Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
§ 3. Непрямі дедуктивні міркування
Міркування за схемою «зведення до абсурду»
Міркування за схемою *зведення до абсурду* — це міркування, в якому хибність деякого висловлювання доводять на підставі того, що з цього висловлювання за допомогою інших міркувань виводять протиріччя.
Схема цього міркування має такий вигляд:
Схема 18. 
♦ Наприклад, спробуємо витлумачити юридичне поняття «джерело підвищеної небезпеки» за допомогою методу «зведення до абсурду».
«Хто є суб'єктом діяльності, що пов'язана з використанням джерел підвищеної небезпеки для оточуючих? Власники автомобілів? Так! Виникає припущення, що, можливо, усі транспортні засоби треба вважати джерелами підвищеної небезпеки, тим паче, що за певних обставин вони є такими. Продовжимо міркування, доведемо його до логічного завершення: а як же власник коня, велосипеду, тачки, носилок тощо? Прийдемо до явно абсурдного висновку, який суперечить здоровому глузду. Отже, даний варіант витлумачення не може бути визнаний правильним. Таким чином, справа не в транспортних засобах, а в потужності цього транспортного засобу».
Міркування за схемою «доведення від протилежного»
Міркування за схемою «доведення від протилежного» — це міркування, в якому істинність деякого висловлювання доводять на підставі того, що із заперечення цього висловлювання за допомогою інших міркувань виводять протиріччя.
Схема цього міркування має такий вигляд:
Схема 19 
♦ Міркує слідчий: «Скоріше за все, Г. не є винним. Але спробуємо припустити зворотне. Нехай Г. винний. Тоді 27 квітня 2001 р. він повинен бути на місці злочину в м. Києві. Однак свідок Р. свідчить, що Г. ввечері того дня був у Лондоні. Враховуючи складнощі перетину кордону, навряд чи він зміг би дістатися з Лондона за дві години. Отже, він не був 27 квітня 2001 р. у Києві. Звідси випливає, що моя версія щодо винності Г. є невірною. Таким чином, Г. не є винним».
§ 4. Дедуктивні міркування в правовій діяльності
Дедуктивні міркування відіграють значну роль у теоретичній і практичній діяльності юриста. У зв'язку з цим юрист-професіонал повинен вміти грамотно, відповідно до правил логіки будувати дедуктивні міркування різних видів.
Наведемо приклади застосування дедукції в діяльності юриста.
Дедуктивні міркування можуть застосовуватися юристами в процесі аргументації власної точки зору і критики позиції супротивника (див. розділ 8 підручника). Слід зазначити, що саме за допомогою дедукції юрист може обґрунтувати істинність певного положення або спростувати його, тобто довести його хибність. Застосовуючи недедуктивні (правдоподібні) міркування, це зробити практично неможливо.
Дедукція також широко застосовується в процесі висування слідчих версій. Досить часто версія є висновком саме дедуктивного міркування. Розглянемо приклад.
♦ Під час розслідування справи про вбивство А. слідчий мірку вав таким чином: «Можна припустити, що вбивство А. було вчи нене з метою пограбування. Але це здається малоймовірним, бо А. був одягнений погано і коштовностей при собі не мав. Убивство могло бути вчинене з помсти, але люди, які знали А., характеризували його як чоловіка скромного, тихого. Останні три роки він працював сторожем при школі і не мав ніяких сварок.
Ці обставини приводять до думки, що вбивство було вчинене з хуліганських мотивів».
У цьому прикладі обґрунтування висновку «Убивство було вчи нене з хуліганських мотивів» слідчим проводиться за схемою розділово-категоричного міркування, а саме — його заперечувально-стверджувального модусу. Спочатку він висуває всі можливі версії причин вбивства, а потім виключає ті, які здаються йому малоймовірними. Те, що залишилося, стає основною версією.
Поряд із застосуванням дедукції у процесі висування версій, вона також використовується в процесі перевірки версій, який, як правило, розпочинають дедуктивним виведенням наслідків із висунутої версії, а на заключному етапі за допомогою логічного доведення або спростування обґрунтовують її істинність або хибність.
Основні терміни
♦ дедуктивне міркування
♦ пряме дедуктивне міркування
♦ непряме дедуктивне міркування
♦ суто умовне міркування
♦ умовно-категоричне міркування
♦ розділово-категоричне міркування
♦ умовно-розділове міркування
♦ міркування за схемою «зведення до абсурду»
♦ міркування за схемою «доведення від пролежного»
Контрольні запитання і вправи
1.Що таке дедуктивне міркування?
2.Як співвідносяться поняття «дедуктивне міркування» і «правильне міркування»?
3.Чи можуть дедуктивні міркування бути неправильними?
4.Чи можна за допомогою дедуктивних міркувань отримати (об ґрунтувати) достовірне знання?
5.Чи гарантує істинність засновків в дедуктивному міркуванні істинність висновку?
6. Чи можуть у дедуктивному міркуванні бути хибні засновки?
7. Чи можна за схемою дедуктивного міркування отримати хиб ний висновок?
8. Які види прямих дедуктивних міркувань ви знаєте? Наведіть їх схеми?
9. Які види непрямих дедуктивних міркувань ви знаєте? Наведіть їх схеми.
10.Яке значення дедуктивних міркувань у правовій діяльності?
11.Проаналізуйте наведені тексти. Виявіть дедуктивні міркування, що в них містяться. З'ясуйте їх вид і правильність.
♦ В оповіданні Конан-Дойля «Берилова діадема» банкір Олександр Холдер, у домі якого відбулася крадіжка коштовності — берилової діадеми, звернувся за допомогою до Шерлока Холмса. Хол дер був певний, що в крадіжці винний його син Артур, тому що уночі, коли була вчинена крадіжка, в його руках він бачив діадему, в якої не вистачало одного ріжка з трьома берилами. Але Холдер встановив, що до крадіжки діадеми причетна також його племінниця, яка передала діадему крізь вікно своєму коханцю.
Розповідаючи Холдеру про результати розслідування, Холмс сказав, зокрема, таке: «Мій старий принцип розслідування полягає у тому, щоб виключити всі явно неможливі припущення. Тоді те, що залишається, є істиною, якою б неправдоподібною вона не здавалася.
Міркував я приблизно так: звичайна річ, ви не віддали діадему. Отже, залишається тільки ваша племінниця і покоївки. Але якщо в крадіжці замішані покоївки, то навіщо ваш син погодився взяти відповідальність на себе. Для такого припущення немає підстав. Виговорили, що Артур любить свою двоюрідну сестру. І я зрозумів причину його мовчанки: не хотів виказати Мері. Тоді я згадав, що ви за стали її біля вікна і що вона знепритомніла, побачивши діадему в руках Артура. Мої припущення перетворилися на впевненість».1
♦ На питання лікаря Уотсона, яким чином Холмс дізнався, що він вранці був на пошті й відправив телеграму, останній відповів: «Я знаю, що вранці ви не писали ніяких листів, адже я весь ранок сидів напроти вас. А у відчиненій шухляді вашого бюро я помітив товсту пачку поштових листівок і цілий лист марок. Для чого тоді йти на пошту, як не для того, щоб відправити телеграму? Відкиньте все те, що не може мати місце, і залишиться один-єдиний факт, який є істиною».'
♦ Вранці завідуючий магазином Б. зателефонував до управління торгівлі та у районний відділ міліції й повідомив, що у службовому приміщенні магазину вибите вікно й вчинена крадіжка то вару на велику суму. Після огляду місця події слідчий прокуратури висунув версію про інсценування крадіжки Б. Головним, що свідчило на користь цієї версії, була сумнівна можливість крадіжки через отвір у ґратах товару на таку велику суму (металеві грати, які закривали вікно з внутрішнього боку приміщення, пошкоджень не мали). Поряд із цим не виключалося, що крадіжку могли вчини ти сторонні особи. Для з'ясування питання, чи може людина крізь розбите вікно та непошкоджені грати викрасти товари зі службового приміщення, був проведений слідчий експеримент. Результати експерименту довели, що злочинець міг викрасти крізь вікно деяку кількість товару лише зі стелажу, що знаходився поблизу, а дістати крізь вікно щось з інших стелажів виявилося неможливим. Наявність пилу та павутиння на ґратах також ставила під сумнів правдоподібність заяви Б. про крадіжку товару крізь розбите вікно.
У результаті перевірки версії про розкрадання, яке вчинив Б., інсценувавши крадіжку, він був повністю викритий у систематичному розкраданні державного майна. Б. зізнався в інсценуванні крадіжки з метою приховання нестачі товару.
♦ Під час розслідування справи про масовий падіж худоби шляхом розтину кожної тварини було встановлено, що причиною падежу є виснаження організму тварин. Подальше розслідування показало, що причиною виснаження є нестача кормів, причиною ж нестачі кормів було їх розкрадання і розбазарювання.
♦ Під час розслідування причин пожежі в гастрономі було встановлено, що за декілька місяців до пожежі там був проведе ний капітальний ремонт. Зробили нову електропроводку, заново склали печі та димоходи. При цьому нічні роботи були доручені людині, яка не мала достатньої кваліфікації у цій справі, кладку димоходу він провів з поганою перев'язкою швів, застосував неякісний розчин. Усе це призвело до послаблення міцності димоходу, в якому з'явилися щілини. У день пожежі був сильний мороз і піч підсилено топилася ящичною тарою, яка створює довге іскристе полум'я. Через щілини димоходу гарячі паливні гази, а, можливо, й іскри, подіяли на конструкції перекриття. Горіння, яке спочатку протікало у вигляді тління, довгий час могло залишатися непомітним, тому що дим потрапляв на горище, де він розвіювався. Пожежу помітили значно пізніше, коли горіння набуло відкритого характеру.
♦ У процесі розслідування обставин смерті К. було встановлено, що квартирні двері були зачинені на ключ. Інших ключів, що належали К., у квартирі не було. Пристрій замка не дозволяв за чинити двері без ключа. Отже, двері зачинили зовні, у той час як К. залишався у квартирі. Це міг зробити тільки P., котрий останнім виходив із квартири.
♦ Під час розслідування справи про вбивство провідниці вагона Д. слідчий припустив, що вбивство було вчинене або знайомим потерпілої, або провідником іншого вагона, який був у тому ж поїзді, або ким-небудь з інших робітників залізничного транспорту. Проникнення до вагона в нічний час сторонніх осіб було малоймовірним. Тим паче, що перед від'їздом провідники були спеціально про інструктовані.
Було встановлено, що вбивство вчинене на ділянці дороги між станціями Р. та М. і що у поїзді ще чотири провідники 3., Б., К. і С.
Припущення про те, що Д. була вбита провідником 3., яке було спочатку дуже правдоподібним, у ході розслідування не підтвердилося. Участь у цьому злочині провідниці С. виключалася, оскільки вбивство супроводилося замахом на зґвалтування. Версія про вчинення цього злочину провідником Б., враховуючи його похилий вік і відносно слабке здоров'я, була малоймовірною. Не знайшла підтвердження також версія про вбивство Д. її знайомими.
♦ Під час розслідування справи про вбивство слідчий дійшов висновку, що вбивство з метою пограбування в цьому випадку виключається. Про це свідчить наявність одягу вбитого, коштовностей та грошей. Припущення про те, що злочинцю перешкодили пограбувати вбитого, також не знаходило підтвердження: на місці злочину були сліди перетягання трупа від місця вбивства; шарф, кепка і носовичок були сховані в одну із труб, яка трапилася поблизу; були також сліди пальців людини, яка брала сніг, імовірно для того, щоб помити руки. Все це дозволяло зробити висновок, що злочинцю ніхто не перешкоджав і він не квапився залишити місце вбивства.
Книга: ЛОГІКА ДЛЯ ЮРИСТІВ: ЛЕКЦІЇ. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
