Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
Сонет, написаний у день народження автора, коли він, гуляючи вранці, почув пісню дрозда
Співай, о пташку мій, на голім гіллі!
Я слухаю тебе, співай, співай!
Глянь: і в зими, що оголила гай,
Твій спів розгладжує уста змарнілі.
Так в одинокім бідності кутку
Сидить спокійно безтурботна Втіха,
Не жде Фортуни, не боїться лиха
Й вітає хвилю - все одно яку.
Спасибі за цей день, блага істото,
Що світло сонця нам зі сходу ллєш!
Я вбогий, так! Але мені даєш
Ти кращий скарб, коштовніший за злото!
Приходь, людино, змучена нуждою!
Останню крихітку я розділю з тобою!
Сонет на смерть Роберта Ріддела
Не щебечіть, о жителі дерев,
Не тніть душі своїм бенкетом, годі!
О юна весно! У твоїй господі
Я радше слухав би зими голодний рев!
О, як ти можеш квітнути навкруг
Оплаканої Ріддела могили!
О, не оспівуй, птаство легкокриле,
Цей передчасний гроб, де опочив мій друг!
Ні, щебечіть, пташки! Хай тужний спів
Чесноти тішить, що над гробом плачуть,
Бо рівного серед людей не бачать
Благому мужеві, що згас і занімів.
Тебе, о весно, інший привітає,
А в мене жаль за другом серце крає.
Якби була ти в бурю
Якби була ти в бурю
Серед полів,
Серед полів,
Я б куртку скинув і мерщій
Тебе зігрів,
Тебе зігрів.
Якби Недолі вихор злий
Тебе спіткав,
Тебе спіткав,
Грудьми я захистив би
I поряд став,
I поряд став.
Якби в пустиню я зайшов,
У дикий край,
У дикий край,
Пустиня з милою мені
Була б як рай,
Була б як рай.
Якби державцем світу став,
I ти - моя,
I ти - моя,
Тобою б, як алмазом,
Пишався я,
Пишався я!
Фіндлей
«Хто за дверима там стоїть?»
- Та хто ж, коли не Фіндлей?
«Тобі там нічого робить!»
- Невже? - одмовив Фіндлей.
«Чи думка в тебе не лиха?»
- А спробуй! - мовив Фіндлей.
«Наробиш ти мені гріха».
- Авжеж! - промовив Фіндлей.
«Хіба устати й відімкнуть?»
- Устань! - промовив Фіндлей.
«Ти ж не даси мені заснуть».
- Авжеж,- промовив Фіндлей.
«Боюсь, тебе лише впусти».
- Впусти! - озвався Фіндлей.
«До ранку тут лишишся ти».
- Авжеж,- промовив Фіндлей.
«Коли дозволю, щоб зайшов...»
- Зайду,- промовив Фіндлей.
«То ти, напевне, прийдеш знов».
- Авжеж, прийду,- промовив Фіндлей.
«Що може буть у нас, про те...»
- Хай буде! - мовив Фіндлей.
«...Не пробалакайся ж ніде!»
- Авжеж - озвався Фіндлей.
Дункан Грей
Прийшов до Меггі Дункан Грей.
Оце так! Ну й женихання!
Було Різдво, юрма гостей.
Ха-ха! Ну й женихання!
Та Мег його зустріла так,
Що враз йому відбила смак,
I мусив він піти навспак!
Оце так женихання!
Як не благав він, а вона:
Ха-ха! Ну й женихання!
Мовчала, мовби кам'яна.
Оце так! Ну й женихання!
А Дункан Грей усе зітхав,
Та очі тер, та шапку м'яв.
Сказав, що кинеться під плав -
Оце так женихання!
А час ішов собі та йшов -
Ха-ха! Ну й женихання!
Гірка зневажена любов.
Оце так! Ну й женихання!
«Чи то ж я дурень,- мовив він,-
Ходить до дівки на поклін?
Нехай їй тисяча одмін!»
Оце так! Ну й женихання!
Такі хвороби в нас чудні -
Ха-ха! Ну й женихання!
Він прохолов, вона - в вогні!
Оце так! Ну й женихання!
То щось у грудях коле їй,
То ліків хочеться слабій,
А губи шепчуть: «Любий мій!»
Оце так женихання!
Грей Дункан - парубок не злий.
Ха-ха! Ну й женихання!
А Меггі стало так, хоч вий!
Оце так! Ну й женихання!
Він не хотів, щоб цвіт усох,-
Ввійшов у двір, як сонце в льох!
Тепер їм весело удвох!
Оце так женихання!
Як ішла житами, бідна
Як ішла житами, бідна,
Як житами йшла,
Заросила верхнє й спіднє,
Як житами йшла.
Бідна Дженні! Не спочине
Ні вдень, ні вночі!
Заросила спідничину,
Житом ідучи.
Коли хтось іде з ким-небудь
У житі густім,
Як цілується з ким-небудь,
Нащо знати всім?
Коли хтось іде з ким-небудь
Через сіножать,
Як цілується з ким-небудь,
Нащо людям знать?
Бідна Дженні! Не спочине
Ні вдень, ні вночі!
Заросила спідничину,
Житом ідучи.
Книга: Роберт Бернс Вірші Переклад Василя Мисика
ЗМІСТ
На попередню
|
|
