Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
[42] - усе це разом узяте важить дев’ятсот шістдесят одну і шістдесят дві сотих тонни. Отже, загальна вага судна становить одну тисячу триста п’ятдесят шість і сорок вісім сотих тонни, зрозуміло?
- Зрозуміло, - відповів я.
- Отже, - продовжував капітан, - перебуваючи на поверхні океану, “Наутілус” за цих умов виступає над поверхнею води на одігу десяту. Отже, при потребі цілком занурити “Наутілус” у воду необхідно мати резервуари, що ємністю дорівнюють цій десятій частці його обсягу, іншими словами, здатні містити в собі сто п’ятдесят і сімдесят дві сотих тонни води. В такому разі вага судна становитиме одну тисячу п’ятсот сім тонн, і воно зовсім сховається, під водою. Так і є в дійсності, пане професоре! Такі резервуари є в трюмі “Наутілуса”. Варто лише відкрити крани, як вони наповнюються водою, і корабель занурюється в море врівень з поверхнею води!
- Гаразд, капітане! Але тут і виникає основне утруднення! Припустимо, що ваше судно може триматися врівень з поверхнею океану. Але, занурюючись у глибинні шари, хіба ваш підводний корабель не зазнає підвищеного тиску верхніх шарів води? Хіба цей тиск не виштовхує його знизу нагору із силою, що дорівнює приблизно одній атмосфері на кожні тридцять футів води, тобто бизько одного кілограма на квадратний сантиметр?
- Цілком правильно, пане.
- Отже, для того щоб “Наутілус” опустився в глибини океану, вам доводиться ущерть наповнювати резервуари водою?
- Пане професоре, - відповів капітан Немо, - не слід змішувати статику з динамікою, це може привести до серйозних промахів. Непотрібно великих зусиль, щоб опуститися в глибини океану, адже корпус корабля має тенденцію “тонути” у воді. Ви стежите за ходом моєї думки?
- Я слухаю вас, капітане.
- Отож, коли мені довелося визначати, якою має бути вага “Наутілуса”, щоб він міг занурюватися в глибини, я зайнявся насамперед розрахунком зменшення обсягу морської води на різних глибинах під тиском верхніх водних шарів.
- Цілком очевидно, - відповідав я.
- Але якщо вода має здатність стискуватися, усе-таки ця її властивість досить обмежена. Дійсно, згідно з останніми даними, вода стискується на чотириста тридцять шість десятимільйоиних при підвищенні тиску на одну атмосферу, або, скажімо, на кожні тридцять футів глибини. При зануренні на глибину тисячі метрів доводиться брати до уваги зменшення об’єму від тиску водяного стовпа висотою в тисячу метрів, інакше кажучи, від тиску в сто атмосфер. Отже, зменшення об’єму становитиме в цих умовах чотириста тридцять шість стотисячних. Отже, водотоннажність судна збільшиться до однієї тисячі п’ятисот тринадцяти і сімдесяти семи сотих тонни; у той час як нормальний тоннаж судна одна тисяча п’ятсот сім і дві десятих тонни. А отже, для збільшення водотоннажності судна необхідний баласт вагою усього лише в шість і п’ятдесят сім сотих тонни.
- Невже?
- Так, пане Аронаксе! І розрахунки ці легко перевірити. У мене є запасні резервуари ємкістю в сто тони. Завдяки цьому я можу занурюватися на значні глибини. Якщо я хочу піднятися врівень з поверхнею моря, мені досить викачати воду із запасних резервуарів. Якщо я захочу, щоб “Наутілус” вийшов на поверхню океану-па одну десяту свого об’єму, я маю начисто спорожнити резервуари.
Що можна було заперечити проти чисто математичних викладок капітана?
- Мушу визнати правильність ваших обчислень, капітане, - відповів я, - і даремно було б їх заперечувати, тим більше що ваші розрахунки щодень підтверджуються на практиці. Але у мене виникає сумнів...
- Щодо чого, пане?
- Коли ви перебуваєте на глибині тисячі метрів, обшивка “Наутілуса” зазнає тиску ста атмосфер, чи не так? Але якщо ви побажаєте спорожнити резервуари, щоб, полегшивши судно, підняти його на поверхню, вашим насосам доведеться перебороти тиск у сто атмосфер, чи не так? Але ж це дорівнює ста кілограмам на квадратний сантиметр! Тут потрібна велика потужність...
- Яку може дати тільки електрика, - поспішив закінчити фразу капітан Немо. - Повторюю, пане, можливості моїх машин майже необмежені. Насоси “Наутілуса” великої потужності. Ви могли в цьому переконатися, коли на палубу “Авраама Лінкольна” обрушився цілий водяний стовп, вивержений ними. Утім, я користуюся запасними резервуарами лише в крайньому разі, а саме при зануренні на глибини від півтори до двох тисяч метрів.
Без особливої потреби я не перевантажую батареї. Ну, а коли мені приходить фантазія побувати в океанських безоднях, коротше кажучи, на глибині двох-трьох льє від поверхні води, я користуюся більш складним маневром, але не менш надійним.
- Що це за маневр, капітане? - запитав я.
- Спочатку я повинен розповісти вам, у який спосіб управляється “Наутілус”.
- Я весь - увага, капітане!
- Щоб спрямувати судно на штирборт, на бак-борт, щоб робити маневри, коротше кажучи, вести судно по горизонтальній площині, я користуюся звичайним кермом із широким пером, підвішеним до ахтерштевня, що приводиться в рух штурвалом за допомогою шуртроса. Але я можу спрямовувати “Наутілус” і у вертикальній площині, згори вниз і знизу вгору, за допомогою двох похилих площин, вільно прикріплених до його бортів коло ватерлінії. Площини ці рухливі і приводяться в будь-яке положення зсередини судна за допомогою могутніх важелів. Якщо площини поставлені паралельно до кіля, судно йде по горизонталі. Якщо вони похилі, “Наутілус”, у залежності від кута нахилу, ведений гвинтом, або опускається по діагоналі, що подовжується за моїм бажанням, або піднімається по тій же діагоналі. Більше того, при бажанні можна прискорити підйом, виключивши гвинт. Під тиском води “Наутілус” спливає на поверхню по вертикалі, як злітає в повітря наповнений воднем аеростат.
- Браво, капітане! - вигукнув я. - Але як може керманич вести підводний корабель навмання?
- Керування ходом судна здійснюється з рубки, що утворює виступ у зовнішній частині корабельного корпусу. Ілюмінатори рубки з товстого черепицеподібного скла.
- І скло здатне витримати такий тиск?
- Якнайкраще! Кришталь, при усій своїй ламкості при падінні, виявляє, однак, значний опір тиску води. У тисяча вісімсот шістдесят четвертому році здійснено було у Північному морі дослідну риболовлю при електричному світлі. І що ж? Кришталеві пластинки в сім міліметрів товщиною витримали тиск у шістнадцять атмосфер! Притому що був увімкнутий струм високої напруги. Скло ж, яким користуюся я, має товщину не менше двадцяти одного сантиметра, тобто в тридцять разів товще згаданих пластинок.
- Усе це так, капітане Немо! Але щоб орієнтуватися в просторі, необхідне світло, що розсіювало б пітьму. А в мороці вод...
- За рубкою міститься могутній електричний рефлектор, що освітлює море на відстані півмилі.
- Браво! Бравісимо, капітане! Тепер я розумію, що означало світіння моря, яке настільки збило з пантелику вчених! От він, горезвісний фосфоресціюючий нарвал! До речі, скажіть, зіткнення “Наутілуса” з “Шотландією”, що наробило стільки галасу, чиста випадковість?
- Найчистіша, пане! Я плив у двох метрах од рівня моря, коли сталося зіткнення.
Утім, я відразу ж побачив, що воно не мало трагічних наслідків.
- Ніяких, пане! Ну, а що стосується вашої зустрічі з “Авраа-мом Лінкольном”...
- Досить прикро, пане професоре, що постраждав один із найкращих кораблів американського флоту; але на мене напали, і я змушений був захищатися. Утім, я вдовольнився тим, що знешкодив фрегат. Судно відбудеться легким ремонтом у найближчому порту!
- О капітане, - вигукнув я, - ваш “Наутілус” дійсно пречудове судно!
- Так, пане професоре, - схвильовано відповів капітан Немо, - я люблю його, як плоть від плоті своєї! Якщо ваші судна полишені на будь-які незгоди і їх усюди підстерігає небезпека, якщо перше враження, що його справляє море, як добре сказав голландець Яп-сен, - страх безодні, то на борту “Наутілуса” людина може бути спокійною. Тут нема чого боятися - ні пробоїни в корпусі, адже подвійна обшивка судна міцніша од заліза; тут немає такелажу
Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
