Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
До ромашки, підрізаної плугом у квітні 1786 р.
Ромашечко, як ти змарніла!
В лихий ти час мене зустріла!
Лягла твоя голівка біла
Поміж груддя -
И не верне вже ніяка сила
Тобі життя!
Ні, це не твій коханий друг,
Не жайворон, над виднокруг
Злетівши з весняних яруг
З веселим співом,
Торкнув твого стебельця пруг
Крилом грайливим.
Гей, холодно вітри весняні
Свистіли на твоїм світанні,
Коли в своїм легкім убранні,
Така мала,
Отут уста благоуханні
Ти розняла!
Стрункі квітки в садах ростуть,
Їх дощ не б'є, вітри не рвуть,
А ти сама для себе путь
Тут прокладала,
Терпіла бур холодну лють
I все зростала.
Одягнена в росу прозору,
До сонця ти тяглася вгору,
Аж поки борозну сувору
Проклав леміш -
I впала ти, і без докору
В пилу лежиш.
Така буває доля в тих
Дівчаток молодих сільських,
Що після любощів і втіх,
Всіма забуті,
Приречені на глум і сміх,
Мруть на розпутті.
Отак і барди простосерді,
Не вміючи знайти на тверді
Зір провідних, назустріч смерті
Пливуть, пливуть -
I раптом, бурею пожерті,
На дно ідуть.
Так і достойність гине - глянь,
Серед яких негод, страждань!
Пихою кинута на грань
Одчаю, вбога,
Без захисту і сподівань,
Хіба на Бога.
I навіть ти, що тут у полі
Оплакуєш ці квіти кволі!
Гей, не втечеш і ти від Долі!
Ось чересло
Надійне - і впадеш ти долі,
Як те стебло!
На винищення лісу біля Дремленріга
Я йшов над Нітом; навкруги
Ягнята грались; тихий ранок
Вставав на сході під лунке
Перекликання коноплянок.
Я сів на кручі відпочить
I в думу поринýв глибоку -
I от з'явився з глибини
Переді мною дух потоку.
Хмурний і темний на виду,
Як хвилі збурені зимові,
Він так зітхнув, як восени
Зітхає вітер у діброві:
- Чом ти прийшов сюди, в ясну
Моїх берізок прохолоду?
Шотландську славу пригадать?
Чи оспівать шотландки вроду?
Іще недавно в кручах цих
Я красувався, повний сили,
I плеса радісно мої
Лісисті одбивали схили;
Тінили світлу течію
Крислаті берестки та буки,
I кремезні дуби тягли
Із берегів гілки, як руки.
А як яскраво за млином
Блищала в хащі хатка біла,
I диму ниточка тонка
Як мирно угорі синіла!
Тепер оголена стоїть
Хатинка та на косогорі,
I тільки де-не-де кругом
Бринять берізки білокорі...
- Яке ж то лихо,- я спитав,-
Тебе спіткало ненароком,
I оголило груди скель
Понад живим твоїм потоком?
Чи східний вітер, що поля
Пустошить ранньою весною?
Пожежа люта? Чи хробак,
Що тайно точить під корою?
- В моїй долині,- мовив дух,-
Злий суховій не має волі;
Страшний не водиться хробак
В моєму чистому околі;
Це люди, люди!- він зітхнув,
В яснім занурюючись лоні.-
Хробак не простий тут точив:
Хробак у герцогській короні!
Елегія на 1788 рік
Що мруть вельможі - мало шкоди;
Хай мруть - такий закон природи!
Сьогодні гірше лихо в нас:
Рік, цілий рік назавжди згас!
О року! Скільки наробив ти
У цілім світі горя й кривди!
О, скільки втіх забрав ти в нас!
В який куток загнав ти нас!
Король іспанський вмер; мій любий
Старенький Бовті здох, беззубий;
У Пітта з Фоксом знов гризня;
В нас півні два скублись щодня:
Один - горлай, і галабурдник,
I кавалер на цілий курник;
Той - при бундючності своїй -
Зразок усім, хто любить гній.
О ви, міністри! У жалобі
До хрипоти кричіть при гробі
Старого року, бо у нім
Жилося вам безпечно всім!
Ви нагребли немало злота,
Хоч не сушила вас робота.
А вам, дівчатка, він приніс
Немало втрат, розлук і сліз,
Узявши те, чим горда кожна,
Що тільки раз віддати можна.
Глянь на корову, на вола:
I їх печаль оповила.
Сама земля над ним так плаче,
Що в Ембрю вже води нестача.
О рік новий, ти ще дитя!
Прийми ж до серця напуття -
І, крісло татове зайнявши,
Безвусий, будь обачний завше!
Прав без кайданів і тенет;
Як батько, сміливо вперед
Дивись - і те, що розпочато,
Вивершуй чесно і завзято!
А зможеш - краще, як твій тато!
Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
На попередню
|
|
