не буде надано правової охорони. А це означає, що з правового погляду твір буде досить безза-хисним. Зробимо важливе застереження — йдеться про ситуацію, коли Україна і держава іноземця не пов’язані угодами, у тому числі і багато-сторонніми (приклад — Бернська конвенція). Двостороння чи багатосто-роння міжнародна угода долає територіальний характер авторських прав і до чужого починають ставитися, як до свого.

Що ж стосується авторського права, то в Україні нині існують дві ве-ликі групи творів іноземних авторів, уперше опублікованих за кордоном. До першої групи належать передусім твори, що були вперше опубліко-вані у країнах — членах Женевської конвенції після приєднання до неї (27 травня 1973 р.) колишнього Радянського Союзу; твори, що підпада-ють під дію Бернської конвенції, тобто такі, що були вперше опубліко-вані після приєднання до неї України (25 жовтня 1995 р.).

Під охорону підпадають також твори, на які поширюється дія укладе-них СРСР та Україною двосторонніх та багатосторонніх угод із зарубіж-ними країнами про взаємну охорону авторських прав.

Другу групу творів іноземців становлять такі, що не підпадають під охорону. Наприклад, твори Марка Твена, Чарльза Діккенса та інших ав-торів, що померли понад 50 років тому. Кожен видавець має право віль-но їх публікувати і продавати.

191

Правовий режим творів іноземців першої групи визначається як пра-вилами відповідної міжнародної угоди (конвенції), так і правилами ук-раїнського законодавства. Якщо міжнародна угода (конвенція) містить відповідні матеріально-правові норми, то вони й застосовуються. Якщо ж таких норм немає, то згідно з принципом національного режиму зас-тосовуються матеріально-правові норми українського законодавства.

Коротко ознайомимося з трьома згаданими у підрозділі “Джерела та їх характеристика” міжнародними конвенціями, що стосуються суміж-них прав.

У ст. 2 Римської конвенції зафіксовано, що національний режим озна-чає правовий режим, який надається внутрішнім законодавством Дого-вірної Держави, у якій запитується правова охорона:

“a) виконавцям, які є її громадянами, щодо здійснюваних на її тери-торії виконань, їх передачі в ефір чи першого запису;

b) виробникам фонограм, які є її громадянами, щодо фонограм, вперше записаних чи вперше опублікованих на її території;

c) організаціям мовлення, штаб-квартири яких розміщені на її тери-торії, щодо передач в ефір, здійснюваних за допомогою передавачів, роз-міщених на її території”.

Згідно зі ст. 4 Римської конвенції держави-учасниці зобов’язані нада-вати виконавцям національний режим за умови дотримання однієї з та-ких умов:

“a) виконання має місце в іншій Договірній Державі;

b) виконання включено у фонограму, що охороняється відповідно до статті 5 Конвенції;

c) виконання, яке не є записаним на фонограму, поширюється шля-хом передачі в ефір, яка охороняється відповідно до ст. 6 Конвенції”.

Умови надання національного режиму виробникам фонограм зафік-совані у п. 1 ст. 5 Конвенції:

“a) виробник фонограм є громадянином іншої Договірної Держави (критерій громадянства виробника);

b) перший запис звуку здійснено в іншій Договірній Державі (кри-

терій місця першого запису);

c) фонограма вперше опублікована в іншій Договірній Державі”.

У п. 2 цієї статті зазначається: якщо фонограму вперше опубліковано

у державі, яка не є учасницею Конвенції, але протягом тридцяти днів її також опубліковано у Договірній Державі (одночасна публікація), то вона розглядається як така, що опублікована в Договірній Державі.

192

Умови надання національного режиму організаціям мовлення сфор-мульовані у ст. 6 Конвенції:

“a) штаб-квартира організації мовлення знаходиться в іншій Дого-вірній Державі;

b) передача в ефір виконана за допомогою передавача, розташова-ного в іншій Договірній Державі”.

У ст. 2 Женевської конвенції від 29 жовтня 1971 р. передбачається, що кожна держава-учасниця зобов’язується охороняти інтереси вироб-ників фонограм, які є громадянами інших держав-учасниць, від вироб-ництва копій фонограм без згоди виробника і від ввезення таких копій щоразу, коли згадані виробництво чи ввезення здійснюються з метою поширення серед публіки, а також від поширення цих копій серед пуб-ліки.

Згідно зі ст. 2 Брюссельської супутникової конвенції кожна Договір-на Держава бере на себе зобов’язання вживати відповідних заходів для запобігання поширенню на власній території або з неї будь-якого сигна-лу, що несе програми, будь-яким органом поширення, для якого не при-значається сигнал, переданий на супутник, чи такий, що проходить через нього.

Тепер розглянемо, як у Законі України “Про авторське право і суміж-ні права” від 23 грудня 1993 р. сформульовані суміжні права у зв’язку з іноземним елементом.

“Стаття 32. Критерій для надання охорони суміжних прав

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього Закону, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється згідно з цією статтею;

3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу ор-ганізації мовлення, що охороняється згідно з цією статтею.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього За-

кону, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офі-ційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше опубліковано на території України або опублі-ковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим Законом, якщо

вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійсню-

ють передачі з передавачів, розташованих на території України.

193

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняють-ся відповідно до міжнародних договорів України”.

Отже, вітчизняному законодавцеві доведеться чимало попрацювати у розробці механізму правової охорони суміжних прав іноземців в Україні.

Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.

ЗМІСТ

1.	Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
2.	1.2. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
3.	2.1. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ
4.	2.2. КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ
5.	2.3. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ УКРАЇНИ
6.	2.4. ТРАНСФОРМАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У НОРМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
7.	2.5. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
8.	3.1. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ
9.	3.2. КОЛІЗІЙНІ ПРИВ'ЯЗКИ
10.	3.3. МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ НОРМИ
11.	3.4. ІНШІ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
12.	4.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13.	4.2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТНІСТЬ І ДІЄЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ
14.	4.3. ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ТА НЕДІЄЗДАТНІСТЬ
15.	4.4. ВИЗНАННЯ ІНОЗЕМЦЯ БЕЗВІСНО ВІДСУТНІМ ТА ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ
16.	5.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17.	5.2. ПОНЯТТЯ \"ЮРИДИЧНА ОСОБА\"
18.	5.3. ЦИВІЛЬНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
19.	5.4. ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНОЗЕМНИХ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
20.	5.5. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ
21.	6.1. ІМУНІТЕТ ДЕРЖАВИ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ
22.	6.2. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ДЕРЖАВНИЙ ІМУНІТЕТ
23.	7.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24.	7.2. КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ
25.	7.3. ВЛАСНІСТЬ У КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
26.	8.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
27.	8.2. ПОНЯТТЯ \"ДЕЛІКТ\"
28.	8.3. ДЕЛІКТ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
29.	9.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
30.	9.2. СУБ'ЄКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
31.	9.3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР
32.	9.4. ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ
33.	10.1. ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА
34.	10.2. ДЖЕРЕЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
35.	10.3. ДОГОВІР МІЖНАРОДНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ
36.	10.4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
37.	10.5. МІЖНАРОДНА ПОШТА
38.	11.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
39.	11.2. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТНИЙ ПЕРЕКАЗ
40.	11.3. АКРЕДИТИВ
41.	11.4. ІНКАСО
42.	11.5. БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ
43.	11.6. ВЕКСЕЛІ ТА ЧЕКИ
44.	11.7. МІЖНАРОДНІ НЕТОРГОВЕЛЬНІ РОЗРАХУНКИ
45.	12.1. Міжнародно-правові акти
46.	12.2. Законодавство СРСР
47.	12.3. Законодавство незалежної України
48.	12.4. Національний режим
49.	12.5. Пріоритет і його роль як іноземного юридичного факту
50.	12.6. Трансформація загальних норм міжнародних договорів у норми національного патентного законодавства України
51.	13.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
52.	13.2. ТРАНСФОРМАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ТА СУМІЖНИХ ПРАВ У НОРМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
53.	14.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
54.	14.2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ
55.	14.3. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ ТА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ
56.	15.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
57.	15.2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ
58.	16.1. Матеріальні та формальні умови укладення шлюбу
59.	16.2. Особисті і майнові права та обов’язки подружжя
60.	16.3. РОЗЛУЧЕННЯ
61.	16.4. ВСТАНОВЛЕННЯ БАТЬКІВСТВА
62.	16.5. УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
63.	16.6. ОПІКА (ПІКЛУВАННЯ)
64.	16.7. АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ
65.	17.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
66.	17.2. НОРМИ СПАДКОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ У ЗВ’ЯЗКУ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
67.	18.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
68.	18.2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ
69.	18.3. ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ІНОЗЕМЦІВ ТА ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ
70.	18.4. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ
71.	18.5. НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ
72.	19.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
73.	19.2. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”
74.	19.3. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду
75.	19.4. Регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України
76.	19.5. Прикінцеві зауваження
77.	19.6. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
78.	19.7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate