Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка

§ 2. Прямі дедуктивні міркування Суто умовні міркування.

Суто умовне міркування — це міркування, засновки і висновок якого є імплікативними висловлюваннями.

Схема 1

♦ Якщо свідчення А. є правдивими, то Б. не міг бути на місці зло чину о десятій годині.

Якщо Б. не міг бути на місці злочину о десятій годині, то він має алібі.

Якщо свідчення А. є правдивими, то Б. має алібі.

Умовно-категоричні міркування

Умовно-категоричне міркування — це міркування, один із засновків якого є імплікативним висловлюванням, а другий засновок і висновок — простими висловлюваннями або їх запереченнями.

Розрізняють два основні види (модуси) умовно-категоричних міркувань:

♦ «modus ponens», або «стверджувальний модус»;

♦ «modus tollens», або «заперечувальний модус».

1. «Modus ponens», або «стверджу вальний модус*.

Схема  2.

♦ Якщо поліпшується рівень життя населення, то рівень злочинності знижується.

Рівень життя населення поліпшується.

Рівень злочинності знижується.

2. «Modus tollens», або «заперечувальний модус».

Схема 3.

♦ Якщо благородна мета виправдовує будь-які засоби її досягнення, то можна позбавити людину життя, якщо вона смертельно хвора. Але не можна позбавляти людину життя, навіть якщо вона смертельно хвора.

Отже, невірно, що благородна мета виправдовує будь-які засоби її досягнення.

Треба зазначити, що не є правильними такі схеми умовно-категоричних міркувань.

Схема  4.

Схема 5.

Розділово-категоричні міркування

Розділово-категоричне міркування — це міркування, один із засновків якого є диз'юнктивним висловлюванням, а другий засновок і висновок — прості висловлювання або їх заперечення.

Розрізняють два основні види (модуси) розділово-категоричних міркувань:

♦ modus tollendo ponens», або «заперечувально-стверджувальний» модус;

♦ «modus ponendo tollens», або «заперечувально-стверджувальний» модус.

Modus tollendo ponens, або заперечувалько-стверджувальний модус*.

Цьому модусу відповідають 4 схеми побудови розділово-категоричних міркувань.

Схема  6.

Схема 7.

Схема 8.

Схема  9.

♦ Цей злочин вчинив Іваненко або Сидоренко.

Сидоренко не вчиняв цього злочину.

Іваненко вчинив цей злочин.

Наведене міркування побудоване за схемою 7.

Для того, щоб у розділово-категоричних міркуваннях, які побудовані за «modus tollendo ponens», завжди з істинних засновків отримувати істинний висновок, необхідно додержуватися правила: у диз'юнктивному засновку повинні бути перераховані всі можливі альтернативи.♦ Розглянемо таке міркування.

Угоди можуть бути двосторонніми або багатосторонніми.

Здійснена угода не є двосторонньою.

Здійснена угода є багатосторонньою.

У цьому прикладі отриманий висновок може виявитися як істин ним, так і хибним, тому що в диз'юнктивному засновку перераховані не всі альтернативи (угода може бути й односторонньою: для її здійснення достатньо волі однієї особи — видача доручення, складання заповіту, відмова від спадщини тощо).

2. «Modus ponendo tollens», або «заперєчувально-стверджувальний модус».

Цьому модусу відповідають 2 схеми побудови розділово-категоричних міркувань.

Схема 10.

Схема 11.

♦ Цей злочин вчинений шляхом дії або шляхом бездіяльності. Цей злочин вчинений шляхом дії.

Цей злочин не вчинений шляхом бездіяльності. Наведене міркування побудоване за схемою 10.

Зверніть увагу на те, що у «modus tollendo ponens» завжди у розділовому засновку використовується логічний сполучник «строга (сильна) диз'юнкція». Якщо замінити у схемах цього модусу строгу (сильну) диз'юнкцію на нестрогу (слабку) диз'юнкцію, то отри мані схеми не будуть схемами правильних міркувань.

Схема 12.

Схема 13.

Ці схеми не є схемами дедуктивних міркувань.

Умовно-розділові міркування

Умовно-розділове міркування — це міркування, один із засновків якого є диз'юнктивним висловлюванням, а інші засновки — імплікативними висловлюваннями.

Розрізняють різні види умовно-розділових міркувань. Так, за кількістю альтернатив у диз'юнктивному засновку умов но-розділові міркування поділяються на:

♦ дилеми (дві альтернативи) ;

♦ трилеми (три альтернативи) ;

♦ полілеми (чотири і більше альтернатив).

На практиці найчастіше за все застосовують дилеми. Дилеми можна поділити за двома основами:

♦ за характером висновку;

♦ за складом висновку.

За характером висновку усі дилеми поділяються на:

♦ конструктивні;

♦ деструктивні.

Конструктивна дилема — це дилема, у висновку якої щось стверджується.

Деструктивна дилема — це дилема, у висновку якої щось заперечується.

За складом висновку усі дилеми поділяються на:

♦ прості;

♦ складні.

Проста дилема — це дилема, висновок якої є простим висловлюванням або його запереченням.

