Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Рафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада Переклад П.Мовчана
Розділ XXIX НА СЛУЖБІ У КОРОЛЯ ВІЛЬГЕЛЬМА
Одна з шлюпок пристала до борту «Арабелли», і на палубу першим піднявся сухорлявий, невеличкого зросту чоловік, одягнений у елегантний гаптований золотом камзол з темночервоного атласу. Пишний чорний парик обрамляв сердите жовте зморщене обличчя незнайомого. Його модний і дорогий одяг зовсім не змінився від пережитого нещастя, і чоловік тримався в ньому з невимушеною впевненістю справжнього вельможі. З усього було видно, що це не пірат. Слідом за ним на палубі з'явився другий чоловік, який у всьому, крім віку, був цілковитою протилежністю першому. Це був огрядний джентльмен з кругловидим обвітреним обличчям і добродушною [269] складкою губів. У його блакитних очах мерехтів веселий вогник. На ньому теж був дорогий одяг, але без прикрас, однак з його вигляду зразу відчувалося, що цей чоловік звик наказувати.
Тільки-но маленький джентльмен переступив з трапа на шкафут, де стояв капітан Блад, як його гострі, ніби у тхора, чорні очі швидко перебігли по строкатій юрбі команди «Арабелли», що стовпилася навколо, і зупинились на капітанові.
- Що за чортовиння?! Куди я потрапив? - роздратовано спитав він.- Ви англієць, чи хто, ще, кат би вас забрав?
- Я маю честь бути ірландцем, сер. Моє прізвище Блад, капітан Пітер Блад, а це мій корабель «Арабел-ла». Все тут до ваших послуг, сер.
- Блад?! - різко вигукнув чоловік.- Прокляття! Пірат! - Він швидко обернувся до свого супутника-ве-летня: - Ван дер Кейлен, ви чуєте? Пірат! Стонадцять чортів, ми потрапили з Сцілли в Харібду!
- Невже? - гортанним голосом спитав його супутник.- Оце так халепа!
Він раптом збагнув весь комізм їхнього становища й розсміявся.
- Чого ви регочете, дельфіне? - бризкаючи слиною, закричав на нього чоловік у темночервоному камзолі.- Нічого казати, буде над чим потішитися в Англії! Спочатку адмірал ван дер Кейлен уночі губить весь свій флот, потім французька ескадра топить його флагманський корабель, а все це кінчається тим, що його самого захоплюють пірати. Дуже радий, що ви ще здатний у всьому цьому знаходити щось комічне. Мабуть, доля за мої гріхи зв'язала мене з вами, та хай я буду проклятий, якщо мені смішно!
- Дозволяю собі зауважити, що тут сталося явне непорозуміння,- спокійно промовив Блад.- Ви не захоплені, панове, а просто врятовані. Коли ви це зрозумієте, то, можливо, визнаєте за потрібне подякувати мені за гостинність, яку я пропоную вам. Щоправда, може, надто скромна гостинність, але до ваших послуг тут усе найкраще, що є в моєму розпорядженні.
Запальний маленький джентльмен здивовано свердлив його своїми гострими очицями.
- О! Ви дозволяєте собі ще й іронізувати? - кинув він сердито і, мабуть, для того, щоб припинити глузування, поквапливо відрекомендувався: [270]
- Я лорд Уіллогбі, призначений королем Вільгель-мом на пост генерал-губернатора Вест-Індії, а це адмірал ван дер Кейлен, командуючий вест-індською ескадрою його величності короля Вільгельма, яку він розгубив десь тут, у цьому проклятому Карібському морі.
- Короля Вільгельма? - здивовано перепитав Блад і помітив, як Пітт і Дайк, що стояли ззаду, підійшли ближче. Вони були теж здивовані.- А хто такий король Вільгельм, ваша світлість? Король якої країни?
- Що? Що ви сказали? - перепитав лорд Уіллогбі, вражений запитанням, але, глянувши на Блада і якийсь час помовчавши, сказав: - Я кажу про його величність короля Вільгельма Третього - Вільгельма Оранського, що разом з королевою Марією вже більше як два місяці править Англією.
На якусь мить запало мовчання. До Блада нарешті дійшов зміст того, що він почув.
- Ви хочете сказати, сер, що англійський народ повстав і вигнав цього негідника Якова разом з його бандою головорізів?
У голубих очах адмірала ван дер Кейлена промайнула добродушна посмішка, він торкнувся ліктя лорда Уіллогбі і зауважив:
- У нього правильний політичний нюх, га?
Його світлість теж посміхнувся, і на високому обличчі запали глибокі зморшки.
- Боже милосердний! Та ви нічого не знаєте!.. Де ж вас носило весь цей час?
- Останні три місяці ми були відірвані від усього світу, сер,- відповів Блад.
- Он воно що! Я так і подумав. А за ці три місяці в світі сталися деякі зміни...- І лорд Уіллогбі коротко розповів про них. Король Яків утік у Францію під захист короля Людовіка. З цієї причини, а також з багатьох інших, Англія приєдналася до антифранцузького союзу і зараз перебуває в стані війни з Францією. Ось чому сьогодні вранці флагманський корабель голландського адмірала був атакований ескадрою де-Рівароля. Очевидно, французи по дорозі з Картахени зустріли якийсь корабель і від нього дізналися про події, що сталися у світі.
Так поговоривши, капітан Блад ще раз запевнив генерал-губернатора і адмірала, що на «Арабеллі» до них ставитимуться з належною пошаною, і провів їх у свою каюту. А на кораблі тим часом продовжувалась [271] робота по врятуванню потерпілих. Вісті, почуті від лорда Уіллоґбі, дуже схвилювали капітана Блада. Якщо короля Якова скинули з престолу і він утік у Францію, то, значить, настав кінець його, Пітера, поневіряння на чужині. Тепер він міг повернутися додому і знову розпочати мирне життя, так трагічно порушене чотири роки тому. Можливості, що несподівано відкрилися перед ним, просто приголомшили Блада. Він був так збентежений, що не міг мовчати. Розмовляючи з розумним і проникливим лордом Уіллоґбі, який весь час пильно стежив за ним, Блад розповів навіть більше, ніж збирався.
- Ну що ж! Якщо хочете, повертайтесь додому,- сказав Уіллоґбі, коли Блад замовк.- Можете бути певні, що вас ніхто не переслідуватиме за піратство, враховуючи обставини, за яких ви змушені були стати на цей шлях. Але навіщо квапитись? Ми, звісно, чули про вас і знаємо, на що ви здатні на морі. Саме тут перед вами відкриваються прекрасні можливості проявити себе, якщо вам і справді набридло піратство. Якщо ви підете на службу до короля Вільгельма на час війни, то своїми знаннями ви зможете принести неабияку користь англійському урядові, який, звичайно, в боргу не залишиться. Подумайте про це. І будь я проклятий, сер, коли ще раз не повторю: вам випала чудова нагода проявити себе!
- Цю нагоду даєте мені ви, ваша світлість,- поправив його Блад.- Я вам дуже вдячний, але повірте, я нездатний зараз думати про щось інше, крім тих подій, про які щойно довідався від вас. Адже вони змінюють світ. Я мушу добре звикнути до думки про оновлений світ, перш ніж визначити там своє місце.
В цей час до каюти зайшов Пітт і доповів, що рятувальні роботи закінчено, врятованих - всього сорок п'ять чоловік - розмістили на двох піратських кораблях. Шкіпер чекав дальших розпоряджень, і Блад повільно підвівся.
- Я надокучаю вам своїми справами, забуваючи про ваші. Ви хотіли б, щоб я висадив вас у Порт-Ройялі?
- В Порт-Ройялі? - Маленький джентльмен нервозно засовався у кріслі, а потій з роздратуванням у голосі розповів Бладові, що вчора ввечері вони заходили в Порт-Ройял, але губернатора там не застали. Забравши всю ескадру, він вирушив до острова Тортуги полювати на якихось піратів.
Якусь хвилину Блад здивовано дивився на нього, а потім зайшовся сміхом. [272]
- Думаю, що він вирушив туди ще .до того, як почув про зміну уряду в Англії і про війну з Францією.
- Зовсім ні,- перебив його Уіллоґбі.- Він знав про все це і про мій приїзд ще до того, як вирушив у похід.
- Як? Та це ж неможливо?
- Я теж так думав. Але потім дізнався, що це так, від майора Меллерда, якого застав у Порт-Ройялі і який, очевидно, править Ямайкою у відсутність цього нещасного йолопа.
- Невже він і справді збожеволів, що кинув свій пост у такий час? - промовив Блад вражений.
- Мало того, він ще й додумався забрати з собою весь флот, залишивши таким чином порт відкритим для нападу французів. Нічого сказати, доброго губернатора підшукав собі старий уряд. І отак було в усьому, чорти б їх забрали. Губернатор залишає Порт-Ройял напризволяще, а його старенький форт може бути перетворений на купу руїн за яку-небудь годину бою. Та це справжній злочин!
Посмішка, що майнула на обличчі Блада, раптом зникла.
- А про це знає де-Рівароль?! - різко вигукнув він. На його запитання відповів голландський адмірал:
- Якпи не снаф, то не йшоф пи туди. Де-Рівароль... захопив текого з наші люди. Мошливо, вони сказаф йому. Він, мапут, розв'ясаф їх язик. Такий прекрасний можли-віст він не пропускаф.
Його величність аж заричав від гніву.
- Цей негідник Бішоп відповість головою, коли там станеться якесь лихо! 'А що, коли він зробив це навмисно, га? Може він зрадник, а не дурень? Може, він у такий спосіб служить королеві Якову, який його сюди призначив?
Проте капітан Блад розцінював поведінку Бішопа великодушніше.
- Навряд, щоб це було так. Тільки жадоба помсти штовхнула його на такий крок. На Тортузі він шукає мене, мілорде. А я вважаю за свій обов'язок, поки він там полюватиме, потурбуватися про долю Ямайки і зберегти її для короля Вільгельма.- І він вперше за два місяці весело засміявся.
- Держи курс на Порт-Ройял, Джеремі,- наказав він Піттереві.- Нам треба поспішати, і ми ще встигнемо поквитатися з де-Ріваролем за деякі наші образи.
Лорд Уіллоґбі і адмірал аж посхоплювалися з своїх місць. [273]
- Де ваша розсудливість? У вас же нерівні сили! - вигукнув його світлість.- Кожен з кораблів французької ескадри не поступиться «Арабеллі» та «Елізабет», разом узятим, чоловіче.
- За кількістю гармат - так! - відповів Блад, посміхаючись.- Але в таких справах гармати ще не все. Є речі й важливіші. Якщо ваша світлість хоче бути свідком справжнього морського бою, то така можливість вам надається.
Лорд і адмірал здивовано глянули на Блада.
- Але ж перевага на їх боці! - наполягав його світлість.
- Це немошливо,- промовив ван дер Кейлен, заперечливо хитаючи головою.- Звишайно, мистество мореплавства грайт вашливий роль. Та гармади залишався гармадами.
- Якщо мені не пощастить розгромити де-Рівароля, то я потоплю свої власні кораблі в каналі і закрию його в Порт-Ройялі, поки повернеться з свого безглуздого полювання Бішоп або ж нагодиться ваша ескадра.
- А що це нам дасть, скажіть на милість? - спитав Уіллогбі.
- Ось про це я й хотів сказати. Де-Рівароль дурень, та ще й великий. Він спокусився можливістю напасти на Порт-Ройял, забувши, що у нього в трюмах награбовані в Картахені скарби вартістю близько сорока мільйонів ліврів.- Його слухачі аж підскочили, зачувши про таку велику суму.- Він увійде в Порт-Ройял з цими цінностями. А потім - переможе він мене, чи ні - вивезти їх звідти вже не зможе. Рао чи пізно, а ці скарби потраплять у скарбницю короля Вільгельма, після того, як, скажімо, одна п'ята частка їх буде виплачена, моїм піратам. Ви на це погоджуєтесь, ваша світлість?
Лорд Уіллогбі підвівся і простягнув Бладові свою випещену руку.
- Капітане Блад, я бачу, що ви велика людина,- сказав він у відповідь.
- У вас, безсумнівно, прекрасний зір, ваша світлість, коли вам вдалося побачити це,- розсміявся капітан Блад.
- Так, так! Але як він се зробить? - пробурмотів ван дер Кейлен.
Капітан Блад, посміхаючись, відповів:
- Піднімайтесь на палубу, і ще до заходу сонця я вам це продемонструю. [274]
Книга: Рафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада Переклад П.Мовчана
ЗМІСТ
На попередню
|
|
