Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
У кожній жінці стільки хорошого, що його вистачить не одному чоловікові. / Олександр Перлюк

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.


§6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)

Усі демократії є політичними системами, у яких громадяни вільно приймають політичні рішення відповідно до волі більшості, тобто більшістю голосів. Проте підкорення меншості більшості (перших останнім) не завжди буває демократичним. У демократичному суспільстві воля більшості повинна поєднуватися з гарантіями прав особи, які у свою чергу служать захисту прав меншості - чи то етнічна меншина, релігійна чи політична меншість. Права меншості не залежать від доброї волі більшості і не можуть бути скасовані більшістю голосів.

Вже демократії минулого знали принцип більшості і провадили його в життя. Але лише з розвитком буржуазного суспільства, появою теорій природного права і поділу влади співвідношення між більшістю і меншістю у їхніх правах набуло політичної принциповості. Деякі мислителі (Ж.-Ж.Руссо) вважали, що рішення більшості обов'язкові для меншості. Інші (Дж.'Мілль, Б.Констан, Г.Спенсер, О.Токвіль) вимагали, щоб волі більшості були поставлені межі, оскільки повне панування більшості -шлях до гноблення, тиранії. Межею волі більшості покликані були стати права окремого індивіда. Формами захисту індивіда і

меншості називалися незалежний суд, адміністративна юстиція, представництво меншості в парламенті та ін.

Розглянемо право меншості в парламенті.

Основою демократії є розвинутий публічний діалог (комунікація) представників різної політичної орієнтації. Такий діалог відбувається у суспільстві та зосереджується в парламенті. Важливим чинником у діяльності багатьох парламентів є опозиція (від лат. oppositio - протиставлення), до якої належать депутати парламентської меншості, що розходиться з певних питань з політикою парламентської більшості й урядів. Опозиція критикує діяльність уряду, користається з нагоди порушити питання про довіру уряду.

Наявність опозиції вважається невід'ємним компонентом демократичного суспільства, правової держави. Доки в суспільстві існує різниця інтересів, буде існувати й опозиція.

Один із фундаторів США Т. Джефферсон зазначав, що "воля більшості повинна в усіх випадках домінувати, але, щоб ця воля була правомірною, вона має бути розумною, щоб меншість мала рівні права, порушувати які було б гнобленням". Конституція США містить форми захисту парламентської меншості, якій надане право протесту проти проектованих змін Основного Закону. Ці права меншості настільки значні, що протягом більш нЬк 200-літнього існування США були ратифіковані тільки 26 поправок до Конституції, і американська Конституція є найбільш стійкою з усіх існуючих.

Конституції, що створювалися в Нідерландах, Бельгії, Норвегії, Швейцарії та інших країнах у XIX ~ XX ст.ст., містили ідею захисту прав меншості. Меншість отримала можливість дійсної парламентської боротьби з безтурботним ставленням більшості до законодавчої праці, що мало місце в минулому. У наші дні конституції Франції, ФРН, Іспанії, Японії та інших країн передбачають гарантії прав людини та меншості. В Англії опозиція (меншість) складає неодмінну частину державного механізму. Починаючи від 1800 p., лідер опозиції "його (її) величності" одержує платню, однакову з платнею прем'єр-міністра. У ФРН право парламентських розслідувань, яке полягає у забезпеченні парламенту інформацією про роботу уряду і здійсненні контролю за урядом, - одне з прав меншості. Воно вперше було закріплено в одній із статей Веймарської Конституції (за пропозиці-

ею Макса Вебера), і дотепер збереглася ця первісна функція права меншості.

Сутність і форми діяльності опозиції залежать від конкретних історичних умов. Можлива нелегальна (діюча в підпіллі) і легальна опозиції. Легальна опозиція існує у формі опозиційних партій або інших політичних інститутів, які публічно виступають проти влади, за зсув (у рамках закону) правлячих політичних сил. Легальна опозиція може бути лояльною і нелояльною. Лояльна опозиція бореться за владу в рамках існуючих законів, використовує методи чесної конкурентної політичної боротьби. Нелояльна опозиція ставиться до існуючої влади як до ворога і діє "на її знищення".

Парламентська меншість покликана відбивати реально існуючі в суспільстві інтереси груп, що мають не домінуючі, але солідарні, політичні настанови (рухи, партії) або не мають ідеологічно виражених позицій (позапартійні, професійні та інші групи). Так, у Франції, класичній країні партійного плюралізму, діють численні політичні об'єднання, які не визначають партійної системи країни, і їхні представники в парламенті складають меншість.

Слід зважити на те, що меншість, яка твердо відстоює свої позиції, є впливовішою за меншість, що коливається. Відчуття сильної і непохитної переконаності меншості підштовхує більшість до того, щоб переглянути свою позицію. Важливо, щоб опозиція в парламенті була конструктивною, а не деструктивною. Позаяк деструктивна опозиція обмежується критикою існуючої влади без пропозицій щодо програми дій; конструктивна опозиція спроможна висунути, обгрунтувати і боротися за здійснення програми, яка відрізняється від офіційної програми, є її альтернативою.

Отже, демократія - це не тільки прояв волі більшості, але і гарантія права меншості на критику і вільне вираження своїх поглядів - конструктивних, а не руйнівних. Право говорити та бути почутим. Право бути заперечуваним, але не пригнобленим. Влада може стояти міцно лише тоді, коли вона відчуває опір з боку опозиції — політичної меншості. Це змушує її постійно підтверджувати своє право управляти суспільством і державою.

Парламент України прагне дотримуватися співвідношення: домінування волі більшості при урахуванні прав меншості; ви-

знавати, що кожна група має свої інтереси, які вправі проводити в життя лише в рамках закону. Найвище право меншості і ЇЇ представників у парламенті полягає у тому, що вона може робити спроби стати більшістю. Від цього права меншості в демократичному суспільстві не захищена ніяка більшість, тому що в неї немає ніяких засобів надовго придушити меншість. Важливо не дати розвинутися тенденції в демократії, ніколи цілком невикорінної - підняти більшість до значення виключно вирішального чинника, до всесилля більшості, і зберегти нерушимі межі, які дійсна демократія покликана протиставити волі більшості. Наявність активної легальної опозиції — найважливіша риса демократії як "поліархії" (багатовладдя).

Розглянемо право етнічних (національних) меншин.

Взаємовідносини етносів усередині держави мають будуватися на засадах консенсусу, порозуміння, тому першою умовою консолідації суспільства є свобода особи і вільний розвиток етнічних груп (національних меншин).

Національні меншини можуть мешкати або компактно, або розкидано (дисперсно) на території держави, утвореної "статусною" або "титульною" нацією. У будь-якому разі вони мають усі права, які має нація, що дала назву державі. Винятком (у ряді випадків) є право національних меншин на політичне самовизначення. Проте права національних меншин потребують спеціального механізму забезпечення, тому що в умовах інонаціонального оточення набувають специфічного характеру.

Значну увагу правам національних меншин приділяє ООН. У преамбулі до Статуту ООН відзначається "рівність прав великих і малих націй". Відповідно до рішень ООН національні меншини мають:

- право проживати в місцях традиційного історичного поселення (забороняються їх депортація, примусове переселення);

- право на неасиміляцію;

- право на одержання пропорційної частки централізованих державних фондів, які виділяються для відповідних цілей;

- право на участь у прийнятті державних рішень, на представництво в законодавчих та інших колегіальних органах держави;

- право на недискримінацію;

- право на захист з боку держави від будь-яких проявів ворожнечі, погроз, приниження і обмеження.

Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав - учасниць Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) від 15 грудня 1989 р. містить слова: держави - учасниці НБСЄ "вживатимуть усіх необхідних законодавчих, адміністративних, юридичних та інших заходів, а також застосовуватимуть відповідні міжнародні інструменти для забезпечення захисту прав людини і основних свобод осіб, що належать до національних меншин на їх території. Вони захищатимуть і створюватимуть умови для заохочення етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території. Вони поважатимуть вільне здійснення прав особами, що належать до таких меншин, і забезпечуватимуть їхню повну рівність з іншими". Верховний Комісар НБСЄ у справах національних меншостей може послати в будь-яку країну своїх спостерігачів - експертів із місією перевірки дотримання в ній прав національних меншин.

Загальні положення про захист прав національних меншин містяться у конституціях Данії, Португалії, Румунії, Чехії, Словаччини, Албанії, Хорватії, Литви. В інших конституціях (Італія, Швейцарія, Росія, Болгарія) йдеться про захист мовних меншин. Докладні положення щодо захисту меншин є в конституції Угорщини. У конституціях Фінляндії, Норвегії, Словенії передбачається безпосередній захист відповідних меншин. Завдяки конституціям нещодавно утворених демократичних держав Центральної та Східної Європи, які містять положення про захист національних меншин, докорінно змінилося обличчя Європи та усього світу.

Додержуючись міжнародних зобов'язань щодо національних меншин, Верховна Рада України 25 червня 1992 р. ухвалила Закон "Про національні меншини в Україні" із метою забезпечення гарантій їх прав на вільний розвиток. До національних меншин відповідно до цього Закону належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національної самосвідомості та спільності між собою. Забезпечуючи права осіб, які належать до національних меншин, держава керується тим, що права національних меншин є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

У демократичній державі воля більшості і прав меншості є захищеними законом і інститутами, що втілюють закони в життя.


Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
2. Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
3. §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
4. §3. Юриспруденція як система юридичних наук
5. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
6. §2. Предмет теорії держави і права
7. §3. Функції теорії держави і права
8. §4. Метод теорії держави і права
9. §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
10. §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
11. Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
12. §2. Загальні закономірності виникнення держави
13. §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
14. §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
15. Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
16. §2. Поняття і ознаки держави
17. §3. Сутність держави
18. §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
19. §5. Функції держави
20. §6. Типологія держав
21. §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
22. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
23. §2. Політична система суспільства і держава
24. §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
25. §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
26. §5. Відносна самостійність держави
27. Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
28. §2. Класифікація форм державного устрою
29. §3. Види форм державного (політичного) режиму
30. Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
31. §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
32. §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
33. §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
34. §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
35. §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
36. §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
37. §8. Професійна і державна служба.
38. §9. Служба в органах внутрішніх справ
39. Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
40. §2. Глава держави
41. §3. Вищий виконавчий орган влади
42. §4. Представницькі органи влади на місцях
43. §5. Виконавчі органи влади на місцях
44. §6. Судові органи влади
45. §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
46. §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
47. §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
48. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
49. §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
50. §3. Особа і держава
51. Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
52. §2. Функції і принципи демократії
53. §3. Форми та інститути демократії
54. §4. Демократія і самоврядування
55. §5. Демократія як загальнолюдська цінність
56. §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
57. Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
58. §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
59. §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
60. §4. Система обов'язків людини і громадянина
61. §5. Система прав дитини
62. §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
63. §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
64. §8. Міжнародний захист прав людини
65. §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
66. Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
67. §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
68. §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
69. §3. Теорія елітарної демократії
70. §4. Теорія партисипаторної демократії
71. §5. Теорія корпоративної демократії
72. §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
73. Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
74. §2. Походження права
75. §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
76. §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
77. §5. Сучасні концепції праворозуміння
78. §6. Поняття і ознаки права
79. §7. Сутність права
80. §8. Принципи права
81. §9. Функції права
82. §10. Цінність права
83. §11. Співвідношення права і закону
84. §12. Співвідношення національного і міжнародного права
85. §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
86. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
87. §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
88. §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
89. §4. Публічне і приватне право
90. §5. Галузь права
91. §6. Інститут і підгалузь права
92. §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
93. §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
94. §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
95. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
96. Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
97. §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
98. §3. Норми-звичаї і норми права
99. §4. Корпоративні норми і норми права
100. §5. Поняття і ознаки норми права
101. §6. Види норм права
102. §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
103. §8. Структура норми права і норми-розпорядження
104. §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
105. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
106. Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
107. §2. Принципи і функції правотворчості
108. §3. Стадії правотворчого процесу
109. §4. Види і форми правотворчості держави
110. §5. Види правотворчості громадянського суспільства
111. §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
112. §7. Юридичні джерела (форми) права
113. Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
114. §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
115. §3. Види нормативно-правових актів
116. §4. Поняття і ознаки закону
117. §5. Законодавчий процес
118. §6. Види законів
119. §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
120. §8. Дія нормативно-правового акта в часі
121. §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
122. §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
123. §11. Відомчий акт
124. §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
125. §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
126. §14. Міжнародний договір

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate