Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
***
Меж скалами, неначе злодій,
Понад Дністром іде вночі
Козак. І дивиться, йдучи,
На каламутну темну воду,
Неначе ворогові в очі,
Неначе вимовити хоче:
– Дністре, водо каламутна,
Винеси на волю!
Або втопи принамені,
Коли така доля. –
Та й роздігся на камені,
У воду кинувся, пливе,
Аж хвиля синяя реве.
І, ревучи, на той берег
Козака виносить.
Стрепенувся сіромаха –
І голий, і босий,
Та на волі, й більш нічого
У бога не просить.
Постривай лиш: може, брате,
На чужому полі
Талану того попросиш
Та тієї долі.
Пішов собі темним яром
Та співає, йдучи:
– Ой із-під гори та із-під кручі
Ішли мажі риплючі.
А за ними йде та чорнявая
Та плаче-рида, йдучи. –
Уже як хочете, хоч лайте,
Хоч і не лайте й не читайте,
Про мене… Я і не прошу,
Для себе, братики, спишу,
Ще раз те оливо потрачу.
А може, дасть бог, і заплачу,
То й буде з мене . . . . . . . . . .
Нумо знов.
Покинув матір і господу,
Покинув жінку, жаль, та й годі.
На Бесарабію пішов
Оцей козак; погнало горе
До моря пити; хоч говорять:
Аби файда в руках була,
А хлопа, як того вола,
У плуг голодного запряжеш.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Троха лишень, чи так?
Ще змалку з матір'ю старою
Ходив з торбами цей козак,
Отак і виріс сиротою,
У наймах; сказано, шарпак,
То й одружився собі так,
Узяв хорошу, та убогу,
Звичайне, наймичку. А пан!..
(І неталан наш і талан,
Як кажуть люде, все од бога)
Наглядів, клятий! Панські очі!
Та й ну гостинці засилать.
Так і гостинців брать не хоче,
Не хоче й пана закохать!
Що тут робить? За чоловіка,
Укоротивши йому віка…
А жінку можна привітать.
Трохи не сталося отак.
До нитки звівся мій козак,
Усе на панщині проклятій,
А був хазяїн . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А жіночку свою любив,
І господи єдиний!
Як те паня, як ту дитину,
У намистах водив!
Та знемігся неборака,
Хоч продавай хату
Та йди в найми. Отак його
Отой пан проклятий
Допік добре. А жіночка
Мов цього й не знає,
У доброму намистечку
В садочку гуляє –
Як та краля! – Що тут робить? –
Сердега міркує. –
Покину їх та утечу.
Хто ж їх нагодує?
Хто догляне? Одна – стара,
Нездужає встати,
А другая – молодая,
Дума погуляти!
Як же його? Що діяти?
Горе моє! Горе! –
Та й пішов, торбину взявши,
За синеє море!
Шукать долі. Думав прийти
Та хоч жінку взяти.
Стара мати і тут буде
Віку доживати
На господі!..
Так отак-то
Трапляється в світі.
Думав жити, поживати
Та бога хвалити,
А довелося на чужині
Тілько сльози лити!
Більш нічого. Нудно йому
На чужому полі!
Всього надбав, роботяга,
Та не придбав долі!
Талану того святого…
Світ божий не милий.
Нудно йому на чужині,
І добро остило!
Хочеться хоч подивиться
На свій край на милий!
На високії могили!
На степи широкі!
На садочок! На жіночку!
Кралю карооку!
Та й поплив Дністром на сей бік,
Покинувши волю.
Бродягою… О боже мій!
Якеє ти, поле!
Своє поле! Яке то ти
Широке… широке!..
Як та воля . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Прийшов додому уночі.
Стогнала мати на печі,
А жінка у коморі спала
(Бо пан нездужа). Жінка встала,
Неначе п'явка та, впилась
І, мов водою, залилась
Дрібними, як горох, сльозами.
І це трапляється між нами,
Що ніж на серце наставля,
А сам цілує!.. Ожила
Моя сердешна молодиця!
І де ті в господа взялися
Усякі штучнії єства?
Сама ж неначе нежива
На плечі пада… Напоїла,
І нагодувала,
І спать його, веселого,
В коморі поклала!..
