Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
18.3. ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ІНОЗЕМЦІВ ТА ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ
Ознайомимося з нормами чинного законодавства України, що стосу-ються зазначених прав іноземних громадян, осіб без громадянства, іно-земних юридичних осіб та іноземної держави. Ознайомлення розпочне-мо з Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р., а саме зі статей, присвячених цьому аспекту (ст. 423, 424, 4241, 425). Процитуємо їх:“Стаття 423. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій
Іноземні громадяни мають право звертатись до судів України і кори-стуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України.
Іноземні підприємства і організації мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захи-сту своїх інтересів.
Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обме-ження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких до-пускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав грома-дян, підприємств або організацій України.
Стаття 424. Цивільні процесуальні права осіб без громадянства
Особи без громадянства мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадяна-ми України.
Стаття 4241. Підсудність судам України цивільних справ по спо-рах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадян-
236
ства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном
Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприєм-ства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін прожи-ває за кордоном, визначається законодавством України.
Стаття 425. Позови до іноземних держав. Дипломатичний імуні-тет
Пред’явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Ук-раїні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів від-повідної держави.
Акредитовані в Україні дипломатичні представництва іноземних дер-жав та інші особи, зазначені у відповідних законах і міжнародних дого-ворах України, підлягають юрисдикції суду України в цивільних справах лише в межах, що визначаються нормами міжнародного права або між-народними договорами України.
В тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам України така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується іноземним державам, їх майну або представникам іноземних держав в Україні, Кабінетом Міністрів Украї-ни або іншим управомочним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника цієї держави застосування відповід-них заходів”.
У ст.1 “Право на звернення до арбітражного суду” Арбітражного процесуального кодексу України зазначається:
“Підприємства, установи, організації, в тому числі колгоспи, індиві-дуальні, спільні підприємства, міжнародні об’єднання організацій Украї-ни та інших держав, а також інші юридичні особи, незалежно від форм власності майна та організаційних форм, мають право звертатися до ар-бітражного суду згідно з встановленою для нього підвідомчістю госпо-дарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів…”
Іноземному елементу відведено місце і в ст. 38 “Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. У цій статті, зокрема, встановлено:
“Спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяль-ності, іноземними суб’єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами
237
України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами України”.
Стаття 3 “Угоди про порядок розгляду спорів, пов’язаних із здійснен-ням господарської діяльності”, яка була укладена у Києві між держава-ми — членами СНД 20 березня 1992 р., сформульована так:
“Суб’єкти господарювання кожної з держав — учасниць Співдруж-ності Незалежних Держав користуються на території іншої держави — учасниці Співдружності Незалежних Держав правовим і судовим захис-том своїх майнових прав і законних інтересів, рівним з суб’єктами гос-подарювання іншої держави.
Суб’єкти господарювання кожної держави — учасниці Співдружнос-ті Незалежних Держав мають на території інших держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав право безперешкодно звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів, третейських судів і інших органів, до компетенції яких відноситься вирішення справ, вказаних у статті 1 цієї Угоди, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії”.
Питання цивільної процесуальної правоздатності іноземних фізич-них та юридичних осіб перебувають також у полі зору Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримі-нальних справ від 22 січня 1993 р. У ч. 1 і 2 ст. 1 зафіксовано:
“2. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно зверта-тись до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, подавати позови та здійс-нювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що і громадяни даної Договірної Сторони.
3. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірної Сторони”.
Стаття 2. “Звільнення від сплати мита і відшкодування витрат” зазна-ченої Конвенції передбачає:
“1. Громадяни кожної з Договірних Сторін і особи, що проживають на її території, звільняються від сплати і відшкодування судових і нота-ріальних мит і витрат, а також користуються безплатною юридичною до-помогою на тих самих умовах, що і власні громадяни.
2. Пільги, передбачені у пункті 1 цієї статті, поширюються на всі процесуальні дії, що здійснюються за даною справою, включаючи вико-нання рішення”.
Книга: Міжнародне приватне право / Дахно І. І.
ЗМІСТ
На попередню
|