Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Сімейне право України / Гопанчук В.С.

14.2. Особи, які можуть бути усиновлені

Усиновленою може бути дитина. Це положення закріплено у ст. 208 СК України. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Такими можуть бути малолітні та неповнолітні особи. За змістом ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Саме ранній вік особи, яка може бути усиновленою, найбільш повно відповідає сутності відносин інституту усиновлення, інтересам дитини.

Чинне законодавство передбачає можливість усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку або яка була знайдена (ст. 209 СК України).

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

Дитина, яку було покинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її залишення чи знайдення.

Разом з тим у виняткових випадках суд може прийняти рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Отже, закон гарантує можливість усиновлення як малолітніх, неповнолітніх осіб (дітей), так і осіб, які досягли повноліття.

У державі ведеться облік дітей, які залишаються без батьківського піклування і можуть бути усиновлені.

Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, а також посадові особи органів опіки та піклування, які мають відомості про дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.

Районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження відомостей про неї зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дитину, яка може бути усиновлена, передають її до Центру з усиновлення дітей при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти.

На вимогу ст. 210 СК України рідні брати та сестри, які перебувають на обліку для можливого усиновлення, не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, суд зі згоди органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Особливість відносин усиновлення полягає в тому, що особа, яка усиновлюється (усиновлений), в більшості випадків є активним їх учасником. Відповідно до ст. 218 СК України дитина має бути поінформована про правові наслідки усиновлення, а також має дати свою згоду на усиновлення. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає віку усиновлюваного.

Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає у сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Книга: Сімейне право України / Гопанчук В.С.

ЗМІСТ

1.	Сімейне право України / Гопанчук В.С.
2.	2.1. Перші декрети Радянської влади з питань сім'ї та шлюбу, перший сімейний кодекс РРФСР, їх значення
3.	2.2. Перші декрети про шлюб та сім'ю в Україні
4.	2.3. Перший сімейний кодекс України 1919 року
5.	2.4. Сімейний кодекс України 1926 року
6.	2.5. Зміни Кодексу УРСР 1926 року у зв'язку з виданням Закону від 27 червня 1936 року та Указу від 8 липня 1944 року
7.	2.6. Основи законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, Кодекс про шлюб і сім'ю України
8.	2.7. Сімейний кодекс України 2002 року
9.	3.1. Сім'я, родинність, свояцтво: поняття та юридичне значення
10.	3.2. Зміст сімейних правовідносин
11.	3.3. Акти цивільного (громадянського) стану
12.	4.1. Поняття шлюбу
13.	4.2. Порядок укладення шлюбу
14.	5.1. Поняття та випадки припинення шлюбу
15.	5.2. Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану
16.	5.3. Розірвання шлюбу в судовому порядку
17.	5.4. Юридичні наслідки розірвання шлюбу
18.	5.5. Режим окремого проживання подружжя
19.	6.1. Підстави і порядок визнання шлюбу недійсним
20.	6.2. Санація шлюбу
21.	6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним
22.	6.4. Права добросовісного з подружжя
23.	7.1. Поняття та загальна характеристика особистих правовідносин за участю подружжя
24.	7.2. Види особистих немайнових прав і обов'язків подружжя
25.	8.1. Поняття права власності подружжя
26.	8.2. Розвиток законодавства про право власності подружжя
27.	8.3. Право подружжя на спільне майно
28.	8.4. Роздільна власність подружжя
29.	8.5. Укладення подружжям угод щодо спільного і роздільного майна
30.	8.6. Поділ майна подружжя(частина 1,2)
31.	9.1. Поняття шлюбного контракту
32.	9.2. Укладення та зміст шлюбного договору (контракту)
33.	10.1. Аліментні зобов'язання подружжя
34.	10.2. Аліментні зобов'язання колишнього з подружжя
35.	10.3. Позбавлення одного з подружжя права на утримання
36.	10.4. Припинення права одного з подружжя на утримання
37.	11.1. Загальні правила визначення материнства і батьківства
38.	11.2. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
39.	11.3. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
40.	11.4. Визнання батьківства за рішенням суду
41.	12.1. Порядок визначення прізвища, імені, по батькові та реєстрація громадянства дітей
42.	12.2. Права та обов'язки батьків по вихованню та розвитку дитини
43.	12.3. Вирішення спорів, пов'язаних з місцем проживання дітей
44.	12.4. Підстави та наслідки позбавлення батьківських прав
45.	12.5. Порядок поновлення в батьківських правах
46.	12.6. Відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав
47.	13.1. Суть майнових правовідносин у сім'ї
48.	13.2. Права батьків і дітей на майно
49.	13.3. Обов'язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей
50.	13.4. Способи та розмір оплати аліментів на дітей
51.	13.5. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
52.	13.6. Припинення права на аліменти
53.	13.7. Визначення заборгованості за аліментами та її стягнення
54.	13.8. Обов'язок батька, матері утримувати повнолітніх дітей
55.	13.9. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
56.	14.1. Поняття усиновлення
57.	14.2. Особи, які можуть бути усиновлені
58.	14.3. Особи, які можуть бути усиновлювачами
59.	14.4. Умови усиновлення та порядок його здійснення
60.	14.5. Таємниця усиновлення
61.	14.6. Недійсність усиновлення
62.	14.7. Скасування усиновлення
63.	14.8. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
64.	15.1. Поняття і значення опіки та піклування в сімейному праві
65.	15.2. Встановлення опіки та піклування
66.	15.3. Права і обов'язки суб'єктів правовідносин з опіки та піклування
67.	15.4. Припинення опіки (піклування)
68.	15.5. Патронат над дітьми
69.	16.1. Особисті немайнові права і обов'язки інших членів сім'ї та родичів
70.	16.2. Майнові права і обов'язки діда, баби, брата, сестри, вітчима, мачухи, пасинка, падчерки
71.	16.3. Аліментні обов'язки фактичних вихователів і вихованців
72.	17.1. Правове регулювання сімейних відносин за участю іноземців та осіб без громадянства
73.	17.2. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate