Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Скажи мені, з ким ти знайомий, і я скажу тобі, хто ти. Якщо я знаю, чим ти займаєшся, я скажу тобі, що з тебе вийде. / ГЕТЕ

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Фармакологія


1.3.1.6.3. Седативні засоби.

Седативні засоби (лат. sedatum — заспокоювати) належать до групи засобів, що пригнічують центральну нервову систему. Посилюючи процес гальмування або пригнічуючи збудження, препарати цієї групи мають регулюючий вплив на функції центральної нервової системи. Силою своєї дії седативні засоби значно поступаються перед невролептиками і транквілізаторами. Вони не викликають міорелаксації, атаксії, розбитості, сонливості і явищ залежності, широко застосовуються в амбулаторній практиці. Седативні засоби потенціюють ефект снодійних, ненаркотич-них анальгетиків, невролептиків і транквілізаторів, полегшують настання сну, особливо при розладах невротичного характеру.

До седативних засобів належать солі брому і магнію, препарати валеріани лікарської, кропиви собачої, або пустирника (Leonurus Ь.),синюхи блакитної (Polemo-nium coeruleum L.), пасифлори, півонії (Paeonia L.) і створені на їх основі комбіновані препарати (валокормід, валоседан, корвалол, збір заспокійливий тощо).

Натрію бромід. З моменту відкриття препаратів брому Баларом (1826) їх намагалися застосовувати при найрізноманітнішій патології. Проте справжнє місце серед лікарських засобів йому було відведено І. П. Павловим. Він вважав, що солі брому є «...могутнім регулятором і відновлювачем порушеної нервової діяльності, але за обов'язкової і суттєвої умови відповідного і точного дозування за типами і станами нервової системи».

Фармакокінетика. Бром є антагоністом хлору, витісняє його, хоч обидва вони проходять в організмі однаковий шлях. Добре абсорбується слизовою оболонкою травного каналу і вже через кілька хвилин потрапляє в сечу, слину та інші біологічні рідини. Розподіляється переважно в рідинах, у тому числі в плазмі крові, тоді як у клітинах його вміст незначний. Виводиться з організму (нирками, потовими залозами і через травний канал) повільно, кумулює. Період напіввиведення — близько двох тижнів; у першу добу виводиться близько 10 % прийнятої дози.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Броміди позитивно впливають на центральну нервову систему при неврозах, збудженні, станах незадоволення і внутрішнього напруження. Полегшують усі види внутрішнього (умовного) гальмування, концентрують поширене гальмування в ділянках його виникнення і перешкоджають поширенню до суміжних ділянок кори великого мозку, усуваючи тим самим гіпнотизацію, що сприяє відновленню «мозаїчної» активності кори. Сприяють відновленню умовно-рефлекторної діяльності в тих випадках, коли є патологічна інертність подразливого і недостатність гальмівного процесів.

Заспокійлива дія значною мірою пов'язана із здатністю бромідів викликати явища парабіозу. За даними Пенфілда, бром усуває розлади ритму мозку, підвищує поріг його збудливості, чим можна пояснити його протиепілептичний ефект. З другого боку, його ефективність пропорційна ступеню збудження і типу психічної (вищої нервової) діяльності хворого.

Показання. Призначають при неврозах і неврозоподібних станах, судомах, у тому числі при епілепсії, хореї, спазмофілії,-пілороспазмі, ларингоспазмі, при логоневрозах тощо.

Широко застосовують у хворих із соматичними захворюваннями (початкові стадії гіпертензивної та ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки). Дозу підбирають залежно від характеру захворювання і типу вищої нервової діяльності. При неможливості визначення останнього лікування починають з малих доз, а якщо ефекту немає, дози поступово збільшують. Для посилення терапевтичного ефекту обмежують споживання солі.

Протипоказання. Індивідуальна непереносність бромідів, серцево-судинна недостатність, виражений атеросклероз, захворювання нирок, анемія, екзантематозний і бульозний висип на шкірі.

Побічна дія. У випадках тривалого застосування або ідіосинкразії до препарату може розвиватися інтоксикація - бромізм. З'являється загальна слабість, підвищена стомлюваність, байдужість, погіршення пам'яті, слуху, зору, сонливість, уповільнене мовлення, атаксія, брадикардія. Особливі явища спостерігаються з боку шкіри і слизових оболонок: можливі кон'юнктивіт, риніт, бронхіт, гастроентероколіт, багатоформна еритема, короподібний або скарлатинозний висип тощо. У таких випадках препарат відміняють і призначають залежно від тяжкості стану натрію хлорид — у вигляді напою або парентерально. Паралельно — промивання шлунка, клізми, полоскання ротової порожнини, обмивання шкіри.

Кореневище з коренями валеріани. Кореневище і корені культивованої і дикорослої багаторічної рослини валеріани лікарської містять ефірні олії, головну частину яких утворює складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти; органічні кислоти, в тому числі вільну кислоту валеріанову і борнеол; алкалоїди (валерин і хітинін); дубильні, барвні речовини, цукри тощо. З валеріани готують настої, настойки, екстракти, збори.

Препарати валеріани зменшують збудливість ЦНС, посилюють ефект снодійних, мають спазмолітичну дію. їх застосовують як заспокійливі засоби при нервовому збудженні, порушенні сну, неврозах серцево-судинної системи, спастичних станах травного каналу, спазмі судин головного мозку та ін. Комбінують також з іншими заспокійливими і серцевими засобами. Останніми дослідженнями встановлена слабка адреноблокуюча дія валеріани, а також позитивний вплив на гіпоталамус. Очевидно, тому препарати валеріани досить ефективні при неврозах з вираженими вегетативними порушеннями. У деяких хворих з підвищеною чутливістю або в разі передозування препарату розвиваються сонливість, пригніченість. Протипоказань, за винятком індивідуальної непереносності, не виявлено.

До препаратів валеріани близькі за характером дії препарати кропиви собачої і синюхи блакитної. їх призначають у вигляді настоїв, настойок, часто разом з валеріаною, мелісою і пасифлорою.

Невролептики

Драже по 0,025 і 0,05 г; таблетки по 0,01 г; в ампулах по 1, 2,5 мл 2,5 % розчину.

Усередину після їди по 0,025-0,05 г 1-3 рази на день (за потреби дозу збільшують до 0,6 г на добу; внутрішньом'язово — 1-5 мл 2,5 % розчину; при гострому психічному збудженні внутрішньовенно — 2-3 мл 2,5 % розчину в 20 мл 40 % розчину глюкози Таблетки по 0,005 і 0,01 г; в ампулах по 1 мл 0,2 і 0,5 % розчину. Усередину по 0,005 г, послідовно підвищуючи дозу в середньому на 0,005 г на добу; внутрішньом'язово — 1-2 мл 0,2 % розчину Таблетки по 0,0015 і 0,005 г; в ампулах по 1 мл 0,5 % розчину і по 10 мл 0,2 % розчину.

Середня терапевтична доза 5-15 мг на добу В ампулах по 5 і 10 мл 0,25 % розчину.

Підшкірно, внутрішньом'язово по 1-4 мл 0,25 % розчину разом з 1-2 мл 0,005 % розчину фентанілу та 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну (премедикація); внутрішньовенно по 2-5 мл 0,25 % розчину разом з 6-14 мл фентанілу — для введення в наркоз; внутрішньовенно по 1-2 мл з 1-2 мл фентанілу для усунення болю Таблетки по 0,025-0,1 г; в ампулах по 2 мл 2,5 % розчину. Усередину по 0,05-0,1 г 2-3 рази на добу, послідовно збільшуючи дозу до 0,2-0,4 г на добу. Максимальна доза 0,6 г на добу; підтри-мувальна — 0,025-0,2 г (можна 1 раз на добу, увечері). Внутрішньом'язово по 1-2 мл 2,5 % розчину перед сном В ампулах по 2 мл 5 % розчину; таблетки по 0,2 г; капсули по 0,05 г; у флаконах по 200 мл 0,5 % розчину. Усередину по 0,1-0,3 г на добу при захворюваннях внутрішніх органів. Дітям по 0,2-0,8 г на добу (іноді 1,2-1,6 г на добу); внутрішньом'язово — 0,1-0,8 г

Таблетки, драже по 0,015 і 0,05 г; в ампулах по 1 мл 2,5 % розчину. Усередину по 0,015-0,05 г 2-3 рази на добу, внутрішньом'язово по 1-2 мл

Транквілізатори.

