Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Чарлз Діккенс Пригоди Олівера Твіста Переклад М.Пінчевського та ін.

дуже короткий і на перший погляд не такий уже важливий,

але прочитати його треба - і як продовження попереднього, і як ключ до одного в наступних

- Отже, ви вирішили виїхати сьогодні разом зі мною? - спитав лікар, коли- Гаррі Мейлі приєднався до нього й Олівера за сніданком.- Схоже, у вас що не година, то нове рішення.

- Нічого, незабаром ви зміните свою думку про мене,- відказав Гаррі, невідомо чому червоніючи.

- Сподіваюсь, на те будуть вагомі підстави,-сказав містер Лосберн.- Хоч, щиро кажучи, мені щось не віри-ться. Ще вчора вранці ви раптом заявили, що залишитеся тут і, як належить зразковому синові, проводите матір до морського курорту. Опівдні ви виявляєте намір зробити мені честь і супроводити мене аж до самого Лондона. А ввечері починаєте вкрай таємничо вмовляти мене виїхати ще до того, як жінки прокинуться, внаслідок чого нашому юному Оліверові доводиться марнувати ранок за цим столом замість того, щоб нишпорити по луках у пошуках всіляких ботанічних чудес... Це ж так прикро, правда, 'Олівере?

- Ще більше прикро мені було б, сер, якби ви з містером Мейлі поїхали, не попрощавшись зі мною,- відповів Олівер. [267]

- Добре сказано, хлопче,- мовив лікар.- Як повернешся до Чертсі, чекаю тебе в гості. Але без жартів, Гар-рі, чому раптом такий поспіх? Ви одержали якусь звістку від отих своїх можновладців?

- Від своїх можновладців,- відповів Гаррі,- тобто, коли я вас правильно зрозумів, передусім від свого шановного дядечка,- я не мав ніяких звісток, відколи приїхав сюди, і гадаю, о цій порі року навряд чи може виникнути потреба в моїй присутності серед них.

- Тоді, виходить, ви просто дивак,- зауважив лікар.- А втім, вибори не за горами, ті можновладці, звісно, подбають, щоб після різдва ви вже сиділи в парламенті, а раптові вагання й мінливість - якості, такі потрібні для майбутнього політичного діяча! Так, цим, очевидно, все й пояснюється. Добра підготовка нікому не завадить - вона потрібна в боротьбі і за місце в парламенті, і за кубок, і за приз на перегонах.

З вигляду Гаррі Мейлі видно було, що на язиці в нього крутиться фраза, яка б добряче шпигнула лікаря, але він сказав лише: «Час покаже» - і перевів мову на інше. Незабаром до ґанку під'їхала поштова карета, Джайлз зайшов по речі, й добряга лікар вибіг слідом за ним - доглянути, щоб їх було повантажено як слід.

- Олівере, я хочу сказати тобі дещо,- стиха мовив Гаррі Мейлі й поманив його до вікна.

Олівер підійшов, дивуючись з вигляду містера Мейлі - сумного й. водночас якогось збуджено піднесеного.

- Ти вже навчився добре писати? - спитав Гаррі, кладучи руку йому на плече.

- Та начебто, сер,- відповів Олівер.

- Я їду, можливо, надовго. І хочу, щоб ти мені писав - ну, скажімо, раз на два тижні, кожного другого понеділка, на головний поштамт у Лондоні. Обіцяєш?

- Авжеж, сер! З охотою! - захоплено вигукнув Олівер.

- Я хочу знати, що... що поробляють моя мати й міс Мейлі,- пояснив Гаррі.- А ще пиши мені про те, як ви гуляєте, про що розмовляєте й чи вона... тобто я хотів сказати, чи вони здорові й щасливі. Зрозумів? ■

- Ну, звісно, зрозумів, сер! - відповів Олівер.

- Тільки їм ти краще нічого не кажи,- квапливо додав Гаррі.- Бо мати ще, чого доброго, надумав писати мені частіше, а нащо їй зайвий клопіт. Нехай це буде нашою з тобою таємницею. І дивися ж, пиши мені про все-все! Я покладаюся на тебе! [268]

Олівер, якого таке важливе й почесне доручення відразу піднесло у власних очах, урочисто пообіцяв зберігати таємницю й надсилати найдокладніші повідомлення. Прощаючись з хлопчиком, містер Мейлі пообіцяв завжди бути його другом і заступником.

Лікар уже сидів у кареті, а Джайлз, якого вирішили залишити при жінках, притримував рукою відчинені дверцята екіпажа. Служниці теж вийшли в садок проводити гостей. Гаррі кинув швидкий погляд на ґратчасте вікно і вскочив до карети.

- Поганяй! - гукнув він.- Жени чвалом що є духу! Сьогодні моя душа прагне стрімкого лету.

- Гей, ви! - квапливо опустивши переднє віконце, крикнув лікар форейторові.- Моя душа не прагне стрімкого лету. Чуєте?

Зацокотіли копита, задеренчали шибки, карета з гуркотом від'їхала, і ще довго по тому, як шум той завмер у далині, видно було, як вона мчить звивистим шляхом, здіймаючи хмару куряви, то зникаючи з очей за будинками та поворотами, то знову з'являючись у полі зору. Коли ж розтанула й сама хмарка куряви, слуги й Олівер повернулися до будиночка.

Але одна з тих, що спостерігали від'їзд, ще довго не зводила очей з того місця, де зникла карета: за білою фіранкою, яка сховала її від Гаррі, коли він глянув на віконце, сиділа Роза.

- Здається, він веселий і щасливий,- мовила вона нарешті.- А я боялася за нього. Що ж, я помилилась - і тим краще, я дуже рада. .

Сльози течуть і з радості, і з горя, але ті сльози, що струменіли по Розиних щоках, коли вона сиділа біля вікна, задумливо дивлячись на далекий обрій, свідчили, здавалося, не так про радість, як про горе.

Додати в закладки

  
Переклад Translate