Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ КАНАДИ
2.1. Загальна характеристика функціонування фінансів домогосподарств країни
Наприкінці 90-х років ХХ ст. Канада була визнана кращою країною для проживання згідно з індексом гуманітарного розвитку ООН (Uniter Nations Human Development Index). При невеликій щільності на величезній території (9,971 млн. кв. км) проживає близько 33 млн. чоловік. Вона входить в число лідерів світової економіки, особливо в галузі розвитку високих технологій, провідних промислово розвинутих держав “групи вісімки”. Канада приваблива хорошою екологічною обстановкою і є батьківщиною міжнародного руху Greenpeace. На її території зосереджено майже 20% недоторканих природних багатств. Багато років канадська економіка зберігає притаманний їй динамізм, високі темпи розвитку, сталу стабільність, що позитивно відображається на доходах домогосподарств. Це відбувається завдяки збалансованій, ринково орієнтованій імміграційній політиці, яка є важливим і ефективним інструментом збільшення людського капіталу, який, у свою чергу, сприяє інтенсивному економічному зростанню.
Розподіл особистих доходів по групах населення в 2003 р. в Канаді був наступним: бідні (30% населення) отримували 12,8% всіх особистих доходів в країні; середній клас (40% населення) отримував 34,3% всіх особистих доходів, а багаті (30% населення) отримували 52,9% всіх особистих доходів.
Відношення рівня доходу найбільш бідного й найбільш багатого населення в 2003 р. в Канаді складало як 1:10.
ВВП на душу населення в Канаді в 2013 р. досягло 50979 дол. США, а країну визнано однією з найкращих для проживання в світі.
Суттєвою проблемою поки залишається низька задоволеність канадців рівнем медичного обслуговування. В 1998 р. 60% канадців вважали, що в галузі охорони здоров’я їм є чим пишатися. Та й справді, канадська модель, яка дозволяє отримувати більшу частину медичних послуг безплатно (за рахунок високого рівня оподаткування), тривалий час вважалася однією з найкращих у світі. Однак уже в 2000 році лише 20% канадців визнали роботу національної служби охорони здоров’я хорошою, а більшість вважає, що вона потребує докорінних змін.
Канада характеризується одним із найвищих рівнів тривалості життя у порівнянні зі всіма іншими промислово розвинутими країнами світу. В 2003 р. даний показник склав 77,4 роки у чоловіків і 82,3 роки у жінок. (У США середня тривалість життя становить 74,8 роки у чоловіків, а у жінок – 80,1 роки). У 2003 р. кількість зареєстрованих новонароджених становила 335,2 тис. Це досить високий показник.
У Канаді впроваджено обов’язкову освіту для дітей віком від 6 до 14-16 років (залежно від провінції). Більшість державних шкіл є світськими, у Квебеці – католицькими. У країні нараховується до 75 університетів, в яких навчаються майже 350 тис. студентів. Вища освіта платна, зі значними дотаціями держави. Найбільші університети країни – Куінз (Кінгстон), Торонтський, Оттавський, Монреальський, Лавальський (Квебек).
В Канаді обов’язковою є освіта на рівні 8-10 класів, а за кількістю студентів на 100 тис. жителів вона випереджає США (7197 студентів на 10 тис. жителів). Університети є у всіх провінціях.
В ХХ столітті, особливо в 60-ті роки, імміграція кваліфікованої робочої сили відіграла ключову роль у розвитку економіки Канади.
У швидко змінюваних умовах економічного розвитку і при інтенсивному оновленні вимог до якісних характеристик трудових ресурсів, першочергове значення в Канаді надається тепер високому освітньому рівню потенційних переселенців, широті знань і практичному досвіду, особистим характеристикам, що сприяє легкій адаптації на ринку праці і до життя в канадському суспільстві. Як свідчить канадський досвід, простий кількісний ріст трудових мігрантів веде лише до збільшення економічним показників, у той час як все більш актуальним стає залучення висококласних спеціалістів в галузі, пов’язані з інноваційними технологіями, що створюють наукоємні товари і високотехнологічні послуги постіндустріального суспільства. Тому і федеральна, і провінційна влада приділяють підвищену увагу удосконаленню власної міграційної системи, націленої на вирішення економічних задач створення конкурентноспроможного національного господарства, заснованого на передових технологіях. Цьому сприяє ефективний механізм відбору потрібних спеціалістів, заснований на системі балів, який максимально виключає суб’єктивні фактори і який робить наголос на об’єктивний бік сукупних якісних характеристик претендента на імміграцію в Канаду.
2.2. Особливості оподаткування доходів домогосподарств
Основними актами в сфері податкового законодавства є: Закон про податок на доход (регулює стягнення прибуткового податку й податку на прибуток корпорацій) і Закон про страхування по безробіттю (система соціального забезпечення).
Модернізація податкової системи
Першим етапом модернізації податкової системи Канади стала податкова реформа, розпочата в 1987 р. Вона торкнулася двох основних доходних статей бюджету: прибуткового податку і податку на прибуток. Надалі був проведений радикальний перегляд системи непрямих податків.
Прибутковий податок
Відповідно до реформи 1987 р. у Канаді на федеральному рівні стали діяти три ставки прибуткового податку замість раніше існуючих десяти, і в кожному регіоні – свої місцеві ставки прибуткового податку.
Були переглянуті податкові пільги, і частина з них скасована. Багато пільг переведені з податкових знижок у розряд податкового кредиту.
Таким чином, нова податкова система побудована на однаковому обкладанні доходів, незалежно від їхньої величини і форми вкладення капіталу, а також на обкладанні реальних величин доходів (індексація ставок і податкових кредитів відповідно до росту споживчих цін).
Податок на товари і послуги
У 1991 р. був прийнятий податок на товари і послуги. На відміну від європейського податку на додану вартість податок на товари і послуги в Канаді має ту перевагу, що він виражається у встановленій єдиній ставці – 7%. У той же час основні продукти харчування, ліки, медичні препарати й устаткування оподаткуванню не підлягають, звільняються від податків й послуги охорони здоров’я.
Податок на товари і послуги приносить країні значний доход. У 1994 р. він склав 21 087 млн. дол., або 7,7% від загального надходження всіх податків. Більш широка економічна база і низька ставка дозволяють зменшити негативний вплив цього податку на доходи домогосподарств і досягти найбільш ефективного розподілу ресурсів.
Саме по собі введення цього податку означало істотне поліпшення податкової системи Канади, однак воно привело і до додаткових складностей. Справа в тім, що податок стягується одночасно з провінційними податками з роздрібних продажів. Два податки існують у сфері роздрібної торгівлі паралельно, приносячи масу незручностей продавцям, змушеним калькулювати два податки з різними базами і пристосовувати до них систему бухгалтерського обліку. З іншого боку, це є стимулом до уніфікації системи провінційних податків і її гармонізації з федеральним податком.
За винятком провінції Альберта і двох територій, усі провінції стягують місцеві податки з продажів.
З 1 квітня 1997 р. Н’ю-Брансуік, Нова Шотландія, Н’юфаундленд поєднують свої місцеві податки з продажів з федеральним податком на товари і послуги (“GST”). Комбінована ставка дорівнює 15% (7% – федеральна ставка і 8% – провінційна).
Об’єднаний податок включається в роздрібні ціни, але вся сума сплаченого податку відображається в чеку.
З 1 вересня 1996 р. у регіонах Канади діють наступні ставки податків з роздрібних продажів:
* Н’юфаундленд – 12%;
* Нова Шотландія – 11%;
* о. Принця Едуарда – 10%;
* Н’ю Брансуік – 11%
* Квебек – 6,5% (у Квебеці стягується об’єднаний податок: провінційний і федеральний);
* Онтаріо – 8%;
* Манітоба – 7%;
* Саскачеван – 9%;
* Британська Колумбія – 7%, тут він називається “податок на соціальні послуги”, ним обкладається споживання товарів і визначених видів послуг.
До визначених видів товарів і послуг можуть застосовуватися інші ставки даного податку. Наприклад, у провінції Онтаріо – стандартна ставка податку – 8%, але для алкогольних напоїв, що продаються у спеціалізованих магазинах, ставка збільшена до 12%. В 2008 р. в провінції Квебек покупець сплачував податки з продажів: 7,5% – федеральний і 6% – місцевий. Підприємець – прогресивний податок із прибутку: 16% – у місцевий бюджет і 13,5% – у федеральний, на прибуток – до 30 тисяч, далі – більше. У результаті зі ста тисяч доходу на податки йде близько 28 тис. доларів, а з 200 тис. – близько 72 тисяч.
2.3. Фінанси пенсійної системи Канади та її вплив на фінанси домогосподарств
Пенсійна система Канади значно відрізняється від американської відсутністю розподілу пенсії: по старості, інвалідності, втраті годувальника. Вона включає три основні елементи. Перший – це Програма забезпечення в старості (ПЗС), всезагальна пенсійна схема, яка фінансується із загальних державних доходів. В її рамках виплачуються пенсії всім канадцям, які досягли певного віку і постійно проживають (чи проживали) в країні протягом певного часу. Ця схема існує з 1952 р.
Другий елемент – Пенсійний план Канади (ППК) і його еквівалент для провінції Квебек (ППКв). ППК/ППКв є обов’язковою загальнонаціональною розподільчою програмою, яка фінансується за рахунок внесків пенсійної програми, заснованій на системі встановленої допомоги, прив’язаної до заробітної плати набувача. Вона фінансується за рахунок податку з заробітної плати, що порівну сплачується наймачем і працівником. Держава внесків не робить. Це порівняно нова схема, заснована в середині 60-х років ХХ ст.
Третій елемент – добровільні пенсійні програми. Вони включають традиційні професійні пенсійні фонди, які фінансуються роботодавцями, профспілками чи галузями промисловості, а також персональні пенсійні рахунки, що управляються банками і компаніями.
Можна сказати, що існує й четвертий елемент – особисті накопичення та інші активи, наприклад дім чи інша нерухомість. Так, переважаюча частина канадців мають у власності дім; як правило, до настання пенсійного віку внески за нього зроблені повністю аби хоча б частково. Такі активи відіграють значну роль у забезпеченні фінансової безпеки пенсіонерів. Однак, не будучи частиною пенсійної системи, особисті накопичення як джерело пенсійного доходу тут розглядатися не будуть. Як правило, ПЗС забезпечує базовий рівень пенсійного доходу всім особам у віці 65 років і старше, які прожили в Канаді більше 10 років в зрілому віці.
За програмою ПЗС виплачується три види допомог.
1. Фіксована пенсія ПЗС. Вона виплачується всім канадцям, які мають на неї право, незалежно від рівня їх доходу. Однак особи з щорічним оподатковуваним доходом, що перевищує певну суму, зобов’язані повернути частину цієї пенсії, яка поступово збільшується до досягнення 100% пенсії.
2. Гарантована надбавка до доходу (ГНд). Розмір надбавки залежить від доходу і є доповненням до фіксованої пенсії, яка виплачується особам з низькими доходами. Якщо набувач живе один, місячна суму скорочується на один долар (тут і далі – канадські долари) на кожні два, отримувані з інших джерел, не враховуючи фіксованої пенсії ПЗС. Розмір доплати і його зниження відповідним чином корегуються, якщо людина живе з дружиною (чоловіком).
3. Допомога (допомога утриманцям). Це – тимчасова грошова допомога, що виплачується чоловікам (дружинам), набувачам пенсії ПЗС, які мають низькі доходи, а також вдівцям (вдовам) у віці 60-64 роки до тих пір, поки вони не почнуть отримувати базову фіксовану пенсію ПЗС.
ППК/ППКв покриває практично всі типи зайнятості. Цей пенсійний план страхує платників та їх сім’ї від втрати доходу в результаті виходу на пенсію, інвалідності і смерті. ППК/ППКв є загальнонаціональним пенсійним планом. Управління ППК і ППКв дуже чітко скоординоване, щоб працівники нічого не втрачали при переїзді із Квебеку в іншу частину країни і навпаки. Участь в цьому плані починається з 18 років, нормальна пенсія виплачується по досягненню 65 років. Відповідним чином скореговані допомоги можна також отримувати до і після 65 років. В рамках цієї програми також виплачуються допомоги по інвалідності і допомога по втраті годувальника. Середня заробітна плата за весь стаж роботи індексується до дати досягнення 65-річного віку у відповідності із зростанням заробітної плати по країні. 15% періоду зайнятості, коли заробіток був найнижчим, виключається так само, як і роки, протягом яких виплачувалась допомога по інвалідності, і(якщо це приводить до збільшення допомоги) роки, протягом яких платник внесків мав дітей молодше 7 років. Таким чином, приблизно через 40 років досягається максимальний розмір допомоги, який дорівнює 25% середнього заробітку протягом періоду зайнятості.
Незважаючи на розподільчий характер ППК/ППКв, з самого початку свого існування цей план мав значні резерви, хоча у порівнянні із зобов’язаннями ці резерви й не здаються великими. Останній актуарний звіт наводить наступні цифри: наприкінці 2000 р. активи одного тільки ППК дорівнювали 43,7 млрд. дол., або 9% зобов’язань ППК. Передбачається, що значне збільшення рівня внесків, яке почалось в 1996 р., поступово доведе цю цифру до 20% від зобов’язань протягом наступних 20 років.
Уряд Канади нещодавно переглянув політику управління активами ППК. Була створена незалежна організація – Канадська рада по пенсійних капіталовкладеннях, яка відповідає за ефективність інвестування активів ППК в інтересах його вкладників і набувачів. У Квебеку цей підхід також взятий на озброєння.
Професійні добровільні пенсійні фонди фінансуються роботодавцями і, у меншій мірі, профспілками і (або) об’єднаннями працівників. Вони управляються приватними компаніями, за винятком тих випадків, коли місцева влада і державні органи фінансують добровільні пенсійні програми для своїх працівників. Хоча більше половини професійних пенсійних фондів базуються на системі встановлених внесків, більше 89% учасників (і активів) належать до схем, заснованих на встановлених виплатах.
Близько 40% зайнятих в Канаді беруть участь у професійних пенсійних фондах, включаючи державних чиновників на рівні федерації, провінцій і муніципалітетів (вони складають близько 50% всіх учасників). Персональні пенсійні рахунки є зареєстрованими пенсійними ощадними планами (Registrred Retirement Savings Plans) і відомі як RRSP. Слово “зареєстровані” означає: для того, щоб скористатися податковими пільгами, ці рахунки повинні бути зареєстровані у податкових органах, інакше вони будуть звичайними ощадними чи інвестиційними рахунками.
Не враховуючи обмежень на внески, що нараховуються податковими органами, ця система майже повністю ринкова. Інвестиційні можливості включають стандартний набір інвестицій, в тому числі банківські депозитні сертифікати, довгострокові депозити, облігації, акції і пайові фонди. Рахунки RRSP не зобов’язані слідувати правилам концентрації і диверсифікації. Однак забороняються вкладення в похідні інвестиційні інструменти, а зарубіжні інвестиції обмежені 30% від розміру рахунків. Приватні особи мають право відкривати скільки завгодно рахунків RRSP у будь-який зручний час і в будь-якому фінансовому закладі. Фінансові заклади, чия діяльність дозволена в Канаді (крупні і дрібні банки, страхові компанії, трастові компанії, пайові фонди і т.д.), можуть конкурувати одна з одною за залучення вкладників. За винятком звичайних зборів на управління рахунком по інвестиційних операціях додаткові адміністративні витрати, пов’язані з рахунками RRSP, дуже низькі внаслідок значної конкуренції.
Починаючи з кінця 80-х років ХХ ст. пенсійне законодавство піддавалось змінам, спрямованим на збільшення “транспортабельності” пенсійних послуг, що надавалися професійними пенсійними фондами. Працівники, які припиняють участь цих фондах і бажають забрати вартість своїх зароблених пенсій, можуть відкрити спеціальний рахунок RRSP і перевести на нього кошти. Такі кошти називаються замороженими пенсійними рахунками. Вони підкоряються тим же правилам, що й звичайні рахунки RRSP, але є й деякі відмінності. Головна з них – з такого рахунку кошти не можна зняти до досягнення власником пенсійного віку. В останній час роботодавці стали використовувати RRSP в якості інструмента надання своїм працівникам пенсій, що базуються на схемах з встановленими внесками. Вони існують в рамках професійних пенсійних схем.
Пенсійне оподаткування в Канаді відповідає так званій моделі ООН. Внески вилучаються із оподатковуваного доходу. Якщо їх сплачують роботодавці, вони виключаються як законні поточні витрати і не обкладаються податком як дохід працівників, з яких робляться ці внески. Якщо внески сплачуються працівниками, вони виключаються із оподатковуваного доходу платника. Інвестиційний дохід, отриманий пенсійними трастовими фондами чи персональними рахунками, не обкладається податком. Всі допомоги обкладаються податком у повній мірі.
Передбачається, що більше 97% населення у віці від 65 років має право на пенсію ПЗС, і 40% на ГНд. Майже 80% населення у віці 18-65 років платять внески в ППК/ППКв. Майже 90% осіб старше 60 років отримують пенсійні допомоги в рамках ППК/ППКв. Близько 40% працівників беруть участь в професійних пенсійних фондах, близько половина їх – державні чиновники. Майже 35% працівників платять внески в RRSP. Із цього виходить, що пенсійне забезпечення в Канаді має складну структуру, оскільки крім пенсій по Програмі забезпечення в старості, які отримує практично все населення (97%) старше 65 років, це ж населення має пенсії по Пенсійному плану Канади (80%) і близько 40% працівників беруть участь у добровільних професійних пенсійних фондах. Однак в цій системі немає чіткого правила пенсійного забезпечення інвалідів у випадку втрати годувальника, як в США.
1.Які основні доходи домогосподарств в Канаді ?
2.Які основні видатки домогосподарств в Канаді ?
3.Які податкові пільги мають домогосподарства в Канаді?
4.Які страхові пенсійні внески сплачують члени домогосподарств в Канаді ?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
