Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
[62].
Розділ чотирнадцятий
ПІВДЕННИЙ ПОЛЮС
Я кинувся на палубу. Так! Відкрите море! Тільки подекуди плавало кілька крижин і айсбергів; навкруги була неозора водна широчінь; тисячі птахів у повітрі і міріади риб у водах, що, в залежності від конфігурації дна, переходили з густо-синього в зеленувато-оливковий колір. Термометр показував за Цельсієм три градуси нижче нуля. Здавалося, повіяло весною після пройденої нами смуги суцільних торосів, що вимальовувалися профілем з північного боку обрію.
- Полюс? - із завмиранням серця запитав я у капітана.
- Не знаю, - відповів він. - Опівдні визначу координати місцевості.
- Але чи прогляне сонце крізь суцільний туман? - сказав я, дивлячись на сіреньке небо.
- Нехай хоч на хвилину покажеться, і цього буде досить, - відповів капітан.
За десять миль на південь від “Наутілуса” виднівся самотній острів, що піднімався метрів на двісті над рівнем моря. Лавіруючи, судно повільно наближалося до острова, можливо оточеного підводними рифами.
За годину ми підійшли до острова. А ще через одну вже його обігнули. Берегова лінія острова в окружності дорівнювала п’яти-чотирьом милям. Вузька протока відокремлювала острів від землі, може, навіть материка, про що важко було судити, оскільки берегова смуга ішла за лінію горизонту. Існування землі в цій зоні Південної півкулі, здавалося, підтверджувало гіпотезу Морі. Допитливий американський учений помітив, що між Південним полюсом і шістдесятою паралеллю море покрите дрейфуючими айсбергами величезних розмірів, чого не зустрічається на півночі Атлантичного океану. З цього спостереження він зробив висновок, що в зоні Південного полярного кола знаходиться велика земля, оскільки суцільні льоди утворюються не у відкритому морі, а при узбережжі. За його обчисленнями крижаний масив оточує Південний полюс широким кільцем, що досягає в діаметрі чотирьох тисяч кілометрів.
Побоюючись сісти на мілину, “Наутілус” зупинився в трьох кабельтових від берега, над яким мальовничо нависло нагромадження величних скель. Шлюпка була спущена на воду. Капітан, двоє матросів з вимірювальними приладами, Консель і я сіли в шлюпку. Була десята година ранку. Я сьогодні не бачив Неда Ленда. Канадець, очевидно, гнув свою лінію поведінки усупереч близькості Південного полюса.
Кілька змахів веслами, і ми пристали до піщаного берега. Консель хотів було вискочити на землю, але я зупинив його.
- Пане, - сказав я капітану Немо, - вам належить честь першому ступити на цю землю.
- Дякую, - відповів капітан, - я не вагаючись зійду на полярну землю, де жодна людська істота не залишила сліду своїх ніг!
Сказавши це, він легко зістрибнув на берег. Я бачив, що капітан був неабияк схвильований. Піднявшись по стрімкому схилу скелі, що височіла на краю мису, він зупинився там, схрестивши руки. Так і застиг він у цій позі, урочистий і зосереджений, немов вступаючи у володіння цими південними областями. Так тривало хвилин п’ять. Потім він звернувся до мене:
- Будь ласка, пане!
Я негайно ж вистрибнув зі шлюпки, а слідом за мною і Консель. Обоє матросів залишилися в шлюпці.
Ґрунт, куди не кинь око, складався з червонуватого туфу, ніби посиланого товченою цеглою. Шлаки, напливи лави, шматки пемзи видавали його вулканічне походження. У деяких місцях із землі вибивалися легкі струмені диму із сірчаним запахом - свідчення того, що дія підземного вогню ще не припинилася. Але, піднявшись на вершину скелі, я не примітив жодного вулкана в радіусі кількох миль. Однак відомо, що в цій антарктичній смузі Джеймс Росе виявив на сто шістдесят сьомому меридіані, під 77°32΄ широти, два діючі вулкани, Еребус і Терор.
Рослинність на цьому пустельному острові була представлена досить бідно. Мохи і лишайники з виду Unsnea melanoxantha ліпилися по чорних скелях. Мікроскопічні рослинки, примітивні діатомеї, клітинки яких затиснуті між двома кремнеземними стулками, довгі пурпурові і червоні водорості, занесені в ці зони течією і викинуті на берег прибоєм, оце мабуть, і вся флора цієї області.
Берег був усипаний молюсками, дрібними черепашками, морськими чашечками, гладенькими буккардами у вигляді серця, і головним чином кліонами, з довгастим перетинчастим тілом і головою у вигляді двох заокруглених лопат. Я бачив міріади північних кліонів довжиною три сантиметри, яких тисячами пожирають кити. Ці чарівні крилоногі, справжні морські метелики, оживляли води, які омивали берег.
З інших тварин було кілька деревоподібних коралів, з тих, котрі, за словами Джеймса Росса, живуть у морях Антарктики на глибині до тисячі метрів; потім я помітив восьмипроменеві корали - альционарії, а також червоиясто-бурих астеріасів, поширених у цьому кліматичному поясі, і інших морських зірок, які буквально всіяли землю.
Але де кипіло життя, так це у повітрі! Хмарами пурхало і літало найрізноманітніше птаство, оглушаючи нас своїм лементом. Цілі базари їх сиділи на уступах скель, безцеремонно спозираючи нас і безбоязно розгулюючи біля самих наших ніг. Тут були пінгвіни, такі легкі і моторні на воді, де їх часом сприймали за макрель, і такі незграбні, важкі на суші. Скупі в рухах, але галасливі, зібравшись цілими юрбами, вони наповнювали повітря своїм диким галасом.
Серед птахів я помітив довгоперих куликів із сімейства білих сивок, величиною з голуба, білосніжних, з коротким конічним дзьобом і червоним ободком навколо очей. Консель наловив цих пташок. Вони дуже смачні, якщо їх добре приготувати, У повітрі маяли альбатроси із широким, у чотири метри, розмахом крил, справедливо названі океанськими яструбами; гігантські глупиші і між ними лиховісні буревісники з вигнутими дугою крилами, великі любителі тюленів; кайський чорно-білий буревісник, різновид качки; нарешті, цілий виводок глупишів, білих з коричневою облямівкою на крилах, і синіх птахів, що водяться тільки на островах Антарктики.
- Ці глупиші такі жирні, - сказав я Конселю, - що жителі Фарерських островів користуються ними як світильниками, встромляючи в убитого птаха ґнота.
- Ще б трошки, - відповів Консель, - і вийшли б чудові лампи! Утім, природа не настільки завбачлива, щоб заздалегідь забезпечити їх ґнотом!
Відійшовши ще на півмилі від берега, ми побачили, що вся земля порита гніздами, схожими на нірки, - це були гнізда пінгвінів, звідти вилітало безліч птахів. Пізніше капітан Немо улаштував на них полювання, і було піймано кілька сотень цих птахів з ‘ темним, але дуже смачним м’ясом. Лемент пінгвінів дуже нагадує лемент ослів. Пінгвіни величиною з гусака, з оперенням аспідного кольору, з білими грудьми і лимонним ободком навколо шиї. Вони не шукали порятунку і падали замертво від удару каменем. Туман не розсіювався; була вже одинадцята година, а сонце ще не показувалося. Це мене дуже турбувало. Які ж могли бути спостереження, якщо немає сонця! Але як же інакше установити, чи досягли ми полюса?
Я підійшов до капітана Немо. Він стояв, обіпершись иа виступ скелі, і дивився в небо. Здавалося, він був схвильований і засмучений. Але що тут вдієш? Ця смілива і сильна людина не владна була повелівати сонцем, як він повелівав водною стихією!
Настав полудень, а сонця і близько не видно було. Небо, затягнуте густою завісою туману, не дозволяло визначити висоту сонця. Незабаром туман змінила снігова завія.
- До завтра, - коротко сказав капітан; і ми повернулися на борт “Наутілуса”.
Під час нашої відсутності були закинуті сіті, і, повернувшись, я з інтересом узявся вивчати пійманих риб. Антарктичні моря слугують місцем масової міграції риб, що рятуються від бур більш низьких широт. Я помітив кілька південних бичків завдовжки з дециметр, білих у поперечну синю смужку, з колючим шипом, силу-силеішу морських голок, антарктичних химер з підкласу хрящових риб, загону цільнопоголових, з витягнутим тілом завдовжки в три фути, голою шкірою сріблясто-бурого кольору, із круглою конусоподібною головою, із витягнутою мордою, із трьома спинними плавцями і довгим хвостовим плавцем. Я спробував їхнє м’ясо, але воно здалося мені несмачним, попри запевнення Конселя, що кращої страви не знайти.
Снігова хуртовина бушувала до самого райку. Неможливо було стояти на палубі. Із салону, де я записував усі перипетії нашої експедиції до берегів Антарктиди, я чув галас глупишів і альбатросів, які завсім не зважали на заметіль. “Наутілус”, однак, не стояв на місці. Він просунувся уздовж берега ще на десяток миль на південь. Панувала напівтемрява; лише слабка смужка світла на обрії видавала присутність сонця.
Наступного дня, 20 березня, заметіль вляглася. Стало трохи холодніше. Термометр показував два градуси нижче нуля. Туман розсіявся, і в мене з’явилася надія, що сьогодні нам удасться, нарешті, установити координати місцевості.
Капітан Немо ще не виходив на палубу, але шлюпка була в нашім розпорядженні. І ми з Конселем переправилися на берег. Ґрунт і тут указував на вулканічне походження. Усюди сліди лави, шлаки, базальти. Але, як я не дивився, знайти кратер мені не вдалося. Тут, як і иа острові, сила-силешіа птахів оживляла сувору природу полярного краю. Але тут пернаті розподіляли свою владу з цілими стадами морських ссавців, що дивилися иа нас своїми лагідними очима. Тут були усякі види тюленів. Одні розляглися на березі, інші лежали на крижинах, що їх приніс до берега прибій. Ті поринали у воду, а ті виповзали з води. Їх анітрохи не лякала наша присутність; видно було, що їм ще не випадало мати справу з людиною! Лігвища тюленів, за моїм підрахунком, вистачило б на сотні промислових суден!
- Гай-гай! - сказав Консель. - їхнє щастя, що Нед Ленд не пішов з нами!
- Чому, Конселю?
- Тому що цей затятий мисливець не зупинився б, поки б усіх не перебив.
- Ну, це сильно сказано! Хоча навряд чи нам удалося б зашкодити нашому другу канадцю загарпунити кілька чудових представників ластоногих. А це завдало б прикрощів капітану Немо; він не любить проливати даремно кров цих лагідних тварин.
- Він правий.
- Безумовно правий, Конселю. Але скажи-но мені, ти, мабуть, устиг уже класифікувати цих чудових представників морської фауни?
- Папу професору відомо, що я не надто сильний на практиці, - відповів Консель.
- Якби пан професор потрудився назвати мені цих тварин...
- Це тюлені і моржі
Книга: Жуль Верн. 20 000 ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
