Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Для музиканта головне – абсолютний слух, для політика – абсолютний нюх. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Гроші та кредит / Савлук


5.4. Державне регулювання інфляції

Тривалий час економічна наука і практика оцінювали інфляцію виключно негативно. Починаючи з 60-х років ставлення до інфляції дещо змінилося, стало диференційованим. Як зазначалося вище, більшість економістів (зарубіжних і вітчизняних) визнала, що "повзуча" інфляція має позитивний вплив на соціально-економічний розвиток і тільки на вищих стадіях набуває руйнівного характеру. Тому і проблема боротьби з інфляцією набула характеру її регулювання з боку держави. Основна мета такого регулювання полягає в тому, щоб стримати інфляцію в розумних межах і не допустити розгону її темпів до розмірів, загрозливих для соціально-економічного життя суспільства.

Ідею регулювати інфляцію першими висунули представники кейнсіанської школи, їх ідея "контрольованої" інфляції сформувалась як складова кейнсіанської теорії державного регулювання економіки шляхом втручання в платоспроможний попит. Кейнс і його послідовники вважали, що різними економічними важелями, у тому числі збільшенням грошової маси в обігу, держава може стимулювати розширення попиту, реакцією на що буде

зростання пропозиції, а значить, і виробництва товарів без підвищення цін. Особливо ефективним вплив збільшення грошової маси вони вважали за таких умов:

1) відносно вільна конкуренція на ринку, коли нічим не обмежено діє механізм ціни рівноваги. У таких умовах підприємці під впливом додаткового попиту будуть заінтересовані в розширенні виробництва товарів, навіть випереджаючими темпами;

2) наявність на ринку резервів засобів виробництва і робочої сили, які через збільшення попиту втягуються у сферу виробництва;

3) вільний рух позичкового процента під впливом попиту і пропозиції на грошовому ринку, що дає можливість знижувати його при випуску в обіг додаткової маси грошей. Це, у свою чергу, приводить до зростання інвестицій і послаблення інфляційного тиску надлишку грошей на товарних ринках. Таке переключення додаткової емісії робить інфляцію регульованою й ефективною навіть за повної зайнятості.

Кейнсіанська ідея регульованої інфляції широко використовувалася на практиці в 50-60-ті роки в більшості країн ринкової економіки. На її основі виправдовувалося форсування державних витрат, зростання бюджетних дефіцитів, що стало хронічним явищем. Практикувалася політика кредитної експансії, лібералізація доходів і цін тощо.

Економічна думка застерігала практику не стільки від інфляційної загрози, скільки від загрози кризового спаду і депресії, зниження платоспроможного попиту, тобто підтримувала ідеї регульованої інфляції. Особливо відверто інфляційні заходи проводилися за виникнення ознак економічної кризи та в період депресії. У період же "перегрівання" економіки вживалися антиінфля-ційні заходи, розроблялися спеціальні "плани стабілізації".

Усе це відіграло позитивну роль у пом'якшенні коливань економічного циклу й сприяло успішному розвиткові економіки. Було досягнуто тривале (50-60-ті роки) стримування інфляції на "повзучому" рівні, що давало підстави говорити про реалізацію на практиці ідеї "контрольованої" інфляції.

Проте вже з початку 70-х років у більшості країн з розвинутою ринковою економікою розпочалося швидке зростання цін, інфляція наблизилася до галопуючого рівня. Якщо в 1956- 1965 pp. середньорічні темпи зростання роздрібних цін становили У США 1,7%, в Англії - 3,1, у Франції - 5,0, в Італії - 3,4, то в 1974-1991рр. - відповідно 9,3%, 15,8, .10,5 і 17,9%. Такі зміни були зумовлені низкою об'єктивних процесів, які виключили можливість регулювати інфляцію згідно з кейнсіанськими ідеями.

Це, по-перше, надзвичайне розбухання державних витрат, внаслідок чого заходи урядів щодо їх скорочення з метою подолання інфляції не могли бути ефективними. По-друге, сфера обігу в усіх країнах була вщерть наповнена грошовою масою, й інфляція досягла своєї "критичної точки". По-третє, успішний післявоєнний розвиток економіки призвів до створення великих монополій, високої монополізації виробництва і ринку, що деформувало вільну дію механізму ціни рівноваги. По-четверте, що чи не найголовніше, у цей період загострилась екологічна й енергетична криза, що значно погіршило умови виробництва та призвело до зростання виробничих витрат. Перекласти додаткові витрати на трудящих не вдалося завдяки зміцненню економічної могутності та організованості профспілок. Тому підприємці не тільки не змогли заморозити зростання заробітної плати, а й змушені були підвищувати її в міру зростання цін. Розпочалося могутнє розкручування спіралі "зарплата - ціни", яке зумовило галопуючий характер інфляції.

У нових умовах кейнсіанська ідея регульованої інфляції зазнавала серйозної критики з боку представників монетаристської школи. Головний недолік її вбачався в тому, що кейнсіанці не врахували у своїх оцінках наслідків інфляційних заходів уряду свідомої реакції економічних агентів (підприємців і найманих працівників) на майбутню інфляцію. Так, М. Фрідман висунув положення про "природний рівень безробіття", який визначається умовами ринку робочої сили і не може бути порушений ззовні. Якщо ж уряд заходами своєї політики (нагнітання попиту бюджетною і кредитною експансією) зменшить безробіття за його природний рівень, то це тільки прискорить інфляцію до галопуючих темпів. Адже підприємці, прогнозуючи зростання цін, застрахують свої доходи відповідними заходами в ділових контрактах, трудових угодах тощо. Тому очікуваного урядом перерозподілу доходів та посилення стимулювання виробництва не відбувається. Уряд змушений буде ще більше розширювати попит понад розміри, яких очікували підприємці, а це - прямий шлях до розкручування інфляційної спіралі. Позитивний ефект від таких дій уряду може бути лише короткостроковим. У довгостроковому ж плані вони містять у собі загрозу гіперінфляції.

Ще далі щодо цього пішли представники монетаристської школи "раціональних очікувань" (Р. Лукас, Н. Уоллес, Т. Сарджент). На їхню думку, економічні суб'єкти можуть передбачати будь-які регулюючі заходи уряду ("раціональні очікування") і захистити свої доходи від їх впливу. Тому вони заперечують навіть короткостроковий ефект регулювання емісії і зайнятості і найбільш відверто підтримують головний висновок монетаристської доктрини. Згідно з ним стабілізаційна політика нібито безплідна і від неї слід відмовитись, а ринкова система сама себе підтримає в постійній рівновазі, як би на неї не намагалися впливати.

На практиці політика контрольованої інфляції зазнала краху і з початку 70-х років змінилася відвертою антиінфляційною політикою, до якої змушені були перейти уряди більшості країн. Нова ідея щодо регулювання інфляції дістала назву антиінфляційної політики.

Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно.

Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. З метою вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг у вигляді державних витрат. Щоб цього не сталося, необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. Для вилучення частини зайвих грошей форсується випуск державних позик.

Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов'язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу, попередній контроль центрального банку за обгрунтованістю видач комерційними банками позик на великі суми.

Політика дефляції при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляційні методи інфляційними.

Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні ("заморожування"), або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці або до того й іншого водночас. Широко цей метод використовувався в Радянському Союзі. У країнах Заходу далеко не всі уряди наважувалися застосовувати його, зважаючи на можливі негативні соціальні наслідки, адже заморожування цін - це пряме втручання в приватне підприємництво й у сферу ринку, що призводить до деформації дії його механізму. Першим негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить у скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальне напруження.

Під впливом неомонетаристських ідей більшість країн Заходу відмовилася від прямого втручання в ціни і зарплату і спрямувала свої антиінфляційні заходи на створення сприятливих умов для дії законів ринку і всіляке стимулювання приватного підприємництва. Це, зокрема, проведення жорсткої антимонопольної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочення державної підтримки малорентабельних і слабоконкурентних підприємств і галузей, введення гнучкої податкової політики, стимулюючої підприємницьку активність і зростання грошових заощаджень населення. Усі ці заходи позитивно впливали на розвиток виробництва, підвищення його ефективності та продуктивності праці, що, у свою чергу, сприяло результативності дефляційної політики. Завдяки цьому країни Заходу з початку 80-х років змогли перебороти галопуючу інфляцію, ввести її в межі "повзучої". На такому, загалом прийнятному для нормального економічного розвитку, рівні вони утримували інфляцію до кінця 80-х і протягом 90-х років переважно методами дефляційної політики.

Досвід державного регулювання інфляції, накопичений розвинутими країнами протягом 60-90-х років з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій, має велике значення для економічної теорії і практики.

По-перше, інфляція може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких економічних і соціальних наслідків. Тому більш надійною виявилася чітко виражена антиінфляційна політика.

По-друге, антиінфляційна політика дає тим більший ефект, чим менше вона вдається до прямого втручання у виробництво, чим кращі умови створюються в країні для розвитку підприємництва і дії ринкового механізму. Тому вона не може обмежуватися дефляційними заходами, а повинна бути комплексною, включати й заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку виробництва на ринкових засадах.

По-третє, антиінфляційна політика теж може викликати певне напруження в економіці, незадоволення нею певних сил, які сподівалися на фінансову підтримку з боку держави і не одержали її. Тому проведення такої політики вимагає від її творців значної мужності і політичної волі, певних жертв з боку суспільства. Проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню економіки стабільними грошима

Книга: Конспект лекцій Гроші та кредит / Савлук

ЗМІСТ

1. Конспект лекцій Гроші та кредит / Савлук
2. РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ 1.1. Походження грошей. роль держави у створенні грошей
3. 1.2. Сутність грошей. гроші як гроші і гроші як капітал
4. 1.3. Форми грошей та їх еволюція
5. 1.4. Вартість грошей
6. 1.5. Функції грошей
7. 1.6. Якісні властивості грошей
8. 1.7. Роль грошей у розвитку економіки
9. Висновки
10. РОЗДІЛ 2 ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ РОЗДІЛ 2 ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ 2.1. Сутність та економічна основа грошового обороту
11. 2.2. Модель грошового обороту. грошові потоки та їх балансування
12. 2.3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
13. 2.4. Маса грошей в обороті. грошові агрегати та грошова база
14. 2.5. Швидкість обігу грошей
15. 2.6. Закон грошового обігу
16. 2.7. Механізм зміни маси грошей в обороті. грошово-кредитний мультиплікатор
17. Висновки
18. РОЗДІЛ З ГРОШОВИЙ РИНОК РОЗДІЛ З ГРОШОВИЙ РИНОК 3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
19. 3.2. Інституційна модель грошового ринку
20. 3.3. Структура грошового ринку
21. 3.4. Попит на гроші
22. 3.5. Пропозиція грошей
23. 3.6. Графічна модель грошового ринку. рівновага на грошовому ринку та процент
24. 3.7. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку
25. ВИСНОВКИ
26. РОЗДІЛ 4 ГРОШОВІ СИСТЕМИ РОЗДІЛ 4 ГРОШОВІ СИСТЕМИ 4.1. Сутність, призначення та структура грошової системи
27. 4.2. Види грошових систем та їх еволюція
28. 4.3. Створення і розвиток грошової системи України
29. 4.4. Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
30. 4.5. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти
31. 4.6. Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні
32. ВИСНОВКИ
33. РОЗДІЛ 5 ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ РОЗДІЛ 5 ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ 5.1. Сутність, види та закономірності розвитку інфляції
34. 5.2. Причини інфляції
35. 5.3. Економічні та соціальні наслідки інфляції
36. 5.4. Державне регулювання інфляції
37. 5.5. Особливості інфляції в Україні
38. 5.6. Сутність та види грошових реформ
39. 5.7. Особливості проведення грошової реформи в Україні
40. ВИСНОВКИ
41. РОЗДІЛ 6 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ РОЗДІЛ 6 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ 6.1. Сутність валюти та валютних відносин. конвертованість валюти
42. 6.2. Валютний ринок. види операцій на валютному ринку
43. 6.3. Валютний курс
44. 6.4. Валютні системи та валютна політика. особливості формування валютної системи України
45. 6.5. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання
46. 6.6. Світова та міжнародна валютні системи
47. 6.7. Міжнародні ринки грошей та капіталів
48. ВИСНОВКИ
49. РОЗДІЛ 7 РОЗДІЛ 7 7.1. Класична кількісна теорія грошей
50. 7.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
51. 7.3. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
52. 7.4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії
53. 7.5. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
54. 7.6. Грошово-кредитна політика україни в перехідний період у світлі монетаристської теорії
55. ВИСНОВКИ
56. РОЗДІЛ 8 НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ РОЗДІЛ 8 НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ 8.1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту
57. 8.2. Сутність кредиту. теоретичні концепції кредиту
58. 8.3. Стадії та закономірності руху кредиту
59. ВИСНОВКИ
60. РОЗДІЛ 9. ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ РОЗДІЛ 9. ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ 9.1. Форми, види та функції кредиту
61. 9.2. Характеристика основних видів кредиту
62. 9.3. Економічні межі кредиту. взаємозв
63. 9.4. Позичковий процент
64. 9.5. Роль кредиту в розвитку економіки
65. 9.6. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
66. ВИСНОВКИ
67. РОЗДІЛ 10. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ РОЗДІЛ 10. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ 10.1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва
68. 10.2. Банки як провідні суб
69. 10.3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
70. 10.4. Небанківські фінансово-кредитні установи
71. ВИСНОВКИ
72. РОЗДІЛ 11 ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ РОЗДІЛ 11 ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ 11.1. Призначення, статус та основи організації центрального банку
73. 11.2. Функції центрального банку
74. 11.3. Походження та розвиток центральних банків
75. 11.4. Становлення центрального банку в Україні
76. Висновки
77. РОЗДІЛ 12 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ РОЗДІЛ 12 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ 12.1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків
78. 12.2. Походження та розвиток комерційних банків
79. 12.3. Основи організації та специфіка діяльності окремих видів комерційних банків
80. 12.4. Пасивні операції банків
81. 12.5. Активні операції банків
82. 12.6. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів
83. 12.7. Банківські послуги
84. 12.8. Стабільність банків і механізм її забезпечення
85. 12.9. Особливості становлення і розвитку комерційних банків в Україні
86. ВИСНОВКИ
87. РОЗДІЛ 13 МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ
88. 13.1. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні
89. 13.2. Світовий банк
90. 13.3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
91. 13.4. Європейський банк реконструкції та розвитку
92. 13.5. Банк міжнародних розрахунків
93. ВИСНОВКИ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate