Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 5. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
5.1. Загальні основи функціонування фінансів домогосподарств країни
ВВП на душу населення у Великій Британії складав в 2002 р. 17 500 фунтів стерлінгів (по Європейському Союзу цей показник складав в середньому 15 000 фунти стерлінгів).
В 2004 р. за паритетом купівельної спроможності вартість робочої сили за рік склала 36159 дол. США.
В середині 2005 р. мінімальна часова заробітна плата складала 4,85 фунти стерлінгів.
В будь-якому довіднику про Британію будь-хто бажаючий може знайти дані про доходи парламентаріїв і держчиновників (наприклад, зарплата глави кабінету становить 171 тисячу фунтів стерлінгів на рік, міністра – 125 тис., члена парламенту – 55 тис.). Газети, до того ж, часто нагадують платникам податків (просто, щоб ті не забували), у скільки їм обходиться утримання державних чиновників, ремонт їхніх кабінетів, поїздки по країні і за її межами. І тому кожен житель здатен вираховувати, чи на зарплату живе його сусід-парламентарій. А за найменшої підозри можна зателефонувати в газету, краще бульварну. Вони вже розберуться, і коли що не так – опишуть із задоволенням, не шкодуючи фарб. При цьому побоюватися розправи з боку члена парламенту ще нікому не спадало на думку. Дуже важливо подібну систему контролю за доходами та витратами державних службовців запровадити і в Україні, що допоможе нашій країні значно зменшити тіньову економіку.
У соціальній стратегії “Новий курс” особливо підкреслюється важливість всебічної співпраці уряду, населення і окремих осіб Великої Британії для вирішення проблем, що виникають у сфері охорони здоров’я, і усунення причин, які впливають на здоров’я людей: убогості, безробіття, житлових проблем, проблем екології і т.п.
Одна з невирішених проблем – проблема забруднення навколишнього середовища. Це, зрозуміло, проблема не специфічно лондонська, але в англійській столиці вона постає особливо гостро і вимагає великих фінансових витрат.
І це не випадково. Адже не дивлячись на щорічний приріст ВВП протягом 10 років (з 1990 по 2000 роки – від 2% до 2,6%) і зростання за 1971-2000 роки реальних доходів населення майже в 2 рази, розрив між особами, які одержують високі доходи, і тими, у кого вони на дуже низькому рівні, помітно збільшився, особливо в 80-і роки. На ситуацію, що склалася, звернув увагу, зокрема, директор Лондонської школи економіки професор Э. Гідденс, який відзначав в своїх лекціях, що в сучасному британському суспільстві створилася проблема економічної і соціальної нерівності і необхідні заходи по її ліквідації. В зв’язку з цим стає очевидним те домінуюче місце, яке поступово зайняли в системі британських державних і суспільних пріоритетів заходи щодо розвитку і поліпшення всіх компонентів людського буття, які зміцнюють соціальну безпеку країни.
2002 року уряд створив комісію, яка стежить за рівноправним доступом до вузів і виконання законів, згідно з якими університети зобов’язані надавати фінансову допомогу бідним студентам (сума гранта має бути не менше як 300 фунтів стерлінгів).
Пенсіонерам надаються пільги на проїзд у будь-якому транспорті, квитки на концерти і спортивні змагання, а також доплати на паливо взимку, знижки в ресторанах і туристичних фірмах.
Про рівень життя та фінанси сімей м. Лондона можна довідатися з доповіді “Поділена столиця”, підготовленої Лондонським дослідницьким центром. У доповіді зазначається, що вартість життя в столиці вище, ніж будь-де в країні, але 12 відсотків сімей мають дохід нижче 80 фунтів стерлінгів (130 доларів) в тиждень, у той час як по країні в цілому такий дохід отримують не більше 10 процентів сімей. З іншого боку, щотижневий дохід, що перевищує 650 фунти стерлінгів, мають 21 процент лондонських сімей проти 14 відсотків по країні. Безплатні шкільні сніданки (дуже точний індикатор бідності) отримують в Англії 18 відсотків дітей. А ось у найбіднішому районі Лондона Тауер-Хамлеті таких дітей – 64 проценти.
Дійсно, багато лондонців процвітають, але не завжди це процвітання пов’язане з економічним розвитком міста. За період з 1981-го по 1991 рік число робочих місць в Англії в цілому зросло на 219 тисяч. А ось в Лондоні робочих місць за той же самий період стало менше на 305 тисяч. І цей процес триває.
Стосовно фінансової молоді, її дохідна пора припала на кінець 90-х. Тоді недавній випускник університету, пропрацювавши два-три роки в Сіті, одержував зарплату від 50 тис. фунтів на рік плюс бонус.
Давно минули ті часи, коли банкіри працювали менше за всіх, а заробляли більше за інших. Колись робочий день банкіра починався о пів на десяту ранку, а закінчувався о пів на п’яту вечора, включаючи розслаблений ланч із розмовами години на півтори. Сьогодні банкіри працюють, як правило, по 16 годин на день, часто без вихідних. Вони заробляють величезні гроші – до 200 тис. фунтів на рік, не враховуючи преміальних. Найбільш високооплачувані – титуловані аналітики в найпрестижніших галузях (телекомунікації, фармацевтика, енергетика) – у вдалі роки важливих угод, бувало, одержували бонусів на 2-3 млн. фунтів. Декілька років виснажливої праці й – хто до 30, хто до 40 років – забезпечував себе на все подальше життя.
Дуже складною проблемою для більшості населення країни є необхідність підвищення якості медичних послуг, на що в середині 2013 р. наголосив прем’єр – міністр. Найбільшу частину медичних послуг у Великобританії надає національна система охорони здоров’я. Більша частина її фінансових ресурсів (84 %) до цього часу надходить з бюджетів всіх рівнів. Додатковим джерелом є внески на соціальне страхування, що відраховуються у вигляді відсотку від фонду оплати праці. Але на відміну від практики в СНД, цільовим цей внесок назвати важко, оскільки він „розчиняється” в загальній системі соціальних податків і розподіляється в залежності від наявних пріоритетів їх розподілу на потреби пенсійного забезпечення, страхування на випадок безробіття, охорони здоров’я і ін. Крім того, частина коштів, що надходить по лінії соціального податку і виділяється на потреби охорони здоров’я, надходить під прямий контроль міністерства охорони здоров’я, зливаючись з бюджетними надходженнями. На частку цього внеску припадає 12 % надходжень Національної системи охорони здоров’я.
Близько 4 % коштів Національної системи охорони здоров’я формуються з додаткових платежів населення (в основному, за виписку і оплати частини вартості ліків в аптеках).
Через посередництво Національної системи охорони здоров’я здійснюється 85 % всіх медичних видатків у Великобританії. Решта покривається з приватних джерел (прямою оплатою медичних послуг і страхуванням здоров’я). Роль страхування здоров’я невпинно зростає: в 1950 р. близько 120 тис. застрахованих, а в 1998 р. – більше 6,8 млн., тобто близько 11 % населення. Цей процес супроводжується зменшенням частки прямої оплати приватних медичних послуг (на 1975 р. – 40 %, а на 1985 р. – 25 %), що свідчить про її поступове витіснення страхуванням здоров’я. Причому, якщо з початку страхування здійснювалося, в основному, спілками взаємного страхування, які діяли на комерційній основі, то зараз на ринку присутня велика кількість комерційних страховиків, частка яких швидко збільшується. Так, якщо в 1980 р. частка комерційного страхування складала 2 %, то в 1990 р. – 11 %, а в 1998 р. – вже 51,5 %.
Що стосується Великобританії, то надія на те, що безкоштовна медицина зможе вилікувати всі хвороби і в результаті приведе до зниження всіх видатків на охорону здоров’я, виявилась марною. Навпаки, видатки в цій сфері зростали, що було пов’язано наявністю „моральної шкоди” з боку пацієнтів і лікарів. Були введені додаткові платежі, коли пацієнт вносить встановлений відсоток від загальної вартості відвідування чи госпіталізації. Регулюючою стала роль лікаря загальної практики, яка дозволила зменшити число госпіталізацій і звернень до спеціалістів. Крім того, для додаткового регулювання умов надання медичної допомоги встановлюється „лист очікувань” госпіталізацій, консультацій спеціалістів, використання високо вартісних технологій, регламентується рівень сервісу в стаціонарі. Однак це спричинює утворенню довгих черг на планове лікування.
У Великобританії використовується метод оплати лікарів амбулаторної допомоги на особу. Кожний вибирає лікаря, і відповідно до його вибору фінансується лікарняна практика. При даному методі оплати пацієнт не може звернутися до спеціаліста без направлення лікаря загальної практики. Передача коштів на рівень первинної медичної допомоги розраховується виходячи з контингенту населення, що лікується. На відміну від гонорарного методу фінансування на кожну особу не враховує обробку рахунків за кожну надану послугу. В цьому його виняткова перевага для страховиків. Також знижуються видатки на проведення розрахунків (перевірка рахунків і т. д. ). Особливо важливою є та обставина, що при використанні методу фінансування на особу стримується ріст видатків на медичну допомогу: лікарі не зацікавлені в збільшенні числа відвідувань, обстежень, консультацій; з’являються стимули до профілактики захворювань в умовах конкуренції лікарів. Даний метод створює стимули до нарощення медичної допомоги – лікарі намагаються привернути якомога більшу кількість пацієнтів. Але стимул швидко вичерпується. Кращі лікарі швидко отримують максимально можливий розмір практики, за межами якої вони або нічого не отримують, або оплачуються за заниженими нормативами. Суттєвим недоліком є низька зацікавленість лікаря в тому, чи брати на себе більш значний об’єм медичної допомоги. Тому доцільно поєднувати два вищезазначені методи.
В цілому, позитивними рисами системи бюджетної системи охорони здоров’я є доступність медичної допомоги, можливість проведення масштабних заходів (вакцинація, профілактика).
Про прогнози рівня життя і фінанси сімей Англії в ХХI столітті
На початку ХХ ст. кожний англієць мав свій телевізор, кожний третій – домашній комп’ютер, кожний п’ятий – мобільний телефон. Кількість грошей, витрачених на подарунки напередодні нового року, з 1970 року збільшилась в чотири рази. У той же час третина англійців їсть м’яса менше, ніж їх батьки, а 7 відсотків і зовсім відмовились від його вживання. У наступному ці тенденції збережуться; і чоловіки, і жінки будуть значно більше часу проводити в гімнастичних залах, а спортивні клуби стануть одним із найприбутковіших видів бізнесу.
Більше половини заміжніх жінок будуть працювати поза домом (у порівнянні з 1/3 у 1970 році), тоді як кількість працюючих чоловіків буде стрімко скорочуватися. Не дивно, що третина дітей вже зараз народжується поза шлюбом (що у чотири рази вище показника 1970 року). Чоловіки в середньому одружуються зараз у 29 років, а жінки виходять заміж у 27 років. Третина шлюбів розпадаються протягом перших дев’яти років, що ускладнює демографічну ситуацію в країні.
Добробут сімей значно зросте, і все більша кількість англійців стануть власниками других (ще одних) будинків, переважно у Франції. Хоча в цілому суспільство і стане більш забезпеченим, тим не менше жителі острова будуть більш самотніми і роз’єднаними, ніж зараз.
Демографічні проблеми в значній мірі планується виділити за рахунок мігрантів з нових країн – членів ЄС (насамперед Польщі, країн Балтії).
Негативно позначилася на доходах домогосподарств Великої Британії (особливо зайнятих у фінансовому секторі, де відбулися значні скорочення) світова фінансова криза 2008 – 2009 рр. Уряд прийняв ряд заходів щодо захисту найменш захищених громадян, була обмежена міграція до країни тощо. Економічний спад в світі в 2013 р. не дає надії на підвищення доходів домогосподарств в 2013 – 2014 рр.
5.2. Особливості оподаткування домогосподарств у Великій Британії
Прибутковий податок з доходів громадян
Особистий прибутковий податок сплачує все населення Великобританії.
Існує поділ на:
– резидентів;
– нерезидентів.
Доходи резидента Великобританії підлягають оподаткуванню незалежно від джерела їх виникнення. Нерезидент сплачує податки у Великобританії лише з доходів отриманих на території цієї країни.
Прибутковий податок з фізичних осіб стягується не з сукупного доходу, а по частинам – “шедулам” (див. табл. 5.1). Залежно від доходів використовують три ставки: 20 %, 25 %, 40 %. Неоподатковуваний мінімум складав у 2005 р. 7000 ф. ст..
Таблиця 5.1
Зміст “шедул”
|
Шедула |
Оподатковуються |
|
Шедула А |
Доходи від власності на землю, будови та ін. |
|
Шедула В |
Доходи від лісових масивів, які використовуються в комерційних цілях, що не оподатковуються по шедулі Д |
|
Шедула С |
Доходи від певних державних цінних паперів, що випускаються у Великобританії; |
|
Шедула Д |
Прибутки від виробничої комерційної діяльності (в торгівлі, промисловості, сільському господарстві, транспорті) Доходи від цінних паперів, що не оподатковуються по шедулі С; доходи, отримані у вигляді процентів по позиках; доходи, отримані за кордоном і переведені у Великобританію. |
|
Шедула Е |
Трудові доходи, зарплата, виплати працівникам, пенсія |
|
Шедула F |
Оподатковуються дивіденди та інші розподілені доходи компанії. |
Зараз у Великобританії кожна особа має право на суму доходу, що не оподатковується, тобто на так звану особисту скидку. У 1990/91 рр. податковий рік особиста скидка складала 3005 фунт. стерл. в рік. Дохід, що перевищує цю суму, обкладається податком по базовій ставці 25%. Вища ставка – 40% – застосовується до суми доходів, якщо вона перевищує 25700 фунт. стерлінгів.
Податкові декларації у Великобританії
Прибутковий податок сплачується протягом року чотирма рівними частками. Наприкінці податкового року (з 6 квітня по 5 квітня наступного календарного року), коли визначається точна сума винагороди, робиться кінцевий розрахунок прибуткового податку. Громадяни, що не мають інших доходів, крім заробітної плати, заповнюють податкову декларацію раз в 5 років. З боку платника податків не вимагається ніяких дій, їх праценаймачі вираховують податки у відповідності з кодованою інформацією, якою вони постачаються у вигляді податкових таблиць податковими органами.
Цей податок не сплачується з більшої частини видів дарунків, здійснюваних при житті власника, якщо він залишається після цього живим протягом останніх 7 років. У момент здійснення передачі майна в дарунок податок не стягується, але якщо протягом останніх семи років власник помирає, то угода дарування підлягає обкладенню податком. Ставка податку встановлена на рівні 40% з суми майна вартістю більше 150000 фунт. стерлінгів.
Цей вид податку введений з 1 квітня 1973 року. Його основна ставка складає 17,5%. Він становить 17-19% від усіх податкових надходжень бюджету. Не підлягають оподаткуванню ПДВ продовольчі товари, книги, ліки, основні види палива і енергії для домашнього вжитку та інші товари, які є основними для забезпечення нормального існування людей.
Цей податок стягується при оформленні особами документо-правових угод. Комерційні і юридичні документи повинні мати спеціальний штамп, що підтверджує сплату цього податку. В деяких випадках ставки гербових зборів встановлюються в твердих сумах (від 25 пенсів до 1-2 ф. ст.), в інших гербовий збір стягується в певному відсотку до вартості угоди.
В 2004 р. прибутковий податок і внески працівників і роботодавців на соціальне забезпечення склали 31,2 % вартості робочої сили, в тому числі: прибутковий податок – 14,5, внески на соціальне страхування працівника – 7,8, роботодавця – 9,0 %.
1.Які основні доходи домогосподарств у Великій Британії ?
2.Які основні видатки домогосподарств у Великій Британії ?
3.Які податкові пільги мають домогосподарства у Великій Британії?
4.Які страхові внески сплачують члени домогосподарств у Великій Британії ?
5. В чому полягає зміст «шедул» при сплаті прибуткового податку у Великій Британії?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