Складна дилема — це дилема, висновок якої є складним (диз'юнктивним) висловлюванням.

На підставі цього поділу у логіці наводиться об'єднана класифікація умовно-розділових міркувань (дилем). Відповідно до неї вони поділяються на такі види:

♦  прості конструктивні дилеми;

♦ складні конструктивні дилеми;

♦ прості деструктивні дилеми;

♦ складні деструктивні дилеми.

. Прості конструктивні дилеми.

Схема 14.

♦ Якщо обвинувачений винний у явно незаконному арешті, то він підлягає кримінальній відповідальності за ст. 371 КК України. Якщо він винний у явно незаконному затриманні, то він підлягає кримінальній відповідальності за цією ж статтею. Обвинувачений винний або в явно незаконному арешті, або в явно незаконному затриманні.

Обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності за ст. 371 КК України.

2. Складні конструктивні дилеми.

Схема  15.

♦ Якщо обвинувачений займався шахрайством, то він підлягає кримінальній відповідальності за ст. 190 КК України.

Якщо він винний у вимаганні, то підлягає кримінальній відповідальності за ст. 189 КК України. Обвинувачений займався або шахрайством, або вимаганням.

Обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності або за ст. 190 КК України, або за ст. 189 КК України.

3. Прості деструктивні дилеми.

Схема 16.

♦ Якщо Н. — підозрюваний, то він або затриманий за підозрою у вчиненні злочину, або є особою, до якої застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення.

Н. не був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, він також не є особою, до якої застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення.

Н. не є підозрюваним.

4. Складні деструктивні дилеми.

Схема 17.

Якщо обвинувачений винний у крадіжці, то він підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України; якщо він є винним у пограбуванні, то підлягає кримінальній відповідальності за ст. 186 КК України.

У діях обвинуваченого немає складу злочину, передбаченого ст. 185 або ст. 186 КК України.

Обвинувачений не займався ні крадіжкою, ні пограбуванням.

Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка

ЗМІСТ

1.	ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
2.	2. Логіка як наука: її предмет, метод, а також практичне значення її знань.
3.	3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції
4.	4. Особливості  загальної або традиційної (арістотелівської) логіки.
5.	5. Особливості символічної або математичної логіки.
6.	6. Теоретична і практична логіка.
7.	Тема 2: МИСЛЕННЯ І МОВА 1. Мислення (міркування): визначення і особливості.
8.	2. Діяльність і мислення
9.	3. Структура мислення
10.	4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку
11.	5. Логічна форма міркування
12.	6. Види і типи мислення.
13.	7. Особливості мислення юриста
14.	8. Значення логіки для юристів
15.	Тема 3: Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. 1. Семіотика як наука про знаки
16.	2. Поняття про знак. Види позамовних знаків
17.	3. Мова як знакова система. Мовні знаки.
18.	4. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки
19.	5. Виміри і рівні знакового процесу
20.	6. Мова права
21.	Розділ III. МЕТОДОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ 1. Метод і методологія.
22.	2. Логічні методи дослідження (пізнання)
23.	3. Метод формалізації
24.	ОСНОВНІ ФОРМИ І ЗАКОНИ АБСТРАКТНО-ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ 1. Загальна характеристика поняття як форми мислення. Структура поняття
25.	2. Види понять. Логічна характеристика понять
26.	3. Типи відношень між поняттями
27.	4. Операції з поняттями 4.1. Обмеження й узагальнення понять
28.	4.2. Операція поділу понять
29.	4.3. Додавання, множення і віднімання понять (точніше — їх обсягів)
30.	4.4 Операція визначення поняття
31.	ОСНОВНІ ФОРМИ І ЗАКОНИ АБСТРАКТНО-ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ II. Висловлювання. 1. Загальна характеристика висловлювання
32.	2. Істинність і хибність висловлювання.
33.	3. Прості висловлювання, їх структура і види
34.	4. Відношення між простими висловлюваннями.
35.	5. Мова логіки висловлювань.
36.	6. Складні висловлювання. Логічні сполучники і їхнє табличне визначення
37.	7. Висловлювання про відношення (реляційні висловлювання)
38.	8. Логічний аналіз запитань і відповідей Визначення запитання. Структура запитання
39.	Розділ 6. Дедуктивні міркування § 1. Поняття про дедуктивне міркування. Види дедуктивних міркувань
40.	§ 2. Прямі дедуктивні міркування Суто умовні міркування.
41.	§ 3. Непрямі дедуктивні міркування
42.	Розділ 7. Недедуктивні (правдоподібні) міркування § 1. Загальна характеристика правдоподібних міркувань. Види правдоподібних міркувань
43.	§ 2. Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування
44.	§ 3. Міркування за аналогією
45.	Розділ 8. Основи теорії аргументації 1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
46.	§ 2. Аргументація і суперечка
47.	§ 3. Види аргументації Доказова і недоказова аргументація
48.	§ 4. Поняття про критику. Спростування як окремий випадок критики
49.	§ 5. Види критики
50.	§ 6. Правила, помилки, хитрощі в аргументації/критиці

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate