Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх...
Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи,—
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають —
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори,—
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки,—
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слова — немає...
А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!
А надто той, що дивиться
На людей душою,—
Пекло йому на сім світі,
А на тім...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком — люди не побачать,
То й не засміються...
Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує —
Карай того, боже!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.
[1839, С.-Петербург]
Книга: Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
ЗМІСТ
1. | Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
|
|
2. | Причинна
|
|
3. | Думка
|
|
4. | Думка
|
|
5. | Думка
|
|
6. | Думка
|
|
7. | На вічну пам'ять
|
|
8. | Катерина
|
|
9. | Тарасова ніч
|
|
10. | Думи мої, думи мої,
|
|
11. | Перебендя
|
|
12. | Тополя
|
|
13. | До Основ'яненка
|
|
14. | Іван Підкова
|
|
15. | Н. Маркевичу
|
|
16. | На незабудь Штернбергові
|
|
17. | Гайдамаки
|
|
18. | Інтродукція
|
|
19. | Галайда
|
|
20. | Конфедерати
|
|
21. | Титар
|
|
22. | Свято в Чигирині
|
|
23. | Треті півні
|
|
24. | Червоний бенкет
|
|
25. | Гупалівщина
|
|
26. | Бенкет у Лисянці
|
|
27. | Лебедин
|
|
28. | Ґонта в Умані
|
|
29. | Епілог
|
|
30. | Передмова
|
|
31. | Панове субскрибенти!
|
|
32. | ***
|
|
33. | Мар'яна-черниця
|
|
34. | Утоплена
|
|
35. | Песня караульного у тюрьмы
|
|
36. | Слепая
|
|
37. | Гамалія
|
|
38. | Тризна
|
|
39. | *,
|
|
40. | * Как цветок, процвевший на их болоте.
|
|
41. | Розрита могила
|
|
42. | ***
|
|
43. | Сова
|
|
44. | Дівичії ночі
|
|
45. | Сон
|
|
46. | ***
|
|
47. | ***
|
|
48. | ***
|
|
49. | Гоголю
|
|
50. | ***
|
|
51. | Не женися на багатій,
|
|
52. | Єретик
|
|
53. | Невольник
|
|
54. | Великий льох
|
|
55. | Стоїть в селі Суботові
|
|
56. | Наймичка
|
|
57. | Кавказ
|
|
58. | І мертвим, і живим,
|
|
59. | Німець скаже: «Ви слав'яне».
|
|
60. | Холодний яр
|
|
61. | Псалми Давидові 1
|
|
62. | 12
|
|
63. | 43
|
|
64. | 52
|
|
65. | 53
|
|
66. | 81
|
|
67. | 93
|
|
68. | 132
|
|
69. | 136
|
|
70. | 149
|
|
71. | Маленькій Мар'яні
|
|
72. | ***
|
|
73. | Три літа
|
|
74. | Заповіт
|
|
75. | Лілея
|
|
76. | Русалка
|
|
77. | Відьма
|
|
78. | Згадайте, братія моя…
|
|
79. | Ой одна я, одна,
|
|
80. | За байраком байрак,
|
|
81. | Мені однаково, чи буду
|
|
82. | “Не кидай матері!” – казали,
|
|
83. | “Чого ти ходиш на могилу? –
|
|
84. | Ой три шляхи широкії
|
|
85. | Веселе сонечко ховалось
|
|
86. | Садок вишневий коло хати,
|
|
87. | Рано-вранці новобранці
|
|
88. | В неволі тяжко, хоча й волі,
|
|
89. | Понад полем іде,
|
|
90. | Чи ми ще зійдемося знову
|
|
91. | ***
|
|
92. | ***
|
|
93. | Княжна
|
|
94. | N. N.
|
|
95. | N. N.
|
|
96. | ***
|
|
97. | Сон
|
|
98. | Іржавець
|
|
99. | N. N.
|
|
100. | Полякам
|
|
101. | Чернець
|
|
102. | ***
|
|
103. | ***
|
|
104. | ***
|
|
105. | Хустина
|
|
106. | А. О. Козачковському
|
|
107. | Москалева криниця
|
|
108. | ***
|
|
109. | А нумо знову віршувать.
|
|
110. | Варнак
|
|
111. | ***
|
|
112. | ***
|
|
113. | Та не дай, господи, нікому,
|
|
114. | Царі
|
|
115. | Добро, у кого є господа,
|
|
116. | Титарівна
|
|
117. | ***
|
|
118. | Мов за подушне, оступили
|
|
119. | П. С.
|
|
120. | Г. 3.
|
|
121. | Якби зустрілися ми знову,
|
|
122. | Марина
|
|
123. | Пророк
|
|
124. | Сичі
|
|
125. | ***
|
|
126. | І небо невмите, і заспані хвилі;
|
|
127. | І виріс я на чужині,
|
|
128. | Не для людей, тієї слави,
|
|
129. | Коло гаю к чистім полі,
|
|
130. | ***
|
|
131. | І багата я,
|
|
132. | Полюбилася я,
|
|
133. | Породила мене мати
|
|
134. | Ой я свого чоловіка
|
|
135. | Ой виострю товариша,
|
|
136. | По улиці вітер віє
|
|
137. | Ой сяду я під хатою,
|
|
138. | Закувала зозуленька
|
|
139. | Швачка
|
|
140. | Он не п'ються пива-меди,
|
|
141. | На улиці невесело,
|
|
142. | У тієї Катерини
|
|
143. | ***
|
|
144. | Ой пішла я у яр за водою,
|
|
145. | Не так тії вороги,
|
|
146. | Ой люлі, люлі, моя дитино,
|
|
147. | «Он чого ти почорніло,
|
|
148. | Туман, туман долиною,
|
|
149. | У неділеньку у святую
|
|
150. | У перетику ходила
|
|
151. | У неділеньку та ранесенько,
|
|
152. | Не тополю високую
|
|
153. | Утоптала стежечку
|
|
154. | І широкую долину,
|
|
155. | На вгороді коло броду
|
|
156. | Якби мені, мамо, намисто,
|
|
157. | «Не хочу я женитися,
|
|
158. | Чума
|
|
159. | І знов мені не привезла
|
|
160. | В неволі, в самоті немає,
|
|
161. | «Ой умер старий батько
|
|
162. | Не вернувся із походу
|
|
163. | У Вільні, городі преславнім,
|
|
164. | Заступила чорна хмара
|
|
165. | Не додому вночі йдучи
|
|
166. | Неначе степом чумаки
|
|
167. | Сотник
|
|
168. | За сонцем хмаронька пливе,
|
|
169. | Як маю я журитися,
|
|
170. | Нащо мені женитися?
|
|
171. | Ой крикнули сірії гуси
|
|
172. | «Якби тобі довелося
|
|
173. | Заросли шляхи тернами
|
|
174. | Зацвіла в долині
|
|
175. | У нашім раї на землі
|
|
176. | На Великдень, на соломі
|
|
177. | Було, роблю що, чи гуляю,
|
|
178. | Буває, іноді старий
|
|
179. | Хіба самому написать
|
|
180. | Дурні та гордії ми люди
|
|
181. | І золотої й дорогої
|
|
182. | Ми вкупочці колись росли ,
|
|
183. | Готово! Парус розпустили,
|
|
184. | Ми восени таки похожі
|
|
185. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
186. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
187. | Ми заспівали, розійшлись,
|
|
188. | Не молилася за мене,
|
|
189. | Петрусь
|
|
190. | Мені здається, я не знаю,
|
|
191. | Якби ви пішли, паничі, **
|
|
192. | ** Якби ви знали, паничі, ("Кобзар", Київ, видавничий центр "Просвіта") *** Буває, в неволі іноді згадаю
|
|
193. | * Далі в автографі закреслено півтора рядка, прочитати неможливо. *** І станом гнучим, і красою
|
|
194. | Огні горять, музика грає,
|
|
195. | Чи то недоля та неволя,
|
|
196. | На батька бісового я трачу
|
|
197. | І досі сниться: під горою,
|
|
198. | Мій боже милий, знову лихо!..
|
|
199. | Неофіти
|
|
200. | Юродивий
|
|
201. | * Ці рядки закреслені автором в рукописі. Доля
|
|
202. | Муза
|
|
203. | Слава
|
|
204. | Сон
|
|
205. | Я не нездужаю, нівроку,
|
|
206. | Подражаніє 11 псалму
|
|
207. | Марку Вовчку
|
|
208. | Ісаія Глава 35
|
|
209. | N. N.
|
|
210. | ***
|
|
211. | Ой маю, маю я оченята...
|
|
212. | Сестрі
|
|
213. | Колись дурною головою
|
|
214. | Во Іудеї во дні они,
|
|
215. | Марія
|
|
216. | Подражаніє Едуарду Сові
|
|
217. | Подражаніє Ієзекіїлю
|
|
218. | Осії глава XIV
|
|
219. | ***
|
|
220. | Ой діброво — темний гаю!
|
|
221. | Подражаніє сербському
|
|
222. | Молитва
|
|
223. | Колись-то ще, во время оно,
|
|
224. | Тим неситим очам,
|
|
225. | Плач Ярославни
|
|
226. | ***
|
|
227. | ***
|
|
228. | Гімн черничий
|
|
229. | Над Дніпровою сагою
|
|
230. | ***
|
|
231. | ***
|
|
232. | Ликері
|
|
233. | Барвінок цвів і зеленів,
|
|
234. | ***
|
|
235. | Л.
|
|
236. | ***
|
|
237. | Саул
|
|
238. | ***
|
|
239. | Титарівна
|
|
240. | ***
|
|
241. | І тут, і всюди — скрізь погано.
|
|
242. | О люди! люди небораки!
|
|
243. | ***
|
|
244. | *** І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? 5 ноября [1860, С.-Петербург] *** Тече вода з-під явора
|
|
245. | Якось-то йдучи уночі
|
|
246. | Бували войни й військовії свари:
|
|
247. | Н.Т
|
|
248. | Зійшлись, побрались, поєднались,
|
|
249. | Кума моя і я
|
|
250. | Чи не покинуть нам, небого,
|
|
251. | За що ми любимо Богдана? За те, що москалі його забули, У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана. 1845-1846 * * * Якби-то ти, Богдане п'яний,
|
|
252. | Москалева криниця
|
|
253. | Тарасова ніч
|
|
254. | Гамалія
|
|
255. | Лічу в неволі дні і ночі
|
|
256. | ***
|
|
257. | Не журюсь я, а не спиться
|
|
258. | Вип’єш перву – стрепенешся,
|
|
На попередню