Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
3.2. Антигіпертензивні засоби.
Артеріальна гіпертензія залишається однією з головних причин летальності та інвалідизації населення у зв'язку з високою її поширеністю. Артеріальна гіпертензія діагностується у 10 — ЗО % дорослого населення багатьох промислово розвинутих країн, а серед людей похилого і старечого віку — більш ніж у 40 % населення. Артеріальна гіпертензія — це один з основних чинників розвитку мозкового інсульту, інфаркту міокарда, недостатності серця, нирок. Медикаментозне лікування хворих починають, коли артеріальний тиск (AT) перевищує 140/90 мм рт. ст.; у випадках недостатності серця, цукрового діабету - при AT 130 - 135/85 - 89 мм рт. ст.
Антигіпертензивні засоби викликають зниження системного AT. Препарати призначають хворим на гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу, зокрема при підвищенні AT. Рівень AT залежить від динамічної роботи серця, тобто від систолічного та хвилинного об'єму крові, периферичного опору судин і в'язкості крові, електролітного балансу й еластичності стінки артерій, а систолічний об'єм — від сили скорочень серця, венозного притоку, периферичний опір — від просвіту капілярів та артеріол.
Значну роль у регуляції AT відіграють неврогуморальні чинники, що мають судинорозширювальний (азоту оксид — ендо-теліальний чинник релаксації, простацик-лін — чинник гіперполяризації) та судинозвужувальний вплив (ендотелій І, простаноїди, ангіотензин II). Установлено зв'язок між рівнем артеріального тиску і віком, статтю, расовими та етнічними особливостями, спадковістю, генетичними аспектами, особливостями неонатального періоду, метаболічного синдрому, аліментарних та психосоціальних чинників, соціально-економічного статусу, ожирінням, палінням, фізичною активністю.
Дія антигіпертензивних засобів може бути спрямована на різні ланки фізіологічної та біохімічної регуляції AT (мал. ЗО). Важливу роль відіграють невротропні речовини, які зменшують судинозвужувальний вплив. Вони можуть діяти на судинорухові центри й периферичні структури, що беруть участь у судинній іннервації.
Крім того, під впливом засобів міотропної дії (судинорозширювачів) зменшується опір периферичних судин. Зниження об'єму циркулюючої крові, а також зміни електролітного балансу можуть відбуватися при змінах впливу неврогуморальних механізмів, які регулюють AT.
Вибираючи препарат, віддають перевагу лікарським засобам, що суттєво не погіршують якість життя, мають достатню тривалість ефекту, стабільність впливу, мінімальну побічну дію.
Класифікація. Відповідно до національних програм профілактики артеріальної гіпертензії і лікування хворих та рекомендацій ВООЗ виділяють:
І. Антигіпертензивні засоби основної групи:
1. Сечогінні.
1) похідні тіазиду (дихлотіазид, цикло-тіазид та ін.);
2) тіазидоподібні (клопамід, індапамід, хлорталідон та ін.);
3) «петльові» (фуросемід, кислота ета-кринова та ін.);
4) калійзберігаючі (спіронолактон та ін.).
2. Р-Адреноблокатори.
1) кардіоселективні;
а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (атенолол, метопролол, бісопро-
лол, бетаксолол, небіволол);
б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (ацебутолол, целіпролол, талінолол);
2) некардіоселективні;
а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (анаприлін — пропранолол, надолол,тимолол);
б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (піндолол, окспренолол та ін.);
в) з а-(3-адреноблокуючою здатністю (карведілол, лабеталол).
II. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозиноприл та ін.).
III. Антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін — фенігідин, дилтіаземта ін.).
IV. сц-Адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин).
V. Б локатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, ібезартан, епросартан та ін.).
До препаратів додаткової групи належать:
1. Агоністи центральних ос2-адренорецепторів (клофелін, метилдофа).
2. Симпатолітики:
1) препарати раувольфії зміїної (резерпін, раунатин);
2) препарати периферичної дії (октадин).
3. Судинорозширювальні (пентоксифілін — агапурин, апресин — гідралазин, діазоксид, натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папаверину гідрохлорид, но-шпа та ін.).
4. Агоністи імідазолінових (І,) рецепторів (моксонідин — фізіотенс, рилменідин).
За переважним впливом на основні ланки регуляції артеріального тиску існує фармакологічна класифікація антигіпертензивних засобів:
І. Невротропні засоби (антигіпертензив-ні засоби центральної дії).
1. Засоби заспокійливої дії (седативні, І транквілізатори,снодійні).
2. Стимулятори центральних а2-адреноре-! цепторів (клофелін — клонідин, метилдофа).
3. Стимулятори імідазолінових (І,) рецепторів (моксонідин — фізіотенс, рилмепідин).
