Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Ліпич Л. Г. Формування стратегії розвитку будівельного підприємства в умовах інвестиційної конкуренції : монографія / Л. Г. Ліпич, І. В. Чорнуха, І. О. Цимбалюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 211 с.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

2.1 Загальна характеристика будівельної галузі України

Будівельний комплекс України, як один із базових, визначає ефективність розвитку економіки країни. Створюючи значну кількість робочих місць та використовуючи у виробничому процесі продукцію багатьох галузей він створює базу для розвитку інших галузей національного господарства.

До складу цього комплексу входять власне будівництво; галузі промисловості з видобування та виробництва будівельних матеріалів, виготовлення будівельних виробів, техніки та обладнання для будівництва; організації, які забезпечують виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт для галузей будівельного комплексу, органи державного та регіонального регулювання будівельних правовідносин, у т. ч. органи державного архітектурно-будівельного контролю; будівельна освіта. Складовою будівельного комплексу є також суб’єкти інвестиційної сфери, а саме інвестори усіх форм власності, інвестиційні банки, страхові організації, що спеціалізуються на страхуванні будівельних ризиків; посередницькі та інжинірингові організації, що надають відповідні послуги учасникам будівельних правовідносин [25, с. 531].

Реальний стан будівельного комплексу в першу чергу залежить від ситуації у будівництві, основним завданням якого є створення та оновлення основних фондів матеріальної сфери економіки.

У сучасній науковій літературі, та і власне вітчизняному законодавстві, досить часто поряд з терміном «будівництво» використовується термін «капітальне будівництво», разом з тим не встановлено чіткої відмінності між цими двома  поняттями.

Так, у п 2 «Порядку фінансування капітального будівництва» капітальне будівництво зазначене як процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об’єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об’єктів) [143].

Однак, погоджуючись із думкою І. Миронець, вважаємо, що термін «капітальне будівництво» має більш вузьке значення і може використовуватись для визначення класів капітальності будівель, для відмежування капітальних споруд від тимчасових [105, с.170]. Тоді як у наукових дослідженнях доцільніше застосовувати дефініцію «будівництво», що по своїй суті є більш ширшим та використовується в декількох значеннях.

Перш за все будівництво визначається як комплексна галузь економіки сфери матеріального виробництва, завдання якої – створення нових підприємств, розширення, реконструкція і технічне переобладнання діючих підприємств та інших об’єктів виробничої сфери, а також об’єктів невиробничої сфери.

В іншому значенні будівництво розглядається як форма інвестиційної діяльності, що полягає у здійсненні суб’єктами інвестиційної діяльності практичних дій щодо реалізації інвестицій, перетворення інвестицій в будівельну продукцію.

Як інвестиційна діяльність капітальне будівництво – це виконання робіт (вишукувально-розвідувальних, проектних, загальнобудівельних і спеціально-будівельних – монтажних, пусконалагоджувальних, робіт щодо упорядкування територій та ін.). Названі роботи виконуються різнопрофільними будівельними організаціями [25, с.532].

Таким чином, для проведення аналізу ситуації у будівельній галузі та визначення перспектив її розвитку дослідження будівельної сфери необхідно проводити за двома напрямками:

–  оцінити інтенсивність інвестиційної діяльності у галузі;

– провести оцінку діяльності будівельних підприємств [106].

Будівництво, являючись капіталомісткою галуззю, значним чином залежить від обсягу залучених інвестицій та активності інвестиційної діяльності, однак складні економічні умови у нашій країні не сприяють підвищенню інвестиційної привабливості вітчизняного будівництва.

Капітальні інвестиції – інвестиції у придбання або виготовлення власними силами для власного використання  матеріальних та нематеріальних активів.

До інвестицій у матеріальні активи належать інвестиції у землю, існуючі будівлі та споруди, нові будівлі, споруди, об’єкти незавершеного будівництва, машини, обладнання та інвентар, транспортні засоби, довгострокові біологічні активи та інші необоротні матеріальні активи, які були придбані або створені для власного використання, уключаючи витрати на капітальний ремонт, поліпшення, вдосконалення, реконструкцію, модернізацію.

До інвестицій у нематеріальні активи належать інвестиції у придбання програмного забезпечення, баз даних, прав користування природними ресурсами, майном, прав на знаки для товарів і послуг, на об’єкти промислової власності, авторських та суміжних прав [120].

Сучасні процеси глобалізації та інтернаціоналізації обумовлюють ризики переливу капіталу і робочої сили у країни із більш сприятливими умовами для ведення бізнесу. На жаль, Україна займає одні з найгірших позицій в рейтингах привабливості економік країн світу, що було зумовлено цілим рядом негативних явищ, тому і надалі існує необхідність вдосконалення податкової сфери України та поліпшення умов інвестиційного середовища нашої держави.

Аналізуючи показники капітальних інвестицій у різні види економічної діяльності за останні три роки слід відмітити, незначний ріст їх обсягу у 2012 році, що склав лише 13%, тоді як у попередньому році їх ріст становив 37,5% (табл. 2.1).

У 2012 році у більшості галузей спостерігалось зменшення обсягу капітальних інвестицій порівняно з 2011 роком, разом з тим, інвестиції у будівельну сферу продовжили зростати, при чому найбільшими темпами, порівняно інвестиціями, що надійшли в цей рік до інших галузей. За три роки обсяг капітальних інвестицій, залучених у вітчизняну економіку зросли на 55,3 %, зокрема до будівельної сфери їх надходження зросли на 33,5 % (9370,5 млн.грн. порівняно з 2010 роком).

Таблиця 2.1

Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності (млн.грн.) [120]

Вид економічної діяльності	Обсяг інвестицій, млн.грн.				Відносні показники динаміки, %
	2010	2011	2012	2013	2011/ 2010	2012/ 2011	2013/ 2012	2013/ 2010
Усього	189061	259932	293692	267728	37,49	12,99	-8,84	41,61
Сільське, лісове та рибне господарство	11567,5	17039	19411	19059	47,30	13,92	-1,81	64,76
Промисловість	56725,3	89146,3	103473	105594	57,15	16,07	2,05	86,15
Будівництво	32790,3	34855	44894,9	46317,8	6,30	28,80	3,17	41,25
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	18867,5	24389,8	24800,7	22379,5	29,27	1,68	-9,76	18,61
Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	19591,7	25976,6	32807,9	18833,3	32,59	26,30	-42,60	-3,87
Тимчасове розміщування й організація харчування	1670,9	2224,9	2856,3	2476,8	33,16	28,38	-13,29	48,23
Інформація та телекомунікації	8654,4	9753,1	10188,9	9923,3	12,70	4,47	-2,61	14,66
Фінансова та страхова діяльність	5883	6033,2	7369,4	6683,1	2,55	22,15	-9,31	13,60
Операції з нерухомим майном	10263,9	15265,4	12773,6	14024,8	48,73	-16,32	9,80	36,64
Професійна, наукова та технічна діяльність	5647,9	11443,6	9245,4	3824,7	102,62	-19,21	-58,63	-32,28
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	3170,9	4142,7	5252,8	4313,8	30,65	26,80	-17,88	36,04
Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування	8323,8	12297,7	12698,9	8217	47,74	3,26	-35,29	-1,28
Освіта	1935,1	2223,9	1502,7	1053,9	14,92	-32,43	-29,87	-45,54
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	2295	2424,7	3111,1	2156,7	5,65	28,31	-30,68	-6,03
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	1004,4	1520,1	2845,8	2640,2	51,34	87,21	-7,22	162,86
Надання інших видів послуг	669	1196,2	459,9	230,5	78,80	-61,55	-49,88	-65,55

У структурі капітальних інвестицій будівництво займає другу позицію отримуючи 18 % їх обсягу (рис. 2.1). Дещо менше інвестицій залучається у діяльність транспорту та зв’язку – 7 %. Стільки ж інвестицій залучається у операції з нерухомим майном (7 %), тоді як найбільше інвестицій надходить у промисловість – 40 %.

Рис. 2.1 Структура капітальних інвестицій за видами економічної діяльності у 2013 році*

*джерело: [120]

Обсяг капітальних інвестицій, що залучається у будівництво не дає повної характеристики стану галузі, оскільки лише визначає перспективи її розвитку з позиції фінансової забезпеченості. Однак, більш важливе значення має ефективність використання коштів, що залучаються у будівництво. Результатом ефективності їх реалізації є обсяги готової продукції виробленої підприємствами будівельної галузі.

Для реалізації будівельних проектів підприємства будівельної галузі мають декілька джерел фінансування – власні кошти, кошти акумульовані від продажу нерухомості в процесі будівництва та банківські кредити, однак головним джерелом для подальшого фінансування робіт виступають кошти власників проектів.

Таблиця 2.2

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування

Показники	2010	2011	2012	2013	Абсолютна зміна 2013/2010
млн.грн.
Усього у т.ч. за рахунок	189061	259932	293692	267728	78667,4
коштів державного бюджету	10952,2	18394,6	17141,2	6497,8	-4454,4
коштів місцевих бюджетів	6367,7	8801,3	9149,2	7219,2	851,5
власних коштів підприємств та організацій	114964	152279	175424	170676	55712
кредитів банків та інших позик	23336,2	42324,4	50104,9	40878,3	17542,1
коштів іноземних інвесторів	4067,7	7196,1	5040,6	4881,2	813,5
коштів населення на будівництво власних квартир	4654,2	4470	3651	6574,9	1920,7
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	16176	15102,9	21975,1	21770,1	5594,1
інших джерел фінансування	8543	11363,9	11206	9230,9	687,9
у % до загального обсягу
Усього	100	100	100	100	х
у т.ч. за рахунок
коштів державного бюджету	5,8	7,1	5,8	2,4	-3,4
коштів місцевих бюджетів	3,4	3,4	3,1	2,7	-0,7
власних коштів підприємств та організацій	60,8	58,6	59,7	63,8	3
кредитів банків та інших позик	12,3	16,3	17,1	15,3	3
коштів іноземних інвесторів	2,1	2,8	1,7	1,8	-0,3
коштів населення на будівництво власних квартир	2,5	1,7	1,3	2,5	0
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,6	5,8	7,5	8,1	-0,5
інших джерел фінансування	4,5	4,3	3,8	3,4	-1,1

*джерело: [120]

У 2008-2009 роках будівельна галузь відчула суттєвий вплив кризи, що проявилося у виникненні проблем з фінансуванням проектів, зумовлених погіршенням умов отримання банківських кредитів та зменшенням платоспроможного попиту.

У 2011 році, як і в попередні періоди фінансування інвестицій здійснювалось в основному за рахунок власних коштів підприємств та організацій (таблиця 2.2), частка яких становила 54%.

Однак, протягом досліджуваних років частка цього джерела поступово зменшувалась. В розріз наміченої тенденції лише у 2009 році відбулось значне частки профінансованих інвестицій за рахунок власних коштів, що було пов’язане із економічною кризою 2008 року.

Другим за вагомістю джерелом фінансування залишаються позики та кредити банків. У 2001 році їх частка становила 17,9%, збільшившись на 4,2% в порівнянні з попереднім року та продовжуючи позитивну динаміку докризового періоду (таблиця 2.2).

Майже в три рази зросли обсяги фінансування індивідуального житлового будівництва за рахунок коштів населення у 2010 році. Їх частка становила 10,7%. Разом з тим у 2011 році відмічалось зменшення частки цього джерела фінансування, яке майже зрівнялось за значимістю із коштами, що виділялись із державного бюджету та становили близько 7%.

Будівельна діяльність. Між параметрами інвестиційної привабливості галузі та рівнем ефективності діяльності підприємств існує тісний взаємозв’язок – чим привабливіший інвестиційний клімат та більша зацікавленість безпосередніх інвесторів у реалізації проектів, тим кращі показники діяльності будівельних підприємств та більші обсяги виготовленої ними продукції [23, с.240].

Така взаємозалежність, в свою чергу, робить будівельну галузь дуже чутливою до стану економіки в країні. Так, фаза спаду й кризи в економіці найперше відчувається саме в будівництві, та відображається на темпах падіння обсягів готової продукції [155, с.240]. Будівельна продукція відмежовується від продукції промисловості, сільського господарства, транспорту та інших видів діяльності. Готова продукція будівництва – це закінчені та здані в експлуатацію будови, споруди або їх комплекси, підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію об’єкти виробничого і невиробничого призначення.

Так, аналізуючи наведені на рис. 2.2 та рис.2.3 дані, можна побачити, що отримуючи 12,7% капітальних інвестицій будівельна сфера забезпечила у 2012 році лише 3,7% виробленої та реалізованої продукції, що свідчить як про високу капіталомісткість даної сфери національного господарства країни так і про  недостатню ефективність її функціонування. Найбільшу частку продукції забезпечує торгівля, ремонт автотранспортних засобів – 38,6%.

Рис. 2.2. Структура обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2013 році

* побудовано автором на основі даних [120]

Дещо меншою у структурі обсягу реалізованої продукції  є частка промисловості, яка становить 35,7%, що відповідає частці залучених у цю сферу капітальних інвестицій. Будівельна галузь є сукупністю корпорацій, концернів, підприємств і організацій, що здійснюють виробниче (промислове, сільськогосподарське, дорожнє), культурно-побутове, житлове та інші види будівництва. Будівництво об’єднує підрядні будівельні, монтажні, спеціалізовані організації і ті, які виконують роботи господарськими способами [155, с.240]. У межах окремих галузей і територій будівельна галузь організована як окрема господарська система, що очолюються господарськими об’єднаннями, корпораціями, холдинговими компаніями.

Кількість підприємств будівельної сфери у 2012 році налічувалось понад 34 тисячі, що становить 5,5% усієї кількості зареєстрованих підприємств в Україні. Найбільший розвиток будівельної діяльності спостерігається в м. Київ, де функціонує найбільша кількість підприємств (7759 одиниць або 14,9% від усієї кількості підприємств по Україні) та їх частка у загальній кількості підприємств міста становить 8,3% – найбільший відсоток порівняно з іншими територіями України.

У загальному рейтингу будівельного ринку п’ятірку провідних компаній України у 2013 році очолюють фінансово-промислова група «Альтком», Холдингова компанія «Київміськбуд»; ТОВ «Моноліттрансбуд», ТОВ «К.А.Н. Буд» та будівельна корпорація «Альтіс-Холдинг», яка об’єднує десять підприємств широкого спектру будівельно-виробничої діяльності [153].

Разом з тим, основними показниками розвитку тієї чи іншої сфери виробництва ефективності ведення підприємницької діяльності та результативності її функціонування є кількість та якість виготовленої продукції, фінансові показники результативності діяльності підприємств галузі, якими є отримані прибутки та рентабельність виробництва.

Починаючи з 2010 року, відбувається певне пожвавлення виконання будівельно-монтажних робіт, що обумовлено поступовим виходом економіки України з фінансово-економічної кризи, реалізацією цільових державних програм, лібералізацією умов кредитування, накопиченням необхідних коштів споживачами (фізичними особами), а також зміною цінових очікувань на ринку з негативних на нейтральні.

В загальному такі зміни призвели до виконання будівельних робіт у 2011 році на суму 64288,2 млн.грн., що на 42,4% більше рівня 2010 року.

Однак, позитивні тенденції нарощування будівельних робіт не продовжились і уже у 2013 році скорочення обсягу будівельних робіт становило 6,5% (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Обсяг виконаних будівельних робіт
за видами будівельної продукції

(млн. грн.)

Роки	Будівництво, всього	Будівлі	У тому числі		Інженерні споруди
			житлові	нежитлові
2010	45137,0	20562,1	7260,3	13301,8	24574,9
2011	64288,2	27874,3	8606,9	19267,4	36413,9
2012	65484,9	29155,5	8994,4	20161,1	36329,4
2013	61242,9	29385,6	10581,1	18804,5	31857,3
У % до попереднього року*
2011/ 2010	42,4	35,6	18,5	44,8	48,2
2012/ 2011	1,9	4,6	4,5	4,6	-0,2
2013/ 2012	-6,5	0,8	17,6	-6,7	-12,3

* розраховано на основі даних [120]

Таке падіння відбулось в основному за рахунок скорочення будівництва інженерних споруд (на 12,3% менше в порівнянні з 2012 роком).

У відповідності до наведених даних в 2012-2013 роках спостерігається зниження обсягів виконаних будівельних робіт, основними причинами якого є скорочення доступу до фінансування, значні борги забудовників, складність доступу до іпотечного кредитування та суттєве скорочення купівельної спроможності громадян України в зв’язку з фінансовою кризою.

Індекси обсягів виконаних будівельних робіт визначаються як відношення обсягів будівельних робіт, виконаних з початку звітного року до обсягів відповідного періоду попереднього року, перерахованих у порівнянні ціни з використанням індексу цін на будівельно-монтажні роботи.

Як свідчать дані таблиці 2.9. протягом досліджуваного періоду найбільше скорочення обсягу будівельних робіт відбулось саме після кризи 2008 року та становило 48,2% на віть у перші роки становлення незалежної України обсяг будівельних робіт не скорочувався так стрімко тримаючи виконання на рівні близько 65%. Найбільш позитивні зміни в галузі відбулись у 2003 році (нарощування обсягів будівельних робіт становив 26,5%), у 2004 році (17,2%), 2007 році (15,6%) та у 2011 році (11,1%). Нажаль, у 2012 році позитивна динаміка не продовжилась і рівень 2007 року так і не був досягнутий.

Скорочення обсягів будівельних робіт, що відбулись у 2012 році в кінцевому підсумку призвело до того, що ситуація в галузі погіршилась до рівня 2008 року майже повністю повторивши його динаміку в розрізі місяців (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка темпів зростання (зниження)
обсягів будівельних робіт
(наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)*

* побудовано автором на основі даних [120]

Незважаючи на перемінну ситуацію в галузі загальна кількість незавершених будівель та інженерних споруд в країні продовжує скорочуватись. Так станом на 1 січня 2013 року у стані незавершеного будівництва перебували 16109 об’єктів, що на 3,3% менше рівня попереднього року (таблиця 2.4, рис. 2.4).

Таблиця 2.4.

Кількість будівель та інженерних споруд незавершеного будівництва*

станом на 1 січня

Роки	Загальна кількість незавершених будівель та  інженерних споруд		У тому числі
			будівель		інженерних споруд
	од.	% до поперед-нього року*	од.	% до попереднього року*	од.	% до поперед-нього року*
2004	27383	-	19435	-	7948	-
2005	25912	-5,4	18010	-7,3	7902	-0,6
2006	24485	-5,5	16835	-6,5	7650	-3,2
2007	22701	-7,3	15574	-7,5	7127	-6,8
2008	21516	-5,2	14688	-5,7	6828	-4,2
2009	19989	-7,1	13682	-6,8	6307	-7,6
2010	18977	-5,1	13018	-4,9	5959	-5,5
2011	18261	-3,8	12519	-3,8	5742	-3,6
2012	16654	-8,8	11347	-9,4	5307	-7,6
2013	16109	-3,3	10943	-3,6	5166	-2,7
2014	16380	1,7	11371	3,9	5009	-3,0

* розраховано на основі даних [120]

Загалом, аналізуючи результати діяльності будівельних підприємств за їх розмірами, слід зазначити, що найбільшими темпами нарощували обсяг реалізованої продукції великі підприємства, однак станом на 2012 рік їх частка у виробництві продукції будівельної галузі все ще залишається незначною і становить 8,7 %.

Разом з цим в останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств в усіх галузях народного господарства, зокрема в будівельній галузі. Позитивною тенденцією можна вважати поступове скорочення чистого збитку в 2012 році, але показник залишається досить в 1012,7 млн. грн.

Рис. 2.4. Динаміка незавершеного будівництва в Україні*

* побудовано автором на основі даних [120]

Найбільше значення у будівництві мають середні підприємства, так як ними забезпечується більше половини усієї реалізованої продукції (табл. 2.5).

Таблиця 2.5.

Показники реалізованої продукції підприємств за їх розмірами*

Показники	Обсяг реалізованої продукції, млн.грн.			Частка у загальному обсязі, %
	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р
Усього, млн.грн.,  у т. ч.:	3366228,2	3991239,4	4203169,6	100	100	100
будівництво, з них	96725,3	120419,5	155790,7	2,9	3,0	3,7
великі підприємства	6210,9	11604	13548,1	6,4	9,6	8,7
середні підприємства	53904,2	67323,1	85293,3	55,7	55,9	54,7
малі підприємства	36610,2	41492,4	56949,3	37,8	34,5	36,6

* побудовано автором на основі даних [120]

Щодо кількості підприємств у будівництві то у 2012 році в Україні існує 12 великих підприємств, 1389 середніх і 95,9% підприємств галузі є малими. Слід відмітити, що у структурі усіх підприємств за розмірами в Україні кількість великих та середніх підприємств є дещо більшою – становить 0,2% та 5,5% від загальної кількості відповідно, що в свою чергу може опосередковано свідчити про наявність концентрації на ринку будівельних послуг

Загальні показники розвитку житлового будівництва. Розглядаючи стан у будівельній галузі варто зупинитись на житловому будівництві, що має особливо важливе соціальне значення, так як є складовою, що визначає рівень та якість життя населення. Згідно статистичних даних (рис.2.5.) на початку розглянутого періоду обсяг введення в експлуатацію житла скорочувався значними темпами сягнувши у 2000 році 31,9% від рівня 1990 року.

Рис. 2.5. Прийняття в експлуатацію загальної площі житла*

* побудовано автором на основі даних [120]

Починаючи з 2001 року динаміка набула позитивної тенденції, однак нарощування обсягів зданого в експлуатацію житла відбувається досить повільно. Станом на 2012 рік було введено в експлуатацію на 8 тис. збудованих квартир більше ніж в попередньому 2011 році та на 14,2% більше загальної площі житла, однак за даних результатів рівень 1990 року поки що не досягнутий, оскільки обсяг введення в експлуатацію житла становить лише 61,6% від базового року (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Прийняття в експлуатацію житла за видами житлових будівель

(тис.м2 загальної площі)

Роки	Усього	У тому числі у житлових будівлях
		одноквартирних	з двома та більше квартирами	гуртожитках
2003	6432,9	3873,9	2553,4	5,6
2004	7566,0	5037,8	2508,9	19,3
2005	7815,9	4385,7	3410,9	19,3
2006	8628,4	4686,0	3917,0	25,4
2007	10243,7	5716,7	4519,7	7,3
2008	10495,6	5919,9	4531,1	44,6
2009	6399,6	2363,3	4015,8	20,5
2010	9339,3	6266,8	3050,4	22,1
2011	9410,4	5189,0	4178,9	42,5
2012	10749,5	7170,5	3534,1	44,9
2013	11217,2	6787,7	4361,7	67,8

Примітка. Починаючи з 2010р. з урахуванням загальної площі прийнятого в експлуатацію житла відповідно до порядків (накази Мінрегіону України від 19.03.2013 № 95 та від 24.06.2011 № 91) та Тимчасового порядку (постанова КМУ від 09.09.2009 № 1035).

*Джерело [120]

У 2009 році обсяги будівельних робіт продовжували скорочуватись, що було наслідком нестачі фінансування. В результаті за підсумками року в Україні було введено в експлуатацію на 39 % кв. м житла менше ніж в попередньому 2008 році

У 2010 році в Україні введено в експлуатацію 9339,3 тис. кв. м загальної площі житла, що на 45,9 % більше порівняно з 2009 роком.

Близько половини житла, спорудженого без дозволу на виконання будівництва, було введено в експлуатацію згідно Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1035.

Переважну частку житла (67,1 % загального обсягу, або 6266,8 тис. кв. м) введено в експлуатацію в одноквартирних будинках. У будинках із двома та більше квартирами збудовано відповідно 32,7 % (3050,4 тис. кв. м), у гуртожитках – 0,2 % (22,1 тис. кв. м).

В цілому по Україні у 2013 році введено 11217,2 тис. кв. м житла, що на 4,4 % більше порівняно з 2012 роком. Найбільшим зазначений показник є в Київській області (1514,7 тис. кв. м), та місті Києві (1509 тис. кв. м). Найменшим – у Кіровоградській (109,3 тис.кв м), Миколаївській (122,1 тис. кв. м) та Черкаській (129,7 тис. кв. м) областях.

Обсяг зданого в експлуатацію житла значною мірою визначається обсягом залучених у дану сферу інвестицій, що формують попит на ринку житлової нерухомості. Для підтримки попиту на ринку житлової нерухомості державою прийнято ряд програм сприяння житловому будівництву, однак в міру відсутності фінансування, їхня ефективність є досить низькою. Пільгові умови кредитування житлового будівництва, передбачені цими програмами, не відповідають реальному рівню доходів цільових верств населення, зокрема в обліковий реєстр державних житлових програм можуть потрапити люди з рівнем доходу вище середнього, тоді як програма повинна забезпечити житлом в першу чергу працівників бюджетної сфери. Відтак, діючі на сьогодні державні житлові програми не можуть значним чином позитивно вплинути на становище в будівництві. Важливою проблемою при цьому постає відсутність належного фінансування державних програм, які б мали стабілізувати ситуацію.

Також, можна стверджувати, що практично відсутня система іпотечного кредитування первинного ринку, оскільки даний вид кредитування є досить ризиковим [9].

Заробітна плата працівників у будівництві та стан її виплати. Фінансовий стан галузі можна оцінити, проаналізувавши рівень заробітної плати працівників, зайнятих у будівництві. За даними Держстату, за січень-грудень 2010 року в середньому одному штатному працівнику у будівництві нараховано 1754 грн., що більше на 16,1 % проти аналогічного періоду 2009 року (1511 грн.). За підсумками 2012 року будівництво займало 10 місце у рейтингу за рівнем заробітної плати серед 14 видів діяльності. У 2013 році будівництво за рівнем заробітної плати посіло 13 місце серед 16 видів економічної діяльності.

У 2013 році середня заробітна плата штатного працівника в будівництві становила 2702 грн., що більше на 8,5 % порівняно з попереднім роком (2491 грн.) (Таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Динаміка середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності у 2000-2013 роках*

(в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Усього	230	311	376	462	590	806	1041	1351	1806	1906	2239	2633	3026	3265
Будівництво	260	362	427	546	709	894	1140	1486	1832	1511	1754	2251	2491	2702
Темп росту
Усього	-	35,2	20,9	22,9	27,7	36,6	29,2	29,8	33,7	5,5	17,5	17,6	14,9	7,9
Будівництво	-	39,2	18,0	27,9	29,9	26,1	27,5	30,4	23,3	-17,5	16,1	28,3	10,7	8,5

*джерело: [120]

Аналізуючи весь період варто зауважити, що починаючи з 2000 року і аж до кризи у 2008 році середній рівень місячної заробітної плати у будівництві була більшою загальноукраїнського показника. Однак, у 2009 році її рівень впав на 17,5% порівняно з попереднім роком і відтоді так і не досяг рівня заробітних плат по Україні, лишаючись у 2013 році на 17,2% нижче.

Таким чином, сьогодні рівень інвестиційної привабливості будівництва доволі низький. Для виходу з кризової ситуації та підвищення показників діяльності будівельних підприємств необхідною є реалізація ефективних управлінських рішень спрямованих на стимулювання запроваджень нововведень у виробничі процеси, зокрема, перехід на енерго- та ресурсозберігаючі технології, приведення будівельної продукції до відповідних стандартів і норм. Це дозволить підвищити якість та зменшити вартість будівництва, відновити попит. Важливим також є забезпечення достатнього рівня фінансування, досягнути чого можна покращенням умов надання іпотечних банківських кредитів.

2.2 Методика аналізу зовнішнього інвестиційного конкурентного середовища діяльності будівельних підприємств

В сучасних умовах найбільш гостро для будівельної галузі постає проблема залучення інвестицій. Зменшення виконання будівельних робіт, що відбувається останніми роками в Україні, насамперед, пов’язано з проблемами, які виникли в банківському секторі економіки, нестабільною політичною ситуацією в країні, а також світовою фінансовою кризою, що спричинила відтік іноземних капіталів. За таких умов загострюється конкурентна боротьба за обмежені інвестиційні ресурси і перед будівельними підприємствами постає проблема достовірної оцінки власної конкурентоспроможності в контексті мінливих ринкових умов.

На сьогодні існує потреба у розробці методики аналізу інвестиційної конкуренції між будівельними підприємствами, що дозволить здійснити оцінку інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємства, дасть можливість потенційним інвесторам реально оцінити доцільність вкладення коштів в об’єкти будівництва, а підприємствам зорієнтуватись у ринковій ситуації та скористатись перевагами для зміцнення конкурентних позицій.

Формування інвестиційної привабливості відбувається під постійним впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Інвестиційна привабливість є поняттям суб’єктивним, і залежить значною мірою від сприйняття об’єктна інвестування потенційним інвестором, тому, перш ніж проводити дослідження інвестиційної привабливості об’єкта інвестування потрібно визначитись, що саме витупає таким об’єктом і що є основною метою для інвестора при здійсненні інвестицій.

У випадку, коли об’єктом інвестування є окреме будівельне підприємство здійснюється оцінка відносної інвестиційної привабливості, що передбачає базу порівняння. В такому випадку інвестора в першу чергу цікавить стан конкурентного середовища на ринку будівельних послуг [12, с.21].

Зважаючи на специфіку будівельної сфери, що є капіталомісткою, достатність інвестицій чи їх брак є визначальним фактором подальшого розвитку підприємств. Тому, досліджуючи конкурентне середовище та умови діяльності будівельних підприємств особливої уваги потребують інвестиційні процеси, що відбуваються в країні, регіоні та галузі, де функціонує те чи інше підприємство, що є об’єктом дослідження.

