Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
Смерть і передсмертні слова сердешної овечки Меллі, улюблениці автора (Надзвичайно сумне оповідання)
Коли до прикорня прип'ята
Овечка паслась, а ягнята
Стрибали й бігали навкруг,
Вона зненацька у ланцюг
Заплуталась. У рів упавши
I жалібненько застогнавши,
Лежить вона і смерті жде.
Аж ось повз неї Х'ю іде.
Як статуя, піднявши руки,
Маленький Х'ю дививсь на муки
Овечки бідної. Та як
Їй пособить, не знав хлоп'як.
Захекавшися, біля рову
Стояв і слухав Меллі мову.
«З твоєї туги бачу я,
Що гірко смерть тебе моя
Засмучує. Все, що скажу я,
Моєму доброму, прошу я,
Хазяїнові передай:
Як ще вівцю придбає, хай
Вона без прив'язі у полі
Гуляє цілий день на волі,
То буде на багато літ
У нього й вовна, і приплід.
I ще скажи, щоб завжди нас
Він жалував, стеріг і пас,
Що доброму його звичаю
Я всіх сиріток доручаю.
Скажи, нехай не підпуска
До них ні псів, ні різника,
Хай молоком з дійниці поїть
I сили їхні двоїть, троїть.
А вранці й на смерку дає
Ласенького, що в нього є.
I хай малі мої ні в кого
Не вчаться вештання пустого,
Не продираються крізь тин
До ласощів, до капустин,
А так, як предки їхні, з юна
Викохують розкішні руна
Для гострих ножиць. Хай жінки
Їх підгодовують з руки,
А дітвора їх смерть оплаче.
А баранця, що поряд скаче,
Мого синочка, щоб як слід
Він докохав до повних літ
I щоб навчав його (не знаю,
Як мовити) - з чужого плаю
Для себе подруг не шукать,
Даремно ратиць не топтать,
Як інші нерозумні тварі,
А пастися в своїй отарі.
А ти, о донечко мала!
Найбільше ретязя й кола
У світі бійся! Слухайсь мами,
Не зустрічайся з чужаками
I здружуйся не з усіма,
А все з такими, як сама.
Благословляю, дітки, вас,
Бо близько, близько вже мій час!
Хай споминки про матір вашу
Вам здобрюють життя і пашу.
Скажи хазяїнові, Х'ю,
Про люту муку й смерть мою,
Скажи, хай всі коли сплюндрує,
А мій пузир тобі дарує».
Сказавши Меллі ці слова,
Замовкла й стала нежива.
Елегія на смерть сердешної Меллі
О, плачте всі, хто служить музі,
Ридайте, Робертові друзі!
Дивіться, як він руки в тузі
Зняв аж до стелі,
Узнавши, що сьогодні в лузі
Сконала Меллі!
Його так тяжко засмутила
Не скарбу втраченого сила,
Ні, подружка, овечка мила,
Та, що в оселі
За ним так приязно ходила,
Сердешна Меллі.
Ходила скрізь, не відставала,
Його й за милю пізнавала,
На манівцях перестрівала
В ті дні веселі,
На всякі втішні штуки вдала,
Незрадна Меллі.
Вона була тямуща зроду
I до сусідського городу
Не лізла, не чинила шкоду
В чужому хмелі -
Тому-то й сльози ллє, як воду,
Поет над Меллі.
Почувши бекання ягняче,
Він Меллі згадує... От наче
Вона сама до нього скаче
З-за рову, скелі
По скибку хліба! Й знову плаче
Поет за Меллі.
Вона не нашого заводу,
А з тих овець, що через воду
До нас привезені зі сходу
В гірські пустелі.
Стригаль не бачив вовни зроду,
Як вовна Меллі.
Хай пропаде вірьовка клята,
Найгидший твір людини-ката,
Що підіймає вгору брата
На смертні релі!
Від неї впала, мов підтята,
Сердешна Меллі.
О барди Дунської долини,
О ви, чий спів до Ейру лине!
Хай кожен голосу підкине
В тужливі трелі
Того, хто від печалі гине
По любій Меллі!
Добродієві, що надіслав газету й запропонував надсилати її далі безкоштовно
Добродію, газету вашу
Всю прочитав я - і не зважу
Своєї радості. Для мене
Все в ній нове! Ви достеменне
Провідали, чого хотів я,
Бо мучився багато днів я
Жадобою узнать нарешті,
Що діється у Будапешті,
Про що в Парижі помишляють
I що голландці поробляють.
Як Йосип, віденський канчучник?
Чи в ніс йому маленький лучник
Ще не поцілив? Яничари
Не припинили з Руссю чвари?
Що поробляють нині данці?
Як Шведчина? Чи наостанці
Не родить другого вояки?
Кому скоряються поляки?
Де розбишаки прусські бродять?
Яких тепер пісень заводять
В Італії? А як швейцарці -
З ким миряться, а з ким у сварці?
А дома що? А хлопці наші
Якої завтра зварять каші?
Як наш король Георг? Чи спати
Йому дають його палати?
Чи смерть Вільяма не скосила?
Чи вже не в Чарлі-плута сила?
Якого Берк полює вовка?
Чи сниться Гастінгсу вірьовка?
Як зараз оплатки стягають?
Чи й... голі обкладають?
Що роблять герцоги, маркізи,
Повії, злодії, харцизи?
Що принц Уельський? Тільки й тями,
Що віятися з панночками?
Чи вже змінив на краще вдачу,
Забувши звичку жереб'ячу?
Для мене вісті ці - як манна.
Як я без них обходивсь! Пана
За це з подякою вітаю
I що одержав - повертаю.
Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
На попередню
|
|
