Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України «Про підприємства» у разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги.
Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробництва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:
— використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
— експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;
— заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;
— вирішення проблеми енергозабезпечення;
— вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);
— збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);
— наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;
— високий рівень менеджменту на підприємстві.
Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.
Форми та методи державної фінансової підтримки санації підприємств показано на рис. 11.9, 11.10. Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:
а) прямим бюджетним фінансуванням;
|
11.3. Фінансові джерела санації підприємства
|
|
б) непрямими формами державного впливу.
Рис. 11.9. Фінансова участь держави в санації підприємств
Рис. 11.10. Форми державної фінансової підтримки санації підприємства
Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).
Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:
якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов’язкове страхування;
|
11.3. Фінансові джерела санації підприємства
|
|
для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;
для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з особливо важливими суспільними інтересами.
Однак переважна більшість західних дослідників джерел фінансування санації дотримується думки, що державне фінансування санації підприємств на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й спричиняє негативні побічні ефекти на макро- та мікрорівнях. Після краху концепції санації автогіганта «Бритіш Лейланд» (Великобританія), яка базувалась на прямому державному дотуванні (розмір дотацій становив близько трьох млрд фунтів стерлінгів), у країнах з розвинутою ринковою економікою майже повністю відмовилися від використання такого методу фінансової підтримки підприємств.
Стосовно банківської сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансово стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що перебувають у фінансовій скруті. Виступаючи в ролі санатора, держава керується передовсім народногосподарською доцільністю. У такий спосіб вона протидіє спаду виробництва та зростанню безробіття. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим завданням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяльності підприємств. Значну частину державного сектору в Німеччині, США, Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приватних підприємств, що опинились на межі банкрутства.
Як відомо, одним із головних чинників обмеженого доступу фінансово неспроможних підприємств до кредитних ресурсів є цілковитий брак чи недостатній розмір кредитного забезпечення. Вихід на фінансовий ринок у такому разі можливий за одержання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зобов’язання держави здійснити погашення боргів підприємства за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору).
Розглянута форма фінансової підтримки підприємств в Україні дуже широко використовувалася протягом 1993–1999 років. Однак за браком ефективних механізмів відбору кандидатів для надання гарантій, невикористання інституту санаційного аудиту, в переважній більшості підприємств-боржників не виявилося коштів для погашення кредитів, гарантованих урядом, в результаті чого кредити доводиться погашати за рахунок коштів державного бюджету.
У країнах Заходу надання державних гарантій та поручительств передано спеціалізованим товариствам, створеним за участю державного капіталу. Прикладом цього може бути заснований спеціально для таких цілей напівдержавний «Ексімбанк» (США) або Товариство гарантування кредитів (ФРН). Ці організації відбирають підприємства для надання їм санаційної підтримки під державні гарантії, а також несуть відповідальність за цільове використання позик, виданих під ці гарантії, і своєчасне їх повернення. Зазначимо, що надання державних гарантій та поручительств стало одним із методів проведення санації таких відомих компаній, як Телефункен (Німеччина) та Крайслер (США).
Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санаційної реорганізації підприємств, як злиття, приєднання, при-
дбання активів, створення концернів та ін., здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.
Нагадаємо, що в Україні монополістом є підприємство, питома вага якого на ринку певного товару перевищує 35%. У США, наприклад, дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отриманий тоді, коли одна з них перебуває на межі банкрутства, але має значне народногосподарське значення. Загалом, у світовій практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення спричиняє негативні мікро- та макроекономічні наслідки, зокрема антиринкові ефекти стратегічного характеру. Отже, удаватися до нього можна лише тоді, коли підприємства доведуть, що в результаті їхнього злиття буде найбільш повно використано ефект масштабності, значно знизиться собівартість продукції та суттєво зростуть її якісні параметри. Злиття можливе лише тоді, коли буде доведено позитивне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками.
Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи того виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових зобов’язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації, а також фіскальними поступками головним кредиторам таких підприємств з метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.
|
11.3. Фінансові джерела санації підприємства
|
|
Використання певного методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, для стимулювання лізингу та активізації участі в санації найбільших кредиторів підприємств, що перебувають у кризі, а також державну допомогу у вигляді сприятливої амортизаційної політики.
Книга: Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
ЗМІСТ
| 1. | Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
|
|
| 2. | ВСТУП
|
|
| 3. | РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 4. | 1.2. ГРОШОВІ ФОНДИ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ
|
|
| 5. | 1.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 6. | 1.4. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ
|
|
| 7. | 1.5. ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 8. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1
|
|
| 9. | РОЗДІЛ 2 ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ 2.1. РОЗРАХУНКОВІ Й КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ 2.1.1. Сутність грошових розрахунків підприємств
|
|
| 10. | 2.1.2. Безготівкові й готівкові розрахунки
|
|
| 11. | 2.1.3. Проведення касових операцій
|
|
| 12. | 2.1.4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
|
|
| 13. | 2.2. ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 2.2.1. Принципи організації розрахунків
|
|
| 14. | 2.2.2. Розрахунки платіжними дорученнями
|
|
| 15. | 2.2.3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
|
|
| 16. | 2.2.4. Розрахунки чеками
|
|
| 17. | 2.2.5. Розрахунки акредитивами
|
|
| 18. | 2.2.6. Вексельна форма розрахунків
|
|
| 19. | 2.3. РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 20. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 2
|
|
| 21. | РОЗДІЛ 3 ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА І СКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 22. | 3.2. ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ
|
|
| 23. | 3.3. ДОХОДИ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
|
|
| 24. | 3.4. ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГО І ЧИСТОГО ДОХОДУ
|
|
| 25. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 3
|
|
| 26. | РОЗДІЛ 4 ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ 4.1. ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 4.1.1. Прибуток як результат фінансово- господарської діяльності підприємства
|
|
| 27. | 4.1.2. Формування прибутку підприємства
|
|
| 28. | 4.1.3. Прибуток від реалізації продукції та його формування
|
|
| 29. | 4.1.4. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
|
|
| 30. | 4.1.5. Сутність і методи обчислення рентабельності
|
|
| 31. | 4.2. РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ 4.2.1. Розподіл прибутку підприємства
|
|
| 32. | 4.2.2. Використання чистого прибутку
|
|
| 33. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 4
|
|
| 34. | РОЗДІЛ 5 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 5.1. СУТНІСТЬ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА 5.1.1. Сутність податків і їх функції
|
|
| 35. | 5.1.2. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
|
|
| 36. | 5.2. ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 5.2.1. Становлення оподаткування прибутку
|
|
| 37. | 5.2.2. Чинний порядок оподаткування прибутку
|
|
| 38. | 5.3. ПЛАТЕЖІ ЗА РЕСУРСИ
|
|
| 39. | 5.3.1. Плата за землю
|
|
| 40. | 5.3.2. Фіксований сільськогосподарський податок
|
|
| 41. | 5.3.3. Податок із власників транспортних засобів
|
|
| 42. | 5.3.4. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
|
|
| 43. | 5.4. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА 5.4.1. Вплив непрямих податків на фінансово- господарську діяльність підприємств
|
|
| 44. | 5.4.2. Мито
|
|
| 45. | 5.4.3. Акцизний збір
|
|
| 46. | 5.4.4. Податок на додану вартість
|
|
| 47. | 5.5. ЗБОРИ І ЦІЛЬОВІ ВІДРАХУВАННЯ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 48. | 5.6. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
|
|
| 49. | 5.7. ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
|
|
| 50. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 5
|
|
| 51. | РОЗДІЛ 6 ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 6.1. СУТНІСТЬ І ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
|
|
| 52. | 6.1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
|
|
| 53. | 6.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ 6.2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
|
|
| 54. | 6.2.2. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
|
|
| 55. | 6.2.3. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
|
|
| 56. | 6.2.4. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
|
|
| 57. | 6.2.5. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
|
|
| 58. | 6.3. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
|
|
| 59. | 6.3.1. Власні джерела формування оборотних коштів
|
|
| 60. | 6.3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
|
|
| 61. | 6.3.3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання
|
|
| 62. | 6.4. ПОКАЗНИКИ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.4.1. Показники стану власних оборотних коштів
|
|
| 63. | 6.4.2. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання
|
|
| 64. | 6.4.3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
|
|
| 65. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 6
|
|
| 66. | РОЗДІЛ 7 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1.1. Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
|
|
| 67. | 7.1.2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам
|
|
| 68. | 7.2. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.2.1. Види банківського кредиту та їх характеристика
|
|
| 69. | 7.2.2. Умови та порядок отримання банківського кредиту
|
|
| 70. | 7.2.3. Порядок погашення банківського кредиту підприємством
|
|
| 71. | 7.3. НЕБАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.3.1. Комерційне кредитування підприємств
|
|
| 72. | 7.3.2. Лізингове кредитування підприємств
|
|
| 73. | 7.3.3. Державне кредитування підприємств
|
|
| 74. | 7.3.4. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
|
|
| 75. | Ситуації і тести до розділу 7
|
|
| 76. | РОЗДІЛ 8 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 8.1. СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ
|
|
| 77. | 8.2. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 78. | 8.3. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 79. | 8.4. СУТНІСТЬ І СКЛАД КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 80. | 8.5. ДЖЕРЕЛА І ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 81. | 8.6. ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 82. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 8
|
|
| 83. | РОЗДІЛ 9 ОЦIНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПРИЄМСТВА 9.1. ОЦІНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПPИЄМСТВА, ЇЇ НЕОБХIДНIСТЬ I ЗНАЧЕННЯ
|
|
| 84. | 9.2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 85. | 9.3. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 86. | 9.4. ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 87. | 9.5. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 88. | 9.6. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 89. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 9
|
|
| 90. | РОЗДІЛ 10 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 10.1. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 91. | 10.2. ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
|
|
| 92. | 10.3. ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ
|
|
| 93. | 10.4. ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ
|
|
| 94. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 10
|
|
| 95. | РОЗДІЛ 11 Фінансова санація та банкрутство підприємств 11.1. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЇЇ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ 11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
|
|
| 96. | 11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
|
|
| 97. | 11.1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
|
|
| 98. | 11.1.4. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
|
|
| 99. | 11.1.5. Класична модель фінансової санації
|
|
| 100. | 11.2. САНАЦІЙНИЙ АУДИТ 11.2.1. План санації
|
|
| 101. | 11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
|
|
| 102. | 11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
|
|
| 103. | 11.2.4. Аудит фінансової сфери підприємства
|
|
| 104. | 11.2.5. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
|
|
| 105. | 11.2.6. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
|
|
| 106. | 11.2.7. Акт аудиторської перевірки
|
|
| 107. | 11. 3. ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 11.3.1. Форми фінансової санації
|
|
| 108. | 11.3.2. Внутрішні джерела фінансової санації
|
|
| 109. | 11.3.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
|
|
| 110. | 11.3.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
|
|
| 111. | 11.3.5. Альтернативна санація
|
|
| 112. | 11.3.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
|
|
| 113. | 11.3.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
|
|
| 114. | 11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
|
|
| 115. | 11.4. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ 11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 116. | 11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 117. | 11.4.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
|
|
| 118. | 11.4.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
|
|
| 119. | 11.4.5. Задоволення претензій кредиторів
|
|
| 120. | 11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств 11.4.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
|
|
| 121. | 11.4.7. Мирова угода
|
|
| 122. | 11.4.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)
|
|
| 123. | 11.4.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
|
|
| 124. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 11
|
|
| 125. | ГЛОСАРІЙ
|
|
| 126. | ЛІТЕРАТУРА
|
|
На попередню
Translate