Лежить собі неборака,
Думає, гадає,
Як то будем мандрувати,
І тихо дрімає…
А жіночка молодая
Кинулась до пана,
Розказала – отак і так.
Любо та кохано
Прийшли, взяли сіромаху
Та й повезли з дому
Пройдисвіта, волоцюгу…
Прямо до прийому.
І там доля не кинула.
Дослуживсь до чину,
Та й вернувся в село своє,
І служить покинув.
Уже матір поховали
Громадою люде,
І пан умер, а жіночка
Московкою всюди
Хиляєтся… і по жидах,
І по панах боса…
Найшов її, подивився…
І, сивоволосий,
Підняв руки калічені
До святого бога,
Заридав, як та дитина…
І простив небогу!
Отак, люде, научайтесь
Ворогам прощати,
Як цей неук! . . . . . . . . .
Де ж нам, грішним,
Добра цього взяти?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
[Друга половина 1848,
Косарал]
***
Книга: Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
ЗМІСТ
| 1. | Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
|
|
| 2. | Причинна
|
|
| 3. | Думка
|
|
| 4. | Думка
|
|
| 5. | Думка
|
|
| 6. | Думка
|
|
| 7. | На вічну пам'ять
|
|
| 8. | Катерина
|
|
| 9. | Тарасова ніч
|
|
| 10. | Думи мої, думи мої,
|
|
| 11. | Перебендя
|
|
| 12. | Тополя
|
|
| 13. | До Основ'яненка
|
|
| 14. | Іван Підкова
|
|
| 15. | Н. Маркевичу
|
|
| 16. | На незабудь Штернбергові
|
|
| 17. | Гайдамаки
|
|
| 18. | Інтродукція
|
|
| 19. | Галайда
|
|
| 20. | Конфедерати
|
|
| 21. | Титар
|
|
| 22. | Свято в Чигирині
|
|
| 23. | Треті півні
|
|
| 24. | Червоний бенкет
|
|
| 25. | Гупалівщина
|
|
| 26. | Бенкет у Лисянці
|
|
| 27. | Лебедин
|
|
| 28. | Ґонта в Умані
|
|
| 29. | Епілог
|
|
| 30. | Передмова
|
|
| 31. | Панове субскрибенти!
|
|
| 32. | ***
|
|
| 33. | Мар'яна-черниця
|
|
| 34. | Утоплена
|
|
| 35. | Песня караульного у тюрьмы
|
|
| 36. | Слепая
|
|
| 37. | Гамалія
|
|
| 38. | Тризна
|
|
| 39. | *,
|
|
| 40. | * Как цветок, процвевший на их болоте.
|
|
| 41. | Розрита могила
|
|
| 42. | ***
|
|
| 43. | Сова
|
|
| 44. | Дівичії ночі
|
|
| 45. | Сон
|
|
| 46. | ***
|
|
| 47. | ***
|
|
| 48. | ***
|
|
| 49. | Гоголю
|
|
| 50. | ***
|
|
| 51. | Не женися на багатій,
|
|
| 52. | Єретик
|
|
| 53. | Невольник
|
|
| 54. | Великий льох
|
|
| 55. | Стоїть в селі Суботові
|
|
| 56. | Наймичка
|
|
| 57. | Кавказ
|
|
| 58. | І мертвим, і живим,
|
|
| 59. | Німець скаже: «Ви слав'яне».
|
|
| 60. | Холодний яр
|
|
| 61. | Псалми Давидові 1
|
|
| 62. | 12
|
|
| 63. | 43
|
|
| 64. | 52
|
|
| 65. | 53
|
|
| 66. | 81
|
|
| 67. | 93
|
|
| 68. | 132
|
|
| 69. | 136
|
|
| 70. | 149
|
|
| 71. | Маленькій Мар'яні
|
|
| 72. | ***
|
|
| 73. | Три літа
|
|
| 74. | Заповіт
|
|
| 75. | Лілея
|
|
| 76. | Русалка
|
|
| 77. | Відьма
|
|
| 78. | Згадайте, братія моя…
|
|
| 79. | Ой одна я, одна,
|
|
| 80. | За байраком байрак,
|
|
| 81. | Мені однаково, чи буду
|
|
| 82. | “Не кидай матері!” – казали,
|
|
| 83. | “Чого ти ходиш на могилу? –
|
|
| 84. | Ой три шляхи широкії
|
|
| 85. | Веселе сонечко ховалось
|
|
| 86. | Садок вишневий коло хати,
|
|
| 87. | Рано-вранці новобранці
|
|
| 88. | В неволі тяжко, хоча й волі,
|
|
| 89. | Понад полем іде,
|
|
| 90. | Чи ми ще зійдемося знову
|
|
| 91. | ***
|
|
| 92. | ***
|
|
| 93. | Княжна
|
|
| 94. | N. N.
|
|
| 95. | N. N.
|
|
| 96. | ***
|
|
| 97. | Сон
|
|
| 98. | Іржавець
|
|
| 99. | N. N.
|
|
| 100. | Полякам
|
|
| 101. | Чернець
|
|
| 102. | ***
|
|
| 103. | ***
|
|
| 104. | ***
|
|
| 105. | Хустина
|
|
| 106. | А. О. Козачковському
|
|
| 107. | Москалева криниця
|
|
| 108. | ***
|
|
| 109. | А нумо знову віршувать.
|
|
| 110. | Варнак
|
|
| 111. | ***
|
|
| 112. | ***
|
|
| 113. | Та не дай, господи, нікому,
|
|
| 114. | Царі
|
|
| 115. | Добро, у кого є господа,
|
|
| 116. | Титарівна
|
|
| 117. | ***
|
|
| 118. | Мов за подушне, оступили
|
|
| 119. | П. С.
|
|
| 120. | Г. 3.
|
|
| 121. | Якби зустрілися ми знову,
|
|
| 122. | Марина
|
|
| 123. | Пророк
|
|
| 124. | Сичі
|
|
| 125. | ***
|
|
| 126. | І небо невмите, і заспані хвилі;
|
|
| 127. | І виріс я на чужині,
|
|
| 128. | Не для людей, тієї слави,
|
|
| 129. | Коло гаю к чистім полі,
|
|
| 130. | ***
|
|
| 131. | І багата я,
|
|
| 132. | Полюбилася я,
|
|
| 133. | Породила мене мати
|
|
| 134. | Ой я свого чоловіка
|
|
| 135. | Ой виострю товариша,
|
|
| 136. | По улиці вітер віє
|
|
| 137. | Ой сяду я під хатою,
|
|
| 138. | Закувала зозуленька
|
|
| 139. | Швачка
|
|
| 140. | Он не п'ються пива-меди,
|
|
| 141. | На улиці невесело,
|
|
| 142. | У тієї Катерини
|
|
| 143. | ***
|
|
| 144. | Ой пішла я у яр за водою,
|
|
| 145. | Не так тії вороги,
|
|
| 146. | Ой люлі, люлі, моя дитино,
|
|
| 147. | «Он чого ти почорніло,
|
|
| 148. | Туман, туман долиною,
|
|
| 149. | У неділеньку у святую
|
|
| 150. | У перетику ходила
|
|
| 151. | У неділеньку та ранесенько,
|
|
| 152. | Не тополю високую
|
|
| 153. | Утоптала стежечку
|
|
| 154. | І широкую долину,
|
|
| 155. | На вгороді коло броду
|
|
| 156. | Якби мені, мамо, намисто,
|
|
| 157. | «Не хочу я женитися,
|
|
| 158. | Чума
|
|
| 159. | І знов мені не привезла
|
|
| 160. | В неволі, в самоті немає,
|
|
| 161. | «Ой умер старий батько
|
|
| 162. | Не вернувся із походу
|
|
| 163. | У Вільні, городі преславнім,
|
|
| 164. | Заступила чорна хмара
|
|
| 165. | Не додому вночі йдучи
|
|
| 166. | Неначе степом чумаки
|
|
| 167. | Сотник
|
|
| 168. | За сонцем хмаронька пливе,
|
|
| 169. | Як маю я журитися,
|
|
| 170. | Нащо мені женитися?
|
|
| 171. | Ой крикнули сірії гуси
|
|
| 172. | «Якби тобі довелося
|
|
| 173. | Заросли шляхи тернами
|
|
| 174. | Зацвіла в долині
|
|
| 175. | У нашім раї на землі
|
|
| 176. | На Великдень, на соломі
|
|
| 177. | Було, роблю що, чи гуляю,
|
|
| 178. | Буває, іноді старий
|
|
| 179. | Хіба самому написать
|
|
| 180. | Дурні та гордії ми люди
|
|
| 181. | І золотої й дорогої
|
|
| 182. | Ми вкупочці колись росли ,
|
|
| 183. | Готово! Парус розпустили,
|
|
| 184. | Ми восени таки похожі
|
|
| 185. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
| 186. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
| 187. | Ми заспівали, розійшлись,
|
|
| 188. | Не молилася за мене,
|
|
| 189. | Петрусь
|
|
| 190. | Мені здається, я не знаю,
|
|
| 191. | Якби ви пішли, паничі, **
|
|
| 192. | ** Якби ви знали, паничі, ("Кобзар", Київ, видавничий центр "Просвіта") *** Буває, в неволі іноді згадаю
|
|
| 193. | * Далі в автографі закреслено півтора рядка, прочитати неможливо. *** І станом гнучим, і красою
|
|
| 194. | Огні горять, музика грає,
|
|
| 195. | Чи то недоля та неволя,
|
|
| 196. | На батька бісового я трачу
|
|
| 197. | І досі сниться: під горою,
|
|
| 198. | Мій боже милий, знову лихо!..
|
|
| 199. | Неофіти
|
|
| 200. | Юродивий
|
|
| 201. | * Ці рядки закреслені автором в рукописі. Доля
|
|
| 202. | Муза
|
|
| 203. | Слава
|
|
| 204. | Сон
|
|
| 205. | Я не нездужаю, нівроку,
|
|
| 206. | Подражаніє 11 псалму
|
|
| 207. | Марку Вовчку
|
|
| 208. | Ісаія Глава 35
|
|
| 209. | N. N.
|
|
| 210. | ***
|
|
| 211. | Ой маю, маю я оченята...
|
|
| 212. | Сестрі
|
|
| 213. | Колись дурною головою
|
|
| 214. | Во Іудеї во дні они,
|
|
| 215. | Марія
|
|
| 216. | Подражаніє Едуарду Сові
|
|
| 217. | Подражаніє Ієзекіїлю
|
|
| 218. | Осії глава XIV
|
|
| 219. | ***
|
|
| 220. | Ой діброво — темний гаю!
|
|
| 221. | Подражаніє сербському
|
|
| 222. | Молитва
|
|
| 223. | Колись-то ще, во время оно,
|
|
| 224. | Тим неситим очам,
|
|
| 225. | Плач Ярославни
|
|
| 226. | ***
|
|
| 227. | ***
|
|
| 228. | Гімн черничий
|
|
| 229. | Над Дніпровою сагою
|
|
| 230. | ***
|
|
| 231. | ***
|
|
| 232. | Ликері
|
|
| 233. | Барвінок цвів і зеленів,
|
|
| 234. | ***
|
|
| 235. | Л.
|
|
| 236. | ***
|
|
| 237. | Саул
|
|
| 238. | ***
|
|
| 239. | Титарівна
|
|
| 240. | ***
|
|
| 241. | І тут, і всюди — скрізь погано.
|
|
| 242. | О люди! люди небораки!
|
|
| 243. | ***
|
|
| 244. | *** І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? 5 ноября [1860, С.-Петербург] *** Тече вода з-під явора
|
|
| 245. | Якось-то йдучи уночі
|
|
| 246. | Бували войни й військовії свари:
|
|
| 247. | Н.Т
|
|
| 248. | Зійшлись, побрались, поєднались,
|
|
| 249. | Кума моя і я
|
|
| 250. | Чи не покинуть нам, небого,
|
|
| 251. | За що ми любимо Богдана? За те, що москалі його забули, У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана. 1845-1846 * * * Якби-то ти, Богдане п'яний,
|
|
| 252. | Москалева криниця
|
|
| 253. | Тарасова ніч
|
|
| 254. | Гамалія
|
|
| 255. | Лічу в неволі дні і ночі
|
|
| 256. | ***
|
|
| 257. | Не журюсь я, а не спиться
|
|
| 258. | Вип’єш перву – стрепенешся,
|
|
На попередню
Translate