Збільшення кількості забудовників на ринку будівельних послуг та постійна нестача фінансування будівництва, зумовлена складними економічними умовами в країні призводить до загострення інвестиційної конкуренції, яка може розгортатись як у макросередовищі діяльності підприємств – відображаючи інвестиційні процеси на рівні країни, так і у мезосередовищі – будучи результатом нерівномірності розподілу інвестицій між підприємствами одного виду діяльності [93].

Наявність жорсткої конкуренції, недостатній рівень фінансування та низький рівень платоспроможності населення створюють бар’єри для розвитку будівельних підприємств. Однак, інформація, отримана в процесі дослідження конкурентного інвестиційного середовища, за ефективної системи управління підприємством може бути дієвим інструментом конкурентної боротьби.

Отже, першим етапом у розробці стратегії розвитку будівельного підприємства в умовах інвестиційної конкуренції має стати оцінка факторів зовнішнього та внутрішнього середовища його діяльності.

Задля приведення у відповідність зовнішньому середовищу внутрішніх можливостей підприємства розроблена комплексна модель гармонізації конкурентного середовища будівельного підприємства, шляхом оцінювання інтенсивності інвестиційної конкуренції на макро-, мезо- та мікро рівнях за якісними характеристиками та кількісними показниками, з метою вдосконалення процесу прийняття ефективних управлінських рішень щодо формування стратегії розвитку. Інтенсивність інвестиційної конкуренції, при цьому визначається чинниками конкурентного середовища та має вигляд функції.

f(x)=F(X, Y, Z), (2.1)

де f(x) – функція, що характеризує інтенсивність інвестиційної конкуренції зовнішнього середовища та конкурентний потенціал підприємства;

X, Y – змінні показники макро- та мезосередовища підприємства;

Z – конкурентний потенціал підприємства.

У свою чергу, макросередовище задане функцією, що визначається чотирма групами чинників:

X=f(x1, x2, x3, х4) (2.2)

- рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку продукції будівництва (х1);

- нормативно-законодавче забезпечення здійснення будівництва (х2);

- стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників (х3);

- інвестиційна активність вітчизняних та іноземних інвесторів (х4).

Мезосередовище представлене функцією:

Y =f(у1, у2, у3, у4, у5, у6) (2.3)

де у_і – змінний фактор, що відображає вплив на інвестиційну конкуренцію:

- функціонуючих на ринку будівельних підприємств (у1);

- підприємств інших видів діяльності, що пропонують більший відсоток на вкладений капітал (у2);

- замовників та інвесторів (у3);

- виробників будматеріалів та конструкцій (у4);

- нові підприємства на ринку (у5);

- державного регулювання конкурентних відносин (у6).

Конкурентний потенціал будівельного підприємства відображає функція:

Z =f(z1, z2, z3, z4, z5) (2.4)

- ресурси і організація корпорації (z1);

- питома вага на ринку збуту продукції (z2);

- питома вага власного капіталу (z3);

- рівень інноваційності та технології (z4);

- розвиток персоналу (z5).

Для проведення оцінки інвестиційного конкурентного середовища пропонується комплексна методика, що базується на визначенні інтегральних коефіцієнтів зовнішнього та внутрішнього середовища, розрахованих на базі часткових кількісних показників та якісних характеристик. Методика аналізування інвестиційного конкурентного середовища будівельного підприємства об’єднує як кількісну оцінку (на основі застосування показників, що мають кількісний вираз), так і їх якісну оцінку (шляхом вербального опису стану або рівня інвестиційної характеристики або застосування експертних оцінок) (Рис. 2.6).

Методика аналізування інтенсивності інвестиційної конкуренції зовнішнього середовища передбачає аналізування макро- та мезосередовища, яке пропонується здійснювати на основі часткових показників, що характеризують концентрацію інвестицій між конкурентами – реципієнтами інвестиційних ресурсів.

Дослідження внутрішнього конкурентного середовища будівельного підприємства пропонується здійснювати на основі аналізування його інвестиційної привабливості, використовуючи систему фінансових показників –ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості та прибутковості.

Таким чином, розрахунок інтегрального показника інвестиційної конкуренції відповідного рівня базується на системі кількісних показників, які необхідно провести до порівняного вигляду через їх нормування. Якщо серед первинних показників є такі, що відображають різноспрямовану залежність між результуючими і факторними змінними (стимулятори і де стимулятори), в такому випадку у розрахункових формулах для інтегрального показника використовуються різні алгоритми їх нормування. Зокрема, стимулятори приводяться до безрозмірних величин за формулою:

(2.5)

Показники, що відображають обернену залежність між величинами (дестимулятори) нормуються за формулою:

(2.6)

Приведені таким чином до одного вигляду індекси інтенсивності інвестиційної конкуренції є співставними і на їх основі розраховуються інтегральні коефіцієнти макро-, мезосередовища та інтегральний коефіцієнт інвестиційної привабливості підприємства, що характеризує його внутрішнє середовище.

Кількісні індекси інвестиційного конкурентного середовища () пропонується розраховувати за формулою:

(2.7)

де К_і – індекс інтенсивності інвестиційної конкуренції макро- мезо- чи внутрішнього середовища підприємства;

y_ij – окремий показник, що використовується для характеристики інтенсивності інвестиційної конкуренції середовища діяльності підприємства;

n – кількість показників, що враховуються при визначенні індекс інтенсивності інвестиційної конкуренції.

Значення окремого інтегрального коефіцієнта, розрахованого таким чином, коливається в межах:

  (2.8)

Чим ближчий зведений показник до нуля, тим ближче інвестиційне конкурентне середовище підприємства до еталона, тобто до умов існування досконалої конкуренції. Коефіцієнт інтенсивності інвестиційної конкуренції буде рівний одиниці за умови, що показники-стимулятори набудуть максимального значення, а обернені показники – мінімального. Однак, на практиці такі граничні значення не можливі, так як існування досконалої конкуренції є лише теоретичною моделлю (таблиця 2.8).

Аналіз інвестиційного конкурентного середовища не закінчується побудовою і розрахунком інтегрального показника, навпаки – це лише перший етап дослідження, яке продовжується вивченням системи показників, що є в основі комплексної оцінки. Загальні висновки формуються на підставі як перших такі і других досліджень.

Вибір варіанту стратегії розвитку за умов інвестиційної конкуренції повинен здійснюватись із врахуванням вірогідності досягнення економічного ефекту та порівнянням його із кожним з можливих сценаріїв. Відповідно, обрана стратегія повинна забезпечити найбільшу ефективність її реалізації, що проявляється у забезпеченні стійкого розвитку підприємства.

Таблиця 2.8

Інтерпретація значень коефіцієнту інтенсивності інвестиційної конкуренції

Значення коефіцієнту інтенсивності інвестиційної конкуренції	0-0,25	0,26-0,5	0,51-0,75	0,76-1
Концентрація інвестицій	Низька	Помірна	Значна	Висока
Вид інвестиційної конкуренції	Чиста (досконала) конкуренція	Ефективна (монополістична) конкуренція	Олігополія	Монополія
Інтенсивність інвестиційної конкуренції	Висока	Вище середньої	Середня	Низька

Оцінка інвестиційної конкуренції базується на дослідженні інвестиційного конкурентного середовища діяльності підприємства.

Макросередовище характеризується інвестиційним кліматом в середині держави. Проведений у пункті 2.1. аналіз засвідчив, що в економіці країни відбувається спад виробництва. Серед причин такої ситуації можна відмітити проблему надмірного податкового тиску на виробництво та фонд оплати праці і як наслідок високий рівень тіньової економіки. Зменшення активності надання банківських кредитів та низький рівень державних капіталовкладень призводять до дефіциту фінансових ресурсів. Крім цього, на інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:

- неможливість виконання державою своїх обов’язків щодо соціального захисту громадян;

- відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;

- високий рівень злочинності;

- низька дієвість законодавчих актів.

Для потенційних інвесторів, зовнішні фактори відіграють не менш важливу роль що й характеристика конкретного об’єкту інвестування. При прийнятті рішення щодо інвестування іноземні інвестори, здійснюючи оцінку зовнішніх факторів макросередовища та інвестиційного клімату, порівнюють альтернативні варіанти інвестування в різних країнах [70, с. 97-98].

Після визначення рівня інвестиційної привабливості країни здійснюється оцінка інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності галузі сутність якої полягає у вивченні її стану, встановленні особливостей функціонування та факторів, що впливають на її розвиток.

Якісний (вербальний аналіз) для характеристики зовнішнього середовища діяльності будівельних підприємств свідчить про нестачу інвестицій та кризовий стан будівництва в Україні.

Кількісний аналіз рівня інвестиційної конкуренції можна здійснити на основі коефіцієнтів концентрації капітальних інвестицій за видами економічної діяльності України. Висновки формуються на основі порівнянь результатів розрахунку коефіцієнтів концентрації зі структурою розподілу інвестицій.

Розглядаючи концентрацію інвестицій в розрізі видів економічної діяльності України слід констатувати, що більше половини капіталовкладень (56,74%) залучається у промисловість та будівництво, частка яких у загальному обсязі капітальних інвестицій у 2013 році становила 39,44% та 17,3% відповідно.

Найменш інвестиційнопривабливими з погляду інвесторів у 2013 році як і за весь період дослідження виявились освіта та охорона здоров’я. За обсягом залучених інвестицій дані види діяльності займають останні позиції, зумівши сконцентрувати лише 0,39% та 0,81% капіталовкладень відповідно.

Таким чином, будівництво належить до перспективних сфер щодо залучення інвестицій і є відносно інвестиційнопривабливим видом економічної діяльності.

Існує ряд кількісних і якісних показників, за допомогою яких можливо визначити рівень економічної концентрації ринку чи виду діяльності. При оцінці концентрації інвестицій були використані як відносні, так і абсолютні показники, що найбільш точно, на нашу думку, відображають ситуацію щодо інвестиційної конкуренції у макросередовищі діяльності будівельного підприємства.

Результати розрахунків наведено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Інвестиційна привабливість видів економічної діяльності України

N п/п	Вид діяльності	Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності								Інвестиційна привабливість діяльності
		млн.грн.				% до підсумку
		2010	2011	2012	2013	2010	2011	2012	2013
	Усього	189061	259932	293692	267728	100	100	100	100
1	Промисловість	56725,3	89146,3	103473	105594	30,00	34,30	35,23	39,44	Висока
2	Будівництво	32790,3	34855	44894,9	46317,8	17,34	13,41	15,29	17,30
3	Торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	18867,5	24389,8	24800,7	22379,5	9,98	9,38	8,44	8,36	Вище середньої
4	Сільське, лісове та рибне господарство	11567,5	17039	19411	19059	6,12	6,56	6,61	7,12
5	Транспорт, складське господарство, кур’єрська діяльність	19591,7	25976,6	32807,9	18833,3	10,36	9,99	11,17	7,03
6	Операції з нерухомим майном	10263,9	15265,4	12773,6	14024,8	5,43	5,87	4,35	5,24
7	Інформація та телекомунікації	8654,4	9753,1	10188,9	9923,3	4,58	3,75	3,47	3,71	Середня
8	Державне управління й оборона; соціальне страхування	8323,8	12297,7	12698,9	8217	4,40	4,73	4,32	3,07
9	Фінансова та страхова діяльність	5883	6033,2	7369,4	6683,1	3,11	2,32	2,51	2,50
10	Діяльність у сфері адміністративного обслуговування	3170,9	4142,7	5252,8	4313,8	1,68	1,59	1,79	1,61	Низька
11	Наукова, технічна та проф. діяльність	5647,9	11443,6	9245,4	3824,7	2,99	4,40	3,15	1,43
12	Мистецтво, спорт та відпочинок	1004,4	1520,1	2845,8	2640,2	0,53	0,58	0,97	0,99
13	Тимчасове розміщування й харчування	1670,9	2224,9	2856,3	2476,8	0,88	0,86	0,97	0,93
14	Охорона здоров’я та соціальна допомога	2295	2424,7	3111,1	2156,7	1,21	0,93	1,06	0,81
15	Освіта	1935,1	2223,9	1502,7	1053,9	1,02	0,86	0,51	0,39
16	Інші види послуг	669	1196,2	459,9	230,5	0,35	0,46	0,16	0,09

Слід зауважити, що в Україні контроль за процесами інвестиційної концентрації та у сфері запобігання монополізації ринків дещо ускладнений через брак інформації на вітчизняних ринках. Так, облік капітальних інвестицій ведеться Державною службою статистики України лише з 2010 року, до того часу надавалась інформація щодо обсягу інвестицій в основний капітал. Розрахунок основних показників концентрації капітальних інвестицій в Україні наведено в табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Коефіцієнти концентрації капітальних інвестицій за видами економічної діяльності в Україні

Показники	2010	2011	2012	2013	Залежність
Індекс концентрації трьох (СR3)	57,33	57,09	58,96	65,10	пряма
Чотирьох частковий показник концентрації (СR4)	63,45	63,64	65,57	72,22	пряма
Система нерівностей:					пряма
	0,57	0,57	0,59	0,65
	1,10	1,50	1,48	1,54
Герфіндаля-Гіршмана ()	1540,38	1688,06	1787,08	2089,02	пряма
Ковтун, %	9,81	10,27	10,57	11,43	пряма
Індекс Розенблюту	0,141	0,142	0,150	0,172	пряма
Коефіцієнт варіації:	0,7242	0,7310	0,7351	0,7457	пряма
	0,2758	0,2690	0,2649	0,2543	обернена
Показник ентропії: Е	-2,21	-2,17	-2,13	-2,01	обернена
КЕ	0,60	0,61	0,64	0,68	обернена
Джині	0,57	0,58	0,60	0,64	пряма

Прямий зв’язок між рівнем коефіцієнта та ступенем концентрації полягає в тому, що чим вище значення даного показника, тим сильніша ступінь концентрації інвестицій, і тим слабшою є інвестиційна конкуренція. Якщо ж збільшення значення показника означає зменшення рівня концентрації – зв’язок є обернений.

Зокрема, обернений зв’язок відображає показник ентропії для характеристики рівня однорідності ринку. Так, для стану однорідного ринку вказаний коефіцієнт наближатиметься до одиниці, а для неоднорідного ринку він прагнутиме до нуля. Сам по собі даний показник не є достатнім для визначення стану конкуренції на ринку, однак у сукупності із коефіцієнтами концентрації дозволяє більш точно описати ринкову ситуацію.

Індекс концентрації визначається як сума ринкових часток найбільших конкурентів. Задля дослідження концентрації інвестицій даний показник нами розрахований на основі часток інвестицій, акумульованих у відповідних галузях чи регіонах країни:

, (2.9)

де – індекс концентрації інвестицій, %;

 – частка інвестицій і-го суб’єкта конкуренції, %;

n – кількість конкуруючих за залучені інвестиції суб’єктів, по яких ведеться розрахунок.

Як правило, значення індексу досліджується для трьох або чотирьох найбільших ринкових суб’єктів, що виступають конкурентами на інвестиційному ринку.

Високе значення розрахованого показника концентрації свідчить про значний рівень концентрації інвестицій і обмежену інвестиційну конкуренцію.

В порівнянні із практикою зарубіжних країн, в Україні монопольна частка суб’єктів господарювання визначається більш жорстко. Зокрема, у США та Російській Федерації, наприклад, даний показник складає 65% і більше, в Японії – 50% і більше, в ЄС – 45% і більше [40, с.225], тоді як відповідно до українського законодавства ринкова частка одного суб’єкта господарювання, що перевищує 35%, трьох, що перевищує 50%, і п’яти, що перевищує 70%, є однією з умов, за наявності якої становище суб’єкта господарювання на ринку може бути визначене як домінуюче [145].

Розраховане значення  для трьох суб’єктів інвестиційної конкуренції, що отримали найбільшу частку інвестицій за певний період означає:

 < 50 % – ринок не є концентрований;

50 % < < 70 % – ринок помірно концентрований;

 > 70 % – ринок висококонцентрований.

Відповідно до отриманих результатів, концентрація інвестицій між різними видами економічної діяльності  в Україні у 2013 році суттєво зросла (на 6,24%), однак і надалі може бути визначена як помірна, оскільки не перевищує визначеного ліміту в 70%.

У практиці антимонопольного законодавства США найчастіше використовується чотирьох частковий показник концентрації (СR4).

, (2.10)

де  – загальний обсяг інвестицій, що надійшли в країну, тис. грн.;

 – обсяг інвестицій -го акумульованих окремим суб’єктом конкурентних відносин, тис. грн.;

 для всіх і=1.... п;

 для всіх і=1…(п-1);

для всіх і=1….(п-2);

 для всіх і=1…(п-3);

n – загальна кількість конкурентів.

Показник являє собою частку 4-х перших позицій, в загальному обсязі капітальних інвестицій, що надійшли в Україну та дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку. Величини, отримані на основі даних розрахунків є оберненими до інтенсивності конкуренції [76, с.175].

Істотним недоліком даного індексу є те, що він абсолютно нечутливий до розподілу часток між конкурентами. Він буде однаковий, якщо, наприклад, перші чотири лідери на ринку мають рівні частки в 20% і якщо перший лідер займає на ринку 70 %, а три інших в сумі – 10 %. Тому, індекс концентрації може використовуватися тільки як дуже груба оцінка концентрації на ринку і діагности його структури [159, с. 109].

З наведеної таблиці 2.20 видно, що протягом досліджуваного періоду міжгалузевий ринок інвестицій є помірно монополізованими, що говорить про зростаючу ступінь інвестиційної концентрації і про слабку інвестиційну конкуренцію між видами діяльності країни.

Індекс концентрації, в силу великої кількості недоліків, застосовується лише в якості грубого індикатора, який характеризує наявність в галузі невеликої кількості підприємств, або як додаткового показника, що застосовується спільно з іншими показниками концентрації [40, с.226]. Зокрема, для встановлення рівня концентрації на ринку можна користуватись системою рівнянь, що дає можливість порівняти загальну частку трьох найбільших ринкових суб’єктів із відносним обсягом залучених ними інвестицій.

, (2.11)

де  – показники часток за величиною залучених інвестицій відповідно першого, другого і третього регіонів в загальному обсязі капітальних інвестицій.

Система нерівностей поєднує в собі характеристику стану ринкової конкуренції, на основі коефіцієнта ринкової концентрації (), та відображає рівень впливу і ринкової влади найбільшого ринкового суб’єкта.

Розрахунки свідчать про наявність помірної концентрації інвестицій між галузями. Разом з тим помітна роль яскраво вираженого лідера на інвестиційному ринку, якими є промисловість і будівництво, в контексті галузевої концентрації інвестицій.

Досить поширеним показником, що дає можливість оцінити розподіл ринкових часток є індекс Герфіндаля-Гіршмана. Розраховується він як сума квадратів ринкових часток конкурентів:

(2.12)

де  – частка інвестицій  кожного з n-числа конкурентів, .

Значення індексу Герфіндаля збільшується по мірі зростання концентрації і коливається в межах від 0 (за умов досконалої конкуренції, коли на ринку функціонує значна кількість конкурентів, ринкова частка кожного з яких є досить мала) до 1 при чистій монополії. Чутливість показника можна збільшити, сумуючи значення часток, що виражені у відсотках, в такому випадку індекс буде знаходитись в межах від 0 до 10 000.

Відповідно до різних значень коефіцієнтів концентрації і коефіцієнтів Герфіндаля-Гіршмана виділяються три типу ринку за ступенем концентрації [159]:

Висококонцентрованими є ринки за умов: 70%< CR3 < 100%; 2000 < ННI < 10 000. Та якщо 80%< СR4 < 100%; 1800 < ННI < 10 000.

Помірно концентровані ринки характеризуються умовами, за яких: 45% < CR3 < 70%; 1000 <ННI < 2000. Та 45% < CR4 < 80%; 1000 <ННI < 1800.

Низькоконцентровані ринки, це ринки для яких виконуються умови: CR3 < 45%; ННI < 1000. Та CR4 < 45%; ННI < 1000.

Показники ринкової концентрації дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку, рівномірність розподілу конкурентів. Чим більше конкурентів з рівною мірою впливу діє на ринку, тим менше відповідні показники.

Чим менший , тим менша концентрація, тим за інших рівних умов сильніша конкуренція на даному ринку і тим слабша ринкова влада окремих конкурентів.

Розрахований індекс Герфіндаля-Гішмана свідчить про високу концентрацію інвестицій у галузевому розрізі та наявність помірної концентрації інвестицій серед регіонів країни.

Задля спрощення сприйняття та інтерпретації отриманих результатів Ковтун Н. В. у своєму дослідженні пропонує для оцінки рівня концентрації інвестицій використовувати формулу на основі розрахунку середньої квадратичної величини, що на думку автора адекватніше відображає процес концентрації і має функціональний зв’язок з коефіцієнтом Герфіндаля-Гіршмана [76, с.176].

Середня квадратична буде характеризувати прямий зв’язок між рівнем коефіцієнта та ступенем концентрації. Для зручності інтерпретації його можна оцінити у відсотках:

(2.13)

Ранговий індекс концентрації (індекс Розенблюту, індекс Холла-Тайдмана)  усуває недоліки індексу Герфіндаля-Гіршмана, оскільки розраховується з урахуванням порядкового номера підприємства, отриманого на основі ранжирування часток від максимуму до мінімуму :

(2.14)

де  і – рангова позиція конкурента;

Якщо  – ринок висококонцентрований, монопольний;

 – ринок неконцентрований.

Для аналізу концентрації інвестицій між 16 видами економічної діяльності, межа, що визначає інвестиційний ринок як неконцентрований становить:

(2.15)

За 2010-2013 роки значення індексу збільшувалось від 0,141 до 0,172. Отримані результати розрахунку значно перевищують рівень неконцентрованого ринку та свідчить підвищення концентрації інвестицій у промисловості та будівництві та, відповідно, зменшення обсягу їх залучення у інші сфери економічної діяльності. Такі тенденції негативно виплавають на сталий та збалансований розвиток економіки держави та потребують ефективних заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості її галузей.

Як показує практика, найбільша конкурентна активність спостерігається, коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку таким чином, інтенсивність інвестиційної конкуренції може бути визначена за допомогою міри схожості часток конкурентів, що дозволяє визначити коефіцієнт варіації (відношення середньоквадратичного відхилення часток до їх середньоарифметичного значення).

(2.16)

або (2.17)

де  – інтенсивність конкуренції на інвестиційному ринку, виміряна на основі оцінки ступеню подібності часток конкурентів;

 – коефіцієнт варіації ринкових часток конкурентів;

– середньоквадратичне відхилення ;

 – середньоарифметичне значення ;

 – кількість конкурентів.

Середньоарифметичне значення часток всієї сукупності підприємств залежить тільки від кількості підприємств на даному товарному ринку :

(2.18)

Тоді формула коефіцієнта варіації приймає більш простий вигляд [76, с.176]:

(2.19)

Коефіцієнт варіації буде близький до одиниці, коли один суб’єкт інвестиційної конкуренції займає переважну частку ринку.

В процесі дослідження інвестиційної конкуренції між видами економічної діяльності був отриманий коефіцієнт варіації, значення якого наближається до одиниці і становить у 2013 році 0,7457. Інтерпретація отриманих результатів дає можливість зробити висновки, що підтверджують попередні розрахунки, та свідчать про наявність значної концентрації за умов міжгалузевої інвестиційної конкуренції.

Іноді пропонується використовувати не коефіцієнт варіації, а коефіцієнт, що є різницею одиниці і коефіцієнта варіації:

(2.20)

Очевидно, що результати діагностики в цьому випадку будуть такими ж, тільки залежність величини коефіцієнта та напряму концентрації буде обернена [159, c. 113]. Однак усі інші коефіцієнти обрані дня оцінки рівня інвестиційної концентрації відображають пряму залежність, тому для визначення інтегрального показника інвестиційної конкуренції макросередовища буде взятий коефіцієнт варіації, розрахований за формулою 2.20.

Щодо ринку інвестицій визначальним є стабільність розрахованого коефіцієнта варіації за ряд досліджуваних років, так обидва розрахованих коефіцієнти (як прямий, такі і обернений) були майже незмінні протягом усього періоду та показували концентрований розподіл інвестицій між різними видами діяльності.

Досить поширеним є показник ентропії , який використовується при оцінці розподілу ринкових часток між конкурентами. Розрахунок проводиться за допомогою натуральних логарифмів:

 (2.21)

Модернізований коефіцієнт ентропії, який лежатиме в межах від нуля до одиниці розраховується:

(2.22)

Для стану однорідного ринку вказаний коефіцієнт наближатиметься до одиниці, а для неоднорідного ринку він прагнутиме до нуля. Однак, ступінь концентрації на ринку цей коефіцієнт не показує [159, с.113].

Згідно наведених у таблиці 2.20 результатів, можна зробити висновок про підвищену неоднорідність розподілу інвестицій між галузями, показник економії для яких є дещо меншим, та становить 0,68 у 2013 році.

Інтенсивність інвестиційної конкуренції, що обумовлюється нерівномірністю розподілу інвестицій можна визначити за допомогою коефіцієнта Джині :

(2.23)

 – середнє арифметичне часток конкурентів.

Коефіцієнт набуває значення в межах від 0 до 1. Чим вищий індекс Джині, тим вищою є нерівномірність розподілу інвестицій і, відповідно, вище рівень концентрації на інвестиційному ринку. Розраховані результати індексу Джині підтверджують висновки, зроблені на основі усіх інших розрахованих коефіцієнтів концентрації та говорять про наявність олігополістичного характеру ринку інвестицій між різними видами діяльності, так як рівень концентрації на ньому є високим і збільшувався протягом років.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що ринок інвестицій є помірно концентрованим. Розрахунки свідчать лідерами на інвестиційному ринку є промисловість та будівництво.

Як показує практика, найбільша конкурентна активність спостерігається, коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку таким чином, інтенсивність інвестиційної конкуренції може бути визначена як помірна.

В результаті дослідження інвестиційної конкуренції у середовищі діяльності підприємств відповідно до запропонованої методики виявляються ті конкуренти, які представляють собою особливу небезпеку і відносно яких розробляються спеціальні стратегії і форми економічної поведінки. Наведені вище показники, крім показника ентропії, дають достатньо серйозну інформацію про інтенсивність конкуренції, але не враховують особливостей конкретних ринків, досвід і методи ведення конкурентної боротьби.

Основою будь-якої дієвої стратегії є діагностика зовнішнього середовища.

Задля ґрунтовного дослідження інвестиційної конкуренції між будівельними підприємствами доцільно провести аналіз конкуренції на макро- та мезорівні. Оцінити інтенсивність інвестиційної конкуренції можна за допомогою показників концентрації інвестицій, що відображають рівномірність їх розподілу між конкурентами.

У таблиці 2.11 подані нормовані показники, що використовувались нами у ході дослідження інвестиційної конкуренції макросередовища діяльності будівельних підприємств України. Нормування часткових показників було проведено з використання формул (2.6, 2.7).

На основі приведених коефіцієнтів концентрації інвестицій розрахований інтегральний показник інвестиційної конкуренції макросередовища побудова якого переводить ситуацію полікритеріалього оцінювання до монокритеріального. Це дає можливість визначити якісну відмінність стану конкурентного середовища від бази порівняння та спрощує процес прийняття управлінських рішень.

Інтегральні показники інвестиційної конкуренції на міжгалузевому та міжрегіональному рівні () розраховані за формулою (2.5).

Результати дослідження інвестиційної конкуренції між видами економічної діяльності, зведені у таблиці 2.11.

У таблиці 2.11. відображені фактичні та приведені значення коефіцієнтів концентрації інвестицій між різними видами економічної діяльності в Україні та розрахований на їх основі інтегральний показник інвестиційної конкуренції.

Таблиця 2.11.

Коефіцієнти концентрації капітальних інвестицій макросередовища будівельних підприємств України

Інтегральний показник інвестиційної конкуренції макросередовища

х

х

х

х

0,271

0,281

0,283

0,342

Розраховані інтегральні показники інвестиційної конкуренції свідчать про помірну концентрацію інвестицій між різними видами економічної діяльності. Таким чином, ситуація для розвитку будівельних підприємств в країні не є критичною і може бути визначена як перспективна. Будучи видом діяльності, на яку припадає одна із найбільших часток залучення інвестицій, будівництво має значні переваги перед іншими видами діяльності, що визначає сприятливі умови для розвитку підприємств у майбутньому.

2.3 Оцінювання інвестиційної конкуренції мезосередовища будівельного підприємства

Аналіз інвестиційної конкуренції для будівельного підприємства буде неповним без оцінки безпосереднього конкурентного середовища, яке, визначається сферою його діяльності. Тому подальше дослідження спрямоване на оцінку інтенсивності інвестиційної конкуренції мезосередовища та рівномірності розподілу інвестицій у будівництві між різними територіями країни.

Існує ряд підходів та методик визначення умов діяльності підприємств, оцінки позитивного чи негативного впливу тих сил та факторів, що діють на ринку та впливають на їх діяльність, визначаючи подальші перспективи розвитку. Разом з тим, більшість із методик дослідження конкурентного середовища діяльності підприємств акцентують увагу на якісних характеристиках та показниках, що дає дещо однобоку характеристику та не дає можливості у повній мірі відображати умови та процеси, що відбуваються у зовнішньому середовищі діяльності підприємства.

У межах даного дослідження пропонується проводити аналіз інвестиційної конкуренції діяльності будівельних підприємств комплексно, оптимально поєднуючи якісну оцінку умов безпосереднього середовища, доповнюючи її кількісними показниками, що відображають основні процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі та найбільшою мірою впливають на діяльність будівельних підприємств. У контексті дослідження інвестиційної конкуренції, такими процесами є нерівномірність розподілу інвестицій між галузями економіки країни та її регіонами, тому в якості кількісних показників, були обрані коефіцієнти концентрації, за результатами розрахунку яких можна зробити висновки про рівень концентрації інвестицій, а від так, про інтенсивність конкурентної боротьби за можливість їх залучення (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Послідовність проведення оцінки інвестиційної конкуренції у безпосередньому середовищі діяльності будівельних підприємств

Аналітична (описова) діагностика безпосереднього конкурентного середовища здійснюється на основі оцінки факторів конкурентних сил за класичною моделлю М. Портера, що на сьогодні є найбільш визнаною. Згідно вказаної моделі конкурентне середовище формується під впливом таких п’яти основних конкурентних сил [140, с.22]:

- суперництво між існуючими конкурентами однієї галузі;

- конкуренція, яку створюють товари-замінники, що виробляються підприємствами інших галузей;

- потенційна загроза появи в галузі нових підприємств-конкурентів;

- економічні та торгівельні можливості постачальників;

- економічні та купівельні можливості покупців продукції підприємства.

Разом з тим, вагоме значення при визначенні рівня конкуренції має також політика держави та регулюючі заходи, що вона здійснює, тому доцільно до аналізу включити шостий чинник – вплив держави на ситуацію в галузі.

Результати якісної оцінки інвестиційної конкуренції мезосередовища діяльності будівельних підприємств зведені у таблицю 2.12.

Таблиця 2.12

Аналітична (описова) діагностика інвестиційної конкуренції
у безпосередньому середовищі діяльності будівельного підприємства

Фактори інвестиційної конкуренції	Ознаки прояву факторів на ринку
1. Ситуація в галузі
Ступінь стандартизації будівельних послуг, що пропонується на ринку	в Українській Будівельній асоціації розроблено класифікацію житла за певними параметрами, згідно з якою житло поділяється на п’ять класів: соціальне, економ, бізнес, преміум і де-люкс. Слід зазначити, що в багатьох випадках об’єкти, побудовані різними компаніями-забудовниками і віднесені ними до одного класу, різняться за своїми характеристиками та ціною.
Витрати «переключення» інвестора з одного виробника на іншого	витрати «переключення» мінімальні, ймовірність втрати інвестора велика
Бар’єри виходу з ринку (витрати будівельного підприємства на перепрофілювання)	підприємствам буде важко перепрофілюватися на інший вид діяльності, це пов’язано зі специфікою основних засобів, що знаходиться у власності підприємства

Продовження таблиці 2.12

Бар’єри проникнення на ринок	бар’єри проникнення на ринок полягають у потребі в значних інвестиціях, необхідності придбання основних виробничих засобів
Стратегії конкуруючих підприємств (поведінка)	конкуруючі підприємства поводяться агресивно, впроваджують нові технології для зменшення собівартості і для підвищення якості для залучення нових інвесторів
Привабливість ринку будівельних послуг	наявний неплатоспроможний попит
2. Вплив потенційних конкурентів
Труднощі входу на галузевий ринок	для входу на ринок потрібна значна сума інвестицій
Доступ до каналів розподілу	доступ до каналів розподілу відкритий
Галузеві переваги	підприємства в галузі мають переваги перед потенційними конкурентами в розташуванні підприємств, в укладених договорах з постачальниками та інвесторами
3. Вплив постачальників
Унікальність каналу поставок	продукція постачальників стандартизована, не є унікальною, тому немає перешкод для зміни постачальника
Значущість замовника будівельних послуг	підприємства будівельної галузі є головними клієнтами для підприємств-постачальників будматеріалів
Частка окремого постачальника	постачальників багато, тому окремо взятий постачальник не визначає витрати на постачання при наданні послуги
4. Вплив замовників та інвесторів
Статус інвесторів та замовників	інвесторів у галузі недостатньо; у сфері житлового будівництва ними виступають в основному населення, обсяг споживання окремого покупця становить незначний відсоток в загальному обсязі наданих послуг
Значущість послуги у інвестора та замовника	будівельні послуги мають значний вплив на структуру закупівель споживача
Стандартизація будівельних послуг	послуги стандартизовані

Продовження таблиці 2.12

5. Вплив підприємств інших галузей
Загроза переливу інвестицій у інші галузі	підприємства інших галузей пропонують більший відсоток на вкладений капітал та створюють загрозу переливу капіталу в інші галузі
Вартість «переключення»	інвесторам легко переорієнтуватися на вкладення капіталу у підприємства інших галузей
6. Вплив держави
Антимонопольна політика держави	держава здійснює антимонопольну політику щодо запобігання монопольних структур в даній галузі, зі стимулювання бізнесу та розвитку конкуренції
Фінансова політика держави	в цей період розвитку економіки фінансова політика не сприяє розвитку галузі: кредити видаються під великі відсотки, ставки оподаткування збільшено; державні програми дешевого житла неефективні.
Державне регулювання, стандартизація та введення технічних норм	отримання ліцензій і дозволів для роботи у будівельній галузі не дуже ускладнене; спрощена система отримання дозволів на будівництво

Кількісний аналіз мезосередовища включає визначення рівня концентрації інвестицій у будівельній галузі, що окреслює безпосередню сферу діяльності будівельних підприємств.

Аналіз проведено за аналогією до оцінки макросередовища, з використання основних показників концентрації задля визначення рівня інвестиційної конкуренцій на ринку безпосередньої діяльності будівельного підприємства.

У 2013 році обсяг залучених у будівництво інвестицій зріс на 24 % порівняно з попереднім роком та становив 46,32 млрд.грн., що освідчить про поступовий розвиток будівельної галузі та утримання нею інвестиційнопривабливої позиції (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка залучених капітальних інвестицій у будівництво в Україні, млрд. грн.

Згідно статистичних даних, левова частка інвестицій у будівництво залучається у м. Києві. Так, їх обсяг у 2013 році склав 11740 млн.грн., що становить 25,35 % усіх інвестицій галузі.

Зокрема до 2011 року включно на столицю припадало понад 40 % капітальних інвестицій у будівництво в Україні. Переломним став 2012 рік, коли частка інвестицій у будівельну галузь в Україні зменшилась в тричі, однак і надалі залишалась найбільшою. Такі зміни у структурі відбулись в основному за рахунок зростання обсягу залучених інвестицій у Київську область.

Здійснивши розподіл території України за рівнем інвестиційної привабливості у 2013 році можна зауважити, що найбільші інвестиційні вливання здійснювались у будівельну галузь м. Києва, Київської область та у АРК. Разом з тим, за даними попередніх років, значні обсяги інвестицій у будівництво залучались у Донецькій та Львівській областях (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Інвестиційна привабливість будівництва*

Територія	Обсяг капітальних інвестицій у будівництво, тис. грн.				Структура капітальних інвестицій у будівництво, %				Інвестиційна привабливість будівництва
	2010	2011	2012	2013	2010	2011	2012	2013
Україна	4966153	8541112	37312964	46317801	100,00	100,00	100,00	100,00	х
м.Київ	1953294	3555723	5198115	11740159	49,09	41,63	13,93	25,35	Висока
Київська	94734	105276	4283349	4545364	4,34	1,23	11,48	9,81
АРК	204016	112670	3094513	4321693	2,75	1,32	8,29	9,33
Львівська	140404	104358	2242733	2319242	1,16	1,22	6,01	5,01	Вище середньої
Донецька	985106	2598440	1573550	2251331	8,09	30,42	4,22	4,86
Одеська	220337	224369	2492831	2101043	2,80	2,63	6,68	4,54
Iв.-Франківська	101036	93273	1658847	1907171	2,48	1,09	4,45	4,12
Харківська	207930	266605	1415828	1597498	4,07	3,12	3,79	3,45	Середня
Чернівецька	59511	148926	1439439	1413019	3,24	1,74	3,86	3,05
Рівненська	41862	120277	1097429	1311787	0,65	1,41	2,94	2,83
Вінницька	111778	93520	1072002	1279521	0,74	1,09	2,87	2,76
м.Севастополь	107077	145673	848818	1199950	3,90	1,71	2,27	2,59
Закарпатська	122455	53538	1284196	1169216	3,74	0,63	3,44	2,52
Дніпропетровська	108708	174892	996805	1112221	2,57	2,05	2,67	2,40
Тернопільська	18885	25337	1154063	1070785	0,49	0,30	3,09	2,31
Полтавська	127035	260556	601870	991956	1,98	3,05	1,61	2,14

Продовження таблиці 2.13

Хмельницька	24174	37219	910744	905996	0,77	0,44	2,44	1,96	Низька
Волинська	7895	23848	1018745	803899	0,19	0,28	2,73	1,74
Чернігівська	16921	18821	682577	630927	0,39	0,22	1,83	1,36
Житомирська	13648	23673	537976	556741	2,41	0,28	1,44	1,20
Луганська	108752	183143	457251	546629	1,45	2,14	1,23	1,18
Сумська	21370	13547	663752	449786	0,23	0,16	1,78	0,97
Запорізька	60677	35234	723498	441718	0,52	0,41	1,94	0,95
Черкаська	32663	37878	444905	431396	0,36	0,44	1,19	0,93
Миколаївська	44252	46671	471851	418089	0,95	0,55	1,26	0,90
Кіровоградська	18483	20828	335845	413474	0,18	0,24	0,90	0,89
Херсонська	13150	16817	611432	387190	0,47	0,20	1,64	0,84

*Розраховано за даними: [120; 67, c. 31]

Згідно даних Державного комітету статистики України у 2011 році в Донецькій області було зосереджено 30% капітальних інвестицій у будівництво.

Серед найменш інвестиційнопривабливих областей лишаються Херсонська, Кіровоградська, Миколаївська та Черкаська, Запорізька та Сумська, частка яких у загальному розподілі інвестицій будівельної сфери не перевищує 2 відсотки у 2013 році (рис.2.9). Низький рівень інвестиційної привабливості областей обумовлює невигідні конкурентні позиції будівельних підприємств, що функціонують у цих областях за умов інвестиційної конкуренції, обмежуючи х можливості щодо перспектив залучення додаткових інвестицій у реалізацію будівельних проектів.

Рис. 2.9. Структура інвестицій залучених у будівництво у 2013 році, %*

*джерело [67]

Кількісний аналіз безпосереднього інвестиційного середовища діяльності будівельних підприємств ґрунтується на розрахунку основних показників концентрації та рівномірності розподілу інвестицій у будівельну галузь між територіями України. Задля опису стану інвестиційної конкуренції було досліджено розподіл інвестицій між областями та містами Київ і Севастополь, вихідними даними при цьому послугували дані Державного комітету статистики України.

Таблиця 2.14

Розрахунок інтегрального показника інвестиційної конкуренції безпосереднього середовища будівельного підприємства

Інтегральний показник інвестиційної конкуренції мезосередовища

х

х

х

х

0,314

0,253

0,285

0,282

У таблиці 2.14 подані коефіцієнти концентрації інвестицій у будівництво, що відображають інтенсивність інвестиційної конкуренції на мезорівні та нормовані показники, що використовувались нами для розрахунку інтегрального показника інвестиційної конкуренції мезосередовища діяльності будівельних підприємств.

Розраховане значення індексу концентрації трьох коливалось в межах 63,74%-70,59%, при чому максимального свого рівня цей показник досягнув на початку досліджуваного періоду – у 2010 році. Однак, і в наступні роки зниження його рівня було незначним та перевищувало критичну позначку в 45%, що свідчить про відносно значну концентрацію інвестицій у будівельній галузі.

Для більш адекватної оцінки конкурентної ситуації пропонується коефіцієнт концентрації часток трьох найбільших ринкових суб’єктів використовувати в поєднанні із індексом Герфіндаля-Гіршмана. При цьому якщо величина СR(3) перевищує 70%, а величина ННІ – 2000, це свідчитиме про високий ступінь концентрації ринку і про слабкий розвиток конкурентного середовища. Якщо ж результати розрахунку коефіцієнтів знаходяться в межах СR(3) 45-70% та ННІ від 1000 до 2000, то можна говорити про помірний ступінь концентрації ринку. Ефективна конкуренція спостерігається за умови СR(3) менше 45% і ННІ менше 1000.

Інтерпретація отриманих даних щодо рівня індексу концентрації часток трьох найбільших конкурентів, чотирьох часткового показника та індексу Герфіндаля-Гіршмана свідчать про наявність високого рівня концентрації капітальних інвестицій та нерівномірність їх розподілу.

Система нерівностей в той же час показує, що яскраво вираженого лідера щодо залучення інвестицій немає, так як частка інвестицій у м. Київ не перевищує на 100% суму двох наступних лідируючих територій.

Для галузевого аналізу концентрації інвестицій, за умови розрахунку Рангового індексу концентрації (Індекс Розенблюту, індекс Холла-Тайдмана), межа, що визначає інвестиційний ринок як неконцентрований становить:

(2.26)

За 2010-2013 роки значення індексу змінювалось від 0,25 до 0,20. Отримані результати розрахунку свідчать, про помірну концентрацію інвестицій у будівельній галузі між різними територіями країни.

Середню нерівномірність розподілу показує коефіцієнт Джині, значення якого може змінюватись від 0 до 1, а згідно нашого дослідження для галузевого ринку інвестицій становить 0,52-0,57.

Забезпечення безперервного розвитку підприємства будь-якої галузі вимагає від його керівництва на лише проведення ґрунтовного аналізу внутрішніх можливостей та наявних на підприємстві ресурсів, а й постійного моніторингу змін у зовнішньому середовищі його діяльності, метою якого має бути завчасне виявлення основних факторів впливу та адекватного коригування діяльності підприємства відповідно до нових умов. Усієї сукупності факторів, що діють за межами підприємства врахувати майже не можливо, що обумовлено нестабільністю та мінливістю ринкових умов, тому ключовим моментом у процесі діагностики конкретного середовища є виявлення основних чинників серед усього їх загалу, що дасть можливість правильно розставити пріоритети здійснюючи стратегічне управління підприємством та приймаючи поточні рішення. Зважаючи на специфіку будівельної галузі можна стверджувати що, для підприємств, які діють у цій сфері, таким визначальним чинником є наявність інвестицій та інтенсивність боротьби за можливість їх залучення що набуває форми інвестиційної конкуренції.

Проведене дослідження безпосереднього конкурентного середовища діяльності підприємств будівельної галузі доводить наявність помірної концентрації капітальних інвестицій у будівництві та нерівномірний розподіл інвестицій між територіями, про що свідчать розраховані інтегральні показники інвестиційної конкуренції макро- та мезосередовища діяльності будівельного підприємства (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Динаміка інтегральних показників інвестиційної конкуренції макро- та мезосередовища
будівельного підприємства*

*розраховано автором

Відчутна лідируюча позиція м. Київ та Київської області. Така ситуація з одного боку є сприятливою для формування інвестиційного середовища діяльності будівельних підприємств даних територій, з іншого боку, послаблює інвестиційну конкуренцію в країні. Разом з тим той обсяг інвестицій які надходять у будівельну галузь на сьогодні є недостатнім, що відображається низькими показниками ефективності та результативності діяльності будівельних підприємств, як зокрема у окремих областях так і вцілому по країні.

Криза в національній економіці призвела до зниження інвестиційної активності практично всіх груп інвесторів – держави, підприємств і організацій, фізичних осіб [36, с. 148]. Результатом чого стало згортання будівельного ринку, ріст частки незавершеного будівництва, зміна структура виконання будівельно-монтажних робіт, не виконання термінів будівельних робіт на тлі відсутності в організацій достатніх засобів для їх здійснення та загальне зниження конкурентоспроможності вітчизняних будівельних організацій.

Підприємство, як соціально-економічна система, постійно змінюється, розвивається та вдосконалюється. Формуючи власну стратегію розвитку підприємства враховують стан економіки в країні, зміни законодавства, розвиток ринкової інфраструктури – тобто, ті чинники які обумовлюють рівень зовнішніх та внутрішніх ризиків інвестування. На сьогодні інвестиційне середовище не є сприятливим для діяльності потенційних інвесторів, ситуація свідчить про значну ризиковість реалізації інвестиційних проектів [92, с.103]. Формування сприятливого інвестиційного конкурентного середовища та зміцнення інвестиційних конкурентних можливостей будівельних підприємств України вимагає розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, підвищення якості виробленої будівельної продукції та робіт, швидкої інтеграції останніх досягнень науки і техніки у виробництво. Лише за таких умов можливим є поступове і планомірне виведення вітчизняного будівельного сектору із кризової ситуації, що склалась.

Отже інвестиційна конкуренція може розглядатись на рівні країни, галузі, регіону та підприємства. Виходячи з цього, підприємство – це об’єкт, в який вкладаються кошти інвестором і чия інвестиційна привабливість конкурентоспроможність повинна визначатись на всіх рівнях.

Таким чином, нагальним до вирішення питанням, що обумовлює перспективи подальших досліджень є пошук ефективних шляхів залучення додаткових інвестиційних ресурсів у будівельну сферу. Вирішення питань підвищення інвестиційної привабливості та конкурентноздатності вітчизняних підприємств при цьому відіграють роль ключового елемента, оскільки від можливостей відповідати умовам потенційних інвесторів залежить можливість подальшого розвитку та поліпшення своїх конкурентних позицій у ринковому середовищі.

В останні роки криза в національній економіці призвела до зниження інвестиційної активності практично всіх груп інвесторів – держави, підприємств і організацій, фізичних осіб, – результатом чого стало згортання будівельного ринку, ріст частки незавершеного будівництва, зміна структура виконання будівельно-монтажних робіт, не виконання термінів будівельних робіт на тлі відсутності в організацій достатніх засобів для їх здійснення та загальне зниження конкурентоспроможності вітчизняних будівельних організацій.

Проведений аналіз дозволив з’ясувати, що основним негативом на шляху розвитку будівництва є недостатні інвестиції, повільні темпи росту обсягів готової продукції будівництва, надмірний попит на житло та неефективність житлових програм.

У роботі запропонована комплексна модель гармонізації конкурентного середовища будівельного підприємства, шляхом оцінювання інтенсивності інвестиційної конкуренції на макро-, мезо- та мікро рівнях за якісними характеристиками та кількісними показниками, з метою вдосконалення процесу прийняття ефективних управлінських рішень щодо формування стратегії розвитку.

Визначальним чинником формування інвестиційної конкуренції макросередовища є інвестиційна привабливість навколишнього середовища діяльності будівельного підприємства. Апробація запропонованої методики засвідчила помірну концентрацію інвестицій. Більше половини капіталовкладень (56,74%) залучається у промисловість та будівництво. В результаті дослідження з’ясовано, що будівництво належить до галузей із високим рівнем інвестиційної привабливості та акумулює 17,3% капітальних інвестицій займаючи другу позицію після промисловості.

Кількісний аналіз безпосереднього інвестиційного середовища діяльності будівельних підприємств був проведений на основі показників концентрації та рівномірності розподілу капітальних інвестицій у будівництві.

На основі дослідження доведено, що забезпечення безперервного розвитку підприємства будь-якого виду діяльності вимагає від його керівництва не лише проведення ґрунтовного аналізу внутрішніх можливостей та наявних на підприємстві ресурсів, а й постійного моніторингу змін у зовнішньому середовищі, метою якого має бути завчасне виявлення основних факторів впливу та адекватного коригування діяльності підприємства відповідно до нових умов.

Книга: Ліпич Л. Г. Формування стратегії розвитку будівельного підприємства в умовах інвестиційної конкуренції : монографія / Л. Г. Ліпич, І. В. Чорнуха, І. О. Цимбалюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 211 с.

ЗМІСТ

1.	Ліпич Л. Г. Формування стратегії розвитку будівельного підприємства в умовах інвестиційної конкуренції : монографія / Л. Г. Ліпич, І. В. Чорнуха, І. О. Цимбалюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 211 с.
2.	РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
3.	РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
4.	РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
5.	ВИСНОВКИ
6.
7.	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
8.	ДОДАТКИТаблиця А.1

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate