Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 15. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ БРАЗИЛІЇ
15.1. Загальні основи функціонування фінансів домогосподарств країни
Фінанси різних домогосподарств характеризуються в країні надмірною диференціацією, хоча влада старається поступово зменшувати цю різницю. Заперечуючи економічні підвалини плану “Real”, протягом 1994-1995 рр. впливові бразильські політики всіляко перешкоджали приватизації державного майна, реформуванню пенсійної системи, посиленню фіскальної дисципліни. Бразилія залишається, за влучним висловом відомого політика Роберто Кампоса, країною зі “шведською системою соціальних гарантій та доходами бюджету, як в Мозамбіку”. В окремих бразильських штатах на 22 діючих припадає 330 полковників у відставці. Якщо для пересічного бразильця пенсійний стаж становить 30-35 років, то для депутата парламенту – лише 8 років.
Безкоштовне навчання та охорона здоров’я також діють на користь заможніших прошарків населення. В Бразилії на одного студента державою витрачається 8804 дол. США (в Німеччині – 5900 дол. США, Великобританії – 5100 дол. США, Канаді – 3975 дол. США), хоча початкова та середня освіта вкрай занедбані. Для охорони здоров’я 12 тис. найбільш заможних пацієнтів витрачається стільки ж коштів, як на решту 40 млн. пересічних громадян.
На 10 тис. населення в Бразилії припадає 17 лікарів, що менше, ніж в Мексиці, і в 2-а рази менше, ніж в США.
Реформи, проведені при президенті Л. Лулі да Сілві, дали певні позитивні результати. Так, ВВП на душу населення в 2013 р. склав 11630 дол. США, тоді як в сусідній Колумбії він склав 6990 дол. США. Разом з тим, рівень бідності в країні зріс з 20 % 2011 р. до майже 40 % в 2012 р.
Природні багатства Бразилії, її родючі ґрунти можуть повністю прогодувати населення країни. Разом з тим, в сільській місцевості велика кількість безземельних селян, які ледь зводять кінці з кінцями, змушені вести боротьбу за перерозподіл сільськогосподарських угідь. У значній мірі це пов’язано із використанням цих земель для вирощування генно-модифікованої цукрової тростини, яку переробляють на етанол, щоб за допомогою цього біопалива зменшити споживання дорогих нафтопродуктів.
Для покриття внутрішнього попиту до 2012 р. передбачалося збудувати 73 нові установки по його виробництву і збільшити площі під цукрову тростину на 50 %, що в сукупності повинно було обійтися приблизно в 10 млрд. дол. Експорт бразильського етанолу донедавна також швидко зростав. В червні 2007 р. Лула да Сільва заявив про збільшення до 2010 р. експорту етанолу в 4 рази, або до 10 млрд. дол., але криза 2008-2009 рр. завадила реалізації цих планів.
США – найбільший споживач бразильського етанолу. В 2006 р. його закупівлі збільшились в чотири рази – до 1,74 млрд. л, що складало 58 % загального об’єму експорту Бразилією цього виду палива. Щоб досягти поставленої президентом Дж. Бушем мети – знизити споживання бензину в США на 20 % до 2017 р. – потрібно додатково щорічно 135 млрд. л етанолу, значна частка якого буде імпортована із Бразилії.
Подальше просування етанолу на внутрішньому і світовому ринках, крім нарощування об’ємів виробництва і зниження собівартості цього продукту, передбачає вирішення цілого комплексу взаємопов’язаних задач. Це – будівництво трубопроводів, розширення складських і портових потужностей, створення більш ефективних автомобільних і авіаційних двигунів, зниження негативних наслідків впливу етанолу на навколишнє середовище. Провідна бразильська нафтогазова компанія Petrobras спільно з партнерами передбачала до 2012 р. вкласти 3,4 млрд. дол. у виробництво, зберігання і транспортування етанолу, а також у створення технологій, які знижують забруднення навколишнього середовища.
Криза 2008-2009 рр. призвела до зменшення інвестицій в етаноловий проект в Бразилії, але не зупинила його реалізації.
Дуже складною проблемою для Бразилії є забезпечення нормальним житлом та мінімальними комунальними послугами десятків мільйонів бразильців, особливо жителів так званих фавел – околиць великих міст, де процвітає масове безробіття, наркоманія, проституція, злочинність.
Під час правління Л. Лули да Сілви для багатьох жителів фавел були виділені безкоштовні будівельні матеріали, щоб вони відремонтували свої будинки, провели водопровід та каналізацію.
Новий президент Бразилії, Ділма Русефф, продовжує цю соціальну політику, а також активно бореться з наркоманією та злочинністю, в тому числі в районах фавел.
Для багатьох юнаків, особливо із районів фавел, шансом вирватися з бідності, є вступ до футбольних академій при футбольних клубах. У них для бідняків гарантована постіль, добра їжа, футбольна форма. Разом з тим, у майбутньому талановиті у футболі діти повністю стають залежними від футбольних агентів, які їх перепродують різним клубам. У Бразилії 311 осіб мають агентську ліцензію ФІФА, а середній відсоток таких посередників, що володіють правами на гравця, підчас його продажу, коливаються у межах від 5 % до 15 %. Загальноприйнятою є наступна практика: агент придбаває за безцінь футбольні паспорти зразу кількох сотень юнаків-спортсменів – хтось із них виросте у висококласного гравця, якого можна буде продати за великі гроші в один із закордонних клубів, і вкладені кошти будуть компенсовані з надлишком. У той же час, більшість молодих футболістів, які виїжджають за кордон, отримують зарплату в кілька тисяч доларів на місяць. В цілому, вартість перспективних молодих бразильських футболістів на ринку коливається, за оцінками експертів, від 100 тис. до 20 млн. дол. США.
В останні роки експорт гравців з Бразилії зріс у геометричній прогресії. Так, за даними Конфедерації футболу Бразилії, тільки в 2008 р. виступати за кордон поїхало 1176 місцевих гравців. Більшість, 762 гравця, поїхали в Європу. Значна частина з них уклали контракти з командами Португалії (209 гравців), близької до Бразилії за мовою та менталітетом. В 16 клубах Прем’єр-ліги України на початку 2009 р. виступало 22 професіонали з Бразилії. На деяких із них непогано заробили й окремі українські клуби. Так, футбольний клуб «Шахтар», придбавши в 2002 р. бразильського футболіста Брандао за 2 млн. дол. продав його в 2008 р. за 9 млн. дол. США.
Насамперед безкінечну жагу до прибутку, яку демонструють футбольні агенти, вважає проблемою сучасного бразильського спорту Сократес, легендарний капітан футбольної команди країни на чемпіонатах світу 1982 та 1986 років. На його думку, футбольні агенти перетворюють молодих футболістів у товар. Якщо у гравця немає агента, у нього немає й шансу грати за гарний клуб, оскільки, на думку Сократеса, у бразильському футболі домінує корупція, а при владі знаходиться мафія. Корупція дійсно розвинута у бразильському футболі, вважає Алекс Бєллос, автор книги про бразильську спортивну індустрію. Але за руку, за його оцінками, чиновників в цій країні практично не ловлять, хоча інколи за грати попадають футбольні агенти. Так, в 2005 р. за звинуваченням в крадіжці та переказу до швейцарського банку через підставні фірми 34 млн. дол. США, поліцією були заарештовані два футбольних агенти, які в свій час першими купили за 7,5 тис. дол. футбольні права на 14-ти річного бразильського хлопчика, який у майбутньому став відомим у всьому світі футболістом Роналдо.
Як і прогнозували соціологи, в кінці 2003 року президентські вибори в Бразилії впевнено виграв Луїс Ігнасіо Лула да Сілва, лідер Робітничої партії – найбільшої лівої політичної організації Латинської Америки. Експерти одностайні в тому, що успіх Л. Лули да Сілви на президентських виборах пояснювався зростанням різниці у доходах між багатими та бідними і високим безробіттям у Бразилії. І в тому, і в другому бразильці звинувачували уряд, який склав свої повноваження. В 2006 р. Л. Лула да Сілва знову виграв вибори, оскільки йому вдалося підняти рівень життя багатьох незаможних бразильців. Так, в 2004 р. в одну були об’єднані 4 найбільших соціальні програми, що сприяло покращенню життя 12,8 млн сімей. До кінця правління Л. Лули да Сілви частка бідних сімей скоротилася до 15,3 %, або на 45,7 %, тоді як чисельність середнього класу зросла на 25 млн. осіб. Разом з тим, в роки кредитного буму президент відклав прийняття ряду структурних змін, націлених на скорочення податків, підтримку платоспроможності, соціального забезпечення та перегляд трудового законодавства. Замість цього він найняв 217 тис. нових урядових працівників. В 2011 р. президентом Бразилії стала представниця лівих сил Ділма Русефф, яка продовжує соціальну політику Л. Лули да Сілви, направлену на допомогу передусім малозабезпеченим бразильцям.
Зменшенню безробіття в країні сприяє й підготовка країни до проведення чемпіонату світу з футболу, який відбудеться в Бразилії у 2014 р.
Разом з тим, влітку 2013 р. по всій Бразилії пройшли масові акції протесту, пов’язані з рішенням влади підвищити плату за проїзд у громадському транспорті, щоб знайти гроші на завершення спортивних комплексів, багато з яких було використано не за призначенням.
Інфляція в Бразилії в 2013 р. склала 6,4 %, хоча багато експертів вважають її офіційний рівень заниженим.
15.2. Особливості оподаткування домогосподарств в Бразилії
Негативно впливає на доходи домогосподарств бразильська податкова система. Вона надзвичайно складна, громіздка і заплутана, що сприяє тінізації доходів громадян, а сама проблема давно вже назрілої податкової реформи викликає там найбільш гострі на сьогоднішній день суперечки, в які втягнуті буквально всі прошарки бразильського суспільства.
Країні важко добиватися поставлених цілей, оскільки кожний працюючий донедавна повинен був щомісяця сплачувати із своєї заробітної плати до 74 різних податків, податки забирали до 49 % прибутку підприємств, причому головними жертвами оподаткування є дрібні і середні підприємці, тобто ті, які покликані створювати найбільшу кількість робочих місць, а також населення.
З доходів фізичних осіб податок стягується за ставками від 0 % до 27,5 %. Ставка в 0 % застосовується для доходів менше 5700 дол. на рік, а ставка в 27,5 % використовується для оподаткування доходів понад 11300 дол. в рік.
Податок на нерухомість, який йде державі, сплачується наступним чином. За землю, яка належить федерації, але знаходиться на території штату, платиться податок в розмірі 0,001 % її вартості. Крім того, федерації сплачується податок від продажу нерухомості в розмірі від 2,5 до 5 % від її вартості.
Податок на нерухомість, яка знаходиться на території штату, подібний до федерального податку на нерухомість.
Муніципальний податок на нерухомість сплачується при продажу нерухомості та становить від 2 до 5 % від її вартості.
Прибутковий податок від здачі в оренду нерухомості складає 15 % від отримуваного доходу.
Податок на майно визначається муніципалітетом і його ставки різні в різних муніціпалітетах (від 0,5 до 4 %).
Податок на землю сплачують в Бразилії власники сільськогосподарських земель в розмірі від 0,03 до 20 % вартості землі.
Основним непрямим податком в Бразилії є податок з продажу товарів та послуг, який стягується на рівні штатів. Його ставка дорівнює 25 % і цей податок забезпечує 23-24 % податкових надходжень штатів.
У федеральному бюджеті основну частину надходжень забезпечує такий непрямий податок, як податок на промислову продукцію.
У 2011 р. уряд скасував податок на експорт цукру. Цей захід уряду допоможе виробникам етанолу ефективно продовжувати свою діяльність та знизить ціну біопалива.
Організацією, що відповідає за виконання податкового законодавства і забезпечення збору податків, є Федеральна податкова служба (Receita Federal, RF), яка підпорядкована Міністерству економіки і розвитку Бразилії. Слід відмітити, що веб-сайт RF достатньо добре організований і в певній мірі “полегшує життя” бразильським платникам податків (фізичним і юридичним особам). Сайт містить необхідну інформацію про законодавство, зразки найрізноманітніших податкових декларацій для резидентів і бразильців, що живуть за кордоном (передбачений переказ на англійську і іспанську мову), всі новації в законодавстві, а також – що дуже важливо – можливість інтерактивно спілкуватися через відкритий доступ в Інтернеті чи використовуючи спеціальний код. З допомогою сайту можна підрахувати суму податку, проконсультуватися з юристом, висловити свою думку і т.д.
Разом з тим, наявність добре організованого сайту податкового відомства ще не є гарантією ефективності самої системи, дотримання прав платників податку і виконання фізичними і юридичними особами зобов’язань по своєчасній і правильній сплаті податків. Реформа податкового законодавства, запропонована президентом Л. Ігнасіо Лула да Сілвою у 2003 р. реалізується в життя надто повільно, зустрічаючи серйозний опір.
Слід також враховувати, що лише 19,5 % жителів країни користуються Інтернетом і всього 7,4 % мають комп’ютери. Більшість же бразильців постійно стикаються з корумпованими чиновниками податкового відомства і змушені самостійно розбиратися в хитросплетіннях податкового законодавства.
Відсутність чітких “правил гри” сприяє масовому ухиленню від сплати податків, вносить додаткову плутанину в роботу судів і контролюючих органів. Бразильські суди, і без того перевантажені справами через високий рівень злочинності і корупції, буквально “стогнуть” під тиском позовів, пов’язаних з несплатою або неправильним стягненням податків. За даними статистики, на ці справи припадає приблизно половина від тих, які доходять до судів, що не може не впливати на загальний, досить низький стан бразильської юстиції.
Крім всього іншого, Бразилія – країна з одним із найвищих в світі рівнів оподаткування, причому, при відсутності розвинутого нового податкового законодавства, кількість стягуваних з населення податків постійно зростає. Загальна сума податків, сплачуваних в Бразилії в 2005 р., склала 364,136 млрд. реалів, що перевищило дані за 2004 р. на 5,65 %. Загальна сума податків, яку бразильці сплатили в 2007 р., зросла ще на 9,8 %. Громадські організації, деякі парламентарії і члени уряду, преса, об’єднання підприємців і т.д. постійно б’ють на сполох з приводу того, що зміни, що відбуваються у податковому законодавстві в останній час, контрпродуктивні. Багато хто вважає, що податки розподіляються нерівномірно, несправедливо і неефективно, підриваючи інтереси дрібних і середніх підприємців, в цілому спрямовуються на забезпечення короткострокових економічних інтересів еліти і корумпованої державної бюрократії.
У практиці стягнення податків зустрічається багато випадків, коли фіскальні органи вбачають у конкретному платникові податку не “клієнта”, а безправного “платника”, коли презумпція невинності громадянина, гарантована конституцією, замінюється презумпцією його винуватості як “неплатника податку”, коли розрахунок податку робиться не на об’єктивних даних про вже отриману зарплату чи прибутки, а на приблизному уявленні про те, що людині ще тільки належить отримати і т.д.
Ситуація з прибутковим податком (ПП) також далеко не ідеальна. На думку спеціалістів, сплата цього податку порушує такі конституційні права бразильців, як прогресивність, індивідуальність, всезагальність і утилітарність. Він не здатний гарантувати справедливе рішення і рівне ставлення до фізичних осіб, оскільки не усуває об’єктивної системи оцінки потенціального внеску останніх. Відповідно ПП не може слугувати інструментом більш раціонального розподілу ренти, тобто збільшувати стягнення податку з більш забезпечених і полегшувати тягар для найменш забезпечених.
Згідно з проведеними дослідженнями, у той час як трудова діяльність оподатковується ставкою податку від 15% до 27,5%, біржові та інші фінансові операції – ставкою у 15%, причому у випадку з біржами, операції до 4-х тис. реалів не підлягають оподаткуванню. При цьому, на думку багатьох експертів, “заморожування” шкали ПП, що мало місце, на думку багатьох експертів, є не що інше, як прихована форма підвищення податку на оплату праці.
У той же час багаті інвестори можуть не сплачувати податки на дивіденди, а партнери в приватних компаніях сплачують податки за нижчою ставкою, ніж прості співробітники.
Основним джерелом надходження податків в Бразилії насправді є не крупний бізнес, а пересічний споживач, оскільки податкова ставка систематично “накручується” на ціну товарів у супермаркетах, бензину на заправках і т.д. Через це роздрібні ціни перевищують розумний рівень. Багато економістів бачать причину слабкої конкурентоспроможності бразильських товарів на світових ринках саме в цьому. Згідно з підрахунками, кожні 2 реала податку на початку виробничого ланцюга того чи іншого товару (бензину із нафти, іграшок із пластику і т.д.) зростають до 10-15 наприкінці виробничого циклу і лягають важким тягарем на доходи платників податків.
Дані Бразильського інституту податкового планування (ІВРТ) свідчать про те, що частка податків в ціні простої кулькової ручки досягає 48,6 %, олівця – 36,19 %. Бразильці, таким чином, платять майже вдвічі більший податок з продаж, ніж жителі більш розвинутих країн, що входять в Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Якщо в останніх він складає в цілому всього 12,55 % оподаткування, податок з заробітної плати – 25,21 %, а з капіталу – 11,27 %, то в Бразилії ці цифри складають, відповідно, 22,41%, 32,83 і 38,43%. За даними Фонду Інституту економічних досліджень (FIPE), “невидимі” податки на сім’ї, що заробляють до двох мінімальних зарплат, зросли в 2000-2006 рр. з 26,5% до 45,8%, в той час як прямі зросли з 1,7% до 3,1%.
В 2013 р. при купівлі стандартного набору овочів та фруктів (банани, помідори, квасоля) частка податків в ціні складала більше 25 %.
Таким чином, в Бразилії основний тягар оподаткування несуть на собі рядові споживачі і особи найманої праці, а не підприємці і компанії. При цьому, як свідчила громадська організація “Увага податкам!”, пересічний громадянин не має уявлення про те, скільки податків він сплачує за кожний куплений продукт чи надану йому послугу, оскільки “оподаткування в Бразилії – це питання, повністю приховане від очей громадськості”. У той же час податки, що включаються у вартість товару, особливо важко відбиваються на добробуті найменш оплачуваних категорій громадян. Так, згідно з даними того ж ІВРТ, той, хто отримує всього дві мінімальні заробітні плати, повинен сплачувати податок з продаж у розмірі 13,13 %, тобто майже в два рази більше, ніж той, хто отримує до 30 мінімальних зарплат (6,94%).
Сумним наслідком плутанини і складності податкового законодавства Бразилії, що сприяють ухиленню від сплати податків, є та обставина, що законослухняні платники податків, щоб уникнути процедури притягнення до відповідальності, змушені іноді платити податки двічі. Федеральні податкова служба Бразилії донедавна не допускала, щоб платники податків просто представляли квитанцію про сплату податку. Необхідно, щоб ця квитанція представлялась в конверті, в якому, крім неї самої, містилося б також прохання про перевірку сплати податків.
Перевірка правильності сплати податків може тривати довгі місяці, і цим користуються нечисті на руку податкові функціонери, щоб вимагати подвійну оплату (це часто радять робити навіть адвокати платника податків – юридичної особи, щоб уникнути різних юридичних і практичних ускладнень). Підприємства, які не сплатили вчасно податки, не вносяться в кадастр Федеральної податкової служби (це в основному підприємства дрібного і середнього бізнесу) і позбавляються права брати участь в тендерах, а це, у свою чергу, створює додаткові можливості для різного роду зловживань і корупції.
Суттєвою проблемою при наданні інвестицій для Бразилії поки залишається використання її футбольних клубів для відмивання брудних грошей та несплати податків. Так, в 2007 р. поліція країни розкрила подібну схему, ініціатором якої був Борис Березовський, російський олігарх, який постійно проживав в Лондоні. Ця справа бере початок в 2005 р., коли футбольний клуб “Korintians” почав співпрацювати з компанією Media Sport Investment (MSI). Її представляв Кья Джурабчан, англієць іранського походження. MSI в 2005 р. швидко почала вкладати в клуб великі інвестиції. За мільйони доларів було куплено таких відомих футболістів, як Тевес, Матхерано, Рікардо та інших. Відповідно, діяльністю MSI зацікавилася поліція. Через півтора року до слідства була залучена прокуратура Бразилії. Звинувачення отримали президент “Корінтіанса” А. Дуаліб, його заступник Н. Курі та шість співробітників MSI, в тому числі Джурабчан і Березовський. Прокуратура має досить вагомі докази щодо “відмивання брудних грошей” цими людьми. Із зібраного матеріалу витікає, що “сірим кардиналом” цієї оборудки був Б. Березовський. Прокуратура Бразилії має докази того, що існує політичне лоббі, яке за фінансову винагороду мало забезпечити Б. Березовському недоторканість на території країни. Відповідно, росіянин планував інвестувати в Бразилію біля 2 млрд. дол., а футбольний клуб використовувався тільки як прикриття для ширшої діяльності.
Коло підозрюваних осіб не обмежується тільки бізнесменами чи політиками. Федеральна поліція Бразилії оголосила, що має “належні докази щодо вини восьми колишніх футболістів “Корінтіансу”, які приховували доходи від оподаткування на рахунках в банках Швейцарії.
Не виключено, що до цього переліку будуть додані ще нові прізвища, бо операція продовжується. Більшість бразильських футбольних клубів знаходяться у важкій фінансовій ситуації, тому вони є легкою здобиччю для підозрілих “інвесторів”.
“Бразилія повинна переглянути податкову систему, якщо вона хоче залучити додаткові капіталовкладення”, – ця рекомендація містилась в доповіді, підготовленій ООН у квітні 2006 р. До того ж закликав у січні 2007 р. і розпорядчий директор МВФ. Для міжнародних фінансових організацій зрозумілий зв’язок між системами оподаткування і економічним розвитком держав. Невипадково, що у найбільш економічно успішних країнах надходження від податків в бюджет знизились з 38 % ВВП в 1993 р. до 27,1 % в 2006 р., тоді як в Бразилії вони перевищили цю цифру.
Податкова реформа, задумана як давно назрілий крок по уніфікації податкового законодавства і приведенню його у відповідність з насущними потребами країни, з 2003 р. “застрягла” в Національному конгресі. Цьому сприяло лобіювання з боку окремих осіб і організацій зацікавлених у збереженні існуючого положення. Експерти Бразильського інституту з вивчення прав платників податку вважають, що в застої податкової реформи зацікавлена в першу чергу сама держава, яка, як і раніше, має намір мати безперешкодний доступ до більшої частини ресурсів, що надходять в рахунок сплати податків, для того, щоб продовжувати використовувати їх за своїм призначенням. Невипадково, за даними ООН, Бразилія – країна з найбільш забюрократизованим і роздутим держапаратом.
Розробка і прийняття податкової реформи у перший період правління адміністрації Л.І.Лули да Сілви були зірвані не тільки через протидію лобістських груп, але й завдяки корумпованому скандалу в уряді, який виник навесні 2005 р. і тривав майже до президентських виборів (жовтень 2006 р.).
Компанії в 2013 р. сплачували 88 видів податків у федеральну казну, до бюджетів штатів та муніципалітетів, що лягало важким тягарем на плечі споживачів. Бразильська влада щоденно публікує по 46 нових податкових правил і розпоряджень.
Оздоровленню податкової системи заважає і той факт, що “тіньовий” сектор економіки Бразилії, як і раніше, відповідальний за виробництво до 40 % ВВП. Ефект “замкнутого кола” (високі податки – перехід підприємств “в тінь” і їх несплата – утруднення з кредитуванням – економічна стагнація і, як наслідок, поглиблення соціальних проблем і ще більш високі податки) дуже активно проявляється сьогодні в Бразилії.
На думку експертів, збереження нинішнього стану податкової системи абсолютно невигідно уряду лівих сил, який ставить перед собою мету покінчити з бідністю в Бразилії на основі реалізації планів прискореного економічного розвитку і боротьби з корупцією. Імперативи розвитку чим далі, тим більше входять у протиріччя з недосконалою і заплутаною податковою системою.
Враховуючи критичні зауваження, податкова служба Бразилії оголосила про перший пакет законів, які повинні спростити податкову систему країни. Починаючи з 2013 р., в країні буде скасована щорічна декларація для підприємств, що застосовують спрощену систему оподаткування, а вже з січня 2012 р. скасовані деякі інші декларації для юридичних осіб. З 2014 р. фізичні особи, які мають дохід з єдиного джерела в Бразилії, будуть отримувати вже заповнені податковою службою країни Декларації про доходи фізичної особи. Платник податку лише повинен буде перевірити дані через Інтернет, підправити їх, якщо потрібно, і підписати декларацію. Зараз заповнення декларації про доходи є обов’язковою умовою для всіх фізичних осіб, які є резидентами Бразилії, чий дохід за рік перевищив 22 487 реалів, хто має власності більш як на 300000 реалів, хто продав рухоме та нерухоме майно тощо. Найчастіше громадяни не в змозі самостійно заповнити цю складну декларацію, і змушені наймати бухгалтерів, що вимагає додаткових витрат.
Починаючи з червня 2012 р., платники податків можуть сплачувати податки (включаючи митні збори) за допомогою кредитних і дебетових карт через Інтернет або банкомати. Спеціальні банкомати розміщені у відділах податкової служби, в аеропортах і на кордоні.
1.Які основні доходи домогосподарств Бразилії ?
2.Які основні видатки домогосподарств в Бразилії ?
3.Які податкові пільги мають домогосподарства в Бразилії ?
4.Які основні причини масового приховування громадянами Бразилії своїх доходів від оподаткування?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