Таблетки та драже по 0,005 г.

Разова доза 0,005-0,01 г. Середня доза на добу 0,02-0,03 г. Можна поступово доводити добову дозу до 0,045-0,06 г на 2-4 прийоми. Для дорослих вища разова доза — 0,015 г, на добу — 0,06 г Таблетки по 0,005, 0,001 і 0,002 г; в ампулах по 2 мл 0,5 % розчину. Усередину разова доза 0,005-0,015 г (до 0,02 г), добова — 0,015-0,045 г (максимальна — 0,06 г). Для дітей 1-3 років середня разова доза 0,001-0,002 г

Седативні засоби.

Розчин - 1, 2 і 3 %.

Усередину по 0,1-1 г 3-4 рази на добу. Дітям залежно від віку но 0,05-0,4 г 3 рази на добу

В упаковці по 100 г чи в брикетах по 75 г; настойка (Tinctura Valerianae) — у флаконах по ЗО мл; густий екстракт (Extr. Valerianae) — таблетки по 0,02 г; рідкий екстракт (Extr. Valerianae fluidum) для приготування мікстур 1:2.

Усередину настій (6-20 г кореню на 180-200 мл води) по 1 ст. ложці 3-4 рази на день, дітям (2 : 50) по 1 ч. ложці на прийом; настойка — по 20-30 крапель 3-4 рази на день; екстракт густий в таблетках — по 0,02-0,04 г на прийом

В упаковці по 100 г; настойка (Tinctura Leonuri) — у флаконах по 25 мл; екстракт рідкий 1 : 2 (Extr. Leonuri fluidum). Усередину: настій (15,0 : 200,0) по 1 ст. ложці 3 рази на добу; настойка по 30-50 крап. 3-4 рази на добу; рідкий екстракт по 15-20 крап. 3-4 рази па добу Кореневище з коренями різане по 100 г.

Усередину у вигляді настою (6,0 : 200,0 і 8,0 : 200,0) чи відвару (3,0 : 200,0 і 6,0 : 200,0) по 1 ст. ложці 3-5 разів на добу після їди під час бронхіту, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у вигляді відвару по 1 ст. ложці 3 рази на добу після їди разом з настоєм сушениці болотної (Herba Gnaphalii uliginosi) (10,0 : 200,0) по 3 ст. ложки 3 рази на добу до їди Краплі у флаконах по 25 мл. Усередину по 10-40 крапель 3-4 рази на добу

Книга: Конспект лекцій Фармакологія

ЗМІСТ

1. Конспект лекцій Фармакологія
2. Історія лікознавства і фармакології
3. 1.2. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною.
4. 1.3. Чинники, що зумовлені організмом
5. 1.4. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму і лікарської речовини.
6. 1.5. Фармакокінетика.
7. 1.5.1. Головні поняття фармакокінетики.
8. 1.5.2. Шляхи введення лікарської речовини в організм.
9. 1.5.3. Вивільнення лікарської речовини з лікарської форми.
10. 1.5.4. Абсорбція лікарської речовини в організмі.
11. 1.5.5. Розподіл лікарської речовини в органах і тканинах.
12. 1.5.6. Біотрансформація лікарської речовини в організмі.
13. 1.5.6.1. Мікросомне окиснення.
14. 1.5.6.2. Немікросомне окиснення.
15. 1.5.6.3. Реакції кон'югації.
16. 1.5.7. Виведення лікарської речовини з організму.
17. 1.6. Фармакодинаміка.
18. 1.6.1. Види дії лікарської речовини.
19. 1.6.2. Побічна дія лікарських засобів.
20. 1.6.3. Молекулярні механізми первинної фармакологічної реакції.
21. 1.6.4. Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарської речовини.
22. 1.7. Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми.
23. 1.8. Комбінована дія лікарських речовин.
24. 1.9. Несумісність лікарських речовин.
25. 1.10. Види фармакотерапії і вибір лікарського препарату.
26. 1.11. Засоби, що впливають на аферентну іннервацію.
27. 1.11.1. Адсорбуючі засоби.
28. 1.11.2. Обволікаючі засоби.
29. 1.11.3. Пом'якшувальні засоби.
30. 1.11.4. В'яжучі засоби.
31. 1.11.5. Засоби для місцевої анестезії.
32. 1.12. Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів.
33. 1.12.1. Складні ефіри ядрд-амінобензойної кислоти.
34. 1.12.2. Заміщені аміди ацетаніліду.
35. 1.12.3. Подразнювальні засоби.
36. 1.13. Засоби, що впливають на еферентну іннервацію (переважно на периферичні медіаторні системи).
37. 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1.1. Холіноміметичні засоби прямої дії.
38. 1.2.1.2. Н-холіноміметичні засоби прямої дії.
39. Оліноміметичні засоби непрямої дії.
40. 1.2.1.4. Антихолінергічні засоби.
41. 1.2.1.4.2. Н-холіноблокуючі засоби гангліоблокуючі засоби.
42. 1.2.2. Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію.
43. 1.2.2.1. Адреноміметичні засоби.
44. 1.2.2.1.1. Адреноміметичні засоби прямої дії.
45. 1.2.2.1.2. Адреноміметичні засоби непрямої дії.
46. 1.2.2.2. Антиадренергічні засоби.
47. 1.2.2.2.1. Симпатолїтичні засоби.
48. 1.2.2.2.2. Адреноблокуючі засоби.
49. 1.3. Засоби, що впливають на функцію центральної нервової системи.
50. 1.3.1. Засоби, що пригнічують функцію центральної нервової системи.
51. 1.3.1.2. Снодійні засоби.
52. 1.3.1.2.1. Барбітурати і споріднені з ними сполуки.
53. 1.3.1.2.2. Похідні бензодіазепіну.
54. 1.3.1.2.3. Снодійні аліфатичного ряду.
55. 1.3.1.2.4. Ноотропні засоби.
56. 1.3.1.2.5. Снодійні засоби різних хімічних груп.
57. 1.3.1.3. Спирт етиловий.
58. 1.3.1.4. Протисудомні засоби.
59. 1.3.1.5. Анальгетичні засоби.
60. 1.3.1.5.1. Наркотичні анальгетики.
61. 1.3.1.5.2. Ненаркотичні анальгетики.
62. 1.3.1.6. Психотропні лікарські засоби.
63. 1.3.1.6.1. Невролептичні засоби.
64. 1.3.1.6.2. Транквілізатори.
65. 1.3.1.6.3. Седативні засоби.
66. 1.3.2. Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи.
67. 1.3.2.1. Психотропні засоби збуджувальної дії.
68. 2.1. Стимулятори дихання.
69. 2.2. Протикашльові засоби.
70. 2.3. Відхаркувальні засоби.
71. 2.4. Засоби, що застосовують у випадках бронхіальної обструкції.
72. 2.4.1. Бронхорозширювальні засоби
73. 2.4.2.Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби.
74. 2.5. Засоби, що застосовують при набряку легень.
75. 3.1. Кардіотонічні засоби
76. 3.1.1. Серцеві глікозиди.
77. 3.1.2. Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби.
78. 3.2. Антигіпертензивні засоби.
79. 3.2.1. Невротропні засоби.
80. 3.2.2. Периферичні судинорозширювальні засоби.
81. 3.2.3. Антагоністи кальцію.
82. 3.2.4. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін.
83. 3.2.5. Засоби, що впливають на ренін-анпотензинову систему
84. 3.2.6. Комбіновані антигіпертензивні засоби.
85. 3.3. Гіпертензивні засоби.
86. 3.3.1 Засоби, що стимулюють судиноруховий центр.
87. 3.3.2. Засоби, що тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи.
88. 3.3.3. Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії.
89. 3.4. Гіполіпідемічні засоби.
90. 3.4.1. Ангіопротектори непрямої дії.
91. 3.4.2 Ангіопротектори прямої дії.
92. 3.5 Протиаритмічні засоби.
93. 3.5.1. Мембраностабілізатори.
94. 3.5.2. Р-адреноблокатори.
95. 3.5.3. Блокатори калієвих каналів.
96. 3.5.4. Блокатори кальцієвих каналів.
97. 3.6. Засоби, що застосовують для лікування хворих на ішемічну хворобу серця (антиангінальні засоби).
98. 3.6.1. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання.
99. 3.6.2. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
100. 3.6.3. Засоби, які підвищують транспорт кисню до міокарда.
101. 3.6.4. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії.
102. 3.6.5. Засоби, що призначають хворим на інфаркт міокарда.
103. 3.7. Засоби, що регулюють кровообіг головного мозку.
104. 4.1. Сечогінні засоби.
105. 4.1.1. Засоби, що діють на рівні клітин ниркових канальців.
106. 4.1.2. Осмотичні сечогінні засоби.
107. 4.1.3. Засоби, що підвищують кровообіг нирок.
108. 4.1.4. Лікарські рослини.
109. 4.1.5. Принципи комбінованого застосування сечогінних засобів.
110. 4.2. Урикозуричні засоби.
111. 5.1. Засоби, що стимулюють скоротливу здатність матки.
112. 5.2. Засоби для припинення маткової кровотечі.
113. 5.3. Засоби, що знижують тонус і скоротливу здатність матки.
114. 6.1. Засоби, що впливають на апетит.
115. 6.2. Засоби, що впливають на функцію слинних залоз.
116. 6.3. Засоби, що регулюють секреторну функцію шлунка.
117. 6.4. Засоби, що впливають на рухову активність (моторику) шлунка.
118. 6.5. Жовчогінні засоби.
119. 6.6. Гепатопротектори.
120. 6.7. Засоби, які впливають на екскреторну функцію підшлункової залози.
121. 6.8. Засоби, що впливають на рухову функцію кишок.
122. 6.8.1. Засоби, що підвищують рухову функцію кишок.
123. 6.8.2. Засоби, що пригнічують рухову функцію кишок.
124. 6.9. Розчини для парентерального харчування.
125. 7.1. Засоби, що впливають на кровотворення.
126. 7.2. Засоби, що впливають на згортання крові.
127. 7.3. Плазмозамінні рідини.
128. 8. 1. Препарати жиророзчинних вітамінів.
129. 8.2. Препарати водорозчинних вітамінів.
130. 8.3. Полівітамінні препарати.
131. 8.4. Види вітамінної терапії.
132. 10.1. Гормони гіпоталамуса і гіпофіза та їх препарати.
133. 10.2. Препарати гормонів щитоподібної залози. антитироїдні засоби.
134. 10.3. Препарати гормонів прищитоподібних залоз.
135. 10.4. Препарати гормонів підшлункової залози. препарати інсуліну.
136. 10.4.1. Синтетичні протидіабетичні препарати.
137. 10.5. Препарати гормонів кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори.
138. 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні засоби. 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні 12.2.1. АНТИБІОТИКИ.
139. 12.2.2. Сульфаніламідні препарати.
140. 12.2.3. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури.
141. 12.2.4. Протисифілітичні засоби.
142. 12.2.5. Протитуберкульозні засоби.
143. 12.2.6. Противірусні засоби.
144. 12.2.7. Протилепрозні засоби.
145. 12.2.8. Протипротозойні засоби.
146. 12.2.9. Протимікозні засоби.
147. 12.2.10. Протигельмінтні засоби.
148. 13.1. Алкілювальні засоби.
149. 13.2. Антиметаболіти.
150. 13.3. Протипухлинні антибіотики.
151. 13.4. Протипухлинні засоби рослинного походження.
152. 13.5. Ферментні препарати з протипухлинною активністю.
153. 13.6. Гормональні препарати та їх антагоністи.
154. 13.7. Препарати різних хімічних груп, інтерферони, інтерлейкіни.
155. 15.1. Кислоти, луги.
156. 15.2. Препарати лужних і лужноземельних металів.
157. 17.1. Методи активної детоксикації організму.
158. 17.2. Симптоматичні засоби, що застосовують у випадках гострих інтоксикацій.
159. 3.1. Поняття про лікарську речовину, засіб, форму, препарат, сировину.
160. 3.2. Рецепт.
161. 3.3. Аптека.
162. 3.4. Фармакопея.
163. 3.5. Лікарська форма.

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate