Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЮНАК І РОЗПУСНИЦЯ
Лукреція. Софроній.
Лукреція . Рада тебе бачити, любий Софронію! Нарешті ти вернувся! Здається, цілий вік ми з тобою не бачились. Я ледь упізнала тебе з першого погляду.
Софроній. Чому, Лукреціє?
Лукреція. Бо ти виїздив безбородий, а повернувся з борідкою. Що з тобою, моє серденько? В тебе вигляд похмурий, не такий, як раніше, - погідний.
Софроній. Я хотів би поговорити з тобою сам на сам і зовсім щиро.
Лукреція. Гаразд, хіба ми не одні, мій дорогенький?
Софроній. Відійдімо в більш відлюдне місце.
Лукреція. Хай буде так, ходімо у відокремлену кімнату, якщо ласка(1).
(1) Розмова відбувається в публічному домі.
Софроній. Ні, це місце не видається мені досить затишним.
Лукреція. Звідки в тебе взялась оця сором'язливість? Є в мене кімнатка, де я тримаю свої шати, до того темна, що я ледве зможу розгледіти тебе, а ти - мене.
Софроній. Подивись, чи немає тут де щілин.
Лукреція. Жодної не видно.
Софроній. І нема нікого поблизу, хто міг би підслуховувати?
Лукреція. Навіть муха нас не почує, моє сонечко. Чого зволікаєш?
Софроній. А божі очі нас не помітять?
Лукреція. Бог усе бачить.
Софроній. А від ангельських очей сховаємось?
Лукреція. Ніяким чином. Від їхніх очей не сховаєшся.
Софроній. Що ж це виходить? Перед очима божими і в присутності святих ангелів людина, не соромлячись, чинить те, що творити на очах людей його сором бере.
Лукреція. Що за новина! Ти прийшов до мене проповідь виголошувати? Спочатку вдягни на себе францисканський [175] капюшон(1), вийди на амвон - тоді й послухаємо тебе, бородачу ти мій.
(1) Францисканський капюшон - капюшон чернечого ордену, заснованого у 1209 р. італійським богословом Франциском Ассізьким.
Софроній. Що ж, і це не важко було б мені зробити, якби вдалось намовити тебе покинути цей спосіб життя, не лише наймєрзенніший, а й найнещасніший.
Лукреція. Чому так думаєш, мій дорогий? Треба ж бо якимось чином заробляти на прожиток, - кожного ж годує його ремесло. Таке в нас заняття, від нього наші доходи.
Софроній. Бажано, моя Лукреціє, щоб вз'-хоч скинула з душі оце похмілля і разом зі мною розглянула суть справи.
Лукреція. Проповідь залиш на другий раз, а поки що веселімося й живімо, мій Софронію!
Софроній. Гаразд. Яким би не було оце твоє ремесло, ти займаєшся ним задля прибутку.
Лукреція. Влучно сказано.
Софроній. Нічого ти не втратиш, я заплачу тобі вчетверо, тільки вислухай мене.
Лукреція. Говори, будь ласка.
Софроній. Насамперед дай мені відповідь на таке запитання: чи є жінки, які тебе недолюблюють?
Лукреція. Аякже. І не одна.
Софроній. І яких ти, в свою чергу, ненавидиш?
Лукреція. Які цього заслуговують.
Софроній. Якби ти могла зробити їм щось приємне, чи зробила б?
Лукреція. Радше б їх отрутою почастувала.
Софроній. А тепер поміркуй, чи можеш догодити їм більше, ніж тепер, коли вони бачать, яке ганебне й жалюгідне життя ведеш. І чи можеш ти завдати більше горя тим, хто бажає тобі добра?
Лукреція. Така вже моя доля.
Софроній. Те, що для людей, яких засилають на далекі острови або у віддалені дикі краї, буває найбільшою мукою, ти прийняла на себе самохіть.
Лукреція. Що ти маєш на увазі?
Софроній. Хіба ти добровільно не відреклась від усього, що людям найдорожче, - від батька, матері, братів, сестер, тіток та інших, з якими тебе зв'язала [176] кревними узами природа? їм соромно за тебе, а ти не смієш показатись їм на очі!
Лукреція. Я просто замінила дорогих мені осіб: замість небагатьох маю багатьох, і один з них ти, якого я завжди любила як брата.
Софроній. Облиш жарти, подумай поважно, яке твоє становище. Повір мені, Лукреціє, той, хто має стількох друзів, по суті не має жодного. Для тих, хто до тебе вчащає, ти не подруга, а матрац. Подумай, нещасна, в яку яму ти ма себе зіпхнула! Христос полюбив тебе так, що своєю кров'ю спокутував і захотів зробити співучасницею в небесній спадщині, а ти робиш із себе стічну клоаку, до якої приходить всілякий набрід - брудні, мерзотні, коростяві - і свою нечисть скидають у тебе! Якщо ти ще не заразилась тією проказою, яку звуть іспанською сверблячкою, все одно, рано чи пізно, ти її не уникнеш. А тоді - чи може бути хтось нещасливіший, навіть якби все інше складалось якнайкраще: і багатство прийшло до тебе, і слава... Ти станеш живим трупом. Тобі не в смак було слухатись матері - тепер ти слугуєш плюгавій звідниці. Тобі остогидло слухати настанови батька - тепер тебе частують кулаками п'яні й тупоумні розпусники. Тобі неохота була працювати вдома, щоб заробляти на прожиток, - тут доводиться переносити нестерпний галас і безсонні ночі.
Лукреція. Звідки отут об'явився цей новий проповідник?
Софроній. Ось над чим ще подумай. Цей цвіт краси, який вабить твоїх коханців, швидко зів'яне. Що тоді будеш робити, бідолашна? Купа гною і та буде вартнішою від тебе. З блудниці станеш звідницею. До того ж не всім дістається така почесть. А якщо й дістанеться, що може бути злочиннішим або ближчим до злоби диявольської?
Лукреція. Майже все, що ти говориш, мій Софронію, щира правда. Але звідки в тебе оця святість? Адже з усіх пустомель ти був найбільш пустий і легковажний. Ніхто не навідувався сюди частіше від тебе, та й у будь-яку пору... Чула, що ти побував у Римі.
Софроній. Так, побував.
Лукреція. Але звідти люди вертаються звичайно гіршими, ніж від'їжджають туди, а ти - навпаки. Як це сталося?
Софроній. Поясню. Я вирушив у Рим не з тими намірами і не з тим настроєм, що інші. Майже всі для того і їдуть у Рим, щоб вернутись гіршими, ніж були; [177] нагод для цього в Римі досхочу. А я поїхав з одним порядним чоловіком і за його порадою взяв із собою замість пляшки вина Новий завіт у перекладі Еразма(1).
Лукреція. Еразма? Кажуть, що це заклятий єретик.
Софроній . Хіба і тут відоме його ім'я?
Лукреція. Ще б пак! Немає нічого славнозвіснішого.
Софроній. Ти його бачила?
Лукреція. Ніколи не бачила, але хотілося б подивитись на того, про якого я почула стільки поганого.
Софроній. Звісно - від поганих людей.
Лукреція. Навпаки, від вельми поважних.
Софроній. Від кого ж?
Лукреція. Не гоже виявляти.
Софроній. Чому?
Лукреція. Бо якщо ти проговоришся і це дійде до їхнього відома, чимала частка моїх прибутків піде прахом.
Софроній. Не бійся: мовчатиму як камінь.
Лукреція. Підстав вухо.
Софроній. Дурненька, навіщо підставляти вухо, коли ми одні? Хіба, щоб Бог не почув?.. Боже безсмертний, ти, як бачу, благочестива повія, коли помагаєш злидарям.
Лукреція. Від цих злидарів маю більше користі, ніж від вас, багачів.
Софроній. Так, вони грабують добрих матерів, щоб витрачатись на блудниць.
Лукреція. Але кажи далі про книгу.
Софроній. Гаразд, варто про це поговорити. У Біблії Павло(2), який не вміє брехати, твердить, що ні блудниці, ні блудники не удостояться небесного царства. Коли я це прочитав, почав так міркувати: не багато дістанеться мені з батьківської спадщини, однак я волів би розпрощатися з усіма блудницями на світі, аби тільки батько не позбавив мене спадку. Наскільки дужче треба берегтися, щоб мене не позбавив спадку Отець небесний! До речі, проти батька, який від тебе відрікається і позбавляє тебе спадщини, деякий захист подають людські закони, а проти Бога, який відмовляє у спадкоємності, захисту нема. Тим-то я твердо постановив не мати надалі нічого спільного з блудницями.
(1) Новий завіт грецькою мовою з латинським перекладом і присвятою папі Льву X видав Еразм Роттердамський в Базелі 1517 р.
(2) Послання апостола Павла до ефесян, 5, 5.
Лукреція. Якщо тільки зможеш витримати... [178]
Софроній. Значну частину стриманості становить уже саме щире бажання бути стриманим. І, нарешті, залишається останній засіб - одруження. В Римі я звалив на священика-сповідника цілі авгієві конюшні. Він розумно в довгому повчанні закликав до чистоти душі й тіла, до читання Святого письма, до частих молитов, до поміркованого життя, однак не призначав ніякої покути, крім тієї, щоб я з колінопреклонінням перед головним вівтарем проказав псалом «Помилуй м'я, боже», і, якщо вистачить грошей, дав першому-ліпшому жебракові один флорин. Коли я здивувався, що за стільки блудних гріхів призначена така мізерна кара, він відповів дуже влучно: «Сину мій, якщо ти справді розкаєшся і ладен перемінити свій спосіб життя, то покарання не має ніякого значення, а якщо й далі будеш жити в гріхах, сама похіть покарає тебе так безжально, як ні один священик. Поглянь на мене, як я виглядаю: очі гнояться, руки трясуться, весь я скоцюрблений, а колись же я був такий блудник, яким є ти». Так я опам'ятався й порозумнішав.
Лукреція. Отже, я втратила свого Софронія?
Софроній. Навпаки, придбала! Бо досі він душевно пропадав, не був другом ні собі, ні тобі. Тепер він тебе по-справжньому любить і прагне твого спасіння.
Лукреція. Так що ти мені радиш, Софронію?
Софроній. В першу чергу - кинь оце життя. Ти ще молода, весь бруд, що прилип до тебе, дасться змити. Або виходь заміж (про придане ми постараємось), або вступай в монастир, що приймає грішниць, або тимчасово знайди притулок у якоїсь шанованої матері якоїсь із сімей. А я подам тобі допомогу в тому чи іншому випадку.
Лукреція. Будь добрий, мій Софронію, вибирай сам, а я піду за твоєю порадою.
Софроній. Але поки що вийди звідси.
Лукреція. Що? Негайно?
Софроній. Хіба не краще сьогодні, ніж завтра, бо відкладання криє в собі шкоду, а зволікання - небезпеку.
Лукреція. Куди ж мені податися?
Софроній. Збери всі свої манатки й передай їх мені сьогодні ж увечері. Мій слуга потай віднесе речі до вірної жінки, а перегодя я заберу тебе, немов на прогулянку. Ти сховаєшся в тої жінки і будеш жити на мої кошти, поки я не придумаю щось певне. Постараюся це залагодити якнайскоріше.
Лукреція. Згода, мій Софронію, я цілком здаюсь на твою чесність!
Софроній. І будеш мені завжди вдячна.
Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
