Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
АБАТ І ВЧЕНА ДАМА
Антроній і Магдалія.
Антроній . Що за дивне обладнання бачу тут?
Магдалія. Хіба воно поганого смаку?
Антроній. Не знаю, доброго чи поганого смаку, в усякому разі не пристойне воно ні для дівиці, ні для заміжньої жінки.
Магдалія. А це ж чому, поясни!
Антроній. Тому, що всюди повно книжок.
Магдалія. Невже ти, літня людина, абат, до того ж придворний, ніколи не бачив книжок у кімнатах знатних жінок?
Антроній. Бачив, але всі вони були написані французькою мовою, а тут я бачу грецькі й латинські книжки.
Магдалія. Хіба тільки книжки, написані французькою мовою, вчать мудрості?
Антроній. Знатним дамам вельми подобається тримати їх, щоб мати чим заповнити своє дозвілля.
Магдалія. Невже тільки знатним дамам випадає бути мудрими й жити приємно?
Антроній. Мудрість і приємне життя - несумісні поняття. Мудрість - справа ніяк не жіноча, а приємне життя личить знатним дамам.
Магдалія. А жити доброчесно - хіба не личить усім?
Антроній. Усім, очевидно.
Магдалія. А чи можуть жити приємно ті, що не живуть доброчесно?
Антроній. Навпаки, чи може жити приємно той, хто не живе доброчесно?
Магдалія. Виходить, ти схвалюєш поведінку тих, що живуть грішно, аби тільки їм жилося приємно?
Антроній. Гадаю, добре живуть ті, що живуть приємно.
Магдалія. Але звідки береться та приємність - від речей зовнішніх чи з власної душі?
Антроній. Від зовнішніх речей. [180]
Магдалія. Удався з тебе абат хоч куди, але філософ ні до чого. Скажи, що ти вважаєш мірилом приємності?
Антроній. Сон, бенкети, вільно робити, що забагнеться, гроші, почесті.
Магдалія. Гаразд, а якби до всього цього Бог додав ще мудрість, чи жив би ти тоді приємно?
Антроній. Що ти називаєш мудрістю?
Магдалія. Це така властивість, коли ти розумієш, що почуваєш себе щасливим тільки завдяки благам духовним, а багатство, почесті, знатне походження не роблять людину ні щасливою, ні кращою.
Антроній. Цур тобі з такою мудрістю!
Магдалія. А якщо мені більшу втіху дає читання книжок хороших письменників, ніж тобі полювання, випивки або гра в кості, - чи не скажеш, що я живу приємно?
Антроній. Ой, я не міг би так жити.
Магдалія. Тим-то я не про те питаю, що тобі найприємніше, а що повинно бути приємним.
Антроній. Не хотів би я, щоб мої ченці вічно ниділи над книжками.
Магдалія. А мій чоловік за це мене дуже хвалить. Чому ти не схвалюєш такого захоплення у твоїх ченців?
Антроній. Бо я пересвідчився, що вони від читання стають менш покірні. Перечить, посилаючись на постанови, папські розпорядження, на послання апостолів Петра й Павла.
Магдалія. Отже, ти даєш накази, що суперечать вченню Петра й Павла?
Антроній. Чого вчать ці святі, - я не знаю, у всякому разі не люблю ченців, які на все мають готову відповідь, і не хочу, щоб хто-небудь з моєї братії був мудріший за мене.
Магдалія. Можеш уникнути цього, якщо сам постараєшся здобути якнайбільше знань.
Антроній. Немає в мене на це часу.
Магдалія. Як це так?
Антроній. Просто немає в мене вільної хвилини.
Магдалія. Немає в тебе часу бути мудрим?
Антроній. Немає.
Магдалія. Що ж тобі заважає?
Антроній. Довгі молитви, господарські клопоти, полювання, коні, служба при дворі. [181]
Магдалія. І це для тебе важливіше від мудрості?
Антроній. Такий спосіб життя став для мене звичкою.
Магдалія. Скажи мені ще таке: якби якийсь Бог дав тобі змогу перетворити твою чернецьку братію і себе самого в будь-яку тварину - чи перетворив би ти її у свиней, а себе - в коня?
Антроній. Ні в якому разі.
Магдалія. Але тоді ніхто з твоїх ченців не був би мудрішим від тебе одного.
Антроній. Мені байдуже, якими тваринами стали б мої ченці, аби тільки я залишився людиною.
Магдалія. І ти вважаєш, що людиною є той, хто не має мудрості і не прагне мати її?
Антроній. Для себе я достатньо мудрий.
Магдалія. Для себе й свині мудрі.
Антроній. Ти, як видно, софістка неабияка - так уміло вмієш спорити.
Магдалія. Кого нагадуєш мені ти, я не скажу. Все ж чому тобі не до вподоби обладнання цієї кімнати?
Антроній. Тому що жіноче приладдя - кужіль і веретено.
Магдалія. Хіба не личить матері сім'ї завідувати домом і виховувати дітей?
Антроній. Личить.
Магдалія. І ти вважаєш, що при цьому можна обійтись без мудрості?
Антроній. Ні, не вважаю.
Магдалія. Саме такої мудрості і вчать мене книги.
Антроній. У мене в монастирі шістдесят два ченці, але в моїй келії жодної книги не знайдеш.
Магдалія. Добре воно живеться цим ченцям під твоєю опікою!
Антроній. Книжки я можу терпіти, але не латинські.
Магдалія. Чому?
Антроній. Тому що мова ця не для жінок.
Магдалія. Поясни чому.
Антроній. Тому що латина не сприяє збереженню жіночої цнотливості.
Магдалія. А французькі книжки, повні найбезглуздіших оповідок, сприяють цьому?
Антроній. Є ще інша причина.
Магдалія. Яка? Кажи відверто. [182]
Антроній. Для жінки, котра не знає латини, священик не такий небезпечний.
Магдалія. Ой, з цього боку ніяка небезпека не грозить завдяки вам самим. Адже ви все робите для того, щоб не знати латини.
Антроній. Та й простолюддя вважає, що коли жінка знає латину - то це рідке й незвичайне явище.
Магдалія. Що ти мені тут посилаєшся на простолюддя? Адже саме простолюддя своїми вчинками не може служити добрим прикладом! Навіщо посилаєшся на звичку - вчительку всілякого неподобства! Треба засвоювати все те, що найкраще, а тоді ввійде у вжиток те, що досі було незвичне, приємним стане те, що було немилим, пристойним стане те, що вважалось непристойним.
Антроній. Я слухаю, веди далі.
Магдалія. Хіба не похвально, що уродженки Німеччини вчать французьку мову?
Антроній. Авжеш.
Магдалія. З якою метою вчать її?
Антроній. Щоб розмовляти з тими, хто знає французьку.
Магдалія. А мені, на твою думку, не личить вчити латину, щоб щоденно гуторити з багатьма письменниками, такими мудрими, такими щирими порадниками?
Антроній. Книжки віднімають у жінки розум, якого в неї й так обмаль.
Магдалія. Скільки розуму в нас, я не знаю, але свій, хоч його й мало, волію присвячувати науковим заняттям, аніж марнувати на безглузде проказування молитов, на нічні гульбища, випорожнювання містких чар з вином.
Антроній. Спілкування з книжками призводить до безумства.
Магдалія. А спілкування з пияками, блазнями і скоморохами не призводить до безумства?
Антроній. Навпаки - проганяє нудьгу.
Магдалія. Хіба можна повірити, щоб мої такі приємні співрозмовники доводили мене до безумства?
Антроній. Так кажуть люди.
Магдалія. Проте дійсність свідчить про протилежне. Наскільки частіше ми бачимо людей, яких призвели до безумства непомірковані пиятики, безкінечні пиятики, розгнуздані пристрасті. [183]
Антроній. Я, скажу відверто, не хотів би мати вчену дружину.
Магдалія. А я рада, що доля подарувала мені чоловіка, не схожого на тебе. Завдяки освіті я стала дорожчою йому, а він - мені.
Антроній. Великими зусиллями здобувається освіта, а кінець кінцем все одно треба вмирати.
Магдалія. Скажи мені, превелебний абате, якби завтра довелося тобі вмирати, яким би ти волів піти з цього світу - глупаком чи мудрецем?
Антроній. Якби мудрість діставалась без труда...
Магдалія. Але ж людині ніщо не дістається без труда в цьому житті, і що б ми не придбали, якими б зусиллями не домоглися цього, все необхідно тут залишити. Чому ж маємо шкодувати старань на найдорогоціннішу справу, якщо такою ціною можемо здобути духовну цінність, плоди якої будуть супроводити нас і на той світ?
Антроній. Я не раз чув приказку: мудра жінка - подвійно дурна.
Магдалія. Так звичайно кажуть, але тільки дурні. Жінка справді мудра себе саму мудрою не вважає і, навпаки, та, в якої немає ані крихітки розуму, а вона чваниться своїм розумом, - ось така справді подвійно дурна.
Антроній. Не знаю чому, але наука для жінки - неначе сідло для бика.
Магдалія. Все ж не можеш заперечити, що більше бикові підходить сідло, аніж ослу або свині - мітра. Якої ти думки про Богородицю?
Антроній. Якнайкращої.
Магдалія. А хіба вона не читала книжок?
Антроній. Читала, але не такі.
Магдалія. А які ж?
Антроній. Часослов.
Магдалія. Який саме?
Антроній. Бенедиктинський.
Магдалія. Хай так. Ну, а Павла і Евстахія, хіба не були обізнані вони із священими книгами?
Антроній. У наш час - це рідке явище.
Магдалія. Подібно, як колись рідкісним птахом був невчений абат, зате нині це буденне явище. Колись імператори і князі славились не тільки владою, а й вченістю. Зрештою, вчена жінка не така вже рідкість. Як [184] ти гадаєш: і в Іспанії, і в Італії чимало жінок знатного походження, які можуть суперничати з будь-яким чоловіком, в Англії є вчені жінки з дому Мора, в Німеччині - з дому Піркгеймера і Блауера(1). Якщо ви не схаменетесь, дійде до того, що ми будемо керувати богословськими школами, ми будемо виголошувати казання в храмах, ми заволодіємо вашими мітрами.
(1) Три дочки Томаса Мора одержали старанну освіту, зокрема виділялася з них Маргарет, улюблениця батька. Вона, припускають, послужила моделлю для образу Магдалії. Віллібальд Піркгеймер (1470-1530рр.) - визначний учений, німецький гуманіст, у якого було п'ять дочок; Фома Блауер (пом. 1567 p.), богослов, викладач університету у Віттенберзі.
Антроній. Не дай Боже!
Магдалія. Ваша справа не допустити цього. Якщо ж не отямитесь і будете поводитися так, як досі, то скоріше гуси проповідуватимуть з казальниці, ніж ви, безмовні пастирі, втримаєте при собі паству. Ви самі бачите - сцена світу вже міняється, і треба або зовсім зняти з себе машкару, або кожному грати свою роль.
Антроній. Ну, як же необачно я натрапив на цю жінку! Якщо коли-небудь завітаєш до нас, я прийму тебе набагато люб'язніше.
Магдалія. Як саме?
Антроній. Потанцюємо, вип'ємо досхочу, пополюємо, пожартуємо, посміємося!
Магдалія. Мене вже тепер бере охота посміятися.
Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
