Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
** Якби ви знали, паничі, ("Кобзар", Київ, видавничий центр "Просвіта") *** Буває, в неволі іноді згадаю
Своє стародавнє, шукаю, шукаю,
Щоб чим похвалитись, що й я таки жив,
Що й я таки бога колись-то хвалив!
Шукаю, шукаю... господи б, хотілось
Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткнувсь
На таке погане, що так і заснув,
Богу не молившись!.. От мені приснилось...
Свинею заснувши, звичайне, такий
І сон приверзеться... ніби край могили
Пасу я ягнята, а я ще малий;
Дивлюся, могила ніби розвернулась,
А з неї виходить неначе козак,
Уже й сивоусий собі неборак,
Та і йде до мене... Я собі звернулось,
Щеня мов під тином,— звичайне, мале,
То й перелякалось. От мене бере
Неначе на руки та несе в могилу,
А чорна могила ще гірше розкрилась.
Дивлюся, в могилі усе козаки:
Який безголовий, який без руки,
А хто по коліна неначе одтятий;
Лежать собі хлопці, мов у теплій хаті.
«Дивися, дитино, оце козаки
(Ніби мені каже), на всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино,
Усі ті могили, усі отакі.
Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить!
Лягла вона славно, лягла вона вкупі
З нами, козаками! Бачиш, як лежить —
Неначе сповита!.. Тут пана немає,
Усі ми однако на волі жили!
Усі ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та бог його знає,
Коли-то те буде. Дивися ж, дитино!
Та добре дивися,— а я розкажу,
За що Україна наша стала гинуть,
За що й я меж ними в могилі лежу.
Ти ж людям розкажеш, як виростеш, сину
Слухай же, дитино». А потім ягнята
Приснились у житі, лановий біжить
Та б'є мене добре — і ніби, проклятий,
Свитину здирає... І досі болить,
Як сон той згадаю. А як нагадаю
Козака в могилі, то й досі не знаю,
Чи то було справді, чи то було так,
Мара яка-небудь. Мені той козак
Розказував ось що...
«Не знаю, як тепер ляхи живуть
З своїми вольними братами?
А ми браталися з ляхами!
Аж поки третій Сигізмонд
З проклятими його ксьондзами
Не роз'єднали нас... Отак
Те лихо діялося з нами!
Во ім'я господа Христа
І матері його святої!
Ляхи прийшли на нас войною!
Святиє божії міста
Ксьондзи скажені осквернили!
Земля козача зайнялась
І кров'ю, сину, полилась.
І за могилою могила,
Неначе гори, поросли
На нашій, синочку, землі!
Я жив на хуторі, з .....
Я стар був, немощен. Послав
З табун я коней до обозу,
Гармату, гаківниць два вози,
Пшона, пшениці, що придбав,
Я всю мізерію оддав
Моїй Україні небозі...
І трьох синів своїх. «Нехай,—
Я думав, грішний перед богом,—
Нехай хоть часточка убога
За мене піде, за наш край,
За церков божію, за люде,
А я молитись в хаті буду».
Бо вже не здужав, сину, встать,
Руки на ворога піднять!
Зо мною, слухай же, остались
Данило, чура мій, та я,
Та Пріся, дочечка моя!
Воно ще тілько виростало,
Ще тілько-тілько наливалось,
Мов та черешенька!.. За гріх,
За тяжкий, мабуть, гріх великий,
Не дав мені святий владика
Очей нарадувать старих
Моїм дитятком!..
Не ходили
Ксьондзи по селах, а возили
На людях їх з села в село,—
Такеє-то у нас було!
Якось їх, клятих, і до мене
Вночі на хутір занесло.
А з ними челядь їх скажена,
Та ще драгуни... Дай мені
Хоч коли-небудь, боже милий,
На світ твій виглянуть з могили —
Спряжу всю шляхту на огні!
Вони, вони — не бійся, сину! —
Вони, ксьондзи, мою дитину
З собою в хату завели,
Замкнулись п'янії, я бачив.
А челядь п'яна полягала
У клуні на соломі спать,
Драгуни теж. А ми з Данилом
Соломи в сіни наносили,
А клуню просто запалили...
Не встануть, прокляті, оп'ять
Дітей козачих мордувать,
Усі до одного, згоріли!
І Пріся бідная моя
Згоріла з клятими! А я...
На пожарищі хрест з Данилом
Поставили та помолились,
Заплакали... Та й потягли,
На коней сівши, до обозу,
Синів всіх трьох моїх найшли
Та в добрий час і полягли
Отут укупі!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А як ми бились, умирали,
За що ми голови складали —
В оці могили? Будеш жить,
То, може, й знатимеш, небоже,
Бо слава здорово кричить
За наші голови... А може,
І про могили, і про нас
З старцями божими по селах
Правдива дума невесела
Меж людьми ходить...»
[Перша полонина 1850.
Оренбург]
Книга: Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
ЗМІСТ
| 1. | Тарас ШЕВЧЕНКО / “КОБЗАР”
|
|
| 2. | Причинна
|
|
| 3. | Думка
|
|
| 4. | Думка
|
|
| 5. | Думка
|
|
| 6. | Думка
|
|
| 7. | На вічну пам'ять
|
|
| 8. | Катерина
|
|
| 9. | Тарасова ніч
|
|
| 10. | Думи мої, думи мої,
|
|
| 11. | Перебендя
|
|
| 12. | Тополя
|
|
| 13. | До Основ'яненка
|
|
| 14. | Іван Підкова
|
|
| 15. | Н. Маркевичу
|
|
| 16. | На незабудь Штернбергові
|
|
| 17. | Гайдамаки
|
|
| 18. | Інтродукція
|
|
| 19. | Галайда
|
|
| 20. | Конфедерати
|
|
| 21. | Титар
|
|
| 22. | Свято в Чигирині
|
|
| 23. | Треті півні
|
|
| 24. | Червоний бенкет
|
|
| 25. | Гупалівщина
|
|
| 26. | Бенкет у Лисянці
|
|
| 27. | Лебедин
|
|
| 28. | Ґонта в Умані
|
|
| 29. | Епілог
|
|
| 30. | Передмова
|
|
| 31. | Панове субскрибенти!
|
|
| 32. | ***
|
|
| 33. | Мар'яна-черниця
|
|
| 34. | Утоплена
|
|
| 35. | Песня караульного у тюрьмы
|
|
| 36. | Слепая
|
|
| 37. | Гамалія
|
|
| 38. | Тризна
|
|
| 39. | *,
|
|
| 40. | * Как цветок, процвевший на их болоте.
|
|
| 41. | Розрита могила
|
|
| 42. | ***
|
|
| 43. | Сова
|
|
| 44. | Дівичії ночі
|
|
| 45. | Сон
|
|
| 46. | ***
|
|
| 47. | ***
|
|
| 48. | ***
|
|
| 49. | Гоголю
|
|
| 50. | ***
|
|
| 51. | Не женися на багатій,
|
|
| 52. | Єретик
|
|
| 53. | Невольник
|
|
| 54. | Великий льох
|
|
| 55. | Стоїть в селі Суботові
|
|
| 56. | Наймичка
|
|
| 57. | Кавказ
|
|
| 58. | І мертвим, і живим,
|
|
| 59. | Німець скаже: «Ви слав'яне».
|
|
| 60. | Холодний яр
|
|
| 61. | Псалми Давидові 1
|
|
| 62. | 12
|
|
| 63. | 43
|
|
| 64. | 52
|
|
| 65. | 53
|
|
| 66. | 81
|
|
| 67. | 93
|
|
| 68. | 132
|
|
| 69. | 136
|
|
| 70. | 149
|
|
| 71. | Маленькій Мар'яні
|
|
| 72. | ***
|
|
| 73. | Три літа
|
|
| 74. | Заповіт
|
|
| 75. | Лілея
|
|
| 76. | Русалка
|
|
| 77. | Відьма
|
|
| 78. | Згадайте, братія моя…
|
|
| 79. | Ой одна я, одна,
|
|
| 80. | За байраком байрак,
|
|
| 81. | Мені однаково, чи буду
|
|
| 82. | “Не кидай матері!” – казали,
|
|
| 83. | “Чого ти ходиш на могилу? –
|
|
| 84. | Ой три шляхи широкії
|
|
| 85. | Веселе сонечко ховалось
|
|
| 86. | Садок вишневий коло хати,
|
|
| 87. | Рано-вранці новобранці
|
|
| 88. | В неволі тяжко, хоча й волі,
|
|
| 89. | Понад полем іде,
|
|
| 90. | Чи ми ще зійдемося знову
|
|
| 91. | ***
|
|
| 92. | ***
|
|
| 93. | Княжна
|
|
| 94. | N. N.
|
|
| 95. | N. N.
|
|
| 96. | ***
|
|
| 97. | Сон
|
|
| 98. | Іржавець
|
|
| 99. | N. N.
|
|
| 100. | Полякам
|
|
| 101. | Чернець
|
|
| 102. | ***
|
|
| 103. | ***
|
|
| 104. | ***
|
|
| 105. | Хустина
|
|
| 106. | А. О. Козачковському
|
|
| 107. | Москалева криниця
|
|
| 108. | ***
|
|
| 109. | А нумо знову віршувать.
|
|
| 110. | Варнак
|
|
| 111. | ***
|
|
| 112. | ***
|
|
| 113. | Та не дай, господи, нікому,
|
|
| 114. | Царі
|
|
| 115. | Добро, у кого є господа,
|
|
| 116. | Титарівна
|
|
| 117. | ***
|
|
| 118. | Мов за подушне, оступили
|
|
| 119. | П. С.
|
|
| 120. | Г. 3.
|
|
| 121. | Якби зустрілися ми знову,
|
|
| 122. | Марина
|
|
| 123. | Пророк
|
|
| 124. | Сичі
|
|
| 125. | ***
|
|
| 126. | І небо невмите, і заспані хвилі;
|
|
| 127. | І виріс я на чужині,
|
|
| 128. | Не для людей, тієї слави,
|
|
| 129. | Коло гаю к чистім полі,
|
|
| 130. | ***
|
|
| 131. | І багата я,
|
|
| 132. | Полюбилася я,
|
|
| 133. | Породила мене мати
|
|
| 134. | Ой я свого чоловіка
|
|
| 135. | Ой виострю товариша,
|
|
| 136. | По улиці вітер віє
|
|
| 137. | Ой сяду я під хатою,
|
|
| 138. | Закувала зозуленька
|
|
| 139. | Швачка
|
|
| 140. | Он не п'ються пива-меди,
|
|
| 141. | На улиці невесело,
|
|
| 142. | У тієї Катерини
|
|
| 143. | ***
|
|
| 144. | Ой пішла я у яр за водою,
|
|
| 145. | Не так тії вороги,
|
|
| 146. | Ой люлі, люлі, моя дитино,
|
|
| 147. | «Он чого ти почорніло,
|
|
| 148. | Туман, туман долиною,
|
|
| 149. | У неділеньку у святую
|
|
| 150. | У перетику ходила
|
|
| 151. | У неділеньку та ранесенько,
|
|
| 152. | Не тополю високую
|
|
| 153. | Утоптала стежечку
|
|
| 154. | І широкую долину,
|
|
| 155. | На вгороді коло броду
|
|
| 156. | Якби мені, мамо, намисто,
|
|
| 157. | «Не хочу я женитися,
|
|
| 158. | Чума
|
|
| 159. | І знов мені не привезла
|
|
| 160. | В неволі, в самоті немає,
|
|
| 161. | «Ой умер старий батько
|
|
| 162. | Не вернувся із походу
|
|
| 163. | У Вільні, городі преславнім,
|
|
| 164. | Заступила чорна хмара
|
|
| 165. | Не додому вночі йдучи
|
|
| 166. | Неначе степом чумаки
|
|
| 167. | Сотник
|
|
| 168. | За сонцем хмаронька пливе,
|
|
| 169. | Як маю я журитися,
|
|
| 170. | Нащо мені женитися?
|
|
| 171. | Ой крикнули сірії гуси
|
|
| 172. | «Якби тобі довелося
|
|
| 173. | Заросли шляхи тернами
|
|
| 174. | Зацвіла в долині
|
|
| 175. | У нашім раї на землі
|
|
| 176. | На Великдень, на соломі
|
|
| 177. | Було, роблю що, чи гуляю,
|
|
| 178. | Буває, іноді старий
|
|
| 179. | Хіба самому написать
|
|
| 180. | Дурні та гордії ми люди
|
|
| 181. | І золотої й дорогої
|
|
| 182. | Ми вкупочці колись росли ,
|
|
| 183. | Готово! Парус розпустили,
|
|
| 184. | Ми восени таки похожі
|
|
| 185. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
| 186. | Лічу в неволі дні і ночі,
|
|
| 187. | Ми заспівали, розійшлись,
|
|
| 188. | Не молилася за мене,
|
|
| 189. | Петрусь
|
|
| 190. | Мені здається, я не знаю,
|
|
| 191. | Якби ви пішли, паничі, **
|
|
| 192. | ** Якби ви знали, паничі, ("Кобзар", Київ, видавничий центр "Просвіта") *** Буває, в неволі іноді згадаю
|
|
| 193. | * Далі в автографі закреслено півтора рядка, прочитати неможливо. *** І станом гнучим, і красою
|
|
| 194. | Огні горять, музика грає,
|
|
| 195. | Чи то недоля та неволя,
|
|
| 196. | На батька бісового я трачу
|
|
| 197. | І досі сниться: під горою,
|
|
| 198. | Мій боже милий, знову лихо!..
|
|
| 199. | Неофіти
|
|
| 200. | Юродивий
|
|
| 201. | * Ці рядки закреслені автором в рукописі. Доля
|
|
| 202. | Муза
|
|
| 203. | Слава
|
|
| 204. | Сон
|
|
| 205. | Я не нездужаю, нівроку,
|
|
| 206. | Подражаніє 11 псалму
|
|
| 207. | Марку Вовчку
|
|
| 208. | Ісаія Глава 35
|
|
| 209. | N. N.
|
|
| 210. | ***
|
|
| 211. | Ой маю, маю я оченята...
|
|
| 212. | Сестрі
|
|
| 213. | Колись дурною головою
|
|
| 214. | Во Іудеї во дні они,
|
|
| 215. | Марія
|
|
| 216. | Подражаніє Едуарду Сові
|
|
| 217. | Подражаніє Ієзекіїлю
|
|
| 218. | Осії глава XIV
|
|
| 219. | ***
|
|
| 220. | Ой діброво — темний гаю!
|
|
| 221. | Подражаніє сербському
|
|
| 222. | Молитва
|
|
| 223. | Колись-то ще, во время оно,
|
|
| 224. | Тим неситим очам,
|
|
| 225. | Плач Ярославни
|
|
| 226. | ***
|
|
| 227. | ***
|
|
| 228. | Гімн черничий
|
|
| 229. | Над Дніпровою сагою
|
|
| 230. | ***
|
|
| 231. | ***
|
|
| 232. | Ликері
|
|
| 233. | Барвінок цвів і зеленів,
|
|
| 234. | ***
|
|
| 235. | Л.
|
|
| 236. | ***
|
|
| 237. | Саул
|
|
| 238. | ***
|
|
| 239. | Титарівна
|
|
| 240. | ***
|
|
| 241. | І тут, і всюди — скрізь погано.
|
|
| 242. | О люди! люди небораки!
|
|
| 243. | ***
|
|
| 244. | *** І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? 5 ноября [1860, С.-Петербург] *** Тече вода з-під явора
|
|
| 245. | Якось-то йдучи уночі
|
|
| 246. | Бували войни й військовії свари:
|
|
| 247. | Н.Т
|
|
| 248. | Зійшлись, побрались, поєднались,
|
|
| 249. | Кума моя і я
|
|
| 250. | Чи не покинуть нам, небого,
|
|
| 251. | За що ми любимо Богдана? За те, що москалі його забули, У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана. 1845-1846 * * * Якби-то ти, Богдане п'яний,
|
|
| 252. | Москалева криниця
|
|
| 253. | Тарасова ніч
|
|
| 254. | Гамалія
|
|
| 255. | Лічу в неволі дні і ночі
|
|
| 256. | ***
|
|
| 257. | Не журюсь я, а не спиться
|
|
| 258. | Вип’єш перву – стрепенешся,
|
|
На попередню
Translate
