Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова

(1) Філекой - по-грецьки «той, що любить слухати», Лал - «балакучий».

Філекой. Яке ж то диво скоїлося, що Лал так сміється, ледь не лусне зо сміху, і раз у раз хреститься? Мушу запитати його, яка причина цієї радості. Здоров, мій друже Лале! Як видно, ти в прекрасному настрої.

Лал. Так, і буду в ще кращому, якщо поділюся своєю радістю з тобою.

Філекой. Ой, говори-но, не барись!

Лал. Чи знаєш Бальбіна?

Філекой. Цього вченого старика, життя якого може служити зразком доброчесності?

Лал. Такий він, як ти кажеш. Але немає смертного, який був би розумним протягом усього життя і являв собою повну досконалість. Так у нього попри численні гарні прикмети є й одна вада: він дуже давно схиблений на науці, яку звуть алхімією.

Філекой. Це не вада, а просто-таки поважна хвороба.

Лал. Так чи інакше, але хоч його вже не раз обманювали дурисвіти-алхіміки, а він нещодавно дав себе обдурити в дивовижний спосіб.

Філекой. Яким чином?

Лал. Підходить до нього якийсь священик, вітається з ним шанобливо і так починає: «Найвченіший Бальбіне, ти, звісно, здивуєшся, що тобі набридає зовсім незнайома людина, проте мені відомо, що ти цілком присвятив себе дуже глибоким дослідженням». Бальбін своїм звичаєм кивнув головою, бо треба сказати, що навдивовижу скупий був на слова.

Філекой. Це ознака розуму.

Лал. Але той другий був ще розумніший і вів далі так: «Ти вибачиш мені мою настирливість, якщо дізнаєшся, чому я до тебе звернувся». - «Говори, - озвався Бальбін, - лише коротко по змозі». - «Скажу дуже [195] стисло, як тільки зумію. Ти знаєш, найвченіший мужу, що долі людські різні і мені трудно відповісти, до яких людей себе зарахувати - щасливих чи нещасливих. Бо коли дивлюсь на свою долю з одного боку, то мені здається, що я безмежно щасливий, коли ж дивлюся з другого - то маю враження, що нема в світі людини нещасливішої від мене». На зауваження Бальбіна, щоб він висловлювався стисліше, той сказав: «Вже кінчаю, найвченіший Бальбіне. Це буде тим легше, що я розмовляю з людиною, яка тямить у цій справі більше, ніж будь-хто в цілому світі!»

Філекой. Але ж ти мені змальовуєш ритора, а не алхіміка.

Лал . Зараз скажу про алхіміка: «Ще змалечку мені пощастило, - говорив той, - вивчати найдорогоціннішу з наук, мозок усієї філософії - алхімію». Почувши слово «алхімія», Бальбін трохи пожвавішав, насторожився і жестом та бормотанням велів священику говорити далі. «Але я, на жаль, - продовжував той, - ступив не на той шлях, який слід було обрати». На питання Бальбіна, які шляхи він має на увазі, священик відповів: «Дорогий Бальбіне, ти, очевидно, знаєш (бо що може випасти з уваги такої всебічно освіченої людини), що до пізнання мистецтва алхімії ведуть дві дороги; одна зветься «довшою», друга - «коротшою». Мені особисто судилося йти «довшим» шляхом». Бальбін почав розпитувати, в чому полягає різниця між цими шляхами. На це священик зауважив: «Було б непробачною нахабністю з мого боку пояснювати це Бальбіну, який тямить у цих справах, як ніхто інший у цілому світі! Тим-то я звертаюсь до тебе з сумирним проханням: змилосердись надо мною і зроби мені честь - скеруй мене на успішніший «коротший» шлях. Оскільки ти досвідченіший у цій науці, аніж я, то ти легше можеш поділитися своїм досвідом зі мною. Не приховуй цього неоціненного дару божого від брата, який гине від туги! За це Христос обдарує тебе найщедрішими своїми ласками». Священик не вгавав його слізно благати, тож Бальбін змушений був признатися, що поняття не має ні про «довший», ні про «коротший» шляхи і просив пояснити йому значення цих слів. Тоді священик повів: «Хоч я й не сумніваюсь, що розмовляю з людиною, більш досвідченою в цьому від мене, все ж на твоє прохання спробую це зробити. Ті, хто присвятив усе життя цій божественній науці, знають два способи змінювати вигляд речей. Один [196] спосіб короткий, але зв'язаний з великими небезпеками, другий довгий, зате безпечніший. Я вважаю себе нещасним, бо досі тупочуся по шляху, який мені не до душі, і досі, на превеликий жаль, не зміг знайти нікого, хто підказав би мені другий шлях, хоч жадоба розкриття таємниці не дає мені спокою. Нарешті Бог напоумив мене звернутись до тебе, людини, як і вельми побожної, так і надзвичайно вченої. Вченість дозволяє тобі без будь-яких труднощів задовольнити моє прохання, а благочестя твоє спонукає тебе прийти на поміч братові, врятування якого залежить цілковито від тебе самого». Одне слово, саме отак спритний шахрай відвернув від себе будь-які підозри в обмані і вселив у Бальбіна впевненість, що йому справді добре відомий другий шлях, з усіх поглядів досконалий. Збуджений Бальбін уже давно хотів було його зупинити і нарешті, не витримавши, вигукнув: «Залишмо у спокої оцей «коротший» шлях, я про нього нічого не знаю, навіть ніколи й не чув. Скажи мені чесно: чи справді ти опанував «довший» шлях?» - «Ще б пак! До найменшої подробиці, от тільки він мені не до душі». На запитання Бальбіна, скільки часу вимагає цей шлях, священик відказав: «Дуже довгого - не менше року, але тоді наслідки досліджень будуть безсумнівні». - «Про строк не турбуйся, - сказав Бальбін, - навіть якщо робота протриває і два роки, аби тільки ти не зневірився в своєму мистецтві». Щоб далі не розводитись, вони врешті-решт домовилося, що всі досліди з дотриманням повної обережності будуть проводитись у домі Бальбіна з тим, що священик дає свою працю, а Бальбін оплачує всі витрати, а прибутки вони поділять пополам, хоч обманщик, удаючи скромність, зрікався всіх майбутніх прибутків на користь Бальбіна. Обидва клятвенно зобов'язалися зберігати таємницю, як це роблять люди, посвячені в таїнства(1). Бальбін тут же відлічує гроші на придбання посуду, пробірок, вугілля та інших речей, потрібних для обладнання майстерні. А наш алхімік усі гроші витратив з задоволенням на блудниць, гру в кості і випивку.

(1) У Стародавній Греції посвячені у містерії (таїнства) зобов'язані були не розголошувати того, що відбувалось на потайних зборах.

Філекой. Оце і значить перетворити матерію з одного на інший вид!

Лал. Коли Бальбін наполягав, щоб той приступив до роботи, обманщик сказав: «Хіба ти не знаєш знаменитої [197] приповідки, що добрий початок - половина роботи? Дуже важливо добре відготувати матеріал». Нарешті він таки узявся за будову печі. Тут знову виникла потреба в золоті, щоб, так би мовити, приманити майбутнє золото. Бо як риба не ловиться без живця, так і золото не дістається алхімікам, якщо не вкинути в пробірку бодай трохи золота. Тим часом Бальбін з головою поринув в обчислення: він підраховував, який прибуток буде з двох тисяч унцій золота (стільки він дав алхімікові на витрати), якщо одна унція принесе п'ятнадцять унцій. Коли шахрай і ці гроші розтратив, протягом двох місяців удавав, що запопадливо клопочеться серед міхів і вугілля. На запитання Бальбіна, чи йде вперед робота, священик спочатку мовчав, а коли той наполягав на відповіді, нарешті почув таке: «У всіх прекрасних починаннях найважливіший початок». Обманщик виправдовувався тим, що допустився помилки при купівлі вугілля: він, мовляв, купив вугілля дубове, а потрібне смерекове або горіхове. Таким чином нанівець пішло вже сто золотих, проте Бальбін з новою силою увійшов в азарт. Знову виплачуються гроші, куплено інше вугілля. Обидва беруться до роботи з іще більшим запалом, ніж раніше. Так само буває й на війні, коли солдати свої невдачі намагаються виправити подвоєною хоробрістю. Декілька місяців підряд у майстерні кипіла робота, Бальбін з напруженням чекав золотих плодів, але в колбах не появилось ані крихітки золота, а весь грошовий вклад Бальбіна алхімік, як раніше, прогуляв. Знайшлось нове виправдання: скляні колби були вилиті не так, як треба. І то правда: як не з кожного дерева можна вирізати Меркурія(1), так і не в кожній колбі утвориться золото. І чим більші були витрати, тим менше було бажання припиняти роботу.

(1) ...не з кожного дерева можна вирізати Меркурія... - латинське прислів'я зі значенням: не з кожної цурки дасться вирізати статую Бога.

Філекой. Так звичайно поводяться картярі. Наскільки краще було б задовольнитися втратою частини, аніж ризикувати втратити все.

Лал. Правильно. Алхімік клявся-божився, що ніколи йому не траплялась така невдача, твердив, що тепер, коли помилка виявлена, все піде гладко, і всі збитки він відшкодує з лишком. Замінено колби, і майстерня вдруге була заново обладнана. Тоді алхімік натякнув, що справа піде успішніше, якщо послати в подарунок Богоматері - [198] отій, яку, як знаєш, шанують у Параліях(1), декілька золотих. Адже алхімія - священне мистецтво, і без небесного благословення добрі наслідки немислимі. Ця думка вельми сподобалась Бальбіну: він як людина богобоязлива не пропускав жодного дня, щоб не піти у храм на службу божу. Алхімік виявляє готовність вирушити у благочестиву подорож, але доїхав лише до найближчого містечка, де жертовні гроші розтратив у трактирі. Коли він вернувся додому, сповістив, що сповнений якнайкращих надій і що їхні наслідки увінчаються успіхом, бо пресвята Діва доброзичливо прийняла їх приносини. Знову протягом тривалого часу проводились уперті досліди, але золота так і не появилось ні крихти. Бальбіну нарешті урвався терпець, і він зажадав пояснень. Алхімік запевняв, що ще ніколи при всіх його наукових дослідах не траплялось нічого подібного, хоч уже багато разів випробовував свою вмілість, а в чому причина невдачі, він ніяк не може збагнути. У той час обидва довго роздумували, раптом Бальбіну спало на думку, чи часом алхімік якогось дня не пропустив богослужіння або не помолився вчасно? Таке недбальство не може принести нічого доброго. Тоді шахрай вигукує: «Ти вгадав! Ой, я нещасний! Не раз, а двічі мені трапилось согрішити через забудькуватість, та й недавно після затяжного обіду я поспішив встати й забув подякувати в молитві пресвятій Діві Марії». На це Бальбін: «Отож не дивно, чому наше велике починання не приносить успіху». Замість двох пропущених богослужінь алхімік зобов'язався відвідати дюжину, а за одну пропущену молитву на хвалу Богородиці проказати десяток.

Коли марнотратник-алхімік і на цей раз пустив за вітром гроші, і вже відпали приводи до їх випрошування, він вдався до таких хитрощів. Прибігає додому, важко переводячи дух, і жалісливим голосом починає голосити: «Я пропав, Бальбіне, пропав остаточно. Вважай, що мене вже нема на світі!» Остовпілий Бальбін питає, що за лихо скоїлося. «Придворні, - відповідає алхімік, - пронюхали, що ми проводимо досліди, і чекають тільки, як мене поведуть у тюрму». Почувши таке, Бальбін сам пополотнів від переляку. Адже, як тобі відомо, в нашій країні за заняття алхімією без дозволу володаря передбачена смертна кара. А обманщик продовжував: «Не смерті я боюся. Хай би [199] вона спіткала мене якнайскоріше! Боюсь чогось страшнішого». - «Чого саме?» - питає Бальбін. «Запроторять мене в башту, і там до кінця днів своїх я змушений буду працювати на тих, заради яких немає в мене найменшої охоти. Хіба будь-яка смерть не краще від такого життя?» Почали вони вдвох міркувати, як викрутитися із скрутного становища, а Бальбін, досвідчений юрист, перебирав різні правові положення, чи не можна уникнути небезпеки. «Чи не можеш ти заперечити вину в цілому?» - запитав він алхіміка. - «На жаль, ні, бо чутки про мене розійшлися серед королівських прибічників. Та і в них є неспростовні докази, які підірвати неспромога. Навіть захищатися неможливо - настільки вина очевидна». Довго вони брали до уваги різні способи порятунку, але жоден з них не виявився переконливим. Нарешті алхімік, якому гроші потрібні були негайно, так сказав: «Ми, Бальбіне, обмірковуємо повільно діючі засоби, а обставини вимагають засобу, який подіяв би відразу. Я почуваю, що мене ось-ось прийдуть і заберуть, нещасного». Коли Бальбіну нічого путнього не приходило в голову, алхімік так озвався: «Ой, і мені нічого не спадало на гадку, отже не залишається нічого іншого, як мужньо загинути. Хоча є ще один спосіб. Щоправда, він не стільки чесний, скільки корисний, але не пора в такому становищі перебирати в засобах. Бо ти прекрасно знаєш, що придворні - порода дуже жадібних на гроші. Через те їх легко можна підкупити, щоб тримали язик за зубами. Звичайно, це неприємна річ давати гроші цим негідникам, але в нинішній скруті нічого кращого не знаходжу». Такої ж думки був і Бальбін. Він ту ж мить відрахував тридцять золотих, щоб оплатити мовчання придворних.

(1) Мається на увазі «Богородиця Приморська» (ПараліТ - грецьке слово, що означає «Приморське»), про яку йдеться в діалозі «Паломництво».

Філекой. Воістину дивовижна ця щедрість Бальбіна!

Лал. Воно-то не так. У чесній справі скоріше зуба у нього вирвеш, ніж монету. І на цей раз він пішов назустріч алхімікові, якому не загрожувала ніяка небезпека, хіба що неприємності з боку коханки, якій потрібні були гроші.

Філекой. Просто дивно, що Бальбін не винюхав такого білими нитками шитого обману.

Лал. Справді, Бальбін тут цілком утратив нюх, у той час як в інших випадках він його не підводив. Довелось йому піти на нові витрати, вони знову розпалили вогонь у печі, попередньо помолившись Богоматері, щоб поблагословила їхню роботу. Уже ось так і рік минув у безплідних пошуках золота, а алхімік, виправдовуючись то сим, то тим, вдавав, що працює, і далі тринькав гроші. Тим часом трапився кумедний випадок. [200]

Філекой. Який саме?

Лал. Алхімік підтримував потайні любовні стосунки з дружиною якогось придворного. Той, запідозривши щось недобре, почав за ним стежити. Нарешті якось йому донесли, що священик у нього в спальні. Вертається він несподівано-негадано додому і стукає в двері.

Філекой. І що він намірявся зробити?

Лал. Що зробити? Звичайно, нічого приємного: або вбити перелюбника, або каструвати його. Оскаженілий чоловік грозив, що зламає двері, якщо дружина не відчинить. За дверима зчинилася страшенна метушня, наспіх шукають якогось порятунку. Не залишалося нічого іншого, як зробити те, що підказували обставини. Алхімік скидає з себе сутану, ледь протиснувшись через вузьке віконце, стрибає, ризикуючи життям, униз і з подряпинами дає драла. Ти прекрасно знаєш, як швидко розходиться чутка про такого роду події. Дійшла вона й до Бальбіна. Зрештою наш спритник усе передбачив.

Філекой. Тепер він, певне, попався в сильце?

Лал. Нічого подібного. Він вислизнув легше, ніж з тої спальні. Послухай, що придумав цей хитрий дурисвіт. Бальбін ні словом йому не дорікнув, але похмурим виразом обличчя дав зрозуміти, що йому добре відомі чутки, що поширилися серед народу. Але священик знав, що Бальбін - людина побожна, а в дечому навіть забобонна. Такі люди легко прощають будь-який проступок, навіть найбільший, коли бачать, що грішник розкаюється. І ось, розраховуючи на це, він навмисно починає розмову про їхню роботу в майстерні, нарікає, що досліди не дають успішних наслідків, які він звичайно мав і хотів би мати тепер, а в чому причина невдачі - один Бог знає. Тоді Бальбін, який, як здається, вирішив мовчати, не витримав, спалахнув від слів священика (взагалі-то він був людиною запальної вдачі) і вигукнув: «Відомо, що заважає в праці! Гріхи заважають! Щоб наша робота успішно йшла вперед, треба виконувати її чистими руками в чистоті думок!» У відповідь на ці слова алхімік упав на коліна, бив себе в груди руками і з жалісливим обличчям і плаксивим голосом промовив: «Святу правду кажеш, Бальбіне. Справді, гріхи заважають. Не твої, звичайно, а мої. Не соромлюсь висповідатись у моїй скверні перед тобою й покаятись, немов перед найсвятішим сповідником! Гріховність плоті взяла в мене верх над Духовним началом, це сатана заманив мене в свої сіті! О лишенько! Із священика я став перелюбцем! Все-таки не пішов намарне дар, який ми піднесли [201] святій Діві. Я загинув би несхибно, якби не її поміч. Чоловік уже виламував двері, вікно було надто тісне для мене, щоб міг я протиснутись крізь нього. У цій грізній небезпеці я згадав найсвятішу Діву Марію. Я впав на коліна й гаряче молився: «Якщо дар наш був тобі милий, Богородице, поможи мені!» Не гаючи часу, знову кидаюсь до вікна (кожна хвилина була дорога!) і раптом бачу диво: вікно стало настільки широке, що можна було вискочити.

Філекой. І Бальбін повірив у цю нісенітницю?

Лал. Чи повірив? Більше того - все йому пробачив і благочестиво напоумляв, щоб не виявився невдячним перед пресвятою Богородицею. Знову відпускаються шахраю гроші, а той дав слово, що відтепер ніколи ні в якому разі не осквернить священної справи.

Філекой. Ну, а як усе це закінчилось?

Лал. Це дуже довга історія, але я завершу свою розповідь декількома словами. Довго ще алхімік подібними вигадками водив за ніс Бальбіна і виманив би в нього немаїо грошей, якби своєчасно не з'явився чоловік, який знав цього пройдисвіта з дитинства. Він умить зміркував, що його знайомий займається у Бальбіна тим самим, чим займався всюди. Отже, тайкома він відвідав Бальбіна і розкрив йому очі, якого обманщика той пригрів у своєму домі. Радив Бальбіну якомога швидше вигнати цього плутягу, хіба що воліє, щоб пройдисвіт начисто випорожнив його скрині.

Філекой. Що на це Бальбін? Певно, постарався посадити ошуканця в тюрму?

Лал. У тюрму? Де там! Ще й дав йому грошей на дорогу і просив, заклинаючи усіма святощами, не патякати про те, що між них було. 1, на мою думку, вчинив мудро. Бо краще вже так, ніж стати предметом жартів і балачок на ринках і гулянках, а надто боятися, щоб твоє майно забрали в казну. Бо обманщик на ніяку небезпеку не наражався, а в алхімії він стільки тямив, скільки будь-який осел. В подібних випадках на ошуканство дивляться крізь пальці. Навіть якби Бальбін звинуватив його в кражі, сан священика врятував би шельму від мотузки. Хто зрештою захоче годувати такого дармоїда в тюрмі за свій рахунок?

Філекой. Жаль мені було б Бальбіна, але він сам знаходив насолоду в тому, що його ошукали.

Лал. Тепер уже прийшла пора й розстатись. Іншим разом розповім тобі про ще більших дурнів.

Філекой. У вільну хвилину охоче послухаю і за розповідь відплачу розповіддю.

Додати в закладки

  
Переклад Translate