Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фінанси домогосподарств провідних країн світу: Навчальний посібник / М.І. Карлін, І.О. Цимбалюк – Луцьк: Вежа-Друк, 2014. – 172 с.
РОЗДІЛ 3. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ НІМЕЧЧИНИ
3.1. Особливості формування доходів сімей в різних землях ФРН
Об’єднання країни призвело до великих фінансових трансфертів у Східну Німеччину, і вже через рік федеральному уряду довелося за свій рахунок покривати половину податкових надходжень східних земель. Після об’єднання Німеччини в нових землях була прийнята західнонімецька податкова система, введені відповідні стандарти життя, хоча різниця в доходах ще є суттєвою, викликаючи у частини населення ностальгію за часами НДР, коли не було такої нерівності, як зараз.
І західнонімецьке, і східнонімецьке суспільства, по суті своїй, представляли собою “суспільства споживання”, хоча й розвивалися різними шляхами. В кінці 80-тих років ХХ ст.. більше 90% німецьких сімей і на Заході, і на Сході мали пральну машину і телевізор, близько 80% – холодильник. Правда, вартість цих товарів, у співвідношенні з заробітками, на Сході була значно вищою, ніж на Заході. Приблизно 70% західнонімецьких і майже 40% східнонімецьких сімей мали в 1990 році автомашину. До 1993 року 100% німецьких сімей мали у своєму домі водопровід, а 99,7% – електроенергію. До 1996 року частка сімей, що мали автомобіль, досягла 96,1% (504 автомобілі на 1000 чоловік; по цьому показнику ФРН поступається тільки США, Італії і Люксембургу). Але поки доходи жителів східних земель ФРН поступаються доходам мешканцям Західних земель, що викликає міграцію з цих земель на Захід ФРН.
Досвід Німеччини в період після її об’єднання характеризується масштабною допомогою центрального уряду колишній Східній Німеччині. Ця допомога здійснювалася в різних формах, зокрема й у сфері міжбюджетних трансфертів, субсидій для підприємств і трансфертів на користь домогосподарств через мережу програм соціального страхування. Як вичерпно показано в таблиці 3.1, цей потік трансфертів протягом кількох років після об’єднання сягав більш як 4 відсотки західнонімецького ВВП. У 1994 р. державне та приватне споживання й інвестиції в нових землях перевищували регіональний ВВП на понад 50 відсотків. У 1999 р. чисті державні трансферти з боку старих земель сягнули рівня третини їхнього ВВП. Мешканці Східної Німеччини дістали змогу користуватися такими самими соціальними вигодами, що й жителі західних земель; нині державні трансферти у східній частині Німеччини забезпечують 32 відсотки доходів домогосподарств на Сході і 22 відсотки – на Заході. Регулювання ринків праці полегшило поширення західнонімецьких систем заробітної плати та умов роботи на схід країни, що призвело до підвищення рівня безробіття в східнонімецьких землях. За даними ОЕСР, загальна сума виплат кожному працівникові в нових землях зросла порівняно із західнонімецьким рівнем з 49 відсотків в 1991 р. до 77 відсотків в 2000 р. Рівень безробіття в східних землях був досить високим: за офіційними даними, він становив близько 18 відсотків, що вдвічі перевищує той, який останніми роками існував у західнонімецьких землях. Високі рівні видатків центрального уряду, спрямовані на підтримку економічного розвитку східних земель, зокрема й видатки на формування інфраструктури, доповнювалися “інвестиційними” субсидіями підприємствам, які без них збанкрутували б, за умови збереження зайнятості нинішніх працівників. Вони також сприяли перенесенню значних ресурсів у державний сектор східних земель і компенсували велику частину вартості надання суспільних послуг у цій частині Німеччини.
Яке значення мали всі ці заходи на просторовий розподіл робочої сили? У часи об’єднання спостерігалося стрімке масове переселення людей зі східних земель до західних. Протягом 1989 та 1990 рр. мігрувало близько 800 000 осіб, тобто майже 5 відсотків населення нових земель. Згодом темпи переселення різко впали, без сумніву, значною мірою внаслідок здійснення згаданих вище масштабних трансфертів.
Таблиця 3.1.
Державні трансферти на користь нових земель у Німеччині
|
Видатки |
1991 |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
|
Валові і чисті трансферти за джерелами походження* |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Федеральний уряд |
75,1 |
90,0 |
115,7 |
115,9 |
136,7 |
136,7 |
129,6 |
130,8 |
140 |
|
Західні землі і спільноти |
5,3 |
5,7 |
10,3 |
13,5 |
11,2 |
11,3 |
11,6 |
11,5 |
11,6 |
|
Німецький фонд |
31,0 |
24,0 |
15,0 |
5,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
|
Система соціального забезпечення (чисті)** |
18,7 |
34,2 |
23,0 |
29,8 |
33,0 |
30,9 |
34,7 |
31,9 |
36,0 |
|
ЄС |
4,0 |
5,0 |
5,0 |
6,0 |
7,0 |
7,0 |
7,0 |
7,0 |
7,0 |
|
Відомство з нагляду за державним майном (на території колишньої НДР) |
8,8 |
13,7 |
23,0 |
23,8 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
|
Надходження |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Федеральний уряд |
33,0 |
39,1 |
41,4 |
45,2 |
46,8 |
48,2 |
47,8 |
48,6 |
50,6 |
|
Загалом трансферти |
142,9 |
172,6 |
192,0 |
192,0 |
188,1 |
186,0 |
183,0 |
181,2 |
194,6 |
|
Чисті трансферти |
109,9 |
133,5 |
150,6 |
150,6 |
141,3 |
137,7 |
135,1 |
132,6 |
144 |
|
Як відсоток західного ВВП*** |
4,2 |
4,8 |
5,4 |
4,7 |
4,5 |
4,4 |
4,1 |
4,4 |
|
Примітка:
*Не враховуючи спеціальних виплат унаслідок знецінення, обслуговування боргу
**Без внесків федеральними і державними органами влади
***ВВП Східної Німеччини не охоплює Берліна
Вища освіта безплатна для німецьких громадян та іноземців. Плату беруть лише приватні університети. На проживання, залежно від регіону, студенти витрачають 400-600 євро на місяць. До цієї суми входять оплата житла, харчування, одяг, медична страховка, навчальні посібники і матеріали, проїзний квиток тощо. Зазвичай іноземні студенти працюють по два-три дні на тиждень.
В середині 2005 р. середня заробітна плата у ФРН складала 3000 євро. В 2004 р. прибутковий податок і внески на соціальне страхування склали 50,7 % вартості робочої сили, в тому числі: прибутковий податок – 16,2, внески на соціальне страхування працівника – 17,3, внески на соціальне страхування роботодавця – 17,3 %. Вартість робочої сили за 2004 рік склала 42543 дол. США (за паритетом купівельної спроможності).
Застраховані з лікарняного страхування мають право на відрахування для зміцнення здоров’я, профілактику і ранню діагностику хвороб, по хворобі, догляду за важкохворими, вагітності та материнству. Крім того, виплачуються також кошти на поховання та транспортні видатки.
3.2. Форми соціальних виплат членам домогосподарствам в ФРН
Значні доходи домашні господарства отримують від органів соціального захисту, з пенсійних фондів тощо.
Система пенсійного забезпечення Німеччини містить поєднання двох систем фінансування забезпечення громадян в старості: перерозподільчу і накопичувальну. Ця система називається “системою трьох рівнів”. Перший – (біля 80% всіх пенсійних виплат в основному фінансується перерозподільчим способом) – охоплює перш за все обов’язкове пенсійне страхування всіх працівників за наймом. Перерозподільча система характеризується тим, що на виплати пенсій немолодим використовуються надходження до фонду пенсійного страхування (відомства пенсійного страхування). У Німеччині цими надходженнями є внески страховок застрахованих осіб і працедавців, а також дотації держави. Цієї пенсії достатньо для забезпечення нормального рівня життя літньої людини. Другий і третій рівні пенсійного забезпечення – з фундацій підприємств і приватні накопичення – фінансуються накопичувальним способом.
Умовою одержання пенсії є необхідний передпенсійний термін. Пенсія за віком, як правило, виплачується після досягнення 65 років. За певних обставин вона може виплачуватися вже при досягненні 63 або 60 років. Жінки отримують пенсію за віком з досягненням 60 років.
Розмір пенсії залежить, передусім, від величини застрахованого заробітку. Після пенсійної реформи 1992 року наймані працівники мають більшу свободу вибору при переході від трудового життя на пенсію. Існує можливість отримувати частину пенсії і продовжувати працювати. Реформа пенсійного забезпечення 1992 року змінила систему з врахуванням майбутніх демографічних та економічних умов і гарантує фінансування пенсій за віком на період після 2000 року.
Страхування і виплати по безробіттю здійснюються федеральним відомством зайнятості. Відрахування страховок обов’язкові для робітників і службовців незалежно від їх доходів. Безробітні одержують допомогу, яка залежить від загального трудового стажу, від розмірів останньої заробітної плати, від віку, від наявності зобов’язань з утримання дітей. Безробітні, “зняті” із страхування по безробіттю, тобто ті, хто вичерпав право на допомогу, що їм належить, одержують виплату по безробіттю. Розмір такої виплати складає для безробітних, що мають дітей, – 58%, для безробітних без дітей – 56%. Фінансування виплат по безробіттю здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету.
Політика ринку праці і страхування по безробіттю (дотації федеральному відомству праці) повинні включатися в значній мірі у заходи щодо стабілізації. Ці заходи спрямовані на зниження виплат з компенсації заробітної плати, на консолідацію заходів активної політики ринку праці і впорядкування тягаря внесків соціального страхування для сезонних працівників відповідно до різних сфер інтересів. Вони служать передусім, тому, щоб структурними змінами сконсолідувати бюджет федерального відомства праці і тим самим зменшити потребу в дотаціях.
Передбачені, зокрема, такі заходи:
– тривалість отримання коштів з безробіття обмежується двома роками. Допомога по безробіттю в майбутньому виплачуватиметься для тих, хто був зайнятий, або не був зайнятий відповідно до закону про сприяння праці (так звана “оригінальна” допомога по безробіттю). Особам, які відбувають дійсну військову службу або цивільну службу, і до початку служби були безробітними, гарантується після звільнення у запас перехідна допомога;
– видатки для заходів забезпечення роботою зменшуються;
– роботодавці повинні в майбутньому посильно брати на себе тягар щодо оплати сезонних робіт і робіт, що виконуються при несприятливих погодних умовах;
– збереження розміру внеску для страхування по безробіттю в розмірі 6,5 відсотків застрахованого заробітку та інші.
У Федеративній Республіці Німеччини, окрім фінансування пенсійного страхування і політики ринку праці, виділяють кошти на такі цілі:
– на виховання, охорону материнства та сімейну політику;
– на дітей;
– на житло;
– на преміювання житлового будівництва;
– забезпечення жертв війни;
– соціальні допомоги;
– сільськогосподарську соціальну політику;
– інші заходи соціального захисту.
У Німеччині протягом 18 місяців держава виплачує допомогу на виховання кожної дитини. З 1993 року передбачена також відпустка по догляду за дитиною, тривалістю три роки. Один з батьків, який залишив роботу по догляду за дитиною строком на 3 роки, не може бути звільнений з роботи. Крім того, починаючи з 1993 року, строк догляду за дитиною (3 роки на кожну дитину) зараховується у трудовий стаж для нарахування пенсії. Це є важливим кроком на шляху визнання праці по догляду за дитиною як трудової діяльності.
Допомога по догляду дитини (донедавна 300 EUR щомісячно) у перші шість місяців з дня народження дитини гарантується державою незалежно від доходів сім’ї, а потім виплачується залежно від доходу сім’ї протягом двох, а у деяких землях до трьох років. Продовження узгоджуваного періоду з 18 до 24 місяців відноситься до народжень після 31.12.1992 року і діє відповідно до федерального бюджету лише з 1994 року.
Закон про введення федеративної консолідуючої програми вніс такі зміни, які повинні пом’якшувати федеральні видатки:
– включення прибутків позашлюбних пар;
– введення визначення доходу, який враховується при обрахунку коштів на виховання (до цього часу за основу підрахунку доходів брався попередній перед народженням дитини календарний рік, тепер він замінюється календарним роком народження дитини, а також наступним роком);
– введення особливих перевірок права на отримання коштів;
– обмеження допомоги на виховання дітей для іноземців, які мають право на перебування або ж мають дозвіл на перебування у ФРН.
З 1.01. 2007 р. допомога на дитину складає 25,5 тис. євро на рік, тоді як раніше вона складала біля 7 тис. євро на рік. Це зроблено з метою стимулювання народжуваності, оскільки на одну німкеню припадає 1,37 дитини, а для нормального відтворення населення потрібно більше 2-х дітей.
Держава піклується про молодь. З цією метою було прийнято Закон про захист молоді або Закон про надання допомоги дітям і молоді, якими передбачено соціальну допомогу і добровільна співучасть. У наданні допомоги молоді держава свідомо поступається місцем перед спілками, об’єднаннями, церквами, фондами та іншими незалежними закладами. Общини і райони пропонують багато можливостей для позашкільного навчання молоді. Вони фінансують велику кількість недержавних молодіжних і благодійних організацій. Фінансові витрати на допомогу дітям і молоді покриваються переважно землями і общинами.
Проживання – одна з основних людських потреб. Тому в Німеччині кожен, чий дохід недостатній для оплати відповідної квартири, має законне право на матеріальну допомогу для найму житла. Вона виплачується як надбавка до квартирної плати або коштів на утримання власного житла, але лише до певного розміру доходу. Загалом матеріальна допомога для найму житла зарекомендувала себе як ефективний соціальний захід. Житлове право, яке принципово передбачає вільне укладання договорів, виконує роль балансу інтересів між здавачем помешкання і квартиронаймачем. Жоден із квартиронаймачів не повинен боятися невиправданих і самовільних вимог щодо квартирної плати. Так, здавач може розірвати договір з квартиронаймачем, який виконує умови лише тоді, коли зможе довести “виправданий інтерес” (наприклад, власну потребу). Підвищення квартирної плати можливе лише в межах прийнятої в даній місцевості квартплати. Для квартиронаймачів у нових федеральних землях на перехідний період діє поширена в інших землях система захисту їх прав.
Соціальна виплата коштів на житло гарантується за клопотанням або як доплата до квартирної плати, або як дотація для вирівнювання тягарів для самостійних господарств. Розмір цих коштів залежить від доходу, квартирної плати і величини пенсії. Держава сприяє будівельним організаціям із малим прибутком гарантією виплат премій з метою здійснення компенсації цільових виплат будівельної економії для створення житлового фонду. Згідно закону про премії житловому будівництву для укладених після 1991 року договорів про економію коштів будівництва виплачуються премії для житлового будівництва лише після показу зекономленого будівельного майна або після закінчення строку в 7 років.
Завдання забезпечення пільг для жертв війни полягає у фінансовому відшкодуванні інвалідам війни, вдовам загиблих і сиротам. Жертви війни отримують пенсії, розмір яких приводиться у відповідність з рівнем економічного розвитку. Крім того, для інвалідів війни діють курси з лікування, фінансується працевлаштування і професійна освіта. Подібним чином забезпечуються солдати бундесверу з пошкодженим здоров’ям і жертви насильницьких дій, а також рідні, які їх втратили.
Соціальну допомогу в ФРН отримують особи, які не можуть допомогти собі самі і не отримують сторонньої допомоги. Відповідно до Закону про соціальну допомогу кожен мешканець Федеративної Республіки – чи німець, чи іноземець – у скрутному становищі має право на соціальну допомогу. Це – допомога на засоби життя або на подолання особливих життєвих умов, наприклад, інвалідності, хвороби або віку.
Соціальна допомога надається, переважно, землями і общинами.
Сільські господарі та їх сім’ї страхуються в самостійній аграрно-соціальної системі забезпечення, яка з ряду причин потребує підтримки федеральними коштами. Через неоднакову аграрну структуру ця система була переведена лише частково на нові федеральні землі. Так, вже переведено сільськогосподарське страхування на випадок хвороби і страхування від нещасних випадків. Найбільша частина видатків агросоціальної системи забезпечення припадає на допомогу по старості для сільських господарів.
Щоб внести важливий вклад в інтеграцію інвалідів у працю, професію і суспільство, федерація сприяє міжрегіональним і експериментальним установам професійної і медичної реабілітації, а також профілактиці. З 1991 року федеральний уряд у зв’язку із введенням страхування по догляду сприяє проведенню заходів щодо поліпшення забезпечення тих, хто потребує догляду.
Разом з тим, вказані вище види соціальної допомоги вимагають надзвичайно великих видатків з бюджету, що негативно позначається на ефективності німецької економіки, породжує незадоволення працюючих великими страховими виплатами.
3.3. Особливості оподаткування домогосподарств в Німеччині
Податкова система ФРН включає прямі і непрямі податки. Основними платниками податків є робітники і службовці. На їх частку припадає біля 79% всіх податкових надходжень в країні. Податки не обмежуються тільки федеральними податками. Вони доповнюються внесками на соціальне страхування і місцевими податками.
Складний і заплутаний характер податкового регулювання в ФРН провокує постійні суперечки з приводу реальної величини податкового тиску на підприємців та населення. В середньому німецькі громадяни віддають державі в формі прямих податків (податок на прибуток, солідарний, церковний) і соціальних внесків біля 42-43 % від свого заробітку. В Німеччині промисловий робітник тільки 41,5 місяці в році працює на себе і на свою сім’ю, а 225 днів – працює для того, щоб платити податки.
Податкова система ФРН спирається перш за все на прибутковий податок. Частка прибуткового податку перевищує 1/3 загальної суми податкових надходжень. Даним податком обкладаються всі громадяни, які мають дохід. Прибутковий податок включає два види податку: податок на заробітну плату і податок з капіталу. Мінімальна ставка прибуткового податку – 19%, максимальна – 44% (до 1990 р. вона складала 56%). Ставка податку на доходи з капіталу – 25%.
При визначенні податку на зарплату застосовуються такі спеціальні інструменти як “податкові класи”, “податкові карти” і “податкові таблиці”. Шість податкових класів групують робітників і службовців в залежності від їх сімейного стану, кількості працюючих, сумісного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей.
До I класу відносяться неодружені працівники без дітей і ті з одружених (вдівці чи розведені), у яких відсутні умови для включення в більш сприятливі IV i III класи.
До II класу включені неодружені, розлучені чи вдівці, які мають на утриманні не менше 1 дитини, якщо їм належала певна вільна від податку сума.
До III класу віднесені одружені працівники і якщо в сім’ї працює один з подружжя. Якщо працюють обидва, то один із них за спільною згодою переходить в IV клас.
Клас IV включає сім’ї з працюючим подружжям, тобто коли працюють чоловік і дружина, і оподатковуються окремо.
Клас V – це одружені працівники, в сім’ї працюють і чоловік і дружина, але один з них, за спільною згодою, включений в III клас.
Клас VI – призначений для працівників, які отримують заробіток в кількох місцях, з метою їх обліку.
Податкові таблиці враховують не лише податкові класи, а також і кількість дітей в сім’ї, на чиєму утриманні вони знаходяться, сумісний чи відокремлений облік доходів. Крім того, в податкових таблицях враховано ряд доходів, що звільнені від оподаткування. До них відносилася, наприклад, зарплата, що звільнялася за умовами найму від податку, різдвяні виплати; спеціальні видатки (включаючи видатки на різні види страхування життя, підвищення ділової кваліфікації тощо) .
Податок утримується з заробітної плати на основі податкової карти. В карті, яка заповнюється в общині по місцю проживання, посвідчується податковий клас, кількість дітей, віросповідання працюючого. Далі в неї заноситься сума звільнення від податку по досягненні працюючим 64-річного віку (фіксована сума звільнення для осіб з фізичними вадами (інвалідів) з тим, щоб ці суми були враховані в роботодавця і фінансового відомства (общин, землі).
Протягом календарного терміну сума податку з доходу (податку на заробітну плату) може відхилятися від належної до сплати по підсумку за рік. Кінцевий перерахунок відбувається за підсумком за рік.
Цей податок є однією з форм податку на доход і стягується з фізичних осіб безпосередньо при виплаті доходів з капіталу – дивідендів і процентів. Оподаткуванню підлягає сума дивідендів, розрахованих після сплати корпоративного податку. Сума податку на доходи з капіталу, сплачена власниками капіталу, враховується при визначенні загальної величини податку з доходу на сукупний доход платника. Ставка податку на доходи з капіталу залежить від виду отриманого прибутку.
На дивіденди з акцій, доходи від участі в капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і різної участі в капіталі приватних підприємств і кооперативів ставка податку встановлюється на рівні 20%.
З 1 січня 1989 р. в межах податкової реформи в ФРН введено в обов’язок банків перераховувати податок на грошові внески в банківських установах (з терміном більше 3 місяців), страхових компаній і процентів з цінних паперів (облігацій, депозитних сертифікатів тощо), виходячи з ставки 10%. Введення такого порядку пояснюється тим, що більше 80% вкладників не платять податку з доходу по процентах, хоча цей вид доходів у відповідності з законом повинен обкладатися податком і в податковій декларації є відповідна стаття.
Майновим податком або податком на власність оподатковується майно фізичних і юридичних осіб. Податок стягується з сумарної оцінки всіх елементів рухомого і нерухомого майна, що приносить прибуток. Ставка для фізичних осіб – 0,5%, для юридичних осіб – 0,6%.
Для всіх основних груп платників оподаткуванню підлягає особисте майно, а також цінні папери, банківські рахунки, вклади в страхові компанії, предмети мистецтва, коштовне каміння, приватні літаки, яхти та інші предмети розкоші. Для платників податків встановлено неоподатковуваний мінімум майна для однієї особи, для подружжя, а також передбачені відрахування на кожну дитину.
В межах стимулювання житлового будівництва ФРН дозволено не виплачувати перші 10 років земельний податок з нових побудованих житлових будинків. Земельний податок стягується, як правило, щоквартально у формі авансових платежів на рівні надходжень за минулий рік. Сума належного до сплати податку визначається один раз в 3 роки, при змінах в нерухомому майні здійснюється перерахунок.
Турбота про збереження природного незаселеного середовища спричинила введення “екологічного податку”, який, по-суті, є добавкою до поземельного податку.
Податок на транспортні засоби сплачують власники мотоциклів, легкових і вантажних автомобілів. Принцип стягування податку такий: об’єм двигуна для мотоциклів і легкових автомобілів, загальна вага автомобілів – для вантажних.
До непрямих податків у ФРН відносять податок на додану вартість, земельний, податок з обороту, індивідуальні акцизи (на нафтопродукти, тютюн, каву), податок з обороту імпорту, фіскальна монополія і митні збори. ПДВ займає головне місце серед непрямих податків. На його частку припадає біля 43% всіх непрямих податкових надходжень в країні.
ПДВ обкладається кінцевий споживач в приватній і державній сфері споживання товарів і послуг. Застосовуються дві ставки ПДВ: загальна (19 %) і пільгова (7 %).
Крім ПДВ ряд товарів обкладається індивідуальними акцизами. Ці акцизи називаються у ФРН податками на споживання і є другою групою непрямих податків в країні. Питома вага податків на споживання в загальній сумі непрямих податків перевищує 40%.
Обов’язковим загальнодержавним податком є церковний податок. Встановлюючи церковний податок як обов’язковий, центральний уряд заручився підтримкою католицької церкви. Разом з тим, цей податок відштовхує значну частину жителів Німеччини від католицької церкви, на що звертають увагу експерти з цих питань. Щоб не сплачувати цей податок платник зобов’язаний звернутися до місцевого органу влади, який повинен цей факт зафіксувати у податковій карті даного людини. Але, якщо даний неплатник хоче здійснити якийсь церковний обряд, то йому в цьому буде відмовлено. У той же час, в Німеччині існує спеціальна група пасторів за викликом, які за певну суму можуть провести відповідні церковні обряди.
Політичні події 90-х років ХХ ст. не обійшли стороною податкове законодавство країни: в березні 1991 року була введена надбавка на солідарність, надходження від якої направляються на фінансування великомасштабних проектів в колишній НДР. Ставка “надбавки на солідарність” корегується щорічно. У той же час витрати на перебудову структури промисловості, на житлове будівництво і реконструкцію житлового фонду, розвиток інфраструктури, адміністративні потреби, а також пов’язані з виплатами допомоги по безробіттю виявились дуже високими. Разом з тим, за винятком кількох добре розвинених регіонів (Дрезден, Лейпциг), колишня НДР багато втратила. Так, в Мекленбурзі – Східній Померанії кількість зайнятих в сільському господарстві з 180 тис. в 1989 році скоротилась до 40 тис. в 1992 році. Хто може, той шукає собі роботу на Заході, через що в цілих районах колишньої НДР залишаються лише старі люди і небагато молоді, які не мають шансів знайти нормальну роботу.
На практиці існує наступний порядок збору податків. Бланк податкової декларації висилається платнику поштою. Це означає, що він зареєстрований і повинен до кінця травня здати декларацію. У випадку неподання декларації платник несе певне покарання.
При непредставленні протягом місяця декларації (після попередження) накладається штраф. Потім знову посилається попередження, і в разі непредставлення декларації, слідує повторний штраф. Після цього можливе звернення до суду. Податкова інспекція може визначити податок без декларації, на основі доходів минулого року. З податку на заробітну плату, ПДВ розрахунок проводять самі підприємства (сплата протягом місяця).
Скарги на неправильне стягнення податку приймаються протягом місяця після отримання повідомлення про сплату податку. Податок на доход повинен бути сплачений протягом місяця після отримання повідомлення, за кожен місяць прострочення (протягом 15 місяців) нараховується пеня в розмірі 1% від суми податку. З 16-го місяця пеня збільшується до 6%. Накладання пені відбувається протягом 4 років. З неплатниками мають справу службовці з фінансової каси податкової інспекції. Якщо і це не допомагає, то суд може винести вирок – позбавлення волі строком до 5 років, а до крупних неплатників – до 10 років. При дрібних неплатежах податковою інспекцією накладається штраф, який фіксується в особистій карті платника.
Найзначнішими витратами домогосподарств, окрім податків, є внески на соціальне страхування. Ці внески є фінансово-економічною основою колективної підтримки на випадок старості, хвороби і кризи. Згідно з основним законом Федерація має конкуруючу законодавчу компетенцію в галузі соціального страхування, включаючи страхування по безробіттю. Це право регулювання спеціальної грошової фундації для покриття соціальних потреб використовується також для фінансування соціального страхування, тобто для введення податків по соціальному страхуванню. Соціальна допомога та інші види соціальних послуг, що надаються державою, фінансуються за рахунок податків, тобто всього суспільства, і в масштабі всього суспільства, за рахунок державного бюджету.
Загальною для всіх фундацій соціального страхування є система мобілізації доходів. Кошти фундацій утворюються за рахунок трьох джерел: обов’язкових відрахувань, внесків підприємців і державних субсидій з федерального бюджету. Найбільшу частку складають відрахування підприємців.
Фундації соціального страхування включають страхування від нещасних випадків, страхування на випадок хвороби, пенсійне страхування робітників і службовців, пенсійне страхування осіб, що не працюють за наймом.
Фінансування охорони здоров’я Німеччини складається з: обов’язкових страхових внесків – 75 %, податків – 10 %, премій з добровільного страхування – 10 %, платних послуг – 5 %. Обов’язковому медичному страхуванню підлягають всі працюючі особи, селяни, студенти, безробітні, діти до 18 років (до 23 років у випадку недієздатності, до 25 років – якщо вони продовжують шкільну чи професійну освіту чи проходять рік добровільної соціальної служби). Пенсіонери і члени сім’ї страхуються при певних розмірах місячного доходу. Кожна лікарняна каса повинна себе фінансувати. Сплаті внесків підлягають і застраховані, і роботодавці. Внески здійснюються пропорційно доходам (6,78 % від заробітної плати для тих і інших). Разом з тим, особи, що мають дохід більше 75 % граничної величини трудового доходу, звільняються від внесків з обов’язкового страхування з суми перевищення. Це важливо, враховуючи суму внесків.
За правильне нарахування внесків, при підтримці лікарняних кас, відповідає роботодавець, який здійснює відрахування частки із заробітної плати працівників і разом з часткою роботодавця, з внесками з пенсійного страхування і страхування на випадок безробіття в формі загального внеску з соціального страхування перераховує в лікарняну касу.
При обрахуванні своїх платежів до бюджету і різних фондів платники податку можуть вдаватися до консультації не тільки до податкових консультантів, а й до уповноважених по податках, адвокатів, аудиторів. Всі інші фізичні та юридичні особи (крім встановлених законом виключень), що надають консультаційні послуги, караються грошовими штрафами. Питання податкових консультацій регулюється спеціальним “Законом про податкові консультації”.
Платник податків має право скористатися судовою допомогою у випадку незгоди з рішенням державних податкових органів. Ці питання входять до компетенції спеціальних фінансових судів, які є повністю незалежними. Звернення до них можливе лише у тому випадку, коли суперечка не була вирішена судовим шляхом на основі Положення про збори.
3.4. Пенсійна реформа в ФРН та її вплив на фінанси домогосподарств
Нині Федеральний уряд проклав шлях до нової системи пенсійного забезпечення. “Закон про сприяння обов’язковому пенсійному страхуванню і про заохочення солідарних інвестиційних пенсійних нагромаджень”, що був схвалений 11 травня 2001 року Бундесратом і набрав чинності 1 січня 2002 року, ознаменував принципово новий підхід до німецької системи пенсійного забезпечення.
У рамках так званої “системи трьох китів” пенсійного забезпечення в Німеччині – а це обов’язкове пенсійне страхування, що служило дотепер головною опорою, пенсійні виплати підприємств і добровільне пенсійне страхування – тепер зміцнюються друга і третя ланки пенсійної системи, причому їм надається істотно більше значення. Для кожного окремо взятого працівника це означає, що в майбутньому зросте його особиста відповідальність за забезпечення в старості. Правда, він буде при цьому одержувати підтримку від держави.
Щоб одержати право на доплату від держави – чи-то прямі надбавки або податкові пільги – працівник повинен, починаючи з 2002 року, добровільно відраховувати спочатку один відсоток, з 2004 року – два, з 2006 року – три і з 2008 року – чотири відсотки від свого брутто-доходу з метою забезпечення індивідуального пенсійного страхування. Форми страхування можуть бути різними: внески в пенсійні каси, фонди або відкриття пенсійних рахунків у банку. Державна доплата складається з базової суми, що однакова для всіх, і спеціальних надбавок, що залежать від сімейного стану і кількості дітей. Неодружені чоловіки і незаміжні жінки одержали в 2002 і 2003 роках щорічну доплату в розмірі 38 євро, що поетапно підвищується й у 2008 році складе вже 154 євро. Подружні пари будуть одержувати, відповідно, суму, що у тих же часових рамках зросте з 74 до 308 євро в рік, а на кожну дитину буде додатково нараховуватися спочатку 46, а потім 185 євро. Усі державні кошти будуть надаватися в зазначених вище максимальних розмірах і після 2008 року.
На вибір громадян кошти на пенсійне забезпечення можуть вкладатися й у нерухоме майно. З цією метою працівник може використовувати до 50 тисяч євро з накопичених грошей. Однак до досягнення 65-літнього віку цю суму необхідно повернути в систему накопичувального фінансування пенсії. Це правило діє також і при продажу нерухомості, тому що в іншому випадку необхідно буде повернути державі гроші, отримані у вигляді доплати до добровільного пенсійного нагромадження.
Відповідно до нового закону подружні пари одержують не тільки доплати до добровільних пенсійних нагромаджень у розрахунку на кожну дитину. Тим з них, хто виховує дітей – як правило, це матері – відшкодовуються також фінансові витрати в період виховання. Робиться це у формі нарахування компенсаційних балів. Це означає, що після народження дитини держава перераховує внески на рахунки пенсійного нагромадження як доплату за три роки виховання дітей. При цьому розмір доплати визначається, виходячи з середнього заробітку в 2376,5 євро.
Після завершення декретної відпустки значна кількість матерів повертаються сьогодні до професійної діяльності, причому в більшості випадків вони зайняті неповний робочий день. Щоб пом’якшити наслідки низьких доходів для майбутньої пенсії, держава буде здійснювати в період з 4-го по максимум десятий рік життя дитини доплати до відрахувань працюючої матері в рамках добровільного пенсійного нагромадження. Їх розмір може досягати 100% від тих внесків, що платила б працююча мати, якби одержувала середню зарплату. Якщо мати одночасно виховує кількох дітей, то це заохочення припиняється тоді, коли держава перерахує всі доплати на наймолодшу дитину.
Типовий приклад з розрахунками
Нехай подружня пара М. з міста К. має двох дітей – однорічного сина і трирічну доньку. Батько, що працює слюсарем-монтажником, має річний прибуток 30 тисяч євро, з якого він повинен робити відрахування у фонди соціального страхування. Його дружина не працює і тому не повинна виплачувати страхові внески. Якщо родина почне в 2002 році виплачувати в передбаченому законом порядку внески в рамках приватного пенсійного страхування, то до 2008 року рахунок буде виглядати таким чином: чотири відсотки від річного заробітку слюсаря-монтажника складуть 1200 євро. Додатково до цього родина М. одержить державну доплату в розмірі 308 євро і ще по 185 євро на сина та доньку. Таким чином, власні відрахування родини М. на старість складуть, у кінцевому підрахунку, всього 522 євро – більше половини коштів на їх рахунок приватного пенсійного страхування перерахує держава. Крім того, дружині будуть нараховані три компенсійних бали – два за доньку й одне за сина – і тим самим на рахунок родини М. у фонді пенсійного страхування будуть перераховані страхові внески за три роки.
Зрозуміло, родині М. надане право самостійно вирішувати питання про розмір пенсійних відрахувань. Держава і тут надасть підтримку. Так, родина М. може у 2002 і 2003 роках додатково відкласти на старість до 525 євро, з яких не потрібно сплачувати податки. А в період до 2008 року ця неоподатковувана сума, наприклад, на страхування життя, буде поетапно підвищуватися до 2100 євро.
Корпоративне пенсійне забезпечення – стара модель – нові стимули
Завдяки реформі пенсійного забезпечення умовна родина М. володіє сьогодні, можливо, навіть ще більш дохідною формою вкладення коштів: у пенсійне страхування на підприємствах. Втім, даний різновид пенсійного забезпечення не новий, адже раніше у ФРН існувало корпоративне пенсійне забезпечення – це були добровільні виплати підприємців. Починаючи з 2002 року, усі працівники мають право вносити через роботодавця частину своїх заробітків у пенсійні фонди або каси, або безпосередньо укладати договори страхування. Держава і тут приходить на допомогу, дозволяючи щорічно вкладати в пенсійне страхування до 2160 євро, звільнених від оподаткування і від будь-яких внесків в інші фонди соціального страхування.
До того ж індивідуумові, що обрав вказаний спосіб, страхові компанії або банки, зрозуміло, надають більш вигідні умови. Наприклад, у формі оптової знижки. Також відпадає необхідність мороки із безліччю паперових формальностей, оскільки роботодавець повинен сам вибрати найбільш вигідну на даний момент форму вкладення коштів і виконати всі інші формальності. Зрозуміло, глава родини М. не повинен сам вести переговори зі своїм роботодавцем з приводу добровільних доплат підприємств до його пенсійних нагромаджень. Це – справа учасників тарифних переговорів, тобто об’єднань роботодавців і професійних спілок. Оскільки тарифні угоди укладаються, як правило, за галузевим принципом, то положення про пенсійне забезпечення з боку підприємств стосуються всіх працівників галузі.
Зрозуміло, що добродій М. не повинен турбуватися про те, що він може втратити право на пенсію від підприємства в тому випадку, якщо змінить місце роботи. Його внески захищені із самого початку, а схоронність добровільних доплат з боку його роботодавця також гарантується цьому 34-літньому працівникові, що протягом восьми років працює на сталеливарному заводі. Справа в тім, що нині діє таке правило: якщо працівникові виповнилося 30 років, і він відробив на підприємстві більше 5 років, то при переході на іншу роботу він не зобов’язаний повертати доплати підприємства. Про схоронність вкладених коштів піклується також держава. Вона здійснює нагляд за пенсійними фондами. Крім того, захист від банкрутства в Німеччині бере на себе Спілка із забезпечення схоронності пенсійних внесків.
Поліпшення пенсійного забезпечення незаможних верств населення
Завдяки власним відрахуванням на старість умовна сім’я М. зможе зберегти свій рівень життя й у похилому віці. Однак законодавці подумали і про тих, хто не мав змоги відкласти стільки коштів – про одиноких матерів-одиначок і сім’ї, що залишилися без годувальника, про літніх працівників, що вже не в змозі скористатися приватним пенсійним страхуванням, а також і про збіднілих пенсіонерів, що залежать від соціальної допомоги.
Дотепер одинокі матері найчастіше отримували пенсії чи не найменшого розміру, тому що в період виховання дітей вони не працювали або трудилися неповний робочий день. Завдяки реформі пенсійного забезпечення їх становище значно поліпшується. Усі ті доплати сім’ям за виховання дітей, про які йшлося вище, поширюються і на одиноких батьків. Вони також одержують надбавки за період виховання дітей. Так, пенсія одинокій матері підвищується після трьох років виховання дитини на 76 євро на місяць. Якщо вона після закінчення трьох років відновлює трудову діяльність і щомісяця одержує близько 70% середнього доходу в розмірі 2376,6 євро, то після семи років роботи місячна надбавка до пенсії складе ще 53 євро. Це означає підвищення пенсії в цілому на 129 євро, що їх вона буде одержувати у пенсійному віці завдяки урядовим виплатам й залежно від залучення до виховання дітей.
Працівники у віці 55 років і більше, що через вік не можуть уже скористатися перевагами приватного пенсійного страхування, зберігають за собою всі попередні пенсійні права. Держава бере на себе сплату пенсійних внесків безробітних і хворих молодих людей, якщо в них є таке зобов’язання, оскільки вони працювали раніше і зобов’язані були платити внески у фонди соціального страхування. До цього кола осіб відносяться і члени родин, зайняті на підсобних роботах, наприклад, у сільському господарстві. Держава платить за них страхові внески аж до досягнення ними 25-річного віку.
За допомогою реформи пенсійного забезпечення законодавці усунули також і той її недолік, що раніше доводив багатьох літніх людей до ганебного старечого зубожіння. Завдяки реформі було введено базове забезпечення, розміри якого залежать від глибини убогості заявників. Воно може надаватися особам старше 65 років або постійно непрацездатним особам старше 18 років. Тільки в тому випадку, якщо річний дохід дітей або батьків убогих пенсіонерів перевищить 100 тисяч євро, ті (діти або батьки) зобов’язані будуть нести фінансові витрати на утримання своїх близьких.
Ріст пенсійних внесків і урізання розміру пенсій за віком, або навіть крах системи пенсійного забезпечення – до реформи здавалося, що виходу з цього тупика практично немає. Усе гіршими ставали пенсійні перспективи нових поколінь. Здавалося, майже неможливо було заздалегідь будувати плани “на осінь” власного життя. Однак завдяки пенсійній реформі законодавці не тільки встановили новий, ефективний другий елемент системи пенсійного забезпечення, але й одночасно запровадили довгострокову фіксацію розмірів пенсійних внесків: до 2020 року процентна ставка повинна залишатися нижче 20%, а до 2030 року вона може вирости максимально до 22% від брутто-зарплати. Відповідно до розрахунків Федерального міністерства праці і соціальних справ, розмір пенсії повинен скласти близько 67% від заробітної плати “чистими”.
Таким чином, нові покоління знову одержали сьогодні можливість довгостроково планувати власне забезпечення на час старості.
3.5. Вплив “війни” поколінь у ФРН на майбутнє фінансів домогосподарств
Ця війна, схоже, розпочалася у Німеччині, де досі само собою було зрозуміло, що пенсіонерів утримує працююча молодь, але зараз ситуація суттєво змінилася. Нині 100 працюючих фінансує приблизно 44 особи похилого віку, а 2050 року вони утримуватимуть 78 таких громадян. Уже 2030 року 65-річний чоловік (у такому віці в Німеччині виходять на пенсію чоловіки і жінки) одержуватиме пенсію упродовж 18,4 року, а жінки навіть 22,6. Народжуваність буде такою самою: 1,4 дитини на одну жінку – занадто мало, щоб до 2050-го року зупинити спад відтворення населення у Німеччині.
Тим часом очікується новий, ще більший, ніж будь-коли, дефіцит у касах державного пенсійного фонду. Він становитиме приблизно 450-500 млн. євро. Причинами є витрати, які постійно зростають, і зменшення внесків. Однак експерти стверджують, що у збільшенні внесків немає потреби, оскільки у фонду є резерв – майже п’ять млрд. євро. Але вже нині, за результатами досліджень, у 9100 будинках для престарілих бракує майже 20 тисяч фахівців.
Хоч дебати про соціальну справедливість розгорілися нині, однак словосполучення “війна поколінь” з’явилося ще 1992 року, коли Бундестаг створив комісію з дослідження демографічних змін. Але вже 1983 року експерти попереджали, що, зважаючи на швидке старіння суспільства, не можна рано відправляти людей на пенсію. Тож дискусія про подовження працездатного віку як заходу для порятунку системи соціального забезпечення розпочалася давно. Та й дані про демографічну катастрофу стали відомі чверть століття тому. Але про них політики не зважувалися говорити публічно. Тим часом виросло покоління, яке не вважає себе зобов’язаним утримувати пенсіонерів. Або утримувати їх так багато.
Люди старшого віку почали нагадувати про так звану угоду поколінь, хоч вона й не має юридичної сили. Це досягнутий суспільством консенсус про обопільну допомогу в разі хвороби, старості й на випадок втрати роботи. Але таке солідарне забезпечення може не спрацювати в державі, де народжується дедалі менше дітей, а молода людина, сплачуючи страхові внески, три десятиліття поспіль утримує одного пенсіонера.
Тож угода поколінь загрожує перерости в їхній конфлікт. Молодь почувається жертвою: кошти соціального забезпечення, на які вона теж хотіла б розраховувати, розтратили на пенсіонерів, наробивши боргів у державному бюджеті. Нині важко знайти місце учня на підприємстві, так само, як і роботу, немає гарантії на одержання пенсії у майбутньому.
Уряд Герхарда Шрьодера на початку ХХ1 ст. запропонував реформу соціального забезпечення та охорони здоров’я, але її важко буде реалізувати, враховуючи зміни, які відбуваються у свідомості молодих членів суспільства. Навряд чи вони довірятимуть спроможності політиків врятувати угоду солідарності поколінь. Відповідно, залишається зробити непопулярний крок до встановлення більшої вікової межі для користування державними коштами на медичне обслуговування та пенсійне забезпечення.
Депутати німецького бундестагу (нижньої палати парламенту) в 2007 р. проголосували за збільшення пенсійного віку з 65 до 67 років у період з 2012 по 2029 рік. У Німеччині прогнозують, що до 2035 року кількість людей віком за 65 років сягне 30% населення. Сьогодні це – 18%. В той же час суттєвою проблемою є і безробіття серед молоді.
Рекордно низький показник німецького безробіття за перші шість років першого десятиріччя ХХ1 ст. країну порадував. У березні 2007 р. сезонно адаптований рівень безробітних в Німеччині скоротився з 9,3 до 9,2% ‑ найнижчого показника з травня 2001 року. Загальні кількість безробітних скоротилась на 65 тис. чоловік – до 3,83 млн. Це краще, ніж усереднений прогноз, який Bloomberg News survey представив на основі аналізу 38 передбачень індивідуальних і корпоративних економічних експертів. Прогноз обіцяв скорочення армії безробітних лише на 46 тис. чоловік.
Більше того, офіційні показники першої половини 2007 р. були підкріплені ростом індексу споживчої довіри. А також зовсім не прогнозованим ростом індексу ділової довіри, або, інакше, підприємницької впевненості.
Скорочення армії безробітних в однаковій мірі стосувалося як Західної, так і Східної Німеччини. Більше того, воно відображало зростання попиту на робочу силу як в сферах, орієнтованих на експорт, так і в тих, що працюють на внутрішнє споживання. Основним двигуном попиту на робочу силу стала будівельна промисловість, об’єми замовлень в якій зросли на 20% вперше з січня 2006 року. Правда, більшість експертів пов’язують це не стільки з німецькими законодавчими ініціативами, скільки з надзвичайно теплою зимою 2006/2007 року.
В 2008-2009 рр. ситуація з безробіттям погіршилась, але з 2010 р. Німеччині вдалося не тільки стабілізувати рівень безробіття, але й трохи його зменшити.
1.Які основні доходи домогосподарств в Німеччині ?
2.Які основні видатки домогосподарств в Німеччині ?
3.Які податкові пільги мають домогосподарства в Німеччині?
4.Які страхові пенсійні внески сплачують члени домогосподарств в Німеччині ?
5. В чому полягають причини так званої «війни поколінь» в Німеччині?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
