Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти / Юлдашев О. Х.

11.8. ДЖЕРЕЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Серед джерел внутрішнього транспортного права перше місце посідає Цивільний Кодекс України, зокрема глава 64 "Перевезення". Вона регламентує такі питання:

• укладання та форма договору перевезення вантажу, договору пе

ревезення пасажира та багажу, договору чартеру (фрахтування);

• права пасажира;

• правила перевезення у прямому змішаному сполученні;

• довгостроковий договір;

• перевезення транспортом загального користування, провізна плата;

427

• надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до переве

зення;

• завантаження та вивантаження вантажу;

• термін доставки вантажу, пасажирів, багажу, пошти;

• відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору

перевезення;

• відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу

і відповідальність відправника за невикористання наданого

транспортного засобу;

• відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира

та порушення терміну доставляння пасажира до пункту призна

чення;

• відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу;

• відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або

пошкодження вантажу, багажу, пошти;

• пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору пе

ревезення;

• позови щодо перевезення у закордонному сполученні;

• страхування вантажів, пасажирів і багажу;

• відповідальність перевізника за шкоду, спричинену каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира;

• транспортне експедирування.

Крім того, існують деякі статті, які не входять до розділу "Перевезення", але також стосуються перевезень. Це, зокрема, ст. 258 "Спеціальна позовна давність"; ст. 532 "Місце виконання зобов'язання"; ст. 633 "Публічний договір"; ст. 680 "Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару"; ст. 800 "Діяльність наймача транспортного засобу"; ст. 1196 "Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань".

Закон України "Про транспорт". Прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 1994 p., № 232/94-ВР (ВВР України. - 1994. -№ 51). Визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади діяльності транспорту;

Закон України "Про залізничний транспорт". Прийнятий Верховною Радою України 4 липня 1996 p., № 273/96-ВР (ВВР України. — 1996. — № 40). Визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування,

428

його роль в економіці та соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Статут залізниць України (1998 p.). Визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Регламентує порядок укладання договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях, незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статут автомобільного транспорту Української РСР. Затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р., № 401. Визначає обов'язки, права і відповідальність виробничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних та транспортно-експедиційних підприємств і організацій (надалі — автотранспортні підприємства та організації), розташованих на території УРСР, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом.

Регламентує порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в Україні, основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій, розташованих на території України, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту щодо здійснення автомобільних перевезень.

Закон України "Про дорожній рух?'. Прийнятий Верховною Радою України ЗО червня 1993 p., № 3353-ХІІ (ВВР України. - 1993. - № 21). Визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту

429

життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища.

Водний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 p., № 214/95-ВР (ВВР України. - 1995. - № 24). Регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР. Затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., № 1801. Визначає основні завдання й обов'язки органів внутрішнього водного транспорту із забезпечення потреб країни в перевезеннях вантажів і пасажирів внутрішніми водними шляхами, а також зв'язок внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства.

Регламентує: порядок виконання державного плану перевезень внутрішніми водними шляхами; основні умови перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти; основні умови використання внутрішніх водних шляхів для судноплавства; права й обов'язки пароплавств, що здійснюють перевезення, а також підприємств, організацій і осіб, які користуються внутрішнім водним транспортом.

Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий Верховною Радою України 23 травня 1995 p., № 176/95-ВР (ВВР України. — 1995. — № 47-52). Регулює відносини з торговельного мореплавства.

Згідно із Кодексом торговельне мореплавство — діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Повітряний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України травня 1993 p., № 3167-ХІІ 4 (ВВР України. - 1993. - № 25). Регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації. Дія Кодексу поширюється на всіх користувачів

430

повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території Укра-їни, так і за її межами.

