Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко
III
З одним це сталось моряком,
що сад розвів побіля моря
і став при нім садівником.
Почав той квітнути садок;
тоді моряк собі подавсь
до моря з Богом.
Із збірки "Нові пісні"
Збірка «Нові пісні» (1924) з'являється тоді, коли, завдяки творчості Хуана Рамона Хіменеса та інших передових письменників, в іспанській поезії відбуваються глибокі зміни. «Нові пісні» відомі своїми надзвичайно майстерно виконаними сонетами. Мачадо надає цій поетичній формі нетипового для неї тону: це - сонети-бесіди.
CLXIII Мандрівка
- Вирушаю я в море, кохана.
- Яз тобою пливу, коли ні -
я забуду тебе, капітане.
На містку корабля
задрімав капітан,
і приснилась вона:
залишаєш мене!..
Повернувся із моря,
папугу привіз.
Я забуду тебе, капітане!
Мандрував він морями,
папуга ж казав:
Я забула тебе, капітане!
CLXIV Сни-діалоги
Сонетів, об'єднаних назвою «Сни-діалоги», уже було б достатньо для надзвичайного успіху Нових пісень. Щоб написати другий сонет із «Снів-діалогів», Мачадо обов'язково мав бути на андалузькій землі, не інакше. Спогад про померлу дружину приковує його до Кастилії, тому про Андалузію він пише хоча і дуже поетично, однак не досягає глибокої проникливості, характерної для його кастильських віршів. Андалузія для Мачадо - це дитячі спогади. Кастилія ж, а особливо Сорія,- місце, де він реалізувався як особистість.
ІВ думках далекий там, на височині,
твій бачу силует. І воскресають
зелений луг, посушлива рівнина;
кущі ожини й скелі виринають.
І, спогаду підвладний, дуб з'явився,
над річкою топбля - друзі мрій,
повільно в гору йде пастух, стомився.
Дивись, балкон із міста видно мій;
він наш. Чи бачиш - там, до Арагону
далекого все тягнеться Монкайо...
Дивися - он палає хмар корона.
А зірку бачиш? Як тебе кохаю!
Ген там лілові стали гір вигони
Сантани; день поволі вже згасає.
II
Чому, скажіть, на височини
тікає серце з берегів,
з землі селян і моряків*
я рвусь в кастильськії рівнини?
Ніхто любов не вибирає.
Талан привів до цих узлісь,
де сніг холодний огортає
дуби тінисті, як колись.
З того кутку Іспанії скелястого
тобі я принесу, Гвадалквівіре**,
кущі терпкого розмарину рясного.
А серце там моє, де народилось
для любощів, біля Дуеро ясного...
Та стіни білі доля присудила!***
* Йдеться про батьківщину поета, Андалузію, і його рідне місто - Севілью.
** Гвадалквівір - ріка у південній Іспанії; протікає через Севілью.
*** Мається на увазі кладовище, де похована Леонор.
До збірки «Нові пісні» входять цикли Апокрифічна* збірка пісень Абеля Мартіна та Апокрифічна збірка пісень Хуана де Майрени - вигаданих Мачадо поетів і філософів, вустами яких він висловлює деякі свої погляди. Серед них заслуговує на увагу, наприклад, уявлення про час. Взагалі, поезія Мачадо - це постійний діалог з часом. Час - це його діалоги з ранком, днем і вечором. «Поезія - це, за словами Майрени,- діалог людини, звичайної людини з її часом. Це те, що поет прагне зробити вічним, беручи його поза часом, важка праця, яка потребує багато часу, майже весь час, який є у поета».
У своїй збірці «Поетика» 1931 року він пише: «Сучасна поезія, що, на мій погляд, бере початок, принаймні частково, від Едґара По, є до сьогоднішнього дня історією великої проблеми, причиною якої є дві мети, поставлені перед поетом. Вони деякою мірою протирічать одна одній: це - всезагальність і відповідність часу, або моментність». Всезагальність - це те, що відповідає універсальному, а моментність - це саме життя, тобто індивідуальне, прожите, конкретне. Цю проблему Мачадо-постсимволіст вирішує, йдучи від конкретного до всезагального.
Читаючи твори Мачадо, відчуваємо подвійну, але не антагоністичну, а взаємодоповнюючу філософську орієнтацію. Поет прагне до універсальних цінностей, подібних до цінностей символістів, але ніяким чином не так категорично та абстрактно, а прекрасно усвідомлюючи необхідність індивідуального внеску, який має відображати все конкретне, відмінне, топографічне і моментне його власного людського життя.
* Апокрифи - твори, які приписувалися святим, але не визнавалися церквою канонічними і підлягали забороні; тут: твори невідомого походження, безпідставно приписувані якомусь авторові.
CLXXVII Дитячий спогад
Хуана де Майрени
Доки не почує кроки,
скрегіт в шпарі стане чути,
наш пустун не сміє доти
ворухнутись і дихнути.
Сам з собою наодинці,
тихий слухає біг мишки,
чує шашеля у скриньці,
шепіт молі біля книжки.
Так проходить ціла днина:
час збіга в його в'язниці,
слуха пісню комарину,
гомін бджіл біля криниці.
Хлопчик тихо жде смиренно,
бо матуся покарала;
слуха час поет натхненний:
- Час і я! - душа співала.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко
ЗМІСТ
| 1. | Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко |
| 2. | Із збірки "Самотності" У 1903 році публікується... |
| 3. | Із збірки "Поля Кастилії" 20 вересня 1911 року... |
| 4. | CXXVI Хосе Марії Паласіо* Паласіо, мій... |
| 5. | III З одним це сталось моряком, що сад розвів... |
На попередню
|
|
