Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
Лист до Х'ю Паркера
У цім краю чуднім, і досі
Ані Поезії, ні Прозі
Не знанім, де до наших днів
Не розчесала льону слів
На гребені парнаська панна,
Де може й Проза тільки п'яна
Опівночі зайти в корчму,
Тут, біля комина, в диму
Сиджу я сам-один, сліпую
I тільки прядки голос чую.
У пічці пекло торф'яне
Жаріє, сліплячи мене,
Як теє полум'я в геєні.
Де ж пориви мої натхненні?
Що з ними сталося? Мовчу,
Один по одному лічу
Свої гріхи: що, геть надію
Утративши, я животію,
А не живу, і що навкруг -
Лиш земляки, а щирий друг
Тепер у мене тільки Дженні,
Пегас мій славний! У щоденні
Мої поїздки понад Ніт,
Вона на Захід, не на Схід
Звертає погляд щохвилини
І ронить на свій ніс краплини.
Невже для цього стільки миль
Несла ти барда, гору й шпиль
Долала швидко, без підказу
I не поскаржилась ні разу?
Якби до неба я сягнув,
Тебе б я в зірку обернув,
Щоб під Стрільцем ти бігла-грала,
Екліптику, мов планку, брала,
Щоб і круг полюса могла
Перелітати, як стріла,
Чи, вгледівши старого Феба,
Що землю оглядає з неба,
Підскочила б з усіх копит
I запилила божий вид,
Бо певен я, що він ніколи
На хвіст твій не насипле соли.
Так і живу я, друже мій,
Серед турбот - і без надій.
В цій атмосфері чадно-млистій
Як до пуття складу я лист свій?
Та в мене через тиждень-два
Знов проясниться голова.
Отож - до зустрічі й застілля
Замість листа шлю це безділля.
Роберт Бернс
Зимова ніч
Нещасні бідняки, де б не були ви,
Що терпите оцю негоду люту!
Як ваші голови бездомні, ваші
Запалі боки та діряві лахи
Від бурі захистять вас?
Шекспір
Вже подих лютого Борею
Тремтів між голою гіллею;
Вже Феб, закутаний в кирею
Хмар і снігів,
Десь аж над самою землею
На півдні тлів.
Всю ніч пурга шпилі хитала.
Спокійно в сховку праця спала.
З-під снігового покривала
Для себе хід,
Вируючи, вода шукала
Й трощила лід.
Вслухаючись у хуртовину,
Я думав про сільську скотину,
Вівцю, що під таку годину
В полях бреде
I жметься до чужого тину,
I смерті жде.
Ти, пташко, зимним вітром гнана!
Минулася пора весняна!
Круг тебе буря невблаганна
Реве, свистить!
Де знайдеш місце, безталанна,
Перепочить?
I ви, що темними ночами
Скрадаєтесь під мирні брами!
I пір'я, і криваві плями
В хлівах засіль
Прощаю я, коли над вами
Б'є заметіль.
Ось Феба з хмарного завою
Зійшла над даллю сніговою.
Задумавшись, я самотою
Вночі сидів -
I враз розлігся наді мною
Врочистий спів:
«Ти, вітре, голосніше вий!
Лютіше жаль, морозе злий!
Сніги, заносьте стріхи хат!
Які не люті ви, але стократ
Людська жорстокіша злостивість,
Безжалісна, несита мстивість,
Що - Бога хвалячи - несе на брата брат.
Зобач залізнорукий гніт,
На честолюбство чорне глянь,
Що, наче лютих псів, у світ
Шле тьми смертей, незгод, страждань!
I, навіть серед мирних паш -
Той самий плач і стогін, та ж
Ледача розкіш у шаленій зграї
Рабів без совісті й стида,
Від лесті п'яна, огляда
Свої маєтності безкраї.
А наймит? На своїй ріллі
Горбом підпер він їхню славу.
Неначе з іншої землі
Він створений і в руки злі
На рабство відданий, на глум і на розправу!
А де ж любові ніжний пал,
Де горда честь, що їм похвал
Не жалують у вас?
Ви під любові тінь святу
Сховали серця пустоту
Та себелюбства плаз!
Коли ж невинність молода
В їх сіть потрапить, глянь,
Як славнозвісна честь ота
Свій вид од жертви одверта,
Глуха до жалощів, до сліз і до благань!
I, може, десь в лихім кутку
Якась із них у ніч таку
Над немовлям не раз проллє сльозу гірку.
Ви, що спите під ковдрою м'якою,
Лише від примх страждаючи своїх,
Подумайте, подумайте про тих,
Хто зраджений і друзями, й судьбою!
Голодні й стомлені вони
Лягають на соломі спати,
На них вода тече з холодної стіни,
В них віхола гуляє серед хати!
Подумайте про тих, що у глибу
В'язниць кленуть свою лиху судьбу!
На злочин згляньтесь і на зблуду!
Як нещасливого до суду
Ви кинете, кого здолів
Несправедливий долі гнів?
Сини нещастя - браття в світі цім.
Щасливий той, хто допоможе їм!»
Той спів завмер, бо Шантеклер,
Дзвінкий пробудник дому,
Гукнув, струсивши сніг із пер,
Вітання дню новому.
Та зрозумів я до кінця:
Людина щира й добра
Серед усіх творінь Творця -
Його найкращий образ.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
На попередню
|
|