4. Гангліоблокуючі засоби (бензогексоній, пентамін, гігроній).
5. Симпатолітичні засоби (раунатин, резерпін, октадин).
6. ос-Адреноблокатори:
1) а,- а2-адреноблокатори (фентоламін, піроксан);
2) оц-адреноблокатори (празозин, док-сазозин);
3) а,-адреноблокатори і блокатори се-ротонінових рецепторів (урапідил).
7. З-Адреноблокатори.
1) РгР2-адреноблокатори (пропранолол, окспренолол, тимолол);
2) Р,-адреноблокатори (атенолол, бета-ксолол, бісопролол, метопролол, ацебуто-лол, небіволол та ін.);
3) сс-Р-адреноблокатори (лабеталол, кар-ведилол, проксодолол).
II. Периферичні судинорозширювальні засоби.
1. Артеріальні (апресин, діазоксид, міноксидил, пінацидил).
2. Венозні (нітрогліцерин, ізосорбід динітрат та ін.).
3. Артеріальні та венозні (натрію ніт-ропрусид, дибазол, папаверину гідрохло-рид, но-шпа, магнію сульфат).
III. Антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін, амлодипін, дилтіазем та ін.).
IV. Активатори калієвих каналів (ні-корандил, пінацидил, міноксидил).
V. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін (спіронолактон, фуросемід, дихлотіазид, індапамид — арифон).
VI. Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.
1. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозиноприл — моноприлта ін.).
2. Блокатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, ірбезартан, епрозартан та ін.).
Книга: Конспект лекцій Фармакологія
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Фармакологія
|
|
| 2. | Історія лікознавства і фармакології
|
|
| 3. | 1.2. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною.
|
|
| 4. | 1.3. Чинники, що зумовлені організмом
|
|
| 5. | 1.4. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму і лікарської речовини.
|
|
| 6. | 1.5. Фармакокінетика.
|
|
| 7. | 1.5.1. Головні поняття фармакокінетики.
|
|
| 8. | 1.5.2. Шляхи введення лікарської речовини в організм.
|
|
| 9. | 1.5.3. Вивільнення лікарської речовини з лікарської форми.
|
|
| 10. | 1.5.4. Абсорбція лікарської речовини в організмі.
|
|
| 11. | 1.5.5. Розподіл лікарської речовини в органах і тканинах.
|
|
| 12. | 1.5.6. Біотрансформація лікарської речовини в організмі.
|
|
| 13. | 1.5.6.1. Мікросомне окиснення.
|
|
| 14. | 1.5.6.2. Немікросомне окиснення.
|
|
| 15. | 1.5.6.3. Реакції кон'югації.
|
|
| 16. | 1.5.7. Виведення лікарської речовини з організму.
|
|
| 17. | 1.6. Фармакодинаміка.
|
|
| 18. | 1.6.1. Види дії лікарської речовини.
|
|
| 19. | 1.6.2. Побічна дія лікарських засобів.
|
|
| 20. | 1.6.3. Молекулярні механізми первинної фармакологічної реакції.
|
|
| 21. | 1.6.4. Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарської речовини.
|
|
| 22. | 1.7. Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми.
|
|
| 23. | 1.8. Комбінована дія лікарських речовин.
|
|
| 24. | 1.9. Несумісність лікарських речовин.
|
|
| 25. | 1.10. Види фармакотерапії і вибір лікарського препарату.
|
|
| 26. | 1.11. Засоби, що впливають на аферентну іннервацію.
|
|
| 27. | 1.11.1. Адсорбуючі засоби.
|
|
| 28. | 1.11.2. Обволікаючі засоби.
|
|
| 29. | 1.11.3. Пом'якшувальні засоби.
|
|
| 30. | 1.11.4. В'яжучі засоби.
|
|
| 31. | 1.11.5. Засоби для місцевої анестезії.
|
|
| 32. | 1.12. Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів.
|
|
| 33. | 1.12.1. Складні ефіри ядрд-амінобензойної кислоти.
|
|
| 34. | 1.12.2. Заміщені аміди ацетаніліду.
|
|
| 35. | 1.12.3. Подразнювальні засоби.
|
|
| 36. | 1.13. Засоби, що впливають на еферентну іннервацію (переважно на периферичні медіаторні системи).
|
|
| 37. | 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1. Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів. 1.2.1.1. Холіноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 38. | 1.2.1.2. Н-холіноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 39. | Оліноміметичні засоби непрямої дії.
|
|
| 40. | 1.2.1.4. Антихолінергічні засоби.
|
|
| 41. | 1.2.1.4.2. Н-холіноблокуючі засоби гангліоблокуючі засоби.
|
|
| 42. | 1.2.2. Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію.
|
|
| 43. | 1.2.2.1. Адреноміметичні засоби.
|
|
| 44. | 1.2.2.1.1. Адреноміметичні засоби прямої дії.
|
|
| 45. | 1.2.2.1.2. Адреноміметичні засоби непрямої дії.
|
|
| 46. | 1.2.2.2. Антиадренергічні засоби.
|
|
| 47. | 1.2.2.2.1. Симпатолїтичні засоби.
|
|
| 48. | 1.2.2.2.2. Адреноблокуючі засоби.
|
|
| 49. | 1.3. Засоби, що впливають на функцію центральної нервової системи.
|
|
| 50. | 1.3.1. Засоби, що пригнічують функцію центральної нервової системи.
|
|
| 51. | 1.3.1.2. Снодійні засоби.
|
|
| 52. | 1.3.1.2.1. Барбітурати і споріднені з ними сполуки.
|
|
| 53. | 1.3.1.2.2. Похідні бензодіазепіну.
|
|
| 54. | 1.3.1.2.3. Снодійні аліфатичного ряду.
|
|
| 55. | 1.3.1.2.4. Ноотропні засоби.
|
|
| 56. | 1.3.1.2.5. Снодійні засоби різних хімічних груп.
|
|
| 57. | 1.3.1.3. Спирт етиловий.
|
|
| 58. | 1.3.1.4. Протисудомні засоби.
|
|
| 59. | 1.3.1.5. Анальгетичні засоби.
|
|
| 60. | 1.3.1.5.1. Наркотичні анальгетики.
|
|
| 61. | 1.3.1.5.2. Ненаркотичні анальгетики.
|
|
| 62. | 1.3.1.6. Психотропні лікарські засоби.
|
|
| 63. | 1.3.1.6.1. Невролептичні засоби.
|
|
| 64. | 1.3.1.6.2. Транквілізатори.
|
|
| 65. | 1.3.1.6.3. Седативні засоби.
|
|
| 66. | 1.3.2. Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи.
|
|
| 67. | 1.3.2.1. Психотропні засоби збуджувальної дії.
|
|
| 68. | 2.1. Стимулятори дихання.
|
|
| 69. | 2.2. Протикашльові засоби.
|
|
| 70. | 2.3. Відхаркувальні засоби.
|
|
| 71. | 2.4. Засоби, що застосовують у випадках бронхіальної обструкції.
|
|
| 72. | 2.4.1. Бронхорозширювальні засоби
|
|
| 73. | 2.4.2.Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби.
|
|
| 74. | 2.5. Засоби, що застосовують при набряку легень.
|
|
| 75. | 3.1. Кардіотонічні засоби
|
|
| 76. | 3.1.1. Серцеві глікозиди.
|
|
| 77. | 3.1.2. Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби.
|
|
| 78. | 3.2. Антигіпертензивні засоби.
|
|
| 79. | 3.2.1. Невротропні засоби.
|
|
| 80. | 3.2.2. Периферичні судинорозширювальні засоби.
|
|
| 81. | 3.2.3. Антагоністи кальцію.
|
|
| 82. | 3.2.4. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін.
|
|
| 83. | 3.2.5. Засоби, що впливають на ренін-анпотензинову систему
|
|
| 84. | 3.2.6. Комбіновані антигіпертензивні засоби.
|
|
| 85. | 3.3. Гіпертензивні засоби.
|
|
| 86. | 3.3.1 Засоби, що стимулюють судиноруховий центр.
|
|
| 87. | 3.3.2. Засоби, що тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи.
|
|
| 88. | 3.3.3. Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії.
|
|
| 89. | 3.4. Гіполіпідемічні засоби.
|
|
| 90. | 3.4.1. Ангіопротектори непрямої дії.
|
|
| 91. | 3.4.2 Ангіопротектори прямої дії.
|
|
| 92. | 3.5 Протиаритмічні засоби.
|
|
| 93. | 3.5.1. Мембраностабілізатори.
|
|
| 94. | 3.5.2. Р-адреноблокатори.
|
|
| 95. | 3.5.3. Блокатори калієвих каналів.
|
|
| 96. | 3.5.4. Блокатори кальцієвих каналів.
|
|
| 97. | 3.6. Засоби, що застосовують для лікування хворих на ішемічну хворобу серця (антиангінальні засоби).
|
|
| 98. | 3.6.1. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання.
|
|
| 99. | 3.6.2. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
|
|
| 100. | 3.6.3. Засоби, які підвищують транспорт кисню до міокарда.
|
|
| 101. | 3.6.4. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії.
|
|
| 102. | 3.6.5. Засоби, що призначають хворим на інфаркт міокарда.
|
|
| 103. | 3.7. Засоби, що регулюють кровообіг головного мозку.
|
|
| 104. | 4.1. Сечогінні засоби.
|
|
| 105. | 4.1.1. Засоби, що діють на рівні клітин ниркових канальців.
|
|
| 106. | 4.1.2. Осмотичні сечогінні засоби.
|
|
| 107. | 4.1.3. Засоби, що підвищують кровообіг нирок.
|
|
| 108. | 4.1.4. Лікарські рослини.
|
|
| 109. | 4.1.5. Принципи комбінованого застосування сечогінних засобів.
|
|
| 110. | 4.2. Урикозуричні засоби.
|
|
| 111. | 5.1. Засоби, що стимулюють скоротливу здатність матки.
|
|
| 112. | 5.2. Засоби для припинення маткової кровотечі.
|
|
| 113. | 5.3. Засоби, що знижують тонус і скоротливу здатність матки.
|
|
| 114. | 6.1. Засоби, що впливають на апетит.
|
|
| 115. | 6.2. Засоби, що впливають на функцію слинних залоз.
|
|
| 116. | 6.3. Засоби, що регулюють секреторну функцію шлунка.
|
|
| 117. | 6.4. Засоби, що впливають на рухову активність (моторику) шлунка.
|
|
| 118. | 6.5. Жовчогінні засоби.
|
|
| 119. | 6.6. Гепатопротектори.
|
|
| 120. | 6.7. Засоби, які впливають на екскреторну функцію підшлункової залози.
|
|
| 121. | 6.8. Засоби, що впливають на рухову функцію кишок.
|
|
| 122. | 6.8.1. Засоби, що підвищують рухову функцію кишок.
|
|
| 123. | 6.8.2. Засоби, що пригнічують рухову функцію кишок.
|
|
| 124. | 6.9. Розчини для парентерального харчування.
|
|
| 125. | 7.1. Засоби, що впливають на кровотворення.
|
|
| 126. | 7.2. Засоби, що впливають на згортання крові.
|
|
| 127. | 7.3. Плазмозамінні рідини.
|
|
| 128. | 8. 1. Препарати жиророзчинних вітамінів.
|
|
| 129. | 8.2. Препарати водорозчинних вітамінів.
|
|
| 130. | 8.3. Полівітамінні препарати.
|
|
| 131. | 8.4. Види вітамінної терапії.
|
|
| 132. | 10.1. Гормони гіпоталамуса і гіпофіза та їх препарати.
|
|
| 133. | 10.2. Препарати гормонів щитоподібної залози. антитироїдні засоби.
|
|
| 134. | 10.3. Препарати гормонів прищитоподібних залоз.
|
|
| 135. | 10.4. Препарати гормонів підшлункової залози. препарати інсуліну.
|
|
| 136. | 10.4.1. Синтетичні протидіабетичні препарати.
|
|
| 137. | 10.5. Препарати гормонів кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори.
|
|
| 138. | 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні засоби. 12.2. Протимікробні хіміотерапевтичні 12.2.1. АНТИБІОТИКИ.
|
|
| 139. | 12.2.2. Сульфаніламідні препарати.
|
|
| 140. | 12.2.3. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури.
|
|
| 141. | 12.2.4. Протисифілітичні засоби.
|
|
| 142. | 12.2.5. Протитуберкульозні засоби.
|
|
| 143. | 12.2.6. Противірусні засоби.
|
|
| 144. | 12.2.7. Протилепрозні засоби.
|
|
| 145. | 12.2.8. Протипротозойні засоби.
|
|
| 146. | 12.2.9. Протимікозні засоби.
|
|
| 147. | 12.2.10. Протигельмінтні засоби.
|
|
| 148. | 13.1. Алкілювальні засоби.
|
|
| 149. | 13.2. Антиметаболіти.
|
|
| 150. | 13.3. Протипухлинні антибіотики.
|
|
| 151. | 13.4. Протипухлинні засоби рослинного походження.
|
|
| 152. | 13.5. Ферментні препарати з протипухлинною активністю.
|
|
| 153. | 13.6. Гормональні препарати та їх антагоністи.
|
|
| 154. | 13.7. Препарати різних хімічних груп, інтерферони, інтерлейкіни.
|
|
| 155. | 15.1. Кислоти, луги.
|
|
| 156. | 15.2. Препарати лужних і лужноземельних металів.
|
|
| 157. | 17.1. Методи активної детоксикації організму.
|
|
| 158. | 17.2. Симптоматичні засоби, що застосовують у випадках гострих інтоксикацій.
|
|
| 159. | 3.1. Поняття про лікарську речовину, засіб, форму, препарат, сировину.
|
|
| 160. | 3.2. Рецепт.
|
|
| 161. | 3.3. Аптека.
|
|
| 162. | 3.4. Фармакопея.
|
|
| 163. | 3.5. Лікарська форма.
|
|
На попередню
Translate
