Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ / Л. П. ПЕТРАШКО
ТЕМА 5. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТНИЙ РИНОК
Міжнародний кредитний ринок
та його структура
Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий сегмент — євроринок.
Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.
Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.
Теоретики традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів (ринок капіталів). На наш погляд, така структуризація є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший.
Оператори кредитного ринку:
основний оператор (світовий банк);
корпоративні позичальники;
банки та фінансові інститути;
держави.
Міжнародний кредит: поняття,
принципи, функції та форми
Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.
Джерела міжнародного кредиту:
грошові накопичення держави;
грошові заощадження особистого сектору;
частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в процесі кругообігу.
Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в процесі здійснення кредитних операцій:
— повернення;
— терміновість;
— платність;
— матеріальна забезпеченість;
— цільовий характер.
Кожен банк відпрацьовує свій варіант цих принципів. Наприклад, найпростіший набір відомий в англомовних країнах як «Три с» — character (репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).
Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.
Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.
Принцип цільового кредитування — це визначення конкретних об’єктів кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою гарантією забезпечення їхнього повернення.
Принцип забезпеченості — гарантія погашення кредитів — має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.
Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових коштів потрібно сплатити процент.
Функції міжнародного кредиту:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;
економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
прискорення концентрації і централізації капіталу.
Базові елементи кредитування:
суб’єкти кредитування;
об’єкти кредитування;
забезпечення кредиту.
Рис. 10. Критерії класифікації та види кредиту
Ризики в міжнародному кредитуванні
У процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з різними ризиками (рис. 11).
Рис. 11. Види ризиків за кредитних операцій
Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування:
відбір кредитів та структурування;
участь у кредитах;
використання гарантій чи страховок;
кредити з плаваючою ставкою.
Міжнародний лізинг
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.
Суб’єкти лізингової операції бувають прямі: лізингові фірми або компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення, постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові і брокерські компанії, інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди дорівнює періоду лізингу, тобто строку дії угоди.
До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди, належать такі: строк служби устаткування, період амортизації устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвитку ринку позичкових капіталів.
Основними елементами лізингового платежу є амортизація, плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія.
Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони (ст. 4 Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.). Розрізняють прямий експортний міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий).
Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються між українською лізинговою компанією безпосередньо з зарубіжним орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.
Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн.
Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному лізингоодержувачу.
Імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоодержувачу.
Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій країні.
Рис. 12. Класифікація основних видів лізингу
Слід зазначити, що в Україні нині можуть застосовуватись далеко не всі види лізингу через відсутність необхідної законодавчої бази.
Рис. 13. Види й форми лізингових платежів
Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг», лізингові платежі охоплюють:
суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься платіж;
суму, яка сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна;
платіж як винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно;
відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
За зовнішнього лізингу в розмір лізингових платежів має також включатися вартість митних платежів (однак іноді є винятки, за яких мито не включатиметься в лізинговий платіж, оскільки у вартість устаткування вже входить мито: поставка здійснена ДДР, Інкотермс-1990).
Факторинг
Факторинг (від англ. «factor» — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці в 50-х роках.
Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).
Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою товарів чи наданням послуг.
Суб’єкти факторингових операцій — це банк, факторингова компанія — спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх клієнтів; клієнти-кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою компанією; позичальники-покупці товарів та послуг.
Рис. 14. Факторингова операція
Механізм здійснення факторингової операції:
1-й етап — підготовчий;
2-й етап — оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом;
3-й етап — відсилання всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця;
4-й етап — аналітичний;
5-й етап — оплата рахунків;
6-й етап — оплата вимог.
Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що під час роботи з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни-імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного банку, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо.
Види факторингу:
прямий факторинг;
опосередкований факторинг;
розкритий факторинг;
нерозкритий факторинг;
конвенційний факторинг;
конфіденційний факторинг.
Форфейтування
Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу (зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати.
Форфейтинг (від франц. «forfait» — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (пе-
реказний або простий вексель) у кредитора на незворотній основі.
Форфейтингові інструменти:
вексель;
інші цінні папери.
Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю.
Рис. 15. Форфейтингової операції
Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер, виконавши свої зобов’язання за контрактом, прагне інкасувати розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання готівкових коштів.
У практиці вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані.
Світовий ринок боргових цінних паперів. Інструменти зовнішнього фінансування
До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові інструменти: субсидії ОДР (офіційної допомоги розвитку), приватні інвестиції та боргові інструменти: позики ОДР, боргові цінні папери, кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні). Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни, боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття на себе позичальником договірних зобов’язань по відношенню погашення основної суми та виплати процентів.
Інструменти світового ринку
боргових цінних паперів
Види боргових цінних паперів:
Облігації (довгострокові боргові папери):
— з фіксованою ставкою;
— з плаваючою ставкою.
Короткострокові боргові папери:
— комерційні папери;
— євроноти;
— депозитні сертифікати;
— середньострокові боргові папери.
Довгострокові боргові папери
та їхня класифікація
Облігації — багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом низкою інститутів-позичальників — від держави до приватних інвесторів.
Класифікація облігацій:
За строками погашення:
строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення);
серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення);
За відкликанням:
відклична;
безвідклична;
За забезпеченням:
старші облігації (забезпечені приорітетним правом вимог на визначене майно емітенту):
— облігації із заставою майна;
— облігації з фінансовою заставою;
— сертифікати під закупівлю устаткування;
— облігації з комбінованою заставою;
молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу емітентом):
— незабезпечені облігації;
— другорядні або субординовані облігації;
— прибуткові облігації;
За категоріями позичальників:
казначейські;
федеральних агенцій;
муніципальні:
— генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу влади);
— прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного проекту);
корпоративні;
інституціональні (випускаються некомерційними організаціями: церквами, школами, лікарнями тощо).
До базових характеристик облігацій відносяться: ставка купона або ставка оголошеного процента, можливість дострокового погашення, номінальна або викупна вартість, дата погашення.
Рейтинг облігацій — поточна оцінка кредитоспроможності боржника щодо кожної конкретної облігації.
Облігації з фіксованою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери з фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною вартістю, хоча можливі премії та дисконти.
Рис. 16. Облігації з фіксованою ставкою
Рис. 17. Облігації з фіксованою ставкою
й опціоном дострокового погашення
Облігації з плаваючою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери, купони за якими встановлюються на рівні визначеної ставки грошового ринку плюс (мінус) маржа.
Рис. 18. Облігації з плаваючою ставкою
Короткострокові боргові папери
Комерційні папери — це векселі зі скороченим строком погашення, що знаходяться у вільному обігу. Випускаються, як правило, з дисконтом до їхньої номінальної вартості. Номінал вищий, ніж у довгострокових паперів. Випускаються на пред’явника.
Євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупають їх самі або ж продовжують позичальнику кредитну лінію. Існують певні види євронотних програм [12, с. 322].
Депозитні сертифікати (СД) — сертифікати, що випускаються комерційними банками чи позико-ощадними асоціаціями під термінові депозити.
Найстаріші боргові інструменти світового ринку виникли в США в 1961 р. та в Європі з 1966 р. Строки погашення — звичайно до року, іноді — до 5 років.
Типова форма випуску — на пред’явника. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії) проценти за депозитними сертифікатами зі строками до 5 років звільнені від податків.
Середньострокові боргові папери
Є гібридними інструментами з елементами комерційних паперів, євронот, євробондів. Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або тендер. Котуються більше на базі процента від номінальної вартості, ніж прибутковості. Можуть бути як з фіксованими, так і з плаваючими ставками, зі строками погашення від 1 до 5 років, іноді — до 10 років.
Основними є дві програми випуску МТNs:
COLTS — різновид середньо- та довгострокових облігацій з нульовим купоном на базі казначейських паперів, що випускаються на регулярній основі;
MTTN — мультитраншеві середньострокові євроноти, уперше введені компанією Merrill Lynch.
Ринок короткострокових боргових паперів
Найбільший ринок короткострокових боргових цінних паперів — американський. Європейські ринки: єврокомерційних паперів (ЕСР), стерлінгових комерційних паперів, французьких комерційних паперів, датських комерційних паперів, швейцарських комерційних паперів.
Звичайно тільки великі інститути ведуть операції з цими цінними паперами, тому що їх продають великими лотами. Більшість індивідуальних інвесторів купує комерційні папери в банку чи в брокера, які «подрібнюють» цінний папір та продають інвесторам невеликі його частини, наприклад у 10 000 доларів, з нижчою прибутковістю, для того, щоб покрити управлінські витрати.
Література
1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 171—178.
2. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 287—298.
3. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992. — С. 443— 461.
4. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 390 — 447.
5. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 241—325, 375—391.
6. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 197—205. — (Серия «Homo faber»).
7. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 323—372.
8. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 79—127.
9. Роджер Лерой Миллер, Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 190—203.
10. Рэй Кристина И. Рынок облигаций. Торговля и управление рисками: Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 600 с. — (Серия «Зарубежный экономический учебник»).
11. Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ДеКА, 1999. — С. 308—385.
12. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 39—62.
План семінарських занять
1. Міжнародний кредитний ринок, його структура та оператори.
2. Міжнародний кредит: поняття, принципи, функції та форми.
3. Методи мінімізації ризиків за міжнародного кредитування.
4. Міжнародний лізинг.
5. Факторинг.
6. Форфейтинг.
7. Інструменти ринку боргових цінних паперів.
8. Структура світового ринку боргових цінних паперів.
9. Довгострокові боргові папери.
10. Середньострокові боргові папери.
11. Ринок короткострокових боргових паперів.
Термінологічний словник
Грошовий лізинг — коли всі платежі здійснюються в грошовій формі.
Груповий лізинг — орендодавцем є група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію та призначають довірену особу, яка надалі здійснює всі операції з лізингових відносин.
Дійсний лізинг у правовому відношенні має відповідати чинному законодавству й економічному змісту лізингу.
Зворотний лізинг — полягає в тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто та сама особа (початковий власник) є й постачальником, і лізингоодержувачем.
Змішаний лізинг — базується на поєднанні грошових та компенсаційних платежів.
Компенсаційний лізинг — передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг.
Конвенційний факторинг — універсальна система фінансового обслуговування, яка охоплює бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво тощо.
Конфіденційний факторинг — обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей тощо.
Лізинг нерухомості — лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря та передає йому для користування у виробничих та комерційних цілях з правом або без права викупу після закінчення строку договору.
Лізинг постачальнику — відрізняється від зворотного тим, що постачальник хоча й виступає одночасно в ролі продавця й орендаря, але не є користувачем майна, яке він зобов’язується передати в сублізинг третій особі.
Лізинг рухомого майна — поділяється на лізинг виробничого й будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів тощо.
Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.
Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно з прийнятими принципами кредитування.
Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони» (ст. 4 Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.).
Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.
Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснююється емісія, купівля-продаж цінних паперів.
«Мокрий» лізинг — звільняє лізингоодержувача від цього зобов’язання, оскільки лізингова фірма пропонує йому великий набір послуг з експлуатації вказаного майна.
Непрямий лізинг передбачає участь посередників: лізингодавець спочатку фінансує купівлю засобів виробництва виробника й постачає їх орендарю, а потім одержує лізингові платежі від орендаря.
Нерозкритий факторинг — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною й зарубіжний покупець не повідомляється про неї.
Об’єкт лізингової операції — будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не знищується у виробничому циклі.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, унаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю й може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Опосередкований факторинг — в операції беруть участь два фактори: фактор з експорту в країні експортера та фактор з імпорту в країні імпортера.
Пайовий (leveraged) лізинг — його суть полягає в об’єднанні кількох фінансових закладів для фінансування масштабної операції з лізингу. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів, згідно з Законом України «Про лізинг», не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна.
Прямий лізинг — має місце, коли постачальник сам, без посередників, здає об’єкт у лізинг, що дає змогу виробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції та звертати їх на розширення та технічну реконструкцію виробництва.
Прямий факторинг — в операції бере участь лише один фактор, фактор з експорту в країні експортера, з яким експортер уклав факторингову угоду.
Розкритий факторинг — операція, за якої покупець повідомляється про факторингову угоду.
Строк лізингової угоди (період лізу) — строк дії угоди.
Суб’єкти лізингової операції — сторони угоди.
Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).
Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок чинних у країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операцій купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, унаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший від терміну, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) за несплати.
Чистий лізинг — угода, за якої за всіх інших умов технічне обслуговування устаткування, переданого в користування, лягає на лізингоодержувача.
Запитання для перевірки знань
1. Розкрийте поняття кредитного ринку, його структури та операторів.
2. Що таке світовий ринок банківських кредитів?
3. Дайте визначення міжнародного кредиту. Розкрийте його основні принципи, функції та форми.
4. Назвіть методи мінімізації ризиків за міжнародного кредитування.
5. Розкрийте поняття «міжнародний лізинг».
6. Класифікація основних видів лізингу.
7. Дайте визначення факторингової операції, її суб’єктів та об’єктів.
8. Механізм реалізації факторингової операції та характеристика видів факторингу.
9. Розкрийте поняття форфейтингової операції та механізму її реалізації.
10. Назвіть форфейтингові інструменти.
11. Перерахуйте інструменти ринку боргових цінних паперів.
12. Характеристика та класифікація довгострокових боргових паперів.
Самостійна робота студентів
Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:
1. Міжнародні факторингові операції.
2. Характеристика форфейтингових інструментів.
3. Міжнародний лізинг.
Книга: МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ / Л. П. ПЕТРАШКО
ЗМІСТ
На попередню
|
|
