Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
[26]. Кілька офіцерів вилізли на марсові майданчики.
О восьмій годині густі клуби туману попливли над хвилями і повільно почали розсіюватися. Обрій розширився і прояснився.
Зненацька, як і напередодні, пролунав голос Неда Ленда.
- Дивіться! Ця штука з лівого борту, за кормою! - кричав гарпунер.
Усі погляди скупчилися в зазначеному напрямку.
Там, за півтори милі від фрегата, виднілося якесь довге темне тіло, що виступало приблизно на метр над поверхнею води. Хвилі пінилися під могутніми ударами його хвоста. Ніколи ще не доводилося спостерігати, щоб хвостовий плавець розбивав хвилі з такою силою! Сліпучий своєю білизною слід, описуючи дугу, позначав шлях тварини.
Фрегат наблизився до китоподібної тварини.
Я став уважно вдивлятися в нього. Повідомлення “Шанона” і “Гельвеції” трохи перебільшили його розміри. По-моєму, довжина тварини не перевищувала двохсот п’ятдесятьох футів. Що ж до товщини, то її важко було визначити; все-таки у мене виникло враження, що тварина дивовижно пропорційна у всіх трьох вимірах.
У той час як я спостерігав за цією дивовижною істотою, з його носових отворів вирвалися два водяних стовпи, що розсипалися срібними бризками на висоті сорока метрів. Тепер у мене було деяке уявлення про те, як нарвал дихає. І я дійшов до висновку, що тварина належить до підтипу хребетних, до класу ссавців, загону китоподібних, сімейства... От цього я ще не вирішив. Загін китоподібних містить у собі китів, кашалотів і дельфінів; до останнього зараховуються і нарвали. Кожне сімейство підрозділяється на роди, роди на види, види... Я не міг іще визначити, до якого роду і виду належить тварина; але я не сумнівався, що заповню прогалину у класифікації за допомогою неба і капітана Фарагута.
Команда з нетерпінням очікувала наказів начальника. Капітан якийсь час уважно спостерігав за твариною, потім наказав покликати старшого механіка. Той з’явився.
- Пари розведені? - запитав капітан.
- Так точно! - відповів механік.
- Підсилити тиск! Дати повний хід!
Потрійне “ура” гримнуло у відповідь на наказ.
Час бою настав. Кілька секунд потому із двох труб фрегата валували клуби чорного диму, палуба дрижала від клекотання пари в котлах, що працювали під високим тиском.
Могутній гвинт запрацював, і “Авраам Лінкольн” під усіма парами кинувся до тварини. Тварина підпустила до себе корабель на відстань напівкабельтова. Потім неквапно попливла, тримаючись на шанобливій відстані.
Принаймні три чверті години продовжувалася погоня, але фрегат не виграв і двох туазів. Було очевидно, що при такій швидкості тварини не наздогнати.
Капітан Фарагут люто смикав свою густу бороду.
- Неде Ленд! - гукнув він. Канадець підійшов.
- Ну, містере Ленд, - сказав капітан, - чи не час спустити шлюпки?
- Доведеться почекати, пане, - відповів Нед Ленд. - Поки ця тварюка сама не побажає датися в руки, її не візьмеш!
- Що ж робити?
- Підняти тиск пари, якщо це можливо, пане. Я ж, із вашого дозволу, вмощуся на бушприті[27] і, як тільки ми підійдемо ближче, ударю по цій тварині гарпуном.
- Ідіть, Неде, - відповів капітан Фарагут. - Збільшити тиск пари! - скомандував він механікам.
Нед Ленд зайняв свій пост. Запрацювали топки, і гвинт став давати сорок три оберти за хвилину; пара клубами виривалася назовні через клапани. Кинутий у воду лаг показав, що “Авраам Лінкольн” робить вісімнадцять з половиною миль за годину.
Але і проклята тварина пливла зі швидкістю вісімнадцять з половиною миль за годину!
Протягом години фрегат йшов на такій швидкості, не вигравши жодного туаза! Як це було принизливо для одного із найбільш швидкохідних суден американського флоту! Команда шаленіла. Матроси проклинали морське чудовисько, але воно й у вус не дуло! Капітан Фарагут уже не смикав свою борідку, а кусав її.
Знову було покликано старшого механіка.
- Тиск доведений до межі? - запитав капітан.
- Так точно, капітане, - відповів той.
- Скільки атмосфер?..
- Шість з половиною.
- Доведіть до десяти.
Воістину американський наказ! Капітан пароплава якої-небудь приватної компанії на Місісіпі, у прагненні обігнати “конкурента”, не міг би вчинити краще!
- Консель, - сказав я моєму вірному слузі, - ми, як видно, злетимо в повітря!
- Як буде завгодно пану професору! - відповідав Консель. Зізнаюся, відвага капітана була мені до душі.
Запобіжні клапани були затиснуті. Знову засипали вугілля на колосники. Вентилятори нагнітали повітря в топки. “Авраам Лінкольн” рвався вперед. Щогли дрижали до самого степса[28], і вихори диму з трудом проривалися назовні крізь вузькі отвори труб.
Удруге кинули лаг.
- Скільки ходу? - запитав капітан Фарагут.
- Дев’ятнадцять і три десятих милі, капітане.
- Підняти тиск!
Старший механік скорився. Манометр показував десять атмосфер. Але і чудовисько йшло “під усіма парами”, роблячи без помітного зусилля по дев’ятнадцять і три десятих милі за годину.
Яка гонитва! Не можу описати свого хвилювання. Я тремтів усіма фібрами
Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
