Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Чи нас Господь почує усіх разом, коли так просить кожен про своє? / Ліна Костенко

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Герберт Джордж Веллс Невидимець Переклад М. Іванова


VIII. ПІД ЧАС УТЕЧІ

Розділ восьмий - надзвичайно короткий. Оповідається в ньому про те, як Джібінс, місцевий натураліст-аматор, дрімаючи на пагорку серед рівнини, де, як він гадав, милі на дві навколо не було й живого духу, почув раптом, як поряд нього хтось закашляв, чхнув, а потім люто вилаявся. Озирнувшись, Джібінс не побачив нікого, а проте голос чути було цілком виразно. Невидимець усе лаявся тими добірними й особливими слівцями, що одразу виказують освічену людину. Дійшовши найвищої сили, голос почав стишуватися й, нарешті, зовсім завмер удалині, як здалося Джібінсові, в напрямі Аддердіна. Ще раз почулося, як хтось чхнув, і все стихло. Джібінс не знав нічого про ранкові події, але те, що він почув, так його спантеличило і вразило, що весь його філософський спокій зник. Він схопився і якомога швидше спустився з пагорка та й подався до містечка.

IX. МІСТЕР ТОМАС МАРВЕЛ

Щоб уявити собі містера Томаса Марвела, потрібно запам'ятати, що в нього було широке одутле обличчя, довгий м'ясистий і пухлий ніс, великий слинявий рот і ексцентрична щетиняста борода. Названий джентльмен був схильний до повноти, а його короткі ноги ще більше підкреслювали це. Носив він пухнастий циліндр, а те, що різні шворки та шнурки від черевиків правили йому за ґудзики на самих критичних місцях його одяганки, - тільки свідчило, що він затятий парубок.

Спустивши ноги в рівчак, містер Томас Марвел сидів на узбіччі дороги, що веде до Алдердіна, милі за півтори від Айпінга. Ноги його, якщо не брати до уваги шкарпеток, [246] досить ажурних від дірок, були босі; широкі великі пальці їх були нашорошені, наче вуха якогось собаки. Неквапним поглядом - містер Томас Марвел усе робив неквапно - він приглядався до пари черевиків, що збирався приміряти. То були черевики найдобротніші з усіх, які йому траплялися останнім часом, тільки що занадто великі; та старі його черевики, дуже зручні в суху погоду, як на сльоту, мали занадто тонкі підошви. Містер Томас Марвел ненавидів велике взуття, але ненавидів він і сльоту. Зрештою він ніколи не замислювався над тим, що ненавидить більше; а тим часом день стояв чудовий, і нагальної роботи в нього не було, то він і вирішив поміркувати над цим питанням. Отож він мальовничо виставив дві пари черевиків на траві і розглядав їх; на зеленій траві обидві пари здалися йому огидними. Голос за його спиною анітрохи не злякав містера Марвела.

- І все ж таки це черевики, - сказав Голос.

- Подаровані черевики, - відповів містер Томас Марвел, схиливши голову набік і з відразою дивлячись на них. - І щоб мене грім побив, коли я знаю, яка з цих пар гидкіша.

- Гм! - озвався Голос.

- Я носив і гірші, доводилося ходити й босим. Але ніколи не було в мене таких, сказати б, нахабно потворних черевиків. Я давненько випрошую собі черевики, бо ті старі вже осточортіли мені. Ці, звичайно, ще досить цілі. Але джентльмен, який багато ходить пішки, багато в чому залежить від своїх черевиків. І - чи повірите? - в цьому клятому графстві я не знайшов нічого, крім оцих черевиків. Ви тільки гляньте на них. Взагалі-то в цій окрузі можна розжитися на добрі черевики. Але така вже моя щербата доля. Років десять я вже ношу черевики з цього графства... А от тепер вони мені підсунули, маєш!..

- Паскудне графство! І люди препогані, - промовив Голос.

- Правда ж? - сказав містер Томас Марвел. - Боже! Ну й черевики! Хай їм!

Він глянув через плече праворуч, щоб порівняти, які черевики у його співбесідника, але там, де той мусив би стояти, - не побачив ні черевиків, ні ніг. Він повернув голову ліворуч - і там ні черевиків, ні ніг. На обличчі Марвела відобразився глибокий подив.

- Де ви? - спитав він, повертаючись на всіх чотирьох. Але побачив він тільки широку, безлюдну рівнину, де вітер розхитував зеленуваті кущі дроку. [247]

- Що це я, п'яний? - пробурмотів містер Томас Марвел. - Чи то мені ввижається? Може, я розмовляю з собою? Якесь чортовиння...

- Не хвилюйтеся, - промовив Голос.

- Годі вже вам фокуси виробляти! - крикнув містер Томас Марвел, зірвавшись на ноги. - Де ви? Буду я ще хвилюватись!

- Не хвилюйтеся! - повторив Голос.

- Зараз ви хвилюватиметесь, - погрозився містер Томас Марвел. - Де ви? Хай лишень я побачу вас... - А може, ви поховані? - спитав він, помовчавши.

Відповіді не було. Містер Томас Марвел стояв напівбосий, збентежений, майже зовсім скинувши куртку.

- Пі-у-їт! - цвірінькнула десь далеко вертихвістка.

- Теж мені пі-у-їт, - сказав містер Томас Марвел. - Тепер зовсім не час клеїти дурника.

Рівнина на всі боки, куди не гляне око, була безлюдна. Дорога з білими стовпами на ній та з глибокими рівчаками обабіч слалася, гладка та порожня, на схід і на захід. Крім тої вертихвістки, порожньо було й у небесній блакиті.

- Не доведи Господи! - сказав містер Томас Марвел, знову натягуючи на плечі куртку. - То я випив. Так я й думав.

- То не сп'яну, - промовив Голос. - І з нервами у вас гаразд.

- О-о! - протяг містер Томас Марвел, і обличчя його побіліло. - То я випив, - безгучно повторювали його губи. Він усе роздивлявся довкола, повільно обертаючись. - Але можу присягтись, що я чув голос, - прошепотів він.

- Звичайно, чули.

- От знову! - вигукнув містер Томас Марвел, заплющуючи очі й трагічним жестом притискаючи руку до лоба.

Раптом щось ухопило його за комір, міцно струснуло, і в голові в нього зовсім замакітрилось.

- Не будьте дурнем! - гукнув Голос.

- Це вже я збожеволів... - сказав містер Томас Марвел. - Кепська справа. І все через ті кляті черевики. Справді, збожеволів. Або це - привид.

- Ні те і ні те, - мовив Голос. - Слухай.

- От бевзь, - сказав містер Марвел.

- Та стривай же! - Голос тремтів, ледь стримуючи роздратування.

- Ну? - зойкнув містер Томас Марвел, відчувши, як щось невидиме штурхнуло його пальцем у груди. [248]

- То ти думаєш, що це примарилось?

- А то ж як? - спитав містер Томас Марвел, чухаючи потилицю.

- Гаразд, - з полегкістю мовив Голос. - Тоді я кидатиму в тебе камінцями, доки ти не почнеш думати інакше.

- Та де ж ви?

Голос не відповів нічого. У повітрі просвистів камінець, пролетівши біля самого плеча містера Марвела. Повертаючись, він побачив, як камінець підстрибнув угору, пролетів дугою, на хвилину завис у повітрі і впав йому до ніг з майже невловимою швидкістю. Він був занадто вражений, щоб ухилятися. Ще свист - і камінець, ударившись об його голий великий палець, відскочив у рівчак. Містер Томас Марвел дриґнув ногою і зарепетував. Потім кинувся тікати, наштовхнувся на якусь невидиму перепону, полетів шкереберть і, коли отямився, уже сидів на землі.

- Ну, - промовив Голос, коли й третій камінь, описавши криву, завис у повітрі над головою бродяги, - то це все тобі мариться?

Замість відповіді містер Марвел зробив одчайдушну спробу встати і знову покотився на землю. Хвилинку він лежав спокійно.

- Якщо ти ще будеш пручатись, - попередив Голос, - я дам тобі цим камінцем по голові.

- Здорово, - сказав містер Томас Марвел, сидячи на землі, потираючи забитий палець і не спускаючи ока з третього камінця. - Нічого не розумію. Камінці самі літають. Камінці розмовляють. Звалюють вас з ніг. Пропав я!

Третій камінь упав.

- Все це - дуже просто, - сказав Голос. - Я - невидима людина.

- Верзіть собі казна-що, - відповів містер Марвел, кривлячись від болю. - Де ви сховались, як ви це робите? Нічого не второпаю. Здаюсь.

- От і добре, - мовив Голос. - Я просто невидимий. І хочу, щоб ти це зрозумів.

- Це ясно кожному. Вам нема чого злитися, містере. Ну, а тепер... поясніть мені, як ви це робите?

- Я - невидимий. Це головне. І зрозумій, що...

- Та де ж ви? - перебив його містер Марвел.

- Тут. За кілька кроків від тебе.

- Облиште. Я ж не сліпий. Ото ще почнете доводити мені, ніби ви - просто повітря. Я - не якийсь неук!

- Правильно. Я - повітря, і ти дивишся крізь мене. [249]

- Що? В вас так-таки нічого нема? Може, ви - тільки порожній голос, га?

- Та ні, я - такий самий, як і всяка людина, - я мушу пити, їсти, ховатися від негоди... але я - невидимий. Розумієш? Невидимий. Це просто. Невидимий.

- Значить, ви таки справжній?

- Ну звісно, справжній.

- Якщо ви справжній, то дайте мені вашу руку, - попросив Марвел. - Тоді це не буде така чудасія.

Він відчув, як чиїсь пальці стиснули йому зап'ясток, а потім його пальці несміливо піднялись по чиїйсь руці, намацали мускулясті груди, бородате обличчя. Марвел неймовірно здивувався.

- Оце маєш! - скрикнув він. - Куди там ті півнячі бої. Дивина! І крізь вас я можу побачити кролика аж ген за милю звідси. У вас не видно нічого... крім... - Містер Марвел пильно оглянув порожнечу перед собою. - Чи не їли ви хліба з сиром? - спитав він, тримаючи невидиму руку.

- Ти вгадав. Цю їжу мій організм ще не засвоїв.

- Ага! Хоч ви - ніби й дух.

- Звичайно, все це й наполовину не таке дивне, як ти гадаєш.

- Е, як на мій вбогий розум, то воно досить дивне, - сказав містер Томас Марвел. - Але як же це ви спромоглися, до дідька?

- Довго розповідати. І до того ж...

- А знаєте, я ще досі не можу оговтатись.

- Тепер я хочу сказати ось що: по-перше, мені потрібна допомога. Через те я й прийшов сюди. Тебе я побачив випадково. Я блукав безтямний від люті, голий, безсилий. Я ладен був убити... І побачив тебе...

- Боже! - зітхнув містер Марвел.

- Я підійшов ззаду, завагався... пройшов далі... Обличчя містера Марвела красномовно говорило про його почуття.

- Потім зупинився. Це, сказав я собі, невдаха, як і я. Такий мені якраз і потрібен. Тоді я повернув назад і підійшов до тебе. І...

- Боже! - застогнав містер Марвел. - Мені в голові паморочиться... Та дозвольте запитати: чого ж вам від мене треба? Якої допомоги?... Невидимий!..

- Я хочу, щоб ти допоміг мені дістати одежу, знайти притулок та ще дещо. Я давно втратив усе це. Коли ж ти не схочеш, тоді... Але ти допоможеш мені... мусиш допомогти! [250]

- Стривайте, - сказав містер Марвел. - Я занадто приголомшений. Не вражайте мене більше. Дозвольте мені встати... Я мушу трохи отямитись... Ви ж мало не розбили пальця. Все це так неймовірно. Нікого на землі, нікого в небі. На цілі милі довкола не бачити нікого, сама природа. І раптом голос. Голос, із неба! І каміння! Господи Боже мій!

- Візьми себе в руки, - відповів Голос. - Тобі треба зробити те, що я скажу.

Містер Марвел надув щоки, і очі його стали круглі.

- Я вибрав тебе, - пояснив Голос. - Ти, крім кількох дурнів там, єдиний, хто знає про існування невидимої людини. Ти мусиш допомогти мені. Допоможи - і я зроблю для тебе дуже багато. Невидима людина - могутня! - На хвилинку він замовк, щоб чхнути. - Але якщо ти викажеш мене, - вів далі Голос, - якщо ти не зробиш того, що я звелю...

Він замовк і боляче ляснув містера Марвела по плечу. Той з переляку від цього дотику аж скрикнув.

- Я не викажу вас, - запевнив містер Марвел, намагаючись ухилитись од невидимих пальців. - І не думайте такого. Я щиро хочу допомогти вам. Кажіть мені, що я маю робити. (Боже!) І все, що ви забажаєте, я зроблю з величезним задоволенням.

Книга: Герберт Джордж Веллс Невидимець Переклад М. Іванова

ЗМІСТ

1. Герберт Джордж Веллс Невидимець Переклад М. Іванова
2. II. ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ МІСТЕРА ТЕДДІ ГЕНФРІ О четвертій...
3. III. ТИСЯЧА Й ОДНА ПЛЯШКА Отже, двадцять дев'ятого лютого,...
4. IV. ПОБАЧЕННЯ МІСТЕРА КАСА З НЕЗНАЙОМЦЕМ Про прибуття...
5. V. КРАДІЖКА У БУДИНКУ ВІКАРІЯ Відомості про крадіжку в...
6. VII. НЕЗНАЙОМЦЯ ВИКРИТО Незнайомець, зайшовши у маленьку...
7. VIII. ПІД ЧАС УТЕЧІ Розділ восьмий - надзвичайно короткий....
8. X. МІСТЕР МАРВЕЛ ВІДВІДУЄ АЙПІНГ Коли паніка трохи вщухла,...
9. XI. В ЗАЇЗДІ «КАРЕТА Й КОНІ» Щоб ясно уявити собі перебіг...
10. XII. НЕВИДИМЦЕВІ ВРИВАЄТЬСЯ ТЕРПЕЦЬ З одної дуже прикрої...
11. ХІІІ. МІСТЕР МАРВЕЛ ПРОСИТЬ ДАТИ ЙОМУ ВІДСТАВКУ Вже...
12. XV. ВТІКАЧ Надвечір доктор Кемп сидів у своєму кабінеті, в...
13. XVII. ГІСТЬ ДОКТОРА КЕМПА Доктор Кемп все писав у себе в...
14. XVIII. НЕВИДИМЕЦЬ СПИТЬ Хоч і поранений був Невидимець,...
15. XIX. ДЕЯКІ ОСНОВНІ ЗАКОНИ - Що сталося? - спитав Кемп,...
16. XX. В БУДИНКУ НА ГРЕЙТ-ПОРТЛЕНД-СТРІТ Якусь хвилину Кемп...
17. XXI. НА ОКСФОРД-СТРІТ Коли я вперше спускався сходами,...
18. XXII. В УНІВЕРСАЛЬНІЙ КРАМНИЦІ - Отож у січні, коли...
19. XXIII. НА ДРУРІ-ЛЕЙН - Тепер, - сказав Невидимець, - ви...
20. XXIV. ПЛАН, ЩО ЗАЗНАВ КРАХУ - Ну, а що ж маємо ми робити...
21. XXV. ПОЛЮВАННЯ НА НЕВИДИМЦЯ Перший час Кемпова мова була...
22. XXVII. ОБЛОГА КЕМПОВОГО БУДИНКУ Кемп читав дивне послання,...
23. XXVIII. ЦЬКУВАННЯ ЛОВЦЯ Містер Гілас, власник сусідньої...
24. ЕПІЛОГ Так закінчується історія цього дивного й згубного...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate