Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
1.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.
|
1.3. Основи організації фінансів підприємств
|
|
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб’єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов’язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.
Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, — електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб’єктів господарювання.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.
У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.
Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.
Законом України «Про господарські товариства» передбачено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов’язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.
Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства — це спільна власність усіх його учасників.
|
1.3. Основи організації фінансів підприємств
|
|
Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасниками, причому не вдаючися до акціонування.
Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.
Книга: Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
ЗМІСТ
| 1. | Фінанси підприємств: Підручник / А. М. Поддєрьогін.
|
|
| 2. | ВСТУП
|
|
| 3. | РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 4. | 1.2. ГРОШОВІ ФОНДИ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ
|
|
| 5. | 1.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 6. | 1.4. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ
|
|
| 7. | 1.5. ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 8. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1
|
|
| 9. | РОЗДІЛ 2 ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ 2.1. РОЗРАХУНКОВІ Й КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ 2.1.1. Сутність грошових розрахунків підприємств
|
|
| 10. | 2.1.2. Безготівкові й готівкові розрахунки
|
|
| 11. | 2.1.3. Проведення касових операцій
|
|
| 12. | 2.1.4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
|
|
| 13. | 2.2. ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 2.2.1. Принципи організації розрахунків
|
|
| 14. | 2.2.2. Розрахунки платіжними дорученнями
|
|
| 15. | 2.2.3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
|
|
| 16. | 2.2.4. Розрахунки чеками
|
|
| 17. | 2.2.5. Розрахунки акредитивами
|
|
| 18. | 2.2.6. Вексельна форма розрахунків
|
|
| 19. | 2.3. РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 20. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 2
|
|
| 21. | РОЗДІЛ 3 ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА І СКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 22. | 3.2. ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ
|
|
| 23. | 3.3. ДОХОДИ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
|
|
| 24. | 3.4. ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГО І ЧИСТОГО ДОХОДУ
|
|
| 25. | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 3
|
|
| 26. | РОЗДІЛ 4 ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ 4.1. ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 4.1.1. Прибуток як результат фінансово- господарської діяльності підприємства
|
|
| 27. | 4.1.2. Формування прибутку підприємства
|
|
| 28. | 4.1.3. Прибуток від реалізації продукції та його формування
|
|
| 29. | 4.1.4. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
|
|
| 30. | 4.1.5. Сутність і методи обчислення рентабельності
|
|
| 31. | 4.2. РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ 4.2.1. Розподіл прибутку підприємства
|
|
| 32. | 4.2.2. Використання чистого прибутку
|
|
| 33. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 4
|
|
| 34. | РОЗДІЛ 5 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 5.1. СУТНІСТЬ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА 5.1.1. Сутність податків і їх функції
|
|
| 35. | 5.1.2. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
|
|
| 36. | 5.2. ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 5.2.1. Становлення оподаткування прибутку
|
|
| 37. | 5.2.2. Чинний порядок оподаткування прибутку
|
|
| 38. | 5.3. ПЛАТЕЖІ ЗА РЕСУРСИ
|
|
| 39. | 5.3.1. Плата за землю
|
|
| 40. | 5.3.2. Фіксований сільськогосподарський податок
|
|
| 41. | 5.3.3. Податок із власників транспортних засобів
|
|
| 42. | 5.3.4. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
|
|
| 43. | 5.4. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА 5.4.1. Вплив непрямих податків на фінансово- господарську діяльність підприємств
|
|
| 44. | 5.4.2. Мито
|
|
| 45. | 5.4.3. Акцизний збір
|
|
| 46. | 5.4.4. Податок на додану вартість
|
|
| 47. | 5.5. ЗБОРИ І ЦІЛЬОВІ ВІДРАХУВАННЯ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 48. | 5.6. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
|
|
| 49. | 5.7. ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
|
|
| 50. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 5
|
|
| 51. | РОЗДІЛ 6 ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 6.1. СУТНІСТЬ І ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
|
|
| 52. | 6.1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
|
|
| 53. | 6.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ 6.2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
|
|
| 54. | 6.2.2. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
|
|
| 55. | 6.2.3. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
|
|
| 56. | 6.2.4. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
|
|
| 57. | 6.2.5. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
|
|
| 58. | 6.3. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
|
|
| 59. | 6.3.1. Власні джерела формування оборотних коштів
|
|
| 60. | 6.3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
|
|
| 61. | 6.3.3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання
|
|
| 62. | 6.4. ПОКАЗНИКИ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ 6.4.1. Показники стану власних оборотних коштів
|
|
| 63. | 6.4.2. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання
|
|
| 64. | 6.4.3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
|
|
| 65. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 6
|
|
| 66. | РОЗДІЛ 7 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.1.1. Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
|
|
| 67. | 7.1.2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам
|
|
| 68. | 7.2. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.2.1. Види банківського кредиту та їх характеристика
|
|
| 69. | 7.2.2. Умови та порядок отримання банківського кредиту
|
|
| 70. | 7.2.3. Порядок погашення банківського кредиту підприємством
|
|
| 71. | 7.3. НЕБАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 7.3.1. Комерційне кредитування підприємств
|
|
| 72. | 7.3.2. Лізингове кредитування підприємств
|
|
| 73. | 7.3.3. Державне кредитування підприємств
|
|
| 74. | 7.3.4. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
|
|
| 75. | Ситуації і тести до розділу 7
|
|
| 76. | РОЗДІЛ 8 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 8.1. СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ
|
|
| 77. | 8.2. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 78. | 8.3. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 79. | 8.4. СУТНІСТЬ І СКЛАД КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 80. | 8.5. ДЖЕРЕЛА І ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
|
|
| 81. | 8.6. ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
|
|
| 82. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 8
|
|
| 83. | РОЗДІЛ 9 ОЦIНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПРИЄМСТВА 9.1. ОЦІНКА ФIНАНСОВОГО СТАНУ ПIДПPИЄМСТВА, ЇЇ НЕОБХIДНIСТЬ I ЗНАЧЕННЯ
|
|
| 84. | 9.2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 85. | 9.3. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 86. | 9.4. ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 87. | 9.5. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 88. | 9.6. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
|
|
| 89. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 9
|
|
| 90. | РОЗДІЛ 10 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 10.1. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ
|
|
| 91. | 10.2. ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
|
|
| 92. | 10.3. ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ
|
|
| 93. | 10.4. ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ
|
|
| 94. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 10
|
|
| 95. | РОЗДІЛ 11 Фінансова санація та банкрутство підприємств 11.1. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЇЇ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ 11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
|
|
| 96. | 11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
|
|
| 97. | 11.1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
|
|
| 98. | 11.1.4. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
|
|
| 99. | 11.1.5. Класична модель фінансової санації
|
|
| 100. | 11.2. САНАЦІЙНИЙ АУДИТ 11.2.1. План санації
|
|
| 101. | 11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
|
|
| 102. | 11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
|
|
| 103. | 11.2.4. Аудит фінансової сфери підприємства
|
|
| 104. | 11.2.5. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
|
|
| 105. | 11.2.6. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
|
|
| 106. | 11.2.7. Акт аудиторської перевірки
|
|
| 107. | 11. 3. ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 11.3.1. Форми фінансової санації
|
|
| 108. | 11.3.2. Внутрішні джерела фінансової санації
|
|
| 109. | 11.3.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
|
|
| 110. | 11.3.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
|
|
| 111. | 11.3.5. Альтернативна санація
|
|
| 112. | 11.3.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
|
|
| 113. | 11.3.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
|
|
| 114. | 11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
|
|
| 115. | 11.4. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ 11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 116. | 11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
|
|
| 117. | 11.4.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
|
|
| 118. | 11.4.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
|
|
| 119. | 11.4.5. Задоволення претензій кредиторів
|
|
| 120. | 11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств 11.4.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
|
|
| 121. | 11.4.7. Мирова угода
|
|
| 122. | 11.4.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)
|
|
| 123. | 11.4.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
|
|
| 124. | ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 11
|
|
| 125. | ГЛОСАРІЙ
|
|
| 126. | ЛІТЕРАТУРА
|
|
На попередню
Translate