Закон України "Про трубопровідний транспорт". Прийнятий Верховною Радою України 15 травня 1996 р., № 192/96-ВР (ВВР України. -1996. — № 29). Визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту. Дія Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Закон України "Про транзит вантажів". Прийнятий Верховною Радою України 20 жовтня 1999 p., № 1172-ХП (Офіційний вісник України. — 1999. — № 45). Визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України. Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом України. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252. Визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи ванта-жобагаж у межах України в рухомому складі залізниць України та у вагонах суб'єктів господарської діяльності, що не входять до складу залізниць. Є обов'язковим для залізниць, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень пасажирів, багажу і вантажобагажу та громадян. Згідно з цим Порядком та Статутом залізниць розробляються Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом, які затверджуються Мінтрансом за погодженням з Антимо-нопольним комітетом та Держстандартом України.

Інструкція про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеро0 порту призначення. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 1 листопада 1999 р. № 526, зареєстрованим у Міні-

431

стерстві юстиції України 19 листопада 1999 р. № 799/4092 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 47). Інструкція регламентує порядок розшуку, доставки та відшкодування збитків у разі втрати чи пошкодження багажу.

Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998 р. за № 620/3060. Правила поширюються на працівників залізничного транспорту, фізичних та юридичних осіб, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, які:

а) користуються послугами залізничного транспорту;

б) здійснюють перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу

залізницями;

в) обслуговують пасажирів на вокзалах, у пунктах продажу

проїзних документів та в поїздах.

Правила застосовуються тільки при перевезенні пасажирів, багажу, вантажобагажу залізницями загального користування у межах України та у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності.

При перевезенні пасажирів у межах України, але у вагонах залізниць інших держав, діють норми відповідних міжнародних угод, а вимоги Правил поширюються тільки на положення, не врегульовані цими угодами.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження тарифів на перевезення вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні" від 11 травня 1998 р. № 180 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 22). Тарифи застосовуються для обчислення вартості проїзду вантажобагажу територією України при перевезеннях у країни СНД, а також Латвію, Литву, Естонію лініями залізниць, включених у постійну експлуатацію. Тарифи на перевезення вантажобагажу диференційовані залежно від відстані перевезення. Тарифи затверджені в тарифній валюті (швейцарський франк).

Згідно з Тарифами вартість перевезення визначається множенням тарифу, визначеного за відповідними таблицями, на курс швейцарського франка до гривні, встановлений Національним банком

432

України, і на коефіцієнт індексації 1,0, а в прямому сполученні з Молдовою та при оформленні перевезення вантажобагажу між Росією і Молдовою транзитом через Україну — на коефіцієнт індексації 0,7. Вартість перевезення вантажобагажу визначена без урахування податку на додану вартість та страхового збору. Вартість перевезення вантажобагажу в орендованих та спеціальних багажних вагонах встановлюється у розмірі 0,65 швейцарського франка за 1 вагоно-кілометр незалежно від завантаження вагону.

Наказ Міністерства транспорту України "Про проїзд іноземних громадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполу0 ченні" від 11 травня 1998 р. № 182. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 травня 1998 р. за № 351/2791 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 22). За Наказом вартість проїзду іноземних громадян визначається відповідно до з діючих тарифів на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затверджених згідно із чинним законодавством.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про ван0 таж для його безпечного морського перевезення" від 14 грудня 1998 р. № 497 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 2). Положення встановлює порядок підготовки та подання інформації про вантаж, безпека морського перевезення якого повинна забезпечуватися учасниками транспортного процесу при підготовці вантажу до перевезення, здійсненні вантажних і складських операцій, перевезенні вантажів морським та річковим транспортом.

Положення поширюється на морське перевезення таких вантажів:

1) генеральних та навалочних вантажів, які внаслідок їх особли

вої шкідливості для суден і людей перебувають на борту, потребують

особливої обережності на суднах, до яких в Україні застосовуються

вимоги глави VI Міжнародної конвенції з охорони людського життя

на морі" 1974 р., зміненої Протоколами 1978 та 1988 рр. до неї

(SOLAS-74);

2) небезпечних вантажів, що класифіковані згідно з правилом 2

глави VII SOLAS-74 і перевозяться в упакованому вигляді або нава

лом на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74;

3) шкідливих речовин, що ідентифікуються як забруднювачі моря

в Міжнародному кодексі морського перевезення небезпечних вантажів

і перевозяться морем в упакованому вигляді на суднах, до яких

433

застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74 та Додатка III до Міжнародної конвенції щодо запобігання забрудненню із суден 1973 p., зміненої Протоколом 1978 р. до неї;

4) небезпечних хімічних вантажів, які перевозять на суднах, до

яких застосовуються вимоги Міжнародного кодексу побудови та об

ладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні вантажі наливом;

5) скраплених газів, що перевозять на суднах, до яких застосову

ються вимоги Міжнародного кодексу будування й обладнання судів,

що перевозять зріджені гази наливом.

Положення не поширюється на:

1) вимоги до документів щодо вантажу, транспортування якого

врегульовується прикордонними, митними, санітарними, еко

логічними та іншими чинними в Україні адміністративними прави

лами;

2) імпортні та транзитні вантажі, що вивантажують у портах Ук

раїни, на які надана інформація згідно з правилами міжнародних до

говорів України з питань торговельного мореплавства;

3) морське перевезення вантажів суднами флоту рибної промис

ловості України.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід" від 28 квітня 1999 р. № 218 (Офіційний вісник України. - 1999. - № 21).

Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуа0 тації міжнародної повітряної лінії. Затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 28 січня 1999 р. № 41. Встановлює порядок проведення конкурсу між експлуатантами з метою надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Передбачає умови отримання експлуатантами права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Використовується для регулювання доступу експлуатантів на ринок авіаційних перевезень з дотриманням положень міжурядових угод про повітряне сполучення.

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід. Затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 2 грудня 2002 р. № 853, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2002 р. за № 947/7235. Застосовуються при обчисленні вартості проїзду пасажирів (на території України), перевезення багажу й това-

434

робагажу (як на території України, так і за її межами) і вартості плацкарту в спальних вагонах України (за весь шлях прямування).

Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 р. № 276, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 2000 р. за № 350/4571. Код нормативного акта 16086/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 24). Інструкція розроблена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 р. № 442 "Про затвердження Положення про портові збори" і визначає порядок реєстрації для українських та іноземних суден ліній закордонного плавання.

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів". Прийнятий Верховною Радою України 6 квітня 2000 p., № 1644-ІП (ВВР України. — 2000. — № 28). Визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:

• державне управління та державне регулювання безпеки у сфері

перевезення небезпечних вантажів;

• виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням не

безпечних вантажів;

• забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення не

безпечних вантажів.

Закон не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються чи захоронюються, та інші передбачені законом випадки.

Інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 25 жовтня 1999 р. № 509, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 липня 2000 р. за № 385/4606. Код нормативного акта 16212/2000 (Офіційний вісник України. - 2000. - № 27). Інструкція встановлює вимоги та регулює взаємодію структурних підрозділів Укравіатрансу з відповідними підрозділами Державного комітету промислової політики України, Державної служби експортного контролю, Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки

435

України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства екології та природних ресурсів України, а також з експлуатантами, які беруть участь у перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів.

Положення про міжвідомчу експертну групу з питань транзитних перевезень пасажирів та вантажів через територію України. Затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 7 вересня 2000 р. № 496, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 грудня 2000 р. за № 885/5106 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49). Експертна група виконує такі завдання:

• розробляє заходи та готує пропозиції щодо розв'язання питань,

які виникають у процесі організації та виконання транзитних

перевезень пасажирів і вантажів територією України;

• вивчає стан справ у пунктах пропуску на державному кордоні

України, у першу чергу там, де виникають затримки в просуванні

транзитних вантажів чи транспортних засобів, які перевозять

транзитних пасажирів;

• вносить пропозиції щодо шляхів розв'язання проблем, які спри

чиняють зменшення обсягів транзитних перевезень;

• здійснює підготовку проектів актів законодавства з питань збіль

шення конкурентоспроможності транзитних перевезень через

територію України;

• вносить пропозиції щодо відкриття нових та зміни статусу існую

чих пунктів пропуску на державному кордоні України з метою

поліпшення стану транзитних перевезень.

Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення. Затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 10 листопада 2000 р. № 63, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 грудня 2000 р. за № 892/5113 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49). Порядок регламентує умови переміщення суб'єктами підприємницької діяльності через митний кордон України автотранспортних засобів порожніх, з пасажирами або з товарами.

Дія Порядку поширюється на автотранспортні засоби (автомобілі, автобуси, тягачі з причепами й напівпричепами та ін.), що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і зовнішньоторговельних вантажів, на автотранспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій, що використовуються із службовою метою для виїзду за кордон, крім автотранспортних засобів, що належать

436

дипломатичним представництвам та консульським установам на території України, представництвам міжнародних організацій.

Закон України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 р. (ВВР України. — 1995 — № 20. — Ст. 143). Встановлює правові, економічні та організаційні засади діяльності у галузі зв'язку в Україні та визначає відносини підприємств, об'єднань, установ і організацій зв'язку з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і споживачами послуг зв'язку, а також особливості галузі, пов'язані з певними суспільними інтересами.

Закон захищає інтереси держави, громадян, підприємств, об'єднань, установ і організацій, що користуються послугами зв'язку, а також працівників галузі зв'язку;

Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 639. Визначають порядок та умови надання абонентам послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку об'єднаннями та підприємствами (далі — підприємства) зв'язку в Україні будь-якої форми власності, є обов'язковими для цих підприємств, а також для підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються послугами міжміського та міжнародного телефонного зв'язку. Правила поширюються тільки на надання послуг зв'язку в мережах зв'язку загального користування;

Правила надання послуг поштового зв'язку. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1446 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1515 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 41). Правила відповідно до Законів України "Про поштовий зв'язок", "Про зв'язок", "Про захист прав споживачів" та актів Всесвітнього поштового союзу визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними. Правила поширюються на операторів поштового зв'язку України всіх форм власності, які згідно із законодавством надають послуги поштового зв'язку.

Правила користування телеграфним зв'язком. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 208. Визначають порядок та умови надання послуг телеграфного зв'язку підприємствам, установам, організаціям і населенню та вимоги до роботи підприємств зв'язку;

437

Порядок митного контролю та митного оформлення міжнарод0 них експрес0відправлень (МЕВ). Затверджений Наказом Державної митної служби України від 26 липня 2000 р. № 405, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 вересня 2000 р. за № 603/4824 (Офіційний вісник України. — 2000. — №38). Порядок визначає:

• організацію митного контролю МЕВ, консолідації МЕВ, а також

деконсолідації вантажів відповідно до технології експрес-пере-

візників щодо оброблення та доставки МЕВ від відправника до

одержувача;

• здійснення контролю за переміщенням МЕВ, що перебувають під

митним контролем;

• основні права й обов'язки експрес-перевізників при переміщенні

МЕВ, що перебувають під митним контролем, а також при їх мит

ному оформленні.

Правила обробки та відправки міжнародної пошти в місцях міжнародного поштового обміну України. Затверджені Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України, Державної митної служби України від 7 листопада 2001 р. № 165/626. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 112/5303. Код нормативного акта — 17741/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6). Правила розроблено відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, поштових правил та інших нормативно-правових актів, визначають порядок обробки та документального оформлення поштових відправлень у місцях міжнародного поштового обміну.

Книга: Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти / Юлдашев О. Х.

ЗМІСТ

1.	Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти / Юлдашев О. Х.
2.	1.2. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ \"ПРАВО\"
3.	1.3. ГНОСЕОЛОГІЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА ТА КЛАСИФІКАЦІЇ В НЬОМУ
4.	1.4. ЗАПЕРЕЧЕННЯ ІСНУВАННЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА В КОЛИШНЬОМУ СРСР
5.	1.5. РЕФОРМУВАННЯ ПРАВА В УКРАЇНІ
6.	1.6. ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО І ПУБЛІЧНОГО ПРАВА ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ
7.	1.7. МЕТОДОЛОГІЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА
8.	2.1. ПРЕДМЕТ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
9.	2.2. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
10.	2.3. СПОСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ КОЛІЗІЙ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ
11.	2.4. КВАЛІФІКАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА. ЙОГО СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА
12.	3.1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМНИХ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ
13.	3.2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
14.	3.3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
15.	4.1. СУТНІСТЬ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
16.	4.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
17.	5.1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ
18.	5.2. ВИДИ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
19.	5.3. РЕЄСТРАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
20.	5.4. ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТОРИ
21.	5.5. ІНВЕСТУВАННЯ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ
22.	5.6. ЗАХИСТ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
23.	6.1. СУТНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
24.	6.2. МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
25.	6.3. ФОРМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
26.	6.4. ПРОЦЕДУРА РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ
27.	6.5. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
28.	6.6. ПЕРЕМІЩЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЧЕРЕЗ КОРДОН
29.	6.7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ У ФОРМУВАННІ СТАТУТНИХ ФОНДІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
30.	7.1. ПОНЯТТЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ
31.	7.2. РЕГУЛЯТИВНА ІНФРАСТРУКТУРА ФОНДОВОГО РИНКУ
32.	7.3. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМІСІЙ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
33.	7.4. СТАНДАРТИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СПІВТОВАРИСТВІ
34.	7.5. АДАПТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ
35.	8.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
36.	8.2. ЗМІСТ ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ ДОГОВОРУ ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
37.	8.3. ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ В УГОДАХ ПРО ЗАПОБІГАННЯ ПОДВІЙНОМУ ОПОДАТКУВАННЮ
38.	9.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
39.	9.2. ФОРМА, ЗМІСТ І ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ДОГОВОРУ (КОНТРАКТУ)
40.	9.3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ (КОНТРАКТУ) МІЖНАРОДНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ. ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ
41.	9.4. БАРТЕРНІ ДОГОВОРИ
42.	9.5. ТОРГОВІ ЗВИЧАЇ
43.	10.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
44.	10.2. АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
45.	10.3. ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
46.	10.4. БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ
47.	10.5. ВЕКСЕЛІ ТА ЧЕКИ
48.	11.1. ПРИВАТНОПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
49.	11.2. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ
50.	11.3. АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ
51.	11.4. МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТ
52.	11.5. ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ
53.	11.6. ТРАНСПОРТ ВНУТРІШНІХ ВОДОЙМ
54.	11.7. МІЖНАРОДНА ПОШТА
55.	11.8. ДЖЕРЕЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
56.	11.9. ДОГОВІР МІЖНАРОДНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ
57.	11.10. ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ
58.	12.1. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
59.	12.2. КОНВЕНЦІЇ ПРО ПРАВОВУ ДОПОМОГУ МІЖ ДЕРЖАВАМИ
60.	12.3. ДВОСТОРОННІ ДОГОВОРИ ПРО ПРАВОВУ ДОПОМОГУ
61.	12.4. ВИКОНАННЯ В УКРАЇНІ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ
62.	12.5. КОНВЕНЦІЇ З ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ в РАДІ ЄВРОПИ
63.	12.6. НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ
64.	13.1. МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ
65.	13.2. МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ НОРМАТИВНОГО ХАРАКТЕРУ
66.	13.3. МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ НЕНОРМАТИВНОГО ХАРАКТЕРУ
67.	13.4. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НОРМИ І СТАНДАРТИ У МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ АРБІТРАЖАХ
68.	13.5. ПОРЯДОК ПРИВЕДЕННЯ У ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ АРБІТРАЖНИХ РІШЕНЬ. ЕКЗЕКВАТУРА
69.	13.6. ЛІТЕРАТУРА

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate