Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (КНЕУ) / Поддєрьогін .

3.3. Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками.

Оцінка ефективності управління грошовими потоками являється складовим елементом моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Це, у свою чергу, надає нам право виокремиш дану проблему як окреме питання даної теми.

Так, зважаючи на сказане вище, можна виділити наступні завдання, що можуть ставитися перед фінансовим менеджером підприємства при проведенні оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками, зокрема: (1) ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів; (2) дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією; (3) визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного; (4) оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства; (5) визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

3.1. Критерії управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та/або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансове -господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються. Однак, можна говорити про існування певної кількості узагальнених критеріїв, перш за все, якісних характеристик, до таких критеріїв відносяться, зокрема, наступні:

стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, перш за все, операційного грошового потоку;

формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення

боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства;

обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані;

та інші критерії, доцільність та обґрунтованість застосування яких випливає із положень фінансової та корпоративної стратегії суб'єкта господарювання.

3.2. Форми управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками, що характеризуються спільними особливостями реалізації:

управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компромісу комерційних інтересів учасників таких відносин;

управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків;

управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Виокремлення функціонально організаційного блоку управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання в цілісній системі моделі управління грошовими потоками пов'язано із сукупність причин, серед яких можна виділити наступні моменти, зокрема:

грошові розрахунки є об'єктивною необхідністю функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки;

грошові розрахунки є складовою фінансів підприємства та безпосередньо пов'язані із провадженням його фінансовогосподарської діяльності, а отже є об'єктом управління з боку фінансового менеджменту;

грошові розрахунки опосередковують виконання договірних та недоговірних зобов'язань між економічними агентами, формуючи при цьому ті чи інші види грошові потоки та визначаючи рівень поточної ліквідності;

наявність сукупності різних форм та видів грошових розрахунків формує поле для оптимізації здійснення грошових розрахунків у часі та просторі з метою управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

реалізація певної моделі управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання визначає особливості формування дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання і, відповідно, безпосередньо пов'язана із управління такою заборгованістю тощо.

Виходячи з цього можна говорити про існування певних принципів організації грошових розрахунків. Визначаючи основні принципи організації моделі грошових розрахунків можна виділити наступні напрямки їх впливу, так, ряд принципів та правил організації та управління фінансовими відносин на підприємстві мають специфічний характер, однак значна їх чистина випливає із принципів організації фінансів підприємств взагалі, так, серед принципів фінансів підприємств, яки визначають критичні характеристики моделі управління грошовими розрахунками, прийнято вділяти наступні їх види:

господарський розрахунок - прийняття управлінських фінансових рішень виходячи із їх економічної доцільності для функціонування суб'єкта господарювання;

окупність - покриття витрат підприємства за рахунок його доходів;

мінімізація оподаткування - визначення та використання законодавче дозволених напрямків та методів зменшення витрат підприємства на сплату податків та абсолютної величини податку на прибуток суб'єкта господарювання;

самостійність прийняття управлінських рішень тощо.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Серед основних напрямків такого узгодження можна виділити наступні: (1) розподіл у часі абсолютної величини грошового потоку; (2) взаємоузгодження абсолютних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансових ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від операційної діяльності); (3) забезпечення своєчасності та повноти формування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов'язань підприємства) тощо.

Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних ітерації:

визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

формування на основі ретроспективного аналізу грошових розрахунків (наслідків впливу форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання тісно переплітається із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості.

так, дебіторська заборгованість являється наслідком (продуктом) реалізації моделі грошових розрахунків в системі управління грошовими потоками, однак управління такою заборгованістю характеризується дещо іншими принципами та технологіями здійснення, що дозволяє виокремити управління дебіторською заборгованістю як окремий функціонально-організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання, загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання включає використання сукупності фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, відповідно, метод управління дебіторською заборгованістю можна визначити як сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури дебіторської заборгованості, а також форм їх виконання.

модель управління дебіторською заборгованістю включає наступні складові елементи: (1) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу; (2) динамічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуації із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості; (3) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями; (4) рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі); (5) контроль простроченої дебіторської заборгованості та попередження формування безнадійної заборгованості тощо.

У свою чергу, кредиторська заборгованість також являється продуктом грошових розрахунків суб'єкта господарювання із його контрагентами, і управління нею базується на специфічних принципах та методологічних засадах, що дозволяє виокремити ще функціональне організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання - управління кредиторською заборгованістю підприємства. Загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання формується як сукупність окремих фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, - сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури кредиторської заборгованості, а також форм їх виконання, відповідно, модель управління кредиторською заборгованістю включає наступні складові елементи: (1) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та її впливу на величину його грошових потоків; (2) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки; (3) попередження формування прострочена кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

Книга: Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (КНЕУ) / Поддєрьогін .

ЗМІСТ

1.	Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (КНЕУ) / Поддєрьогін .
2.	1.2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.
3.	1.3. Стратегія та політика фінансового менеджменту.
4.	2.1. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.
5.	2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
6.	2.3. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.
7.	3.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком.
8.	3.2. Прогнозування та планування грошових потоків підприємства як основа моделі управління грошовими потоками.
9.	3.3. Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками.
10.	4.1. Необхідніть і сутність визначення вартості грошей у часі.
11.	4.2. Майбутня вартість грошей та її визначення.
12.	4.3. Теперішня вартість грошей та її визначення.
13.	4.4. Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошей з врахуванням фактору інфляції.
14.	5.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком
15.	5.2. Цінова політика підприємства та її вплив на формування доходів.
16.	5.3. Управління затратами підприємства
17.	5.4. Методи оптимізації абсолютної величини затрат підприємства.
18.	5.5. Основні методи і технології планування та прогнозування прибутку підприємства.
19.	5.6. Фінансування підприємства за рахунок прибутку (самофінансування).
20.	6.1. Склад і структура активів підприємства.
21.	6.2. Зміст і задачі управління оборотними активами.
22.	6.3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
23.	6.4. СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ ПОТОЧНИХ АКТИВІВ
24.	6.5. УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ
25.	6.6. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ
26.	6.7. УПРАВЛІННЯ НЕОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ
27.	7.1. Капітал підприємства та його сутність
28.	7.2. Види капіталу підприємства
29.	7.3. Поняття структури капіталу
30.	7.4. Теорії структури капіталу
31.	8.1. Сутність і форми інвестицій
32.	8.2. Класифікація інвестицій підприємств
33.	8.3. Управління капітальними інвестиціями
34.	8.4. Оцінка ефективності інвестиційних проектів
35.	8.5. Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій
36.	8.6. Управління фінансовими інвестиціями
37.	8.7. Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій
38.	8.8. Управління формуванням портфеля фінансових інвестицій
39.	9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання
40.	9.2. Основи формування моделі управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання.
41.	9.3. Основні методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності суб'єкта господарювання.
42.	10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.
43.	10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.
44.	10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.
45.	10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.
46.	10.5. Оцінка звіту про власний капітал.
47.	10.6. Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства.
48.	10.7. Аналіз прибутковості підприємства.
49.	11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.
50.	11.2. Фінансова стратегія підприємств
51.	11.3. Поточне фінансове планування
52.	11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)
53.	11.5. Контролінг виконання фінансового плану
54.	11.6. Прогнозування показників фінансової звітності
55.	12.1. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством
56.	12.2. Система раннього попередження та реагування (СРПР)
57.	12.3. Прогнозування банкрутства підприємства
58.	12.4. Управління фінансовою санацією підприємства
59.	12.5. Фінансова санація в ході провадження справи про банкрутство
60.	12.6. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate